РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського економічного співтовариства, зокрема його статтю 130s,

Беручи до уваги пропозицію Комісії (- 1),

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (- 2),

Беручи до уваги висновок Економічно-соціального комітету (- 3),

Оскільки вміст нітратів у воді в деяких регіонах держав-членів збільшується і вже є високим в порівнянні зі стандартами, встановленими Директивою Ради 75/440/ЄЕС від 16 червня 1975 року щодо якості води поверхневих вод, призначених для забору питної води в державах-членах (- 4), зі змінами, внесеними Директивою 79/869/ЄЕС (- 5) та Директивою Ради 80/778/ЄЕС від 15 липня 1980 року щодо якості води, призначеної для споживання людьми (- 6), зі змінами, внесеними Актом про вступ 1985 року;

Оскільки в четвертій програмі дій Європейського Економічного Співтовариства з питань довкілля (- 7) вказано, що Комісія має намір внести пропозицію стосовно Директиви щодо

контролю та зменшення забруднення води, яке є наслідком розповсюдження або скиду стічних вод тваринного походження та надмірного використання добрив;

Оскільки реформа спільної сільськогосподарської політики, визначеної у Зеленій книзі Комісії

"Перспективи спільної сільськогосподарської політики", передбачає, що хоча використання азотовмісних та органічних добрив є необхідним для сільського господарства у Співтоваристві, надмірне використання добрив становить ризик для довкілля, і що для контролювання проблеми, яка виникає в результаті інтенсивного тваринництва, необхідно вжити спільних заходів, і що сільськогосподарська політика повинна бути більшою мірою враховувати екологічну політику;

Оскільки згідно з Резолюцією Ради про захист Північного моря та інших вод у Співтоваристві від 28 червня 1988 року (- 8) Комісії запропоновано надати пропозиції щодо заходів на рівні Співтовариства;

Оскільки головною причиною забруднення з розподілених джерел, що впливають на води Співтовариства, є нітрати з сільськогосподарських джерел;

Оскільки внаслідок цього з метою захисту здоров’я людей та життєвих ресурсів і водних екосистем та з метою охорони інших законних способів використання води існує необхідність у зменшенні забруднення води, спричиненого або викликаного нітратами з сільськогосподарських джерел та у запобіганні такому забрудненню в майбутньому; оскільки для цієї мети важливо вжити заходів щодо зберігання та внесення в ґрунт всіх сполук азоту та щодо певних практик землеуправління;

Оскільки з огляду на те, що забруднення води нітратами в одній державі-члені може вплинути на води в інших державах-членах, вжиття заходів на рівні Співтовариства згідно зі статтею 130r є необхідним;

Оскільки сприяючи належним сільськогосподарським практикам, держави-члени можуть забезпечити для всіх вод загальний рівень захисту від забруднення в майбутньому;

Оскільки певні зони, з яких відбувається стік у води, вразливі до забруднення сполуками азоту, потребують особливого захисту;

Оскільки необхідно, щоб держави-члени визначили вразливі зони та встановили і реалізували програми дій, спрямовані на зменшення забруднення води сполуками азоту у вразливих зонах;

Оскільки такі програми дій повинні містити заходи щодо обмеження внесення в ґрунт всіх азотовмісних добрив, та, зокрема, щодо встановлення спеціальних обмежень на використання гною;

Оскільки необхідно проводити контроль вод та застосувати еталонні методи вимірювання сполук азоту для забезпечення дієвості заходів;

Оскільки визнано, що через наявні в деяких державах-членах гідрогеологічні умови, вжиті захисні заходи можуть привести до поліпшення якості води лише через багато років;

Оскільки необхідно створити комітет, який надаватиме допомогу Комісії з питань імплементації цієї Директиви та її адаптації до науково-технічного прогресу;

Оскільки держави-члени повинні підготувати та представити Комісії звіти про імплементацію цієї Директиви;

Оскільки Комісія повинна регулярно звітувати про імплементацію цієї Директиви державами-членами,

УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Метою цієї Директиви є:

- зменшення забруднення води, спричиненого чи викликаного нітратами з сільськогосподарських джерел та

- запобігання такому забрудненню в майбутньому.

Для цілей цієї Директиви:

(a) "підземні води": означає всі води, які розташовані під поверхнею землі в зоні насичення та в прямому контакті з ґрунтом або підґрунтом;

(b) "прісна вода": означає природну воду з низькою концентрацією солей, яка часто є придатною для забору та оброблення з метою отримання питної води;

(c) "сполука азоту": означає будь-яку речовину, що містить азот, за винятком газоподібного молекулярного азоту;

(d) "свійські тварини": означає всіх тварин, яких утримують для використання або з метою одержання прибутку;

(e) "добриво": означає будь-яку речовину, яка містить сполуку або сполуки азоту, що використовуються в ґрунті для посилення росту рослин; воно може включати гній, відходи риборозвідних ферм та осад стічних вод;

(f) "мінеральне добриво": означає будь-яке добриво, вироблене в результаті промислового процесу;

(g) "гній": означає відходи, які виділяють свійські тварини, або суміш сміття та відходів, які виділяють свійські тварини, навіть в обробленій формі;

(h) "внесення в ґрунт": означає додавання матеріалів в ґрунт шляхом розповсюдження по поверхні ґрунту, зароблення в ґрунт, розміщення під поверхнею ґрунту чи змішування з поверхневими шарами ґрунту;

(i) "евтрофікація": означає збагачення води сполуками азоту, що призводить до прискореного росту водоростей та вищих форм рослинного життя і небажаного порушення балансу організмів у воді та зниження якості такої води;

(j) "забруднення": означає скид, прямий чи непрямий, сполук азоту з сільськогосподарських джерел у водне середовище, що в результаті створює небезпеку для здоров’я людини, шкодить життєвим ресурсам та водним екосистемам, завдає шкоди об'єктам інфраструктури або заважає використовувати воду в інших законних цілях;

(k) "вразлива зона": означає ділянку землі, визначену згідно з вимогами статті 3 (2).

1. Води, на які впливає забруднення, та води, на які може вплинути забруднення, якщо дії згідно зі статтею 5 не будуть вжиті, повинні бути визначені державами-членами відповідно до критеріїв, встановлених у додатку I.

2. Держави-члени повинні протягом двох років після нотифікації цієї Директиви визначити як вразливі зони всі відомі земельні ділянки на своїх територіях, з яких відбувається стік у води, визначені відповідно до параграфа 1, і які сприяють забрудненню. Держави-члени повинні повідомити Комісію про таке первісне визначення протягом шести місяців.

3. Якщо на будь-які води, визначені державою-членом відповідно до параграфа 1, впливає забруднення з вод іншої держави-члена, що прямо чи опосередковано стікають в них, то держава-член, води якої зазнають впливу, може повідомити інших держав-членів та Комісію про відповідні факти.

Відповідні держави-члени повинні організувати, залежно від випадку за участі Комісії, узгоджені дії для визначення відповідних джерел та заходів, яких необхідно вжити щодо цих джерел для захисту вод, що зазнали впливу, з метою забезпечення дотримання вимог цієї Директиви.

4. Держави-члени повинні переглядати, а за необхідності змінювати або доповнювати визначені вразливі зони в залежності від випадку та принаймні раз на чотири роки для врахування змін та факторів, які не були передбачені під час попереднього визначення. Вони повинні повідомити Комісію про будь-який перегляд або доповнення визначених зон протягом шести місяців.

5. Держави-члени звільняються від зобов’язання визначати конкретні вразливі зони, якщо вони встановлюють та застосовують програми дій, вказані в статті 5, згідно з вимогами цієї Директиви на всій своїй національній території.

1. З метою забезпечення для всіх вод загального рівня захисту від забруднення держави-члени повинні протягом двох років з моменту нотифікації цієї Директиви:

(a) розробити кодекс або кодекси належної сільськогосподарської практики для застосування фермерами на добровільній основі, і які повинні містити положення принаймні стосовно пунктів, вказаних у додатку II A;

(b) за необхідності розробити програму, включаючи надання підготовки та інформації фермерам, для сприяння застосування кодексу (кодексів) належної сільськогосподарської практики.

2. Держави-члени повинні надати Комісії детальну інформацію про свої кодекси належної сільськогосподарської практики, і Комісія повинна включити інформацію про ці кодекси у звіт, зазначений у статті 11. У світлі отриманої інформації Комісія може, якщо вважатиме за необхідне, надати Раді відповідні пропозиції.

1. Протягом двох років від первісного визначення, зазначеного у статті 3 (2), або протягом одного року з моменту кожного додаткового визначення, зазначеного у статті 3 (4), держави-члени повинні розробити програми дій щодо визначених вразливих зон з метою реалізації цілей, вказаних у статті 1.

2. Програма дій може стосуватися всіх вразливих зон на території держави-члена або, якщо держава-член вважає за потрібне, можуть бути розроблені різні програми для різних вразливих зон або частин зон.

3. Програми дій повинні враховувати:

(a) наявні наукові та технічні дані, головним чином щодо відповідного надходження азоту із сільськогосподарських та інших джерел;

(b) стан довкілля у відповідних регіонах таких держав-членів.

4. Програми дій повинні бути реалізовані протягом чотирьох років з моменту розробки та повинні складатися з таких обов’язкових заходів:

(a) заходи, наведені в додатку III;

(b) заходи, передбачені державами-членами в кодексі (кодексах) належної сільськогосподарської практики, встановлених згідно зі статтею 4, за винятком тих, що були замінені заходами, передбаченими у додатку III.

5. Крім того, держави-члени повинні вжити у рамках програм дій таких додаткових заходів або посилені дії, які вони вважатимуть необхідними, якщо на початку або в світлі отриманого в процесі виконання програм дій досвіду стає очевидним, що заходи, зазначені в параграфі 4, будуть недостатніми для досягнення цілей, визначених у статті 1. Під час вибору цих заходів або дій держави-члени повинні враховувати їхню дієвість та вартість у порівнянні з іншими можливими запобіжними заходами.

6. Держави-члени повинні виробити та реалізувати належні програми моніторингу з метою оцінювання дієвості програм дій, розроблених відповідно до цієї статті.

Держави-члени, які застосовують статтю 5 на своїй національній території, повинні проводити контроль вмісту нітратів у водах (поверхневих та підземних водах) в обраних точках вимірювання, що дає можливість визначити ступінь забруднення води нітратами з сільськогосподарських джерел.

7. Держави-члени повинні переглядати і при необхідності змінювати свої програми дій, включаючи будь-які додаткові заходи, вжиті відповідно до параграфа 5, принаймні кожні чотири роки. Вони повинні інформувати Комісію про будь-які зміни у програмах дій.

1. З метою визначення та перегляду визначених вразливих зон держави-члени повинні:

(a) протягом двох років з моменту нотифікації цієї Директиви забезпечити моніторинг концентрації нітратів у прісних водах впродовж одного року:

(i) на станціях з відбору проб поверхневих вод, встановлених згідно з вимогами статті 5 (4) Директиви 75/440/ЄЕС, та/або на інших станціях з відбору проб, які є репрезентативними щодо поверхневих вод держав-членів, принаймні щомісячно та частіше під час повеней;