Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана у Монреалі Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 19 вересня 1946 року на свою двадцять дев'яту сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно медичного огляду дітей та підлітків з метою виявлення їхньої придатності до праці у промисловості, що є частиною третього пункту порядку денного сесії, і

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього дев'ятого дня жовтня місяця тисяча дев'ятсот сорок шостого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1946 року про медичний огляд підлітків у промисловості:

1. Ця Конвенція застосовується до дітей та підлітків, зайнятих або тих, що працюють на приватних чи державних промислових підприємствах або пов'язаних з такими підприємствами.

2. Відповідно до мети цієї Конвенції термін "промислове підприємство" охоплює, зокрема:

a) шахти, кар'єри та інші підприємства з видобутку корисних копалин із землі;

b) підприємства, на яких предмети виробляються, змінюються, очищуються, ремонтуються, прикрашаються, оброблюються, підготовляються до продажу, руйнуються чи знищуються, або на яких матеріали переробляються, серед них суднобудівні підприємства та підприємства по виробництву, трансформації та передачі електроенергії або рухової сили будь-якого виду;

c) підприємства, зайняті будівництвом та цивільними інженерними роботами, зокрема роботами по будівництву, ремонту, утриманню, перебудові та демонтажу;

d) підприємства, зайняті перевезенням осіб або товарів шосейними дорогами, залізницями, внутрішніми водними або повітряними шляхами, серед іншого обробленням вантажів у доках, на причалах, пристанях, у сховищах або аеропортах.

3. Положення про перевезення морем та внутрішніми водними шляхами будуть визначені на спеціальній конференції з питань зайнятості на морських та внутрішніх водних шляхах.

4. Компетентні органи влади встановлюють розмежування між промисловістю, з одного боку, і сільським господарством, торгівлею та іншими непромисловими заняттями - з другого.

1. Діти та підлітки молодшого, ніж вісімнадцять років, віку не приймаються на роботу на промислові підприємства, якщо в результаті ретельного медичного огляду не буде встановлено, що вони придатні до такої роботи, на якій вони мають бути використані.

2. Медичний огляд з метою з'ясування придатності до роботи проводиться кваліфікованим лікарем, який діє з ухвали компетентної влади, і засвідчується або медичною посвідкою, або позначкою на дозволі про допуск до роботи, або записом у трудовій книжці.

3. Документ, що засвідчує придатність до роботи, може бути виданий:

a) з приписом особливих умов праці:

b) для певної роботи або ряду робіт чи професій, пов'язаних з однаковою небезпекою для здоров'я, як це встановлено компетентною владою, відповідальною за застосування законів і правил щодо медичного огляду з метою з'ясування придатності до роботи.

4. Національне законодавство визначає владу, компетентну видавати посвідки про придатність до роботи, а також визначає умови, яких слід дотримуватися при складанні та видачі документа.

1. Дитина або підліток, які працюють за наймом у промисловості, перебувають під медичним наглядом з метою визначення їхньої придатності до роботи доти, доки таким дитині або підлітку не виповниться вісімнадцять років.

2. Під час тривалого використання на роботі дитини або підлітка, молодшого, ніж вісімнадцять років, віку, медичний огляд проводиться періодично, не рідше ніж один раз на рік.

3. Національне законодавство:

a) передбачає особливі обставини, через які потрібно буде проводити повторний огляд додатково до щорічного огляду або через які повторний огляд повинен проводитися частіше, з тим щоб забезпечити ефективний нагляд за небезпеками, пов'язаними з виробництвом, і за станом здоров'я дітей та підлітків на підставі попередніх оглядів; або

b) уповноважує компетентну владу вимагати у виняткових випадках повторного медичного огляду.

1. У професіях, пов'язаних з великим ризиком для здоров'я, огляд і повторний огляд з метою з'ясування придатності до роботи проводяться принаймні до досягнення віку в двадцять один рік.

2. Національне законодавство або саме визначає професії чи категорії професій, для яких медичний огляд чи повторний огляд з метою з'ясування придатності до роботи треба проводити принаймні до двадцяти одного року, або уповноважує на це відповідний орган влади.

Медичний огляд, проведення якого передбачається у попередніх статтях, не спричиняє витрат ні з боку дітей та підлітків, ні з боку їхніх батьків.

1. Компетентна влада вживає відповідних заходів для професійного орієнтування, для лікування і професійного перенавчання дітей та підлітків, визнаних у результаті медичного огляду непридатними для використання на окремих видах роботи або такими, що мають фізичні вади чи обмеження.

2. Зміст і масштаби таких заходів визначає компетентна влада; з цією метою встановлюється співробітництво між заінтересованими установами з питань праці, охорони здоров'я, освіти й соціального забезпечення і підтримується ефективний зв'язок між цими установами для здійснення таких заходів.

3. Національне законодавство може передбачити видачу дітям та підліткам, чия придатність для використання на роботі недостатньо ясно встановлена:

a) тимчасових дозволів на роботу або медичних посвідчень, дійсних протягом обмеженого періоду часу, після закінчення якого молодий працівник має пройти повторний огляд;

b) дозволів або посвідок, що вимагають особливих умов праці.

1. Роботодавець зберігає та подає інспекторам праці або медичну посвідку про придатність до праці, або дозвіл на роботу, або трудову книжку на підтвердження того, що з медичного погляду немає заперечень проти наймання відповідної особи, як це може бути встановлено національним законодавством.

2. Національне законодавство визначає інші методи нагляду для забезпечення суворого виконання цієї Конвенції.

1. Якщо на території члена Організації є великі райони, де внаслідок розпорошеності населення або рівня розвитку району компетентна влада вважає практично нездійсненним застосування положень цієї Конвенції, ця влада може вилучити такі райони з-під дії Конвенції або взагалі, або з такими винятками щодо окремих підприємств чи професій, які вона вважає за доцільне зробити.

2. Кожний член Організації у своїй першій щорічній доповіді про застосування цієї Конвенції, яка подається згідно зі статтею 22 Статуту Міжнародної організації праці, зазначає всі райони, щодо яких він передбачає застосовувати положення цієї статті. Жоден член Організації не може після подання своєї першої щорічної доповіді використовувати положення цієї статті, за винятком щодо районів, зазначених ним у цій доповіді.