Верховна Рада України

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Епідемія туберкульозу в Україні та шляхи її подолання" (додаються).

2. Запропонувати Кабінету Міністрів України до 24 березня 2004 року - Всеукраїнського дня боротьби із захворюванням на туберкульоз - поінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань на тему: "Епідемія туберкульозу в Україні та шляхи її подолання" (далі - Рекомендації).

3. Рекомендувати Раді національної безпеки і оборони України розглянути питання про стан виконання Національної програми боротьби із захворюванням на туберкульоз на 2002-2005 роки та здійснення інших заходів, спрямованих на подолання епідемії туберкульозу в Україні, звернувши особливу увагу на повноту та пріоритетність їх фінансування.

4. Запропонувати Генеральній прокуратурі України до 31 грудня 2003 року провести перевірку законності та обгрунтованості продажу, передачі, здачі в оренду майна та земельних ділянок, що належали або перебували в користуванні протитуберкульозних санаторіїв, закриття чи зміни профілю зазначених санаторіїв, розташованих в Автономній Республіці Крим та інших регіонах України. За результатами перевірки вжити відповідних заходів та поінформувати Верховну Раду України до 24 березня 2004 року.

5. Рахунковій палаті у першому кварталі 2005 року здійснити перевірку ефективності використання коштів Державного бюджету України, виділених на виконання Указу Президента України "Про Національну програму боротьби із захворюванням на туберкульоз на 2002-2005 роки" (далі - Національну програму), а також коштів іноземних кредитів і грантів, наданих Україні згідно з відповідними міжнародними угодами для здійснення протитуберкульозних заходів, і поінформувати Верховну Раду України у другому кварталі 2005 року.

6. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства.

7. Управлінню справами Апарату Верховної Ради України разом із Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства протягом липня 2003 року забезпечити в установленому порядку видання збірки матеріалів за результатами парламентських слухань на тему: "Епідемія туберкульозу в Україні та шляхи її подолання".

Учасники парламентських слухань на тему: "Епідемія туберкульозу в Україні та шляхи її подолання", які відбулися 19 травня 2003 року, відзначають, що в Україні в цілому сформовано законодавчу базу, необхідну для здійснення профілактичних і протиепідемічних заходів з метою недопущення масового поширення захворювань на туберкульоз. Прийнятим 5 липня 2001 року Законом України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" створено належне правове поле. Затверджено низку інших важливих нормативно-правових актів, у тому числі відповідна Національна програма. Упродовж кількох останніх років у Державному бюджеті України окремим рядком передбачається виділення коштів на закупівлю протитуберкульозних препаратів і вакцин.

Незважаючи на це, в Україні зберігається загрозлива тенденція зростання захворюваності населення на туберкульоз, яка щорічно збільшується майже на 10 відсотків і в середньому по країні становить майже 70 випадків на 100 тисяч населення, що в 10-12 разів перевищує показники розвинених країн. А в деяких південно-східних областях (Херсонська, Миколаївська, Дніпропетровська, Луганська, Донецька, Одеська) зазначений показник сягає 80-110 випадків на 100 тисяч населення. Високою залишається й смертність від туберкульозу. За останні 11 років вона зросла з 8 до 20 випадків на 100 тисяч населення, а в деяких регіонах вона майже удвічі вища. Узагальнюючи статистичні дані, можна стверджувати, що в Україні щодня реєструються 82 нових випадки захворювання на туберкульоз, а 30 хворих умирають. За рік туберкульоз забирає життя майже у 10 тисяч наших співвітчизників.

Основними причинами, що призвели до такого масштабного поширення туберкульозу в Україні, є низький рівень життя та санітарної культури, недостатнє й неякісне харчування значних прошарків населення, зростання кількості бездомних і безробітних, недоступність медичної допомоги та ліків, занепад системи охорони здоров'я тощо. Чимало недоліків мають місце в організації та координації протитуберкульозних заходів, а також у роботі органів і закладів охорони здоров'я.

Значний вплив на формування несприятливої епідемічної ситуації із захворюваністю на туберкульоз створюють найбідніші, соціально дезадаптовані та маргінальні групи населення, кількість яких в Україні в період затяжної економічної кризи значно зросла. Ув'язнені, мігранти, особи без певного місця проживання, хронічні хворі на алкоголізм, наркоманію тощо є саме тими групами підвищеного ризику, які відіграють вирішальну роль у поширенні туберкульозу.

Боротьба з туберкульозом в Україні ще не стала одним з пріоритетних напрямів державної політики в соціальній сфері. Не повною мірою виконуються передбачені програмами протитуберкульозні заходи як у масштабах держави, так і на місцях. Недостатню ефективність продемонструвала й створена при Кабінеті Міністрів України Міжвідомча комісія по боротьбі з туберкульозом.

Значну небезпеку щодо поширення туберкульозу становлять заклади пенітенціарної системи, із яких звільняються тисячі хворих на активні форми туберкульозу. Неефективно ведеться оздоровлення від туберкульозу тваринницьких господарств, продукція яких небезпечна для людей. Багато недоліків існує в організації та проведенні попередніх і періодичних профілактичних медичних оглядів на туберкульоз.

Недостатнє фінансування як усієї системи охорони здоров'я, так і протитуберкульозних закладів, а також заходів, визначених відповідно Національною та регіональними програмами, стримує запровадження нових методів раннього виявлення хворих на туберкульоз, їх повноцінного лікування та виключення з епідемічного процесу як джерел туберкульозної інфекції.

Матеріальна база та обладнання протитуберкульозних закладів, навіть порівняно з іншими закладами охорони здоров'я, є чи не найгіршими. Занепадають спеціалізовані протитуберкульозні санаторії, зменшується кількість оздоровлених на їх базі хворих, хоча для них, особливо для дітей, санаторне лікування є дуже важливим етапом на шляху до повного одужання.

Враховуючи, що епідемія туберкульозу в Україні створює реальну загрозу для національної безпеки держави, а для її подолання необхідно консолідувати та скоординувати зусилля усіх центральних і місцевих органів виконавчої влади, Верховна Рада України р е к о м е н д у є:

1. Кабінету Міністрів України:

1) у сфері вдосконалення нормативно-правової бази:

у липні 2003 року розробити та подати на розгляд Верховної Ради України проекти законів України про ратифікацію Угоди про програмний грант між Глобальним фондом боротьби із СНІДом, туберкульозом і малярією та Міністерством охорони здоров'я України, а також про ратифікацію Угоди про кредит Міжнародного банку реконструкції та розвитку на боротьбу з туберкульозом та СНІДом. Вирішити питання щодо створення в апараті Міністерства охорони здоров'я України підрозділу для здійснення контролю за використанням коштів зазначених кредитів і грантів;

при розробці проекту Закону України про Державний бюджет України на 2004 рік віднести до захищених статей видатки загального фонду Державного бюджету України на фінансування Національної програми, інших заходів, спрямованих на боротьбу з туберкульозом, а також видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв для протитуберкульозних закладів і звільнити протитуберкульозні санаторії від сплати податку на землю;

у другому півріччі 2003 року внести доповнення до Списку N 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року N 36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", включивши до цього Списку лікарів-фтизіатрів;