Ця Директива встановлює спільну рамку заходів із розгортання інфраструктури для альтернативних видів палива в Союзі, щоб мінімізувати залежність від нафти та пом’якшити вплив транспорту на довкілля. Ця Директива встановлює мінімальні вимоги щодо розбудови інфраструктури для альтернативних видів палива, зокрема зарядних станцій для електромобілів і заправних станцій природного газу (LNG і CNG) та водню, що повинні бути імплементовані за допомогою національних рамок політики держав-членів, а також спільні технічні специфікації для таких зарядних і заправних станцій та вимоги щодо інформації для користувачів.

Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(1) "альтернативні види палива" означає види палива або джерела енергії, які слугують, принаймні частково, замінниками викопних нафтових джерел в енергопостачанні для транспорту і якімають потенціал сприяти його декарбонізації та покращити екологічні характеристики у транспортному секторі. До них, між іншим, належать:

- електроенергія,

- водень,

- біопаливо, як означено в пункті (i) статті 2 Директиви 2009/28/ЄС,

- синтетичне та парафінове паливо,

- природний газ, у тому числі біометан, у газоподібній формі (стиснений природний газ (CNG)) та у скрапленій формі (скраплений природний газ (LNG)),

- скраплений нафтовий газ (LPG);

(2) "електромобіль" означає моторний транспортний засіб, обладнаний силовим агрегатом, що містить принаймні одну непериферійну електричну машину як перетворювач енергії з електричною перезаряджуваною енергоакумуляційною системою, яку можна заряджати від зовнішнього джерела;

(3) "зарядна станція" означає інтерфейс, здатний зарядити один електромобіль за раз або замінити акумулятор одного електромобіля за раз;

(4) "зарядна станція нормальної потужності" означає зарядну станцію, що дає змогу передавати електроенергію до електромобіля з потужністю, яка менша або дорівнює 22 кВт, за винятком пристроїв потужністю, що менша або дорівнює 3,7 кВт, які встановлені у приватних домогосподарствах або основним призначенням яких не є заряджання електромобілів і які не є загальнодоступними;

(5) "зарядна станція високої потужності" означає зарядну станцію, що дає змогу передавати електроенергію до електромобіля з потужністю понад 22 кВт;

(6) "постачання електроенергії з берега" означає подачу електроенергії з берега через стандартизований інтерфейс до морських суден або суден внутрішнього плавання біля причалу;

(7) "загальнодоступна зарядна або заправна станція" означає зарядну або заправну станцію для постачання альтернативних видів палива, що забезпечує недискримінаційний доступ для користувачів на всій території Союзу. Недискримінаційний доступ може включати різні умови автентифікації, використання та оплати;

(8) "заправна станція" означає заправну установку для подачі будь-якого палива, за винятком LNG, через стаціонарний або пересувний заправний агрегат;

(9) "заправна станція LNG" означає заправну установку для подачі LNG, що є стаціонарною або пересувною установкою, морською установкою або іншою системою.

1. Кожна держава-член повинна ухвалити національну рамку політики для розвитку ринку в контексті альтернативних видів палива у транспортному секторі та розгортання відповідної інфраструктури. Вона повинна містити принаймні такі елементи:

- оцінку поточного стану та майбутніх змін ринку в контексті альтернативних видів палива у транспортному секторі, у тому числі у світлі їх можливого одночасного або комбінованого використання, а також розвитку інфраструктури для альтернативних видів палива з урахуванням, за необхідності, транскордонної неперервності,

- національні цільові показники та цілі відповідно до статей 4(1), 4(3), 4(5), 6(1), 6(2), 6(3), 6(4), 6(6), 6(7), 6(8) та, якщо застосовно, статті 5(1) у сфері розгортання інфраструктури для альтернативних видів палива. Такі національні цільові показники та цілі повинні бути встановлені та можуть бути переглянуті на основі оцінювання національного, регіонального попиту або попиту Союзу з одночасним забезпеченням дотримання мінімальних вимог до інфраструктури, визначених у цій Директиві,

- заходи, необхідні для забезпечення досягнення національних цільових показників і цілей, які містяться в національній рамці політики;

- заходи, які можуть сприяти розгортанню інфраструктури для альтернативних видів палива у секторі послуг громадського транспорту,

- визначення міських/приміських агломерацій, інших густонаселених районів і мереж, які, залежно від потреб ринку, повинні бути обладнані загальнодоступними зарядними станціями відповідно до статті 4(1),

- визначення міських/приміських агломерацій, інших густонаселених районів і мереж, які, залежно від потреб ринку, повинні бути обладнані заправними станціями CNG відповідно до статті 6(7),

- оцінку потреби у встановленні заправних станцій LNG у портах за межами основної мережі TEN-T,

- розгляд потреби у встановленні джерел електропостачання в аеропортах для використання повітряними суднами під час стоянки.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб національні рамки політики враховували потреби різних видів транспорту, які існують на їхній території, включно з тими, для яких існують обмежені альтернативи викопному паливу.

3. Національні рамки політики повинні враховувати, у відповідних випадках, інтереси регіональних і місцевих органів, а також відповідних стейкхолдерів.

4. За необхідності, держави-члени повинні співпрацювати, у рамках консультацій або спільних рамок політики, щоб забезпечити узгодженість і координацію заходів, необхідних для досягнення цілей цієї Директиви.

5. Заходи підтримки інфраструктури для альтернативних видів палива повинні реалізуватися з дотриманням правил надання державної допомоги, передбачених у ДФЄС.

6. Національні рамки політики повинні відповідати чинному екологічному та кліматозахисному законодавству Союзу.

7. Держави-члени повинні повідомити свої національні рамки політики Комісії до 18 листопада 2016 року.

8. На основі національних рамок політики Комісія повинна опублікувати та регулярно оновлювати інформацію про національні цільові показники та цілі, подану кожною державою-членом щодо:

- кількості загальнодоступних зарядних станцій,

- заправних станцій LNG у морських портах і портах на внутрішніх водних шляхах,

- загальнодоступних заправних станцій LNG для моторних транспортних засобів,

- загальнодоступних заправних станцій CNG для моторних транспортних засобів.

Якщо застосовно, також повинна бути опублікована інформація щодо:

- загальнодоступних водневих заправних станцій,

- інфраструктури для постачання електроенергії з берега в морських портах і портах на внутрішніх водних шляхах,

- інфраструктури для постачання електроенергії до повітряних суден на стоянці.

9. Комісія повинна допомагати державам-членам у звітуванні про національні рамки політики шляхом надання настанов, зазначених у статті 10(4), оцінювати узгодженість національних рамок політики на рівні Союзу та допомагати державам-членам у процесі співпраці, передбаченої в параграфі 4 цієї статті.

1. Держави-члени повинні забезпечити, за допомогою своїх національних рамок політики, встановлення належної кількості загальнодоступних зарядних станцій до 31 грудня 2020 року, щоб забезпечити рух електромобілів принаймні в міських/приміських агломераціях, в інших густонаселених районах і, у відповідних випадках, у мережах, визначених державами членами. Кількість таких зарядних станцій повинна встановлюватися з урахуванням, між іншим, кількості електромобілів, які, ймовірно, будуть зареєстровані до кінця 2020 року, як вказано у їхніх національних рамках політики, а також найкращих практик і рекомендацій, виданих Комісією. У відповідних випадках повинні враховуватися особливі потреби, пов’язані зі встановленням загальнодоступних зарядних станцій на зупинках громадського транспорту.

2. Комісія повинна оцінити застосування вимог у параграфі 1 та, у відповідних випадках, подати пропозицію про внесення змін до цієї Директиви, враховуючи розвиток ринку електромобілів, щоб забезпечити встановлення у кожній державі-члені додаткової кількості загальнодоступних зарядних станцій до 31 грудня 2025 року принаймні в основній мережі TEN-T, у міських/приміських агломераціях та в інших густонаселених районах.

3. Держави-члени також повинні вживати заходів у рамках їхніх національних рамок політики, щоб стимулювати та полегшити розгортання зарядних станцій, які не є загальнодоступними.

4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб зарядні станції нормальної потужності для електромобілів, за винятком бездротових або індуктивних пристроїв, розгорнуті або модернізовані починаючи з 18 листопада 2017 року, відповідали принаймні технічним специфікаціям, визначеним у пункті 1.1 додатка ІІ, і чинним спеціальним вимогам щодо безпеки на національному рівні.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб зарядні станції високої потужності для електромобілів, за винятком бездротових або індуктивних пристроїв, розгорнуті або модернізовані починаючи з 18 листопада 2017 року, відповідали принаймні технічним специфікаціям, визначеним у пункті 1.2 додатка ІІ.

5. Держави-члени повинні забезпечити оцінювання потреби в постачанні електроенергії з берега на судна внутрішнього плавання та морські судна в морських портах і портах на внутрішніх водних шляхах у своїх національних рамках політики. Таке постачання електроенергії з берега повинне бути передусім встановлене в портах основної мережі TEN-T та в інших портах до 31 грудня 2025 року, крім випадків, коли відсутній попит і витрати непропорційні вигодам, у тому числі екологічним вигодам.

6. Держави-члени повинні забезпечити, щоб установки для постачання електроенергії з берега для морського транспорту, розгорнуті або модернізовані починаючи з 18 листопада 2017 року, відповідали технічним специфікаціям, визначеним у пункті 1.7 додатка II.

7. Заряджання електромобілів на загальнодоступних зарядних станціях повинне, якщо це технічно можливо та економічно доцільно, відбуватися з використанням розумних систем обліку, як означено в пункті (28) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС, і повинне відповідати вимогам, встановленим у статті 9(2) зазначеної Директиви.

8. Держави-члени повинні забезпечити, щоб оператори загальнодоступних зарядних станцій могли вільно купувати електроенергію в будь-якого постачальника електроенергії Союзу за згодою такого постачальника. Операторам зарядних станцій необхідно дозволити надавати клієнтам послуги із заряджання електромобілів на договірній основі, у тому числі від імені та в інтересах інших надавачів послуг.

9. Усі загальнодоступні зарядні станції повинні також забезпечувати користувачам електромобілів можливість одноразового заряджання без укладання договору з відповідним постачальником електроенергії або оператором.

10. Держави-члени повинні забезпечити, щоб ціни операторів загальнодоступних зарядних станцій були обґрунтованими, легко та чітко порівнянними, прозорими та недискримінаційними.

11. Держави-члени повинні забезпечити, щоб оператори систем розподілу співпрацювали в недискримінаційний спосіб із будь-якою особою, що створює або експлуатує загальнодоступні зарядні станції.

12. Держави-члени повинні гарантувати, що правова рамка дозволяє, щоб постачання електроенергії зарядній станції було предметом договору з постачальником, іншим ніж суб’єкт, що постачає електроенергію для домогосподарства або приміщення, у якому розташована така зарядна станція.

13. Без обмеження Регламенту (ЄС) № 1025/2012, Союз повинен прагнути, щоб відповідні організації стандартизації розробили європейські стандарти, які містять детальні технічні специфікації для бездротових зарядних станцій і заміни акумуляторів моторних транспортних засобів, а також для зарядних станцій для моторних транспортних засобів категорії L і електробусів.

14. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 8 з метою:

(a) доповнення цієї статті та пунктів 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 і 1.8 додатка II, щоб вимагати відповідності інфраструктури, яку розгортають або модернізують, технічним специфікаціям, які містяться в європейських стандартах, що підлягають розробленню відповідно до параграфа 13 цієї статті, якщо відповідні європейські організації стандартизації порекомендували тільки одне технічне рішення з технічними специфікаціями, як описано у відповідному європейському стандарті;

(b) оновлення покликань на стандарти, зазначені в технічних специфікаціях, визначених у пункті 1 додатка ІІ, якщо такі стандарти викладені в нових редакціях, ухвалених відповідними організаціями стандартизації.

Особливо важливо, щоб Комісія дотримувалася своєї звичайної практики та проводила консультації з експертами, у тому числі з експертами держав-членів, перш ніж ухвалювати такі делеговані акти.

У таких делегованих актах повинні бути передбачені перехідні періоди тривалістю принаймні 24 місяці до початку застосування технічних специфікацій, які в них містяться, або змін до них до інфраструктури, яку розгортають або модернізують.

1. Держави-члени, які вирішать включити загальнодоступні водневі заправні станції у свої національні рамки політики, повинні забезпечити наявність належної кількості таких станцій до 31 грудня 2025 року, щоб забезпечити рух водневих моторних транспортних засобів, у тому числі транспортних засобів на паливних елементах, у мережах, визначених такими державами-членами, у тому числі, у відповідних випадках, на транскордонних шляхах.

2. Держави-члени повинні гарантувати відповідність загальнодоступних водневих заправних станцій, розгорнутих або модернізованих починаючи з 18 листопада 2017 року, технічним специфікаціям, визначеним у пункті 2 додатка ІІ.

3. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 8, щоб оновлювати покликання на стандарти, вказані в технічних специфікаціях, визначених у пункті 2 додатка ІІ, якщо такі стандарти викладені в нових редакціях, ухвалених відповідними організаціями стандартизації.

Особливо важливо, щоб Комісія дотримувалася своєї звичайної практики та проводила консультації з експертами, у тому числі з експертами держав-членів, перш ніж ухвалювати такі делеговані акти.

У таких делегованих актах повинні бути передбачені перехідні періоди тривалістю принаймні 24 місяці до початку застосування технічних специфікацій, які в них містяться, або змін до них до інфраструктури, яку розгортають або модернізують.

1. Держави-члени повинні забезпечити, за допомогою їхніх національних рамок політики, встановлення належної кількості заправних станцій LNG у морських портах, щоб уможливити рух суден внутрішнього плавання або морських суден, які працюють на LNG, в основній мережі TEN-T до 31 грудня 2025 року. Держави-члени повинні співпрацювати із сусідніми державами-членами, за необхідності, щоб забезпечити належне охоплення основної мережі TEN-T.

2. Держави-члени повинні забезпечити, за допомогою їхніх національних рамок політики, встановлення належної кількості заправних станцій LNG у портах на внутрішніх водних шляхах, щоб уможливити рух суден внутрішнього плавання або морських суден, які працюють на LNG, в основній мережі TEN-T до 31 грудня 2030 року. Держави-члени повинні співпрацювати із сусідніми державами-членами, за необхідності, щоб забезпечити належне охоплення основної мережі TEN-T.

3. Держави-члени повинні визначити у своїх національних рамках політики морські порти та порти на внутрішніх водних шляхах, у яких повинен надаватися доступ до заправних станцій LNG, зазначених у параграфах 1 і 2, також беручи до уваги потреби ринку.

4. Держави-члени повинні забезпечити, за допомогою своїх національних рамок політики, встановлення належної кількості загальнодоступних заправних станцій LNG до 31 грудня 2025 року принаймні в межах наявної основної мережі TEN-T, щоб забезпечити рух великовантажних моторних транспортних засобів, які працюють на LNG, на території Союзу, за наявності попиту, крім випадків, коли витрати непропорційні вигодам, у тому числі екологічним вигодам.

5. Комісія повинна оцінити застосування вимоги в параграфі 4 та, у відповідних випадках, подати пропозицію про внесення змін до цієї Директиви до 31 грудня 2027 року з урахуванням ринку великовантажних моторних транспортних засобів, які працюють на LNG, щоб забезпечити встановлення належної кількості загальнодоступних заправних станцій LNG в кожній державі-члені.

6. Держави-члени повинні забезпечити наявність належної системи розподілу LNG на їхній території, у тому числі обладнання для завантаження автоцистерн LNG, з метою його постачання на заправні станції, зазначені в параграфах 1, 2 і 4. Як відступ, сусідні держави-члени можуть, у контексті їхніх національних рамок політики, сформувати резерв для цілей виконання цієї вимоги. На угоди про створення резерву поширюються обов’язки держав-членів щодо звітування відповідно до цієї Директиви.

7. Держави-члени повинні забезпечити, за допомогою їхніх національних рамок політики, встановлення належної кількості загальнодоступних заправних станцій CNG до 31 грудня 2020 року, щоб уможливити, відповідно до шостого абзацу статті 3(1), рух моторних транспортних засобів, які працюють на CNG, у міських/приміських агломераціях та в інших густонаселених районах, а також, у відповідних випадках, у мережах, визначених такими державами-членами.

8. Держави-члени повинні забезпечити, за допомогою їхніх національних рамок політики, встановлення належної кількості загальнодоступних заправних станцій CNG до 31 грудня 2025 року принаймні в межах наявної основної мережі TEN-T, щоб забезпечити рух моторних транспортних засобів, які працюють на CNG, на території Союзу.

9. Держави-члени повинні забезпечити, щоб заправні станції CNG для моторних транспортних засобів, розгорнуті або модернізовані починаючи з 18 листопада 2017 року, відповідали технічним специфікаціям, визначеним у пункті 3.4 додатка II.