Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана у Монреалі Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 19 вересня 1946 року на свою двадцять дев'яту сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно медичного огляду дітей та підлітків з метою виявлення їхньої придатності до праці на непромислових роботах, що є частиною третього пункту порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього дев'ятого дня жовтня місяця тисяча дев'ятсот сорок шостого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1946 року про медичний огляд підлітків на непромислових роботах:

1. Ця Конвенція застосовується до дітей та підлітків, які працюють за заробітну плату або прямо чи посередньо за винагороду на непромислових роботах.

2. Відповідно до мети цієї Конвенції термін "непромислові роботи" охоплює всі роботи, крім тих, які компетентні органи влади визначили як промислові, сільськогосподарські та морські роботи.

3. Компетентні органи влади встановлюють розмежування між непромисловими роботами, з одною боку, і промисловими, сільськогосподарськими та морськими - з другого.

4. Національні закони або правила можуть не поширювати дію цієї Конвенції на роботи чи заняття, визнані безпечними для здоров'я дітей та підлітків на сімейних підприємствах, де зайняті лише батьки та їхні діти або опікувані особи.

1. Діти і підлітки молодшого, ніж вісімнадцять років, віку, не будуть прийматися на роботу або працювати на непромислових підприємствах, якщо внаслідок ретельного медичного огляду не буде встановлено, що вони придатні до такої роботи.

2. Медичний огляд з метою з'ясування придатності до праці проводиться кваліфікованим лікарем, який діє з ухвали компетентної влади, і засвідчується або медичною посвідкою, або позначкою на дозволі про допуск до роботи, або записом у трудовій книжці.

3. Документ, що засвідчує придатність до роботи, може бути виданий:

a) з приписом особливих умов праці;

b) для певної роботи або ряду робіт чи професій, пов'язаних з однаковою небезпекою для здоров'я, як це встановлено компетентною владою, відповідальною за застосування законів і правил щодо медичного огляду з метою з'ясування придатності до праці.

4. Національні закони і правила визначають владу, компетентну видавати посвідки про придатність до роботи, а також визначають умови, яких слід дотримуватися при складанні та видачі документа.

1. Дитина або підліток, які працюють за наймом, перебувають під медичним наглядом з метою визначення їхньої придатності до роботи доти, доки такій дитині чи підлітку не виповниться вісімнадцять років.

2. У разі тривалого використання на роботі дитини або підлітка, молодшого, ніж вісімнадцять років, віку, медичний огляд проводиться періодично, не рідше ніж один раз на рік.

3. Національне законодавство:

a) передбачає особливі обставини, через які потрібно буде проводити повторний огляд на додаток до щорічного огляду або через які повторний огляд має проводитися частіше, з тим щоб забезпечити ефективний нагляд за небезпеками, пов'язаними з виробництвом, і за станом здоров'я дітей та підлітків на підставі попередніх оглядів; або

b) уповноважує компетентну владу вимагати у виняткових випадках повторного медичного огляду.

1. У професіях, пов'язаних з великим ризиком для здоров'я, огляд і повторний огляд з метою з'ясування придатності до роботи проводяться принаймні до досягнення віку в двадцять один рік.

2. Національні закони чи правила або самі визначають професію чи категорію професій, для яких медичний огляд чи повторний огляд з метою з'ясування придатності до роботи треба проводити принаймні до двадцяти одного року, або уповноважують на це відповідну владу.

Медичний огляд, проведення якого передбачається у попередніх статтях, не спричиняє витрат ні з боку дітей і підлітків, ні з боку їхніх батьків.

1. Компетентна влада вживає відповідних заходів для професійного орієнтування, для лікування та професійного перенавчання дітей і підлітків, визнаних внаслідок медичного огляду непридатними для використання на окремих видах роботи або такими, що мають фізичні вади чи обмеження.

2. Зміст і масштаби таких заходів визначає компетентна влада; для цієї мети встановлюється співробітництво між заінтересованими установами з питань праці, охорони здоров'я, освіти і соціального забезпечення, підтримується ефективний зв'язок між цими установами для здійснення таких заходів.

3. Національні закони або правила можуть передбачити видачу дітям та підліткам, чия придатність до використання на роботі недостатньо ясно встановлена:

a) тимчасових дозволів на роботу або медичних посвідок, дійсних протягом обмеженого періоду часу, після закінчення якого молодий працівник має пройти повторний огляд;

b) дозволів або посвідок, що вимагають особливих умов праці.

1. Роботодавець зберігає та подає інспекторам праці або медичну посвідку про придатність до праці, або дозвіл на роботу, або трудову книжку на підтвердження того, що з медичного погляду немає заперечень проти наймання відповідної особи, як це може бути встановлено національними законами або правилами.

2. Національні закони або правила визначають:

a) норми, що забезпечують використання системи медичного огляду з метою з'ясування придатності до праці дітей та підлітків, які працюють на себе особисто, або на своїх батьків у пересувній торгівлі чи на іншій роботі, пов'язаній з роботою на вулиці або у громадських місцях; та