У цьому Регламенті встановлено правила стосовно:

(a) значення терміна "передбачуваний" при визначенні того, чи передбачувані виплати або дивіденди вирахувано з власних коштів згідно зі статтею 26(4) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(b) умов, відповідно до яких компетентні органи можуть визначати, що тип компанії, визнаний згідно із застосовним національним правом, відповідає визначенню спільної установи, установи кооперативного товариства, ощадної установи або подібної установи згідно зі статтею 27(2) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(c) застосовних форм та характеру непрямого фінансування інструментів капіталу згідно зі статтею 28(5) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(d) характеру обмежень щодо викупу, необхідних у випадках, коли установам заборонено відмовляти у викупі інструментів власних коштів відповідно до застосовного національного права, згідно зі статтею 29(6) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(e) подальшого уточнення поняття прибутку від продажу згідно зі статтею 32(2) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(f) застосування вирахувань із елементів основного капіталу першого рівня та інших вирахувань стосовно елементів основного капіталу першого рівня, додаткового капіталу першого рівня та капіталу другого рівня згідно з параграфами 2 та 4 статті 36 Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(g) критеріїв, відповідно до яких компетентні органи повинні дозволяти установам зменшувати суми активів у пенсійних фондах із заздалегідь визначеними виплатами згідно зі статтею 41(2) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(h) форми та характеру стимулів до викупу, характеру механізму збільшення вартості інструментів додаткового капіталу першого рівня після списання основної суми на тимчасовій основі, а також процедур і строків щодо тригерних подій, особливостей інструментів, які можуть перешкоджати рекапіталізації, та використання суб’єктів спеціального призначення згідно зі статтею 52(2) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(i) рівня консерватизму, який є обов’язковим для оцінок, які використовують як альтернативу розрахунку базисних експозицій стосовно опосередкованої участі, що випливає із індексної участі, згідно зі статтею 76(4) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(j) певних детальних умов, які потрібно виконати, перш ніж наглядові органи зможуть надати дозвіл на зменшення власних коштів, та відповідних процесів згідно зі статтею 78(5) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(k) умов для дозволу тимчасової відмови від вирахування з власних коштів згідно зі статтею 79(2) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(l) типів активів, які можуть стосуватися операцій суб’єкта спеціального призначення, та понять "мінімальний" та "незначний" для цілей визначення кваліфікованого додаткового капіталу першого рівня та капіталу другого рівня, випущеного суб’єктом спеціального призначення, згідно зі статтею 83(2) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(m) детальних умов для коригування власних коштів відповідно до перехідних положень згідно зі статтею 481(6) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(n) умов стосовно статей, на які не поширюються положення про звільнення від виконання нових правил, у межах елементів основного капіталу першого рівня або елементів додаткового капіталу першого рівня в інших елементах власних коштів згідно зі статтею 487(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(o) умов, відповідно до яких індекси вважають такими, що відповідають визначенню широких ринкових індексів, згідно зі статтею 73(7) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(p) розрахунку субконсолідації, який є обов’язковим відповідно до статті 84(2) та статей 85 та 87 Регламенту (ЄС) № 575/2013, згідно зі статтею 84(4) того самого регламенту.

1. Суму передбачуваних дивідендів, яку установи повинні вираховувати з проміжних або річних прибутків, як передбачено у статті 26(2) Регламенту (ЄС) № 575/2013, визначають відповідно до параграфів 2-4.

2. Якщо орган управління установи формально ухвалив рішення або запропонував ухвалити рішення відповідному органу установи стосовно суми дивідендів, яка підлягає розподілу, таку суму вираховують із відповідних проміжних або річних прибутків.

3. У разі виплати проміжних дивідендів залишок проміжного прибутку, який утворюється в результаті розрахунку, встановленого в параграфі 2, та який додають до елементів основного капіталу першого рівня, зменшують із урахуванням правил, встановлених у параграфах 2-4, на суму будь-яких передбачуваних дивідендів, виплати яких можуть очікувати з такого залишкового проміжного прибутку, при цьому остаточні дивіденди розраховують за повний фінансовий рік.

4. Перш ніж орган управління формально ухвалить рішення або запропонує ухвалити рішення відповідному органу стосовно розподілу дивідендів, сума передбачуваних дивідендів, яка підлягає вирахуванню установами з відповідних проміжних або річних прибутків, повинна дорівнювати сумі проміжних або річних прибутків, помноженій на коефіцієнт виплати дивідендів.

5. Коефіцієнт виплати дивідендів визначають на основі політики щодо дивідендів, затвердженої на відповідний період органом управління або іншим відповідним органом.

6. Якщо політика щодо дивідендів визначає діапазон виплат замість фіксованої суми, для цілей параграфа 2 використовують верхнє значення такого діапазону.

7. За відсутності затвердженої політики щодо дивідендів або якщо, на думку компетентного органу, існує вірогідність того, що установа не застосовуватиме свою політику щодо дивідендів або така політика не є пруденційною основою, на якій визначають суму вирахування, коефіцієнт виплати дивідендів повинен бути оснований на найбільшому з таких значень:

(a) середній коефіцієнт виплати дивідендів за трирічний період, що передує розглядуваному року;

(b) коефіцієнт виплати дивідендів за рік, що передує розглядуваному року.

8. Компетентний орган може дозволити установі скоригувати розрахунок коефіцієнта виплати дивідендів, описаний у пунктах (a) та (b) параграфа 7, щоб виключити виняткові дивіденди, виплачені протягом такого періоду.

9. Суму передбачуваних дивідендів, яка підлягає вирахуванню, визначають із урахуванням будь-яких регуляторних обмежень щодо розподілюваних виплат, зокрема обмежень, які визначають відповідно до статті 141 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2013/36/ЄС (- 1). Сума прибутку після вирахування передбачуваних виплат, на які поширюються такі обмеження, може бути повністю включена в елементи основного капіталу першого рівня, якщо задоволено умови, визначені в пункті (a) параграфа 2 статті 26 Регламенту (ЄС) № 575/2013. Якщо такі обмеження застосовні, передбачувані дивіденди, що підлягають вирахуванню, повинні бути основані на плані консервації капіталу, погодженому компетентним органом відповідно до статті 142 Директиви 2013/36/ЄС.

10. Суму передбачуваних дивідендів, яка підлягає виплаті у формі, що не зменшує суми елементів основного капіталу першого рівня, таких як дивіденди у формі акцій, відомих як скрип-дивіденди, не вираховують із проміжних або річних прибутків, які підлягають включенню в елементи основного капіталу першого рівня.

11. Компетентний орган повинен переконатися у виконанні всіх необхідних вирахувань із проміжних або річних прибутків та всіх прибутків, пов’язаних із передбачуваними дивідендами, або на основі застосовної системи бухгалтерського обліку, або на основі будь-яких інших корекцій, перш ніж дозволити установі включити проміжні або річні прибутки в елементи основного капіталу першого рівня.

1. Сума передбачуваних виплат, яка повинна бути врахована, включає такі елементи:

(a) сума податків;

(b) сума будь-яких зобов’язань або обставин, які виникають протягом відповідного звітного періоду, які, ймовірно, зменшать прибутки установи та стосовно яких компетентний орган не переконався у виконанні всіх необхідних корекцій вартості, таких як додаткові корекції вартості відповідно до статті 34 Регламенту (ЄС) № 575/2013.

2. Передбачувані виплати, які не враховано у звіті про прибутки та збитки, відносять до проміжного періоду, протягом якого вони були виконані, таким чином, щоб у кожному проміжному періоді була відображена обґрунтована сума таких виплат. Значні або неповторювані події розглядають повністю та невідкладно у проміжному періоді, протягом якого вони виникли.

3. Компетентний орган повинен переконатися у виконанні всіх необхідних вирахувань із проміжних або річних прибутків та всіх прибутків, пов’язаних із передбачуваними виплатами, або на основі застосовної системи бухгалтерського обліку, або на основі будь-яких інших корекцій, перш ніж дозволити установі включити проміжні або річні прибутки в елементи основного капіталу першого рівня.

1. Компетентні органи можуть визначити, що тип компанії, визнаний згідно із застосовним національним правом, відповідає визначенню кооперативного товариства для цілей частини другої Регламенту (ЄС) № 575/2013, якщо виконані всі умови, визначені в параграфах 2, 3 та 4.

2. Щоб відповідати визначенню кооперативного товариства для цілей параграфа 1, правовий статус установи повинен належати до однієї з таких категорій:

3. Що стосується основного капіталу першого рівня, щоб бути визнаною кооперативним товариством для цілей параграфа 1, установа повинна бути здатною випускати, згідно з національним застосовним правом або статутом компанії, на рівні юридичної особи лише ті інструменти капіталу, які зазначені у статті 29 Регламенту (ЄС) № 575/2013.

4. Щоб відповідати визначенню кооперативного товариства для цілей параграфа 1, якщо утримувачі, з-поміж як членів, так і не членів установи, інструментів основного капіталу першого рівня, зазначених у параграфі (3), мають можливість скласти повноваження згідно із застосовним національним правом, вони також можуть мати право повернути інструмент капіталу до установи, однак тільки з урахуванням обмежень, визначених у застосовному національному права, статуті компанії, Регламенті (ЄС) № 575/2013 та цьому Регламенті. Це не перешкоджає установі випускати, згідно із застосовним національним правом, інструменти основного капіталу першого рівня, які відповідають статті 29 Регламенту (ЄС) № 575/2013, членам або не членам такої установи, якщо такі інструменти не надають права повертати інструменти капіталу до установи.

1. Компетентні органи можуть визначити, що тип компанії, визнаний згідно із застосовним національним правом, відповідає визначенню ощадної установи для цілей частини другої Регламенту (ЄС) № 575/2013, якщо виконані всі умови, визначені в параграфах 2, 3 та 4.

2. Щоб відповідати визначенню ощадної установи для цілей параграфа 1, правовий статус установи повинен належати до однієї з таких категорій:

(f) у Швеції: установи, зареєстровані як "Sparbank" згідно з "Sparbankslag (1987:619)".

3. Що стосується основного капіталу першого рівня, щоб бути визнаною ощадною установою для цілей параграфа 1, установа повинна бути здатною випускати, згідно з національним застосовним правом або статутом компанії, на рівні юридичної особи лише ті інструменти капіталу, які зазначені у статті 29 Регламенту (ЄС) № 575/2013.

4. Щоб відповідати визначенню ощадної установи для цілей параграфа 1, суму капіталу, резервів та проміжних і річних прибутків повинно бути заборонено згідно з національним застосовним правом розподіляти між утримувачами інструментів основного капіталу першого рівня. Таку умову вважають виконаною, навіть якщо установа випускає інструменти основного капіталу першого рівня, які надають утримувачу на постійній основі право на частину прибутків і резервів, якщо це дозволено застосовним національним правом, за умови, що така частина є пропорційною їхньому внеску до капіталу та резервів або, якщо це дозволено застосовним національним правом, на основі альтернативного механізму. Установа може випускати інструменти основного капіталу першого рівня, які надають утримувачам, у випадку визнання установи неплатоспроможною або її ліквідації, право на резерви, які не обов’язково повинні бути пропорційними внеску до капіталу або резервів, за умови виконання умов, визначених у параграфах 4 та 5 статті 29 Регламенту (ЄС) № 575/2013.

1. Компетентні органи можуть визначити, що тип компанії, визнаний згідно із застосовним національним правом, відповідає визначенню спільної установи для цілей частини другої Регламенту (ЄС) № 575/2013, якщо виконані всі умови, визначені в параграфах 2, 3 та 4.

2. Щоб відповідати визначенню спільної установи для цілей параграфа 1, правовий статус установи повинен належати до однієї з таких категорій:

(a) у Данії: асоціації ("Foreninger") або фонди ("Fonde"), які утворюються у результаті перетворення страхових компаній ("Forsikringsselskaber"), іпотечних кредитних установ ("Realkreditinstitutter"), ощадних банків ("Sparekasser"), кооперативних ощадних банків ("Andelskasser") та афілійованих осіб кооперативних ощадних банків ("Sammenslutninger af andelskasser") на компанії з обмеженою відповідальністю, визначені у "Danish Financial Business Act";

(b) в Ірландії: установи, зареєстровані як "building societies" згідно з "Building Societies Act 1989";

(c) у Великій Британії: установи, зареєстровані як "building societies" згідно з "Building Societies Act 1986"; установи, зареєстровані як "savings bank" згідно з "Savings Bank (Scotland) Act 1819".

3. Що стосується основного капіталу першого рівня, щоб бути визнаною спільною установою для цілей параграфа 1, установа повинна мати дозвіл випускати, згідно з національним застосовним правом або статутом компанії, на рівні юридичної особи лише ті інструменти капіталу, які зазначені у статті 29 Регламенту (ЄС) № 575/2013.

4. Щоб відповідати визначенню спільної установи для цілей параграфа 1, загальна сума або часткова сума капіталу й резервів у сукупності повинна бути у власності членів установи, які в ході звичайної діяльності не отримують вигод від прямого розподілу резервів, зокрема шляхом виплати дивідендів. Такі умови вважають виконаними, навіть якщо установа випускає інструменти основного капіталу першого рівня, які надають право на участь у прибутках і резервах, якщо це дозволено застосовним національним правом.

1. Компетентні органи можуть визначити, що тип компанії, визнаний згідно із застосовним національним правом, відповідає визначенню установи, подібної до кооперативної установи, спільної установи та ощадної установи для цілей частини другої Регламенту (ЄС) № 575/2013, якщо виконані всі умови, визначені в параграфах 2, 3 та 4.

2. Щоб відповідати визначенню установи, подібної до кооперативної установи, спільної установи та ощадної установи для цілей параграфа 1, правовий статус установи повинен належати до однієї з таких категорій:

3. Що стосується основного капіталу першого рівня, щоб бути визнаною установою, подібною до кооперативної установи, спільної установи та ощадної установи для цілей параграфа 1, установа повинна бути здатною випускати, згідно з національним застосовним правом або статутом компанії, на рівні юридичної особи лише ті інструменти капіталу, які зазначені у статті 29 Регламенту (ЄС) № 575/2013.

4. Щоб відповідати визначенню установи, подібної до кооперативної установи, спільної установи та ощадної установи для цілей параграфа 1, повинна бути виконана принаймні одна з таких умов:

(a) якщо утримувачі, з-поміж як членів, так і не членів установи, інструментів основного капіталу першого рівня, зазначених у параграфі 3, мають можливість скласти повноваження згідно із застосовним національним правом, вони також можуть мати право повернути інструмент капіталу до установи, однак тільки з урахуванням обмежень, визначених у застосовному національному права, статуті компанії, Регламенті (ЄС) № 575/2013 та цьому Регламенті. Це не перешкоджає установі випускати, згідно із застосовним національним правом, інструменти основного капіталу першого рівня, які відповідають статті 29 Регламенту (ЄС) № 575/2013, членам або не членам такої установи, якщо такі інструменти не надають права повертати інструменти капіталу до установи;

(b) суму капіталу, резервів та проміжних і річних прибутків повинно бути заборонено згідно з національним застосовним правом розподіляти між утримувачами інструментів основного капіталу першого рівня. Таку умову вважають виконаною, навіть якщо установа випускає інструменти основного капіталу першого рівня, які надають утримувачу на постійній основі право на частину прибутків і резервів, якщо це дозволено застосовним національним правом, за умови, що така частина є пропорційною їхньому внеску до капіталу та резервів або, якщо це дозволено застосовним національним правом, на основі альтернативного механізму. Установа може випускати інструменти основного капіталу першого рівня, які надають утримувачам, у випадку визнання установи неплатоспроможною або її ліквідації, право на резерви, які не обов’язково повинні бути пропорційними внеску до капіталу або резервів, за умови виконання умов, визначених у статті 29(4) та (5) Регламенту (ЄС) № 575/2013 ;

(c) загальна сума або часткова сума капіталу й резервів у сукупності перебуває у власності членів установи, які в ході звичайної діяльності не отримують вигод від прямого розподілу резервів, зокрема шляхом виплати дивідендів.

1. Розподілювані виплати за інструментами основного капіталу першого рівня, згаданими у статті 28 Регламенту (ЄС) № 575/2013, вважають такими, що не становлять непропорційного навантаження на капітал, якщо виконані всі перераховані нижче умови:

(a) багаторазова виплата дивідендів є багаторазовою виплатою дивідендів за інструментами з правами голосу, а не попередньо визначеної фіксованої суми;

(b) багаторазову виплату дивідендів встановлюють у договорі або на підставі статуту установи;

(c) багаторазова виплата дивідендів не підлягає перегляду;

(d) така сама багаторазова виплата дивідендів застосовна до всіх інструментів, які передбачають багаторазову виплату дивідендів;

(e) сума розподілюваної виплати за одним інструментом, який передбачає багаторазову виплату дивідендів, становить не більше 125 % від суми розподілюваної виплати за одним інструментом основного капіталу першого рівня з правами голосу.

Формулою це виражають так:

див. зображення

де:

k - сума розподілюваної виплати за одним інструментом, який не передбачає багаторазової виплати дивідендів;

k - сума розподілюваної виплати за одним інструментом, який передбачає багаторазову виплату дивідендів;

(f) загальна сума розподілюваних виплат, виконаних за всіма інструментами основного капіталу першого рівня протягом одного року, не перевищує 105 % від суми, яку було би виплачено, якби за інструментами з меншою кількістю прав голосу або без прав голосу були би виконані такі само розподілювані виплати, що й за інструментами з правами голосу.

Формулою це виражають так:

див. зображення

де:

k - сума розподілюваної виплати за одним інструментом, який не передбачає багаторазової виплати дивідендів;

k - сума розподілюваної виплати за одним інструментом, який передбачає багаторазову виплату дивідендів;

X - кількість інструментів із правами голосу;

Y - кількість інструментів без прав голосу.

Цю формулу застосовують на однорічній основі.

2. Якщо умову, визначену в пункті (f) параграфа 1, не виконано, вважають, що спричинити непропорційне навантаження на капітал може лише сума інструментів, які передбачають багаторазову виплату дивідендів, що перевищує визначене для них порогове значення.

3. Якщо не виконано будь-яку з умов, визначених у пунктах (a)-(e) параграфа 1, вважають, що всі непогашені інструменти, які передбачають багаторазову виплату дивідендів, спричинюють непропорційне навантаження на капітал.

1. Стосовно інструментів основного капіталу першого рівня, згаданих у статті 28 Регламенту (ЄС) № 575/2013, розподілювані виплати за інструментом основного капіталу першого рівня вважають привілейованими відносно інших інструментів основного капіталу першого рівня, якщо існують диференційовані рівні розподілюваних виплат, крім випадків, коли виконано умови, визначені у статті 7a цього Регламенту.

2. Стосовно інструментів основного капіталу першого рівня з меншою кількістю прав голосу або без прав голосу взагалі, які випущено установами, зазначеними у статті 27 Регламенту (ЄС) № 575/2013, якщо розподілювана виплата є багаторазовою розподілюваною виплатою за інструментами з правами голосу і багаторазову розподілювану виплату встановлюють у договорі або на підставі статуту, розподілювані виплати вважають непривілейованими, якщо виконані всі перераховані нижче умови:

(a) багаторазова виплата дивідендів є багаторазовою виплатою дивідендів за інструментами з правами голосу, а не попередньо визначеної фіксованої суми;

(b) багаторазову виплату дивідендів встановлюють у договорі або на підставі статуту установи;

(c) багаторазова виплата дивідендів не підлягає перегляду;

(d) така сама багаторазова виплата дивідендів застосовна до всіх інструментів, які передбачають багаторазову виплату дивідендів;

(e) сума розподілюваної виплати за одним інструментом, який передбачає багаторазову виплату дивідендів, становить не більше 125 % від суми розподілюваної виплати за одним інструментом основного капіталу першого рівня з правами голосу.

Формулою це виражають так:

див. зображення

де:

k - сума розподілюваної виплати за одним інструментом, який не передбачає багаторазової виплати дивідендів;

k - сума розподілюваної виплати за одним інструментом, який передбачає багаторазову виплату дивідендів;

(f) загальна сума розподілюваних виплат, виконаних за всіма інструментами основного капіталу першого рівня протягом одного року, не перевищує 105 % від суми, яку було би виплачено, якби за інструментами з меншою кількістю прав голосу або без прав голосу були би виконані такі само розподілювані виплати, що й за інструментами з правами голосу.

Формулою це виражають так:

див. зображення

де:

k - сума розподілюваної виплати за одним інструментом, який не передбачає багаторазової виплати дивідендів;

k - сума розподілюваної виплати за одним інструментом, який передбачає багаторазову виплату дивідендів;

X - кількість інструментів із правами голосу;

Y - кількість інструментів без прав голосу;

Цю формулу застосовують на однорічній основі.

3. Якщо умову, визначену в пункті (f) параграфа 2, не виконано, із основного капіталу першого рівня виключають лише суму інструментів, які передбачають багаторазову виплату дивідендів, що перевищує визначене для них порогове значення.

4. Якщо не виконано будь-яку з умов, визначених у пунктах (a)-(e) параграфа 2, із основного капіталу першого рівня виключають лише всі непогашені інструменти, які передбачають багаторазову виплату дивідендів.

5. Для цілей параграфа 2, якщо розподілювані виплати за інструментами основного капіталу першого рівня виражають, для інструментів із правами голосу та без прав голосу, покликанням на ціну купівлі станом на момент випуску таких інструментів, формули адаптують у зазначений нижче спосіб для інструмента або інструментів, які виражають шляхом покликання на ціну купівлі станом на момент випуску:

(a) l - сума розподілюваної виплати за одним інструментом, який не передбачає багаторазової виплати дивідендів, розділена на ціну купівлі станом на момент випуску такого інструмента;

(b) k - сума розподілюваної виплати за одним інструментом, який передбачає багаторазову виплату дивідендів, розділена на ціну купівлі станом на момент випуску такого інструмента.

6. Стосовно інструментів основного капіталу першого рівня з меншою кількістю прав голосу або без прав голосу, які випущено установами, зазначеними у статті 27 Регламенту (ЄС) № 575/2013, якщо розподілювана виплата не є багаторазовою розподілюваною виплатою за інструментами з правами голосу, розподілювані виплати вважають непривілейованими, якщо виконано будь-яку з умов, визначених у параграфі 7, та обидві умови, визначені в параграфі 8.

7. Для цілей параграфа 6 застосовна будь-яка з перерахованих далі умов - (a) або (b):

(a) виконано обидва пункти (i) та (ii):

(i) лише утримувачі інструментів із правами голосу можуть підписатися на інструменти з меншою кількістю прав голосу або без прав голосу та утримувати їх;

(ii) кількість прав голосу будь-якого окремого утримувача є обмеженою;

(b) розподілювані виплати за інструментами з правами голосу, випущеними установами, мають фіксовану верхню межу, визначену згідно із застосовним національним правом.

8. Для цілей параграфа 6 застосовні обидві з таких умов:

(a) установа демонструє, що середнє значення розподілюваних виплат за інструментами з правами голосу протягом попередніх п’яти років є низьким відносно інших порівнюваних інструментів;

(b) установа демонструє, що коефіцієнт виплат є низьким у випадку розрахунку коефіцієнта виплат згідно зі статтею 7c. Коефіцієнт виплат нижче 30 % вважають низьким.

9. Для цілей пункту (a) параграфа 7 права голосу будь-якого окремого утримувача вважають обмеженими в таких випадках:

(a) якщо кожен утримувач отримує лише одне право голосу, незалежно від кількості інструментів із правами голосу будь-якого утримувача;

(b) якщо кількість прав голосу має верхнє порогове значення, незалежно від кількості інструментів із правами голосу, утримуваними будь-яким утримувачем;

(c) якщо кількість інструментів із правами голосу, які може утримувати будь-який утримувач, обмежена згідно зі статутом установи або застосовним національним правом.

10. Для цілей цієї статті однорічний період вважають завершеним у дату останнього фінансового звіту установи.

11. Установи повинні оцінювати відповідність умовам, зазначеним у параграфах 7 та 8, та повідомляти компетентний орган про результати такого оцінювання принаймні в таких ситуаціях:

(a) щоразу при ухваленні рішення щодо суми розподілюваних виплат за інструментами основного капіталу першого рівня;

(b) щоразу при випуску нового класу інструментів основного капіталу першого рівня з меншою кількістю прав голосу або без прав голосу.

12. Якщо умову, визначену в пункті (b) параграфа 8, не виконано, вважають, що лише сума інструментів без прав голосу, передбачені розподілювані виплати за якими перевищують визначене для них порогове значення, є підставою для привілейованих розподілюваних виплат.

13. Якщо умову, визначену в пункті (a) параграфа 8, не виконано, розподілювані виплати за всіма непогашеними інструментами без прав голосу вважають привілейованими, крім випадків, коли вони задовольняють умови, визначені в параграфі 2.

14. Якщо умову, визначену в пункті (a) параграфа 7, не виконано, розподілювані виплати за всіма непогашеними інструментами без прав голосу вважають привілейованими, крім випадків, коли вони задовольняють умови, визначені в параграфі 2.

15. Від виконання вимог, зазначених у пункт (i) параграфа 7(a), або вимог, зазначених у пункті (b) параграфа 8, або обох цих вимог може бути звільнено у відповідних випадках, якщо виконано обидві такі умови:

(a) установа порушує або, через, між іншим, різке погіршення фінансового становища, вірогідно в найближчому майбутньому порушить будь-яку з вимог Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(b) компетентний орган висунув вимогу до установи терміново збільшити суму основного капіталу першого рівня протягом визначеного періоду та оцінив, що установа не здатна усунути порушення, зазначене у пункті (a), або уникнути його протягом визначеного періоду без застосування відмови, зазначеної в цьому параграфі.

1. Для цілей пункту (b) статті 7b(8) для розрахунку коефіцієнта виплат установи вибирають або спосіб, описаний у пункті (a), або спосіб, описаний у пункті (b). Установа повинна систематично використовувати вибраний спосіб.

(a) сума розподілюваних виплат, віднесених до сукупності інструментів основного капіталу першого рівня за попередні п’ять річних періодів, розділена на суму прибутків, віднесених до попередніх п’яти річних періодів;

(b) у період із дати застосування цього Регламенту лише до 31 грудня 2017 року:

(i) у 2014 році сума розподілюваних виплат, віднесених до сукупності інструментів основного капіталу першого рівня за попередній річний період, розділена на суму прибутків, віднесених до попереднього річного періоду;

(ii) у 2015 році сума розподілюваних виплат, віднесених до сукупності інструментів основного капіталу першого рівня за попередні два річні періоди, розділена на суму прибутків, віднесених до попередніх двох річних періодів;

(iii) у 2016 році сума розподілюваних виплат, віднесених до сукупності інструментів основного капіталу першого рівня за попередні три річні періоди, розділена на суму прибутків, віднесених до попередніх трьох річних періодів;

(iv) у 2017 році сума розподілюваних виплат, віднесених до сукупності інструментів основного капіталу першого рівня за попередні чотири річні періоди, розділена на суму прибутків, віднесених до попередніх чотирьох річних періодів.

2. Для цілей параграфа 1 прибутки означають суму, відображену в рядку 670 форми 2 в додатку III до Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) № 680/2014 (- 2), або, у відповідних випадках, суму, відображену в рядку 670 форми 2 в додатку IV до того самого імплементаційного регламенту, в контексті звітування установами перед наглядовими органами згідно з Регламентом (ЄС) № 575/2013.

Для цілей статті 28 Регламенту (ЄС) № 575/2013, розподілювані виплати за інструментом основного капіталу першого рівня вважають привілейованими відносно інших інструментів основного капіталу першого рівня та з точки зору порядку виконання розподілюваних виплат, якщо виконано принаймні одну з таких умов:

(a) рішення про розподілювані виплати ухвалюють у різний час;

(b) розподілювані виплати виконують у різний час;

(c) емітент зобов’язаний виконувати розподілювані виплати за одним типом інструментів основного капіталу першого рівня до виконання розподілюваних виплат за іншим типом інструментів основного капіталу першого рівня;

(d) розподілювану виплату виконують за певними інструментами основного капіталу першого рівня, але не за іншими, крім випадків, коли виконано умову з пункту (a) статті 7b(7).

1. Непрямим фінансуванням інструментів відповідно до статті 28(1)(b), статті 52(1)(c) та статті 63(c) Регламенту (ЄС) № 575/2013 вважають фінансування, яке не є прямим.

2. Для цілей параграфа 1 пряме фінансування стосується ситуацій, у яких установа надала позику або інше фінансування в будь-якій формі інвестору для купівлі інструментів капіталу.

3. Пряме фінансування також охоплює фінансування, яке надають для інших цілей, крім купівлі інструментів капіталу установи, будь-якій фізичній або юридичній особі, яка має істотну частку участі в кредитній установі, як зазначено у статті 4(36) Регламенту (ЄС) № 575/2013, або яку вважають пов’язаною стороною у розумінні термінів і означень із параграфа 9 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 24 про розкриття інформації про пов’язаних сторін, який у Союзі застосовують відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1606/2002 (- 3), із урахуванням будь-яких додаткових настанов, визначених компетентним органом, якщо установа не може продемонструвати нічого з перерахованого нижче:

(a) операцію проведено на умовах, подібних до умов інших операцій із третіми сторонами;

(b) фізична або юридична особа чи пов’язана сторона не повинні розраховувати на розподілювані виплати або на продаж інструментів капіталу, утримуваних для підтримання сплати процентів та повернення фінансування.

1. Застосовні форми та характер непрямого фінансування купівлі інструментів капіталу установи охоплюють таке:

(a) фінансування купівлі інвестором, у момент випуску або в майбутньому, інструментів капіталу установи будь-якими суб’єктами, стосовно яких установа здійснює прямий або непрямий контроль, або суб’єктами, на яких поширюється будь-що з перерахованого нижче:

(1) периметр консолідації бухгалтерської звітності або пруденційної консолідації установи;

(2) предмет консолідованого балансу або розширеного агрегованого розрахунку за умови еквівалентності консолідованій звітності, згаданій у статті 49(3)(a)(iv) Регламенту (ЄС) № 575/2013, які складає схема інституційного захисту або мережа установ, які є афілійованими особами центрального органу та які не організовано у групу, до якої належить установа;

(3) предмет додаткового нагляду за установою відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2002/87/ЄС (- 4) про додатковий нагляд за кредитними установами, страховими компаніями та інвестиційними фірмами, що належать до фінансового конгломерату;

(b) фінансування купівлі інвестором, у момент випуску або в майбутньому, інструментів капіталу установи зовнішніми суб’єктами, які захищені гарантією або використанням кредитного дериватива чи убезпечені в певний інший спосіб таким чином, що кредитний ризик переходить до установи або будь-яких суб’єктів, стосовно яких установа здійснює прямий або непрямий контроль, або будь-яких суб’єктів, на яких поширюється будь-що з перерахованого нижче:

(1) периметр консолідації бухгалтерської звітності або пруденційної консолідації установи;

(2) предмет консолідованого балансу або розширеного агрегованого розрахунку за умови еквівалентності консолідованій звітності, згаданій у статті 49(3)(a)(iv) Регламенту (ЄС) № 575/2013, які складає схема інституційного захисту або мережа установ, які є афілійованими особами центрального органу та які не організовано у групу, до якої належить установа;

(3) предмет додаткового нагляду за установою відповідно до Директиви 2002/87/ЄС.

(c) фінансування позичальника, який передає фінансування кінцевому інвестору для купівлі, у момент випуску або в майбутньому, інструментів капіталу установи.

2. Щоб відповідати визначенню непрямого фінансування для цілей параграфа 1, у відповідних випадках повинні бути також виконані зазначені нижче умови:

(a) інвестора не включено до жодного з перераховано нижче:

(1) периметр консолідації бухгалтерської звітності або пруденційної консолідації установи;

(2) предмет консолідованого балансу або розширеного агрегованого розрахунку за умови еквівалентності консолідованій звітності, згаданій у статті 49(3)(a)(iv) Регламенту (ЄС) № 575/2013, які складає схема інституційного захисту або мережа установ, які є афілійованими особами центрального органу та які не організовано у групу, до якої належить установа. Для цього вважають, що інвестора охоплено предметом розширеного агрегованого розрахунку, якщо відповідний інструмент капіталу підлягає консолідації або розширеному агрегованому розрахунку відповідно до статті 49(3)(a)(iv) Регламенту (ЄС) № 575/2013 у такий спосіб, щоб унеможливити багаторазове використання статей власних коштів та будь-яке створення власних коштів між членами схеми інституційного захисту. Якщо компетентні органи не надали дозволу, зазначеного у статті 49(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013 , цю умову вважають виконаною, якщо як суб’єкти, зазначені в параграфі 1(a), так і установа є членами однієї і тієї самої схеми інституційного захисту, а суб’єкти вираховують фінансування, надане для купівлі інструментів капіталу установи, згідно зі статтею 36(1)(f)-(i), статтею 56(a)-(d) та статтею 66(a)-(d) Регламенту (ЄС) № 575/2013, залежно від випадку;

(3) предмет додаткового нагляду за установою відповідно до Директиви 2002/87/ЄС;

(b) зовнішнього суб’єкта не включено до жодного з перераховано нижче:

(1) периметр консолідації бухгалтерської звітності або пруденційної консолідації установи;

(2) предмет консолідованого балансу або розширеного агрегованого розрахунку за умови еквівалентності консолідованій звітності, згаданій у статті 49(3)(a)(iv) Регламенту (ЄС) № 575/2013, які складає схема інституційного захисту або мережа установ, які є афілійованими особами центрального органу та які не організовано у групу, до якої належить установа;

(3) предмет додаткового нагляду за установою відповідно до Директиви 2002/87/ЄС.

3. При визначенні того, чи купівля інструменту капіталу передбачає пряме або непряме фінансування відповідно до статті 8, сума, яку належить розглянути, не повинна включати будь-яких окремо оцінених сформованих резервів під знецінення.

4. Щоб уникнути кваліфікації прямого або непрямого фінансування згідно зі статтею 8, якщо позику або іншу форму фінансування чи гарантії надано будь-якій фізичній або юридичній особі, яка володіє істотною часткою участі в кредитній установі або яку вважають пов’язаною стороною, згаданою в параграфі 3, установа повинна на постійній основі забезпечувати ненадання позики або іншої форми фінансування чи гарантій для цілей прямої або непрямої підписки на інструменти капіталу установи. Якщо позику або іншу форму фінансування або гарантії надано іншим типам суб’єктів, установа повинна здійснювати такий контроль, докладаючи всіх можливих зусиль.

5. Що стосується спільних установ, кооперативних товариств та подібних установ, якщо згідно з національним правом або статутом установи клієнт зобов’язаний підписатися на інструменти капіталу, щоб отримати позику, таку позику не розглядають як пряме або непряме фінансування, якщо виконано всі такі умови:

(a) компетентний орган вважає суму підписки незначною;

(b) метою позики не є купівля інструментів капіталу установи, що надає позику;

(c) підписка на один або декілька інструментів капіталу установи є необхідною для того, щоб отримувач позики став членом спільної установи, кооперативного товариства або подібної установи.

1. Установа може випускати інструменти основного капіталу першого рівня з можливістю викупу, лише якщо таку можливість передбачено застосовним національним правом.

2. Здатність установи обмежувати викуп на підставі положень, які регулюють інструменти капіталу, як зазначено у статті 29(2)(b) та 78(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013 , охоплює як право відкласти такий викуп, так і право обмежити суму викупу. Установа може відкласти викуп або обмежити суму викупу не необмежений період згідно з параграфом 3.

3. Ступінь обмежень щодо викупу, включених до положень, які регулюють інструменти, установа визначає на основі пруденційної ситуації в установі в будь-який час, беручи до уваги, зокрема, але не виключно:

(a) загальну фінансову ситуацію, ситуацію з ліквідністю та платоспроможністю в установі;

(b) суму основного капіталу першого рівня, капіталу першого рівня та сукупного капіталу порівняно із сумою сукупної ризикової експозиції, розрахованої згідно з вимогами, встановленими в пункті (a) статті 92 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, спеціальними вимогами до власних коштів, зазначеними у статті 104(1)(a) Директиви 2013/36/ЄС, та вимогами до комбінованого буферного капіталу, визначеного в пункті (6) статті 128 указаної директиви.

1. Обмеження щодо викупу, що містяться в договірних або правових положеннях, які регулюють інструменти, не перешкоджають компетентному органу застосовувати обґрунтовані додаткові обмеження щодо викупу інструментів, як передбачено статтею 78Регламенту (ЄС) № 575/2013.

2. Компетентні органи повинні оцінювати підстави для обмежень щодо викупу, встановлені в договірних або правових положеннях, що регулюють інструмент. Вони повинні вимагати від установ вносити зміни до відповідних договірних положень, якщо вони не переконаються в тому, що підстави для обмежень є обґрунтованими. Якщо інструменти регулює національне право за відсутності договірних положень, законодавство повинне надати установі можливість обмежувати викуп, як зазначено в параграфах 1-3 статті 10, щоб забезпечити відповідність інструментів визначенню основного капіталу першого рівня.

3. Будь-яке рішення обмежити викуп документують внутрішньо, і установа повинна повідомити про нього компетентний орган у письмовій формі із зазначенням причин того, чому з огляду на критерії, визначені в параграфі 3, викуп було повністю або частково відхилено або відстрочено.

4. Якщо протягом одного й того самого періоду ухвалено декілька рішень щодо обмеження викупу, установи можуть задокументувати такі рішення єдиним пакетом документів.

1. Поняття прибутку від продажу, згадане в пункті (a) параграфа 1 статті 32 Регламенту (ЄС) № 575/2013, означає будь-який визнаний прибуток від продажу для установи, який відображають як збільшення будь-якого елемента власних коштів та який пов’язаний із майбутнім маржинальним доходом, що виникає в результаті продажу cек’юритизованих активів при їх виключенні з балансу установи в контексті операції із сек’юритизації.

2. Визнаний прибуток від продажу визначають як різницю між пунктами (a) та (b) нижче, яку визначають шляхом застосування відповідної системи бухгалтерського обліку:

(a) чиста вартість отриманих активів, включно з будь-якими новими отриманими активами за вирахуванням будь-яких інших відчужених активів або будь-яких нових прийнятих зобов’язань;

(b) балансова вартість cек’юритизованих активів або частини, визнання якої припинено.

3. Визнаний прибуток від продажу, пов’язаний із майбутнім маржинальним доходом, у цьому контексті стосується очікуваного майбутнього "надлишкового спреду", визначеного у статті 242 Регламенту (ЄС) № 575/2013.

1. Для цілей розрахунку основного капіталу першого рівня протягом року, незалежно від того, чи установа закриває свою фінансову звітність у кінці кожного проміжного періоду, установа повинна складати свої звіти про прибутки та збитки та вираховувати будь-які збитки з елементів основного капіталу першого рівня мірою їх виникнення.

2. Для цілей складання звітів про прибутки та збитки установи згідно з параграфом 1 доходи та витрати повинні визначати в рамках того самого процесу та на основі тих самих стандартів бухгалтерського обліку, що й для річної фінансової звітності. Доходи та витрати підлягають зваженому оцінюванню, і їх відносять до проміжного періоду, в якому вони виникли, таким чином, щоб у кожному проміжному періоді була відображена обґрунтована сума очікуваних річних доходів і витрат. Значні або неповторювані події розглядають повністю та невідкладно у проміжному періоді, протягом якого вони виникли.

3. Якщо збитки за поточний фінансовий звіт уже зменшили елементи основного капіталу першого рівня у результаті проміжного або річного фінансового звіту, вирахування не потрібне. Для цілей цієї статті фінансовий звіт означає, що прибутки та збитки визначено після закриття проміжної або річної звітності згідно з системою бухгалтерського обліку, яку установа повинна застосовувати згідно з Регламентом (ЄС) № 1606/2002 про застосування міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та Директивою Ради 86/635/ЄЕС (- 5) про річну звітність і консолідовану звітність банків та інших фінансових установ.

4. Параграфи 1-3 застосовують аналогічним чином до прибутків і збитків, включених до накопиченого іншого сукупного прибутку.

1. Активи у формі програмного забезпечення, які є нематеріальними активами, як визначено у пункті (115) статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, вираховують із елементів основного капіталу першого рівня згідно з параграфами 5-8 цієї статті. Суму, що підлягає вирахуванню, визначають на основі пруденційної накопиченої амортизації, розрахованої згідно з параграфами 2, 3 та 4 цієї статті.

2. Установи розраховують суму пруденційної накопиченої амортизації активів у формі програмного забезпечення, згаданої в параграфі 1, шляхом помноження суми, отриманої з результаті розрахунку, згаданого в пункті (a), на кількість днів, згадану в пункті (b):

(a) сума, з якою актив у формі програмного забезпечення був початково визнаний на балансі установи згідно із застосовною системою бухгалтерського обліку, поділена на менше з таких значень:

(i) кількість днів строку служби активу у формі програмного забезпечення, розрахована для цілей бухгалтерського обліку;

(ii) три роки, виражені в днях, починаючи з дати, згаданої в параграфі 3;

(b) кількість днів, які минули з дати, згаданої в параграфі 3, за умови, що така кількість днів не перевищує періоду, згаданого в пункті (a) цього параграфа.

3. Пруденційну накопичену амортизацію, згадану в параграфі 1, розраховують із дати, з якої актив у формі програмного забезпечення є доступним для використання та з якої починається його амортизація для цілей бухгалтерського обліку.

4. Як відступ від параграфа 3, якщо актив у формі програмного забезпечення придбано в будь-якої компанії, включно із суб’єктом нефінансового сектора, яка є частиною тієї самої групи, що й установа, пруденційну накопичену амортизацію, згадану в параграфі 1, розраховують із дати, з якої почалася амортизація такого активу у формі програмного забезпечення згідно із застосовною системою бухгалтерського обліку на балансі такої компанії.

5. Установи вираховують із елементів основного капіталу першого рівня суму, яка виникає в результаті існування різниці, якщо вона є додатною, між сумою в пункті (a) та сумою в пункті (b):

(a) пруденційна накопичена амортизація активу у формі програмного забезпечення, розрахована згідно з параграфами 2, 3 та 4;

(b) сума накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків від знецінювання такого активу у формі програмного забезпечення, визнана на балансі такої установи згідно із застосовною системою бухгалтерського обліку.

6. Як відступ від параграфа 5 до дати, з якої актив у формі програмного забезпечення стає доступним для використання та з якої починається його амортизація для цілей бухгалтерського обліку, установи повинні вирахувати з елементів основного капіталу першого рівня повну суму, з якою актив у формі програмного забезпечення визнаний на балансі такої установи згідно із застосовною системою бухгалтерського обліку.

7. Пруденційні амортизації та вирахування, визначені в цій статті, виконують окремо для кожного активу у формі програмного забезпечення.

8. Інвестиції установ в обслуговування, удосконалення або оновлення існуючих активів у формі програмного забезпечення розглядають як активи, які не є пов’язаними активами у формі програмного забезпечення, за умови, що такі інвестиції визнають нематеріальним активом на балансу такої установи згідно із застосовною системою бухгалтерського обліку.

Без обмеження параграфа 6 пруденційну накопичену амортизацію таких інвестицій в обслуговування, удосконалення або оновлення існуючих активів у формі програмного забезпечення розраховують із дати, з якої починається їх амортизація згідно із застосовною системою бухгалтерського обліку.

Пруденційну накопичену амортизацію пов’язаних існуючих активів у формі програмного забезпечення продовжують розраховувати з дати їх власної початкової амортизації для цілей бухгалтерського обліку до завершення періоду пруденційної амортизації, визначеного відповідно до пункту (a) параграфа 2.

1. Вирахування відстрочених податкових активів, що ґрунтуються на отриманні прибутків у майбутніх періодах, згідно зі статтею 36(1)(c) Регламенту (ЄС) № 575/2013 виконують відповідно до параграфів 2 та 3.

2. Взаємозалік між відстроченими податковими активами та відстроченими податковими зобов’язаннями виконують окремо для кожного оподатковуваного суб’єкта. Пов’язані відстрочені податкові зобов’язання обмежені тими, що виникають на підставі податкового права тієї самої юрисдикції, до якої належать і відстрочені податкові активи. Для цілей розрахунку відстрочених податкових активів і зобов’язань на консолідованому рівні оподатковуваний суб’єкт включає будь-яку кількість суб’єктів, які є членами тієї самої податкової групи, фіскальної консолідації, фіскальної єдності або консолідованої податкової декларації згідно із застосовним національним правом.

3. Сума пов’язаних відстрочених податкових зобов’язань, які є прийнятними для взаємозаліку відстрочених податкових активів, що ґрунтуються на отриманні прибутків у майбутніх періодах, дорівнює різниці між сумою в пункті (a) та сумою в пункті (b):

(a) сума відстрочених податкових зобов’язань, визнаних згідно із застосовною системою бухгалтерського обліку;

(b) сума пов’язаних відстрочених податкових зобов’язань, які виникають у зв’язку з нематеріальними активами та активами пенсійного фонду із заздалегідь визначеними виплатами.

1. Компетентний орган надає попередній дозвіл, згаданий у пункті (b) статті 41 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, лише якщо необмежена здатність використовувати відповідні активи пенсійного фонду із заздалегідь визначеними виплатами передбачає негайний та безперешкодний доступ до активів, наприклад, коли використанню активів не перешкоджає будь-якого виду обмеження і з боку третіх сторін не висунуто жодних претензій.

2. Безперешкодний доступ до активів може існувати, якщо від установи не вимагають запиту та отримання спеціального погодження від керуючого пенсійним фондом або одержувачів пенсій щоразу при здійсненні доступу до надлишкових коштів за планом.

1. Для цілей статей 15c, 15d, 15e та 15i цього Регламенту термін "суб’єкт-посередник", згаданий у статті 4(1)(114) Регламенту (ЄС) № 575/2013, охоплює будь-які з перерахованих нижче суб’єктів, які утримують інструменти капіталу суб’єктів фінансового сектора:

(a) компанія колективного інвестування;

(b) пенсійний фонд, крім пенсійного фонду із заздалегідь визначеними виплатами;

(c) пенсійний фонд із заздалегідь визначеними виплатами, якщо установа підтримує інвестиційний ризик та якщо пенсійний фонд із заздалегідь визначеними виплатами не є незалежним від своєї установи-спонсора;

(d) суб’єкти, які перебувають під прямим або непрямим контролем або під значним впливом одного з таких суб’єктів:

(1) установи або її дочірніх компаній;

(2) материнської компанії установи або дочірніх компаній такої материнської компанії;

(3) материнської фінансової холдингової компанії установи або дочірніх компаній такої материнської фінансової холдингової компанії;

(4) материнської холдингової компанії зі змішаною діяльністю установи або дочірніх компаній такої материнської холдингової компанії зі змішаною діяльністю;

(5) материнської фінансової холдингової компанії змішаного типу установи або дочірніх компаній такої материнської фінансової холдингової компанії змішаного типу;

(e) суб’єктів, які разом перебувають під прямим або непрямим контролем або значним впливом однієї установи, декількох установ або мережі установ, які є членами однієї і тієї самої схеми інституційного захисту, або схеми інституційного захисту чи мережі установ, які є афілійованими особами центрального органу та які не організовано у групу, до якої належить установа;

(f) суб’єктів спеціального призначення;

(g) суб’єктів, чия діяльність полягає в утримуванні фінансових інструментів суб’єктів фінансового сектора;

(h) будь-якого суб’єкта, якого компетентний орган розглядає для використання з наміром ухилення від виконання правил, пов’язаних із вирахуванням опосередкованої участі або синтетичної участі.

2. Без обмеження пункту (h) параграфа 1 термін "суб’єкт-посередник", згаданий у статті 4(1)(114) Регламенту (ЄС) № 575/2013, не охоплює таких суб’єктів:

(a) холдингові компанії зі змішаною діяльністю, установи, страхові компанії, перестрахові компанії;

(b) суб’єкти, на яких згідно із застосовним національним правом поширюються вимога Регламенту (ЄС) № 575/2013 та Директиви 2013/36/ЄС;

(c) суб’єкти фінансового сектора, крім тих, що зазначені в пункті (a), за якими здійснюють нагляд та від яких вимагають вираховувати зі свого регуляторного капіталу частки прямої та опосередкованої у власних інструментах капіталу та частки участі в інструментах капіталу суб’єктів фінансового сектора.

3. Для цілей пункту (c) параграфа 1 пенсійний фонд із заздалегідь визначеними виплатами вважають незалежним від його установи-спонсора, якщо виконані всі з перерахованих нижче умов:

(a) пенсійний фонд із заздалегідь визначеними виплатами є юридично відокремленим від установи-спонсора, і управління ним є незалежним;

(b) статут, установчі документи та внутрішні правила конкретного пенсійного фонду, у відповідних випадках, затверджені незалежним регулятором; або правила, що регулюють створення та функціонування пенсійного фонду із заздалегідь визначеними виплатами, у відповідних випадках, встановлені застосовним національним правом відповідної держави-члена;

(c) довірчі управителі або адміністратори пенсійного фонду із заздалегідь визначеними виплатами зобов’язані згідно із застосовним національним правом діяти неупереджено та максимально враховувати інтереси бенефіціарів схеми, а не спонсора, щоб управляти активами пенсійного фонду із заздалегідь визначеними виплатами раціонально та дотримуватися обмежень, визначених у статуті, установчих документах та внутрішніх правилах конкретного пенсійного фонду, залежно від випадку, або в законодавчій чи підзаконній нормативно-правовій базі, описаній у пункті (b);

(d) статут, установчі документи або правила, що регулюють створення та функціонування пенсійного фонду із заздалегідь визначеними виплатами, зазначені в пункті (b), визначають обмеження інвестування конкретною пенсійною схемою в інструменти власних коштів, які випускає установа-спонсор.

4. Якщо конкретний пенсійний фонд, згаданий у пункті (c) параграфа 1, утримує інструменти власних коштів установи-спонсора, установа-спонсор розглядає таке утримання як опосередковану участь у власних інструментах основного капіталу першого рівня, власних інструментах додаткового капіталу першого рівня або власних інструментах капіталу другого рівня, залежно від випадку. Суму, яка підлягає вирахуванню з елементів основного капіталу першого рівня, елементів додаткового капіталу першого рівня та елементів капіталу другого рівня установи-спонсора, залежно від випадку, розраховують згідно зі статтею 15c.

1. Зазначені нижче фінансові продукти вважають частками синтетичної участі в інструментах капіталу згідно з пунктами (f), (h) та (i) статті 36(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013 :

(a) деривативні інструменти, базисом для яких є інструменти капіталу суб’єкта фінансового сектора або референтним суб’єктом для яких є суб’єкт фінансового сектора;

(b) гарантії або кредитний захист, наданий третій стороні у зв’язку з інвестиціями такої третьої сторони в інструменти капіталу суб’єкта фінансового сектора.

2. Фінансові продукти, передбачені в параграфі 1, включають:

(a) інвестиції у свопи на сукупний дохід від інструментів капіталу суб’єкта фінансового сектора;

(b) кол-опціони, куплені установою стосовно інструменту капіталу суб’єкта фінансового сектора;

(c) пут-опціони, продані установою стосовно інструменту капіталу суб’єкта фінансового сектора, або будь-яке інше фактичне або умовне договірне зобов’язання установи купити власні інструменти власних коштів;

(d) інвестиції в договори купівлі-продажу форвардів стосовно інструментів капіталу суб’єкта фінансового сектора.

Сума часток опосередкованої участі, яка підлягає вирахуванню з елементів основного капіталу першого рівня згідно з вимогами, визначеними у пунктах (f), (h) та (i) статті 36(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013 , розраховують в один із таких способів:

(a) з використанням типового підходу, визначеного у статті 15d;

(b) з використанням підходу на основі структури, описаного у статті 15e, якщо установа надає компетентному органу переконливі докази того, що підхід, описаний у статті 15d, є надто обтяжливим. Установи не використовують підхід на основі структури, описаний у статті 15e, для розрахунку суми таких вирахувань стосовно інвестицій у суб’єкти-посередники, згадані у статті 15a(1)(d) та (e).