Схвалити Стратегію поводження з радіоактивними відходами в Україні, що додається.

Широке використання ядерної енергії, що почалося у 50-х роках XX сторіччя спочатку в Радянському Союзі, а потім і в Україні, супроводжується утворенням радіоактивних відходів, різних за активністю, ізотопним та агрегатним станом. Безпечне поводження з такими відходами є важливою складовою загальної системи забезпечення безпеки під час використання ядерної енергії. Україна успадкувала від колишнього СРСР інфраструктуру поводження з радіоактивними відходами, що відповідала підходу, особливостями якого були мінімізація витрат на переробку і захоронення відходів, недооцінка масштабу проблем, розв'язання яких покладалося на майбутні покоління.

Проектами атомних електростанцій, які є найбільшими виробниками відходів (95 відсотків їх поточного утворення), не передбачалися сортування і переробка твердих радіоактивних відходів (такі відходи зберігалися в основному навалом у секціях сховищ), встановлення обладнання для вилучення радіоактивних відходів з відсіків сховищ. Без введення в експлуатацію комплексних ліній глибокої переробки радіоактивних відходів існуючі об'єми сховищ твердих радіоактивних відходів не розраховані на продовження строку експлуатації енергоблоків атомних електростанцій, як це передбачено Енергетичною стратегією України на період до 2030 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. N 145. Середнє питоме утворення твердих і рідких радіоактивних відходів становить відповідно 27 і 35,1 куб. метра на 1 млрд. кВт·г виробленої електроенергії. У цілому спостерігається високий ступінь заповнення сховищ твердими (від 30 до 70 відсотків) і рідкими (від 21 до 76 відсотків) радіоактивними відходами. Гострою проблемою є зберігання сольового плаву в сховищах атомних електростанцій.

Тверді і рідкі радіоактивні відходи зберігаються також і в сховищах зупиненої Чорнобильської АЕС.

У недалекому майбутньому до існуючих радіоактивних відходів, що зберігаються в Україні, долучатимуться високоактивні відходи, що утворюються після переробки в Російській Федерації відпрацьованого ядерного палива українських атомних електростанцій. Принципових рішень про подальше поводження із зазначеними відходами не прийнято і не створено інфраструктури для поводження з ними.

Під час зняття з експлуатації та демонтажу енергоблоків атомних електростанцій, що може розпочатися після 2025 року (у разі продовження строку експлуатації енергоблоків атомних електростанцій на 15 років), а також в результаті зростання обсягу виробництва електроенергії на атомних електростанціях приблизно від 90 млрд. кВт·г у 2005 році до 220 млрд. кВт·г у 2030 році, що передбачено Енергетичною стратегією України на період до 2030 року, очікується утворення значної кількості твердих радіоактивних відходів різних типів і категорій.

З 70-х років XX сторіччя радіоактивні відходи промислових підприємств, медичних, науково-дослідних та інших закладів захоронювалися без переробки у сховищах, що не передбачали багатобар'єрної системи безпеки захоронення та захисту навколишнього природного середовища.

У сховищах відокремлених підрозділів державного спеціалізованого підприємства "Об’єднання "Радон" (далі - відокремлені підрозділи державного спеціалізованого підприємства "Об’єднання "Радон") на п'яти різних майданчиках без сортування, переробки і кондиціонування захоронено тверді радіоактивні відходи промислових підприємств, медичних, науково-дослідних та інших закладів. У сховищах відокремлених підрозділів державного спеціалізованого підприємства "Об’єднання "Радон" зберігається і захоронено близько 262000 відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання, 13 термоелектрогенераторів з високоактивними радіоізотопними джерелами, а також рідкі радіоактивні відходи. Сховища відокремлених підрозділів державного спеціалізованого підприємства "Об’єднання "Радон" не відповідають сучасним вимогам забезпечення безпеки, виявлено витік радіонуклідів із кількох сховищ.

На території країни розташовується п'ять сховищ, в яких зберігаються радіоактивні відходи, утворені в результаті виконання військових програм СРСР. Безпеку зберігання радіоактивних відходів у таких сховищах на сьогодні не обґрунтовано.

В Україні (у мм. Києві та Севастополі) експлуатуються два дослідницьких реактори, у сховищах яких зберігаються тверді і рідкі радіоактивні відходи.

Ситуація з радіоактивними відходами набагато ускладнилася після Чорнобильської катастрофи, внаслідок якої утворилися сотні тис.куб. метрів радіоактивних відходів різних типів і категорій. Радіоактивні відходи, що утворилися внаслідок Чорнобильської катастрофи, зберігаються в зоні відчуження на пунктах захоронення радіоактивних відходів, пунктах тимчасової локалізації радіоактивних відходів, на об'єкті "Укриття", а також поза зоною відчуження. Частина радіоактивних відходів, що утворилися внаслідок Чорнобильської катастрофи, зберігається в умовах, які неповністю відповідають нормам, правилам і стандартам з радіаційної безпеки.

За час незалежності в Україні підходи щодо забезпечення безпеки поводження з радіоактивними відходами переглянуто на основі рекомендацій МАГАТЕ та інших міжнародних організацій, що акумулювали досвід країн, які мають значний практичний досвід і розвинуту інфраструктуру для безпечного поводження з радіоактивними відходами. Нові підходи знайшли відображення в актах законодавства України.

У таблиці наведено загальні обсяги твердих і рідких радіоактивних відходів, накопичених в Україні до 2009 року.

Тверді радіоактивні відходи:

Рідкі радіоактивні відходи:

Витрати на поводження з експлуатаційними радіоактивними відходами на майданчиках атомних електростанцій включаються у собівартість електроенергії. Однак зазначених коштів недостатньо для сталого фінансування всіх заходів із поводження з радіоактивними відходами, що здійснюються експлуатуючою організацією, зокрема для будівництва комплексних ліній глибокої переробки відходів. Поводження з відходами дослідницьких ядерних реакторів фінансується з державного бюджету. Роботи із зняття з експлуатації 1 - 3 енергоблоків Чорнобильської АЕС фінансуються з державного бюджету, а також за рахунок програм міжнародної технічної допомоги. Роботи з поводження із радіоактивними відходами на відокремлених підрозділах державного спеціалізованого підприємства "Об’єднання "Радон" (включаючи будівництво комплексу "Вектор") і на державному спеціалізованому підприємстві "Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами" фінансуються з державного бюджету і частково за рахунок коштів підприємств та організацій, що направляють радіоактивні відходи на зберігання.

Бюджетного фінансування вистачає лише для підтримки досягнутого рівня безпеки об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами. Модернізація та реконструкція існуючих сховищ, будівництво нових сховищ, інших об'єктів інфраструктури поводження з радіоактивними відходами, а також здійснення заходів щодо підвищення безпеки фінансуються на сьогодні за залишковим принципом.

Не резервуються кошти на покриття майбутніх витрат на зберігання і захоронення радіоактивних відходів. Створений у 2009 році механізм відрахувань коштів до Державного фонду поводження з радіоактивними відходами має ряд недоліків.

Існуючу систему поводження з радіоактивними відходами в Україні не орієнтовано на захоронення радіоактивних відходів усіх типів і категорій, не визначено організації, відповідальної за реалізацію технічної політики щодо захоронення радіоактивних відходів.

Таким чином, на даний час в Україні накопичено велику кількість радіоактивних відходів та існує тенденція до зростання їх обсягів, що потребує забезпечення безпечного поводження з ними, включаючи захоронення. Серед найбільш важливих складових визначеної проблеми слід зазначити:

недосконалість системи поводження з радіоактивними відходами;

незавершеність процесу здійснення організаційних заходів щодо поводження з радіоактивними відходами;

недосконалість механізму фінансування, який відповідає міжнародно визнаним принципам безпечного поводження з радіоактивними відходами.

Нехтування зазначеними проблемами є джерелом:

існування невиправданих ризиків шкідливого впливу іонізуючого випромінювання на людину і довкілля, пов'язаних з використанням в Україні ядерної енергії і незавершеністю ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

потенційного підвищення радіаційних ризиків у майбутньому і можливого зростання соціально-психологічної напруги в суспільстві, пов'язаних з намірами подальшого розвитку в Україні ядерної енергетики;

ризиків для стійкого розвитку суспільства, пов'язаних з потенційними перешкодами в реалізації Енергетичної стратегії України на період до 2030 року і перекладенням економічного тягаря поводження з радіоактивними відходами на майбутні покоління;

перешкод на шляху євроінтеграційних процесів в Україні.

Враховуючи зазначений вище масштаб існуючих проблем, їх розв'язання можливе шляхом системної реалізації державної політики у сфері поводження з радіоактивними відходами на основі розроблення і впровадження довгострокової Стратегії поводження з радіоактивними відходами (далі - Стратегія).

Метою Стратегії є завершення створення та забезпечення ефективного функціонування в Україні цілісної системи поводження з радіоактивними відходами, що дасть змогу досягти безпечного поводження (включаючи захоронення) з радіоактивними відходами всіх типів і категорій, які були накопичені в попередні періоди, виникають під час поточного використання ядерної енергії і утворюватимуться у майбутньому, у разі раціонального використання фінансових, технічних і людських ресурсів з урахуванням передового міжнародного досвіду.

Для створення такої системи найважливішим є формування організаційно-правових засад та інфраструктури, що дає можливість здійснювати повний цикл поводження з радіоактивними відходами всіх типів і категорій від їх утворення до захоронення. До основних елементів організаційно-правових засад та інфраструктури належать:

акти законодавства, норми, правила та стандарти у сфері поводження з радіоактивними відходами;

органи державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами і органи державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки;

спеціалізовані підприємства, що здійснюють кондиціонування, перевезення, зберігання і захоронення радіоактивних відходів;

устаткування і технології для збору, сортування, переробки і упакування радіоактивних відходів, транспортні засоби та пакувальні комплекти для перевезення радіоактивних відходів;

сховища для зберігання і захоронення відходів;

механізм фінансування поточного поводження з радіоактивними відходами та експлуатації сховищ на всіх етапах їх життєвого циклу до зняття радіоактивних відходів із регулюючого контролю і створення нових об'єктів (установок) для їх переробки, зберігання і захоронення.

Реалізація Стратегії розпочинається з 2010 року. Загальний строк її виконання розраховано на 50 років і обумовлено часом, необхідним для створення і введення в експлуатацію всього комплексу сховищ для захоронення радіоактивних відходів, та специфікою фізичних властивостей самих радіоактивних відходів, які потребують здійснення довготривалого контролю за їх станом.

Реалізація Стратегії здійснюється трьома етапами. Етапи Стратегії можуть виконуватися одночасно до реалізації Стратегії в повному обсязі.

Протягом першого етапу (тривалістю до восьми років) необхідно виконати такі заходи:

удосконалення актів законодавства, норм, правил та стандартів у сфері поводження з радіоактивними відходами;

утворення національної організації з поводження з радіоактивними відходами, включаючи довготривале їх зберігання та захоронення;

удосконалення механізму фінансування поводження з радіоактивними відходами;

безпечна експлуатація сховищ атомних електростанцій;

вилучення та кондиціонування експлуатаційних радіоактивних відходів із сховищ атомних електростанцій;

створення нових та модифікація існуючих установок для переробки, кондиціонування та упакування радіоактивних відходів відповідно до критеріїв приймання радіоактивних відходів на зберігання і захоронення;

створення необхідного контейнерного парку і транспортних засобів для перевезення радіоактивних відходів;

оцінка стану безпеки сховищ відокремлених підрозділів державного спеціалізованого підприємства "Об’єднання "Радон" та державного спеціалізованого підприємства "Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами", а також сховищ радіоактивних відходів, що утворилися внаслідок виконання військових програм СРСР;

проектування, будівництво і введення в експлуатацію сховищ для захоронення радіоактивних відходів, а також сховищ для зберігання радіоактивних відходів відповідно до їх класу;

вибір майданчика для будівництва сховища для захоронення радіоактивних відходів відповідно до їх класу у стабільних глибоких геологічних формаціях.

На другому етапі (тривалістю до тридцяти років) передбачається:

завершення робіт з ліквідації небезпечних сховищ радіоактивних відходів, що утворилися внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також небезпечних сховищ відокремлених підрозділів державного спеціалізованого підприємства "Об’єднання "Радон" і сховищ радіоактивних відходів, що утворилися внаслідок виконання військових програм СРСР;

продовження робіт з вилучення і кондиціонування експлуатаційних радіоактивних відходів із сховищ атомних електростанцій та радіоактивних відходів, що утворюються у процесі зняття енергоблоків атомних електростанцій з експлуатації (зокрема Чорнобильської АЕС), і передача їх на захоронення;

зберігання та/або захоронення всіх накопичених радіоактивних відходів відповідно до їх класу;

проектування, будівництво і введення в експлуатацію сховища для захоронення радіоактивних відходів у стабільних глибоких геологічних формаціях відповідно до їх класу;

розроблення технологій, устатковання та виконання робіт з вилучення радіоактивних відходів з об’єкта "Укриття" у строки, узгоджені із строками створення сховищ для зберігання та захоронення радіоактивних відходів відповідно до їх класу.

На третьому етапі (тривалістю дванадцять років) передбачається:

поточна експлуатація установок із кондиціонування та упакування радіоактивних відходів усіх типів і категорій;

поточна експлуатація сховищ для захоронення радіоактивних відходів усіх типів і категорій;

завершення основних робіт із захоронення радіоактивних відходів, які утворилися у процесі зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему;

здійснення заходів з реабілітації радіоактивно забруднених територій.

Проблему передбачається розв'язати шляхом:

удосконалення актів законодавства, норм, правил та стандартів у сфері поводження з радіоактивними відходами;