1. Спільна політика щодо рибальства (СПР) поширюється на:

(a) збереження морських біологічних ресурсів та управління рибними господарствами, а також флотами, що експлуатують зазначені ресурси;

(b) стосовно ринкових заходів та фінансових інструментів для підтримки імплементації СПР: прісноводні біологічні ресурси, аквакультуру та перероблення та реалізацію продуктів рибальства й аквакультури.

2. СПР охоплює діяльність, зазначену в параграфі 1, якщо таку діяльність здійснюють:

(a) на території держав-членів, до яких застосовується дія Договору;

(b) у водах Союзу, зокрема риболовні судна, що плавають під прапором третіх країн або такі, що зареєстровані в третіх країнах;

(c) риболовні судна Союзу поза межами вод Союзу; або

(d) громадяни держав-членів, без обмеження основної відповідальності держави прапора.

1. СПР повинна забезпечити, щоб діяльність, пов’язана з рибальством та аквакультурою, в довгостроковій перспективі була екологічно сталою, а управління нею здійснювалося у спосіб, що відповідає цілям досягнення економічних та соціальних переваг і переваг для зайнятості, а також забезпечення наявності продовольчих запасів.

2. У СПР необхідно застосовувати застережний підхід до управління рибними ресурсами і зосереджуватися на тому, щоб забезпечити відтворювання живих морських біологічних ресурсів в ході їх використання та підтримання чисельності популяції виловлюваних видів вище за рівні максимально сталого вилову.

Для досягнення мети поступового відновлення та підтримки популяцій запасів риби вище рівня біомаси, здатної забезпечувати максимально сталий вилов, норм використання на основі максимально сталого вилову необхідно досягнути, наскільки це можливо, до 2015 року, і поступово нарощувати їх для всіх запасів до 2020 року включно.

3. У СПР необхідно імплементувати екосистемний підхід до управління рибними ресурсами, щоб забезпечити мінімізацію негативного впливу риболовної діяльності на морську екосистему; також СПР повинна відображати прагнення забезпечити уникнення деградації морського середовища під час діяльності в галузі аквакультури та рибальства.

4. СПР повинна сприяти збиранню наукових даних.

5. СПР повинна, зокрема:

(a) поступово в окремих випадках та беручи до уваги найкращі доступні наукові рекомендації щодо усунення відкинутих виловів як явища, з обмеженням та скороченням, наскільки це можливо, небажаних виловів та з поступовим забезпеченням вивантаження виловів;

(b) за необхідності, максимально ефективно використовувати небажані вилови, без створення ринку для виловів мінімальних референтних промислових розмірів;

(c) забезпечувати умови для економічно життєздатної та конкурентоспроможної рибної і рибопереробної промисловості, а також діяльності, пов’язаної з рибальством, що здійснюється на суші;

(d) забезпечувати заходи, спрямовані на коригування промислових потужностей флотів до рівнів промислових можливостей, передбачених в параграфі 2, щоб мати рентабельні флоти без надмірного використання морських біологічних ресурсів;

(e) сприяти розвитку сталої аквакультурної діяльності в Союзі з метою сприяння постачанню продовольства, продовольчій безпеці та зайнятості;

(f) сприяти забезпеченню відповідного рівня життя для тих, хто залежить від рибальської діяльності, з урахуванням прибережного рибальства та соціально-економічних аспектів;

(g) сприяти забезпеченню ефективності та прозорості на внутрішньому ринку продуктів рибальства та аквакультури, та сприяти забезпеченню рівних умов для продуктів рибальства та аквакультури, що реалізуються в Союзі:

(h) брати до уваги інтереси як споживачів, так і виробників;

(i) заохочувати діяльність, пов’язану з прибережним рибальством, беручи до уваги соціально-економічні аспекти:

(j) бути відповідною екологічному законодавству Союзу та, зокрема, меті, що полягає у досягненні позитивного екологічного статусу до 2020 року, як встановлено у статті 1(1) Директиви 2008/56/ЄС, а також іншим політикам Союзу.

СПР необхідно реалізовувати в рамках таких принципів належного управління:

(a) чітке визначення обов’язків на рівні Союзу, на регіональному, національному та місцевому рівнях;

(b) урахування регіональної специфіки із застосуванням регіоналізованого підходу;

(c) встановлення заходів відповідно до найкращих доступних наукових рекомендацій;

(d) довгострокова перспектива;

(e) адміністративна рентабельність;

(f) відповідне залучення стейкхолдерів, зокрема дорадчих рад, на всіх етапах - від розроблення до реалізації заходів:

(g) основна відповідальність держави прапора;

(h) узгодженість з іншими політиками Союзу;

(i) належне використання оцінювання впливу;

(j) узгодженість між внутрішніми та зовнішніми аспектами СПР;

(k) прозорість опрацювання даних відповідно до чинних законодавчих вимог з належною повагою до приватного життя, захисту персональних даних та правил конфіденційності; доступність даних для відповідних наукових органів, інших органів, що мають науковий або управлінський інтерес в таких даних, та інших визначених кінцевих споживачів.

1. Для цілей цього Регламенту застосовуються такі терміни та означення:

(1) "води Союзу" означає води, на які поширюється суверенітет або які перебувають під юрисдикцією держав-членів, за винятком вод, прилеглих до територій, наведених у додатку II до Договору:

(2) "морські біологічні ресурси" означає наявні та доступні живі морські водні види, зокрема анадромні та катадромні види, протягом їхнього життя в морському середовищі:

(3) "прісноводні біологічні ресурси" означає наявні та доступні живі прісноводні види:

(4) "риболовне судно" означає будь-яке судно, обладнане для комерційного вилову морських біологічних ресурсів, або спеціалізоване судно для вилову тунця;

(5) "риболовне судно Союзу" означає риболовне судно під прапором держави-члена, зареєстроване в Союзі;

(6) "входження до рибальського флоту" означає реєстрацію риболовного судна в реєстрі риболовних суден держави-члена;

(7) "максимально сталий вилов" означає найбільший теоретично можливий рівноважний вилов, який можна постійно вилучати в середньому з певного запасу за наявних середньостатистичних умов довкілля без значущого впливу на процес відтворення;

(8) "застережний підхід до управління рибними ресурсами", як вказано у статті 6 Угоди ООН про рибні запаси, означає підхід, згідно з яким відсутність відповідної наукової інформації не повинна виправдовувати відтермінування ухвалення або неухвалення управлінських інструментів, спрямованих на охорону певних цільових видів рибних ресурсів, асоційованих або залежних видів та нецільових видів і їх середовища;

(9) "екосистемний підхід до управління рибними ресурсами" означає комплексний підхід до управління рибними ресурсами в екологічно значущих межах, метою якого є контроль за використанням природних ресурсів, з урахуванням рибальської діяльності та інших видів діяльності людини, а також збереження біологічного багатства і біологічних процесів, необхідних для збереження складу, структури і функціонування природного середовища екосистеми, на яке здійснюється вплив, беручи до уваги знання і фактори невизначеності, пов’язані з біотичними, абіотичними та антропогенними компонентами екосистем;

(10) "відкинутий вилов" означає вилов, який повертають до моря;

(11) "рибальство з низьким рівнем впливу" означає використання селективних методів риболовлі, негативний вплив яких на морські екосистеми є низьким та/або використання яких призводить до низького рівня викидів палива;

(12) "селективне рибальство" означає рибальство з використанням таких методів чи риболовного знаряддя, спрямоване на вилучення та вилов організмів за розміром або видом під час промислової операції, що дає змогу уникнути вилову нецільових особин або відпускати їх, не завдаючи їм шкоди;

(13) "показник смертності вилову" означає швидкість видалення біомаси або особин із запасу внаслідок рибальської діяльності протягом певного періоду;

(14) "запас" означає морський біологічний ресурс, який виникає в певному районі управління;

(15) "обмеження на вилов" означає, залежно від випадку, кількісне обмеження на вилов рибного запасу або групи рибних запасів протягом певного періоду, коли на такі запаси або групу запасів поширюється обов’язок щодо вивантаження або кількісне обмеження на вивантаження рибних запасів або групи рибних запасів протягом певного періоду, до яких не застосовується обов’язок щодо вивантаження;

(16) "референтне значення промислового розміру" означає значення параметрів рибних запасів (таких як рівень біомаси або показник смертності вилову), які використовуються в управлінні рибними ресурсами, наприклад, щодо допустимого рівня біологічного ризику або бажаного рівня вилову;

(17) "мінімальний референтний промисловий розмір" означає такі показники розміру живих морських водних видів, з урахуванням зрілості організму, як встановлено у законодавстві Союзу, нижче за які застосовуються обмеження або стимули, спрямовані на уникнення вилову під час риболовлі; такий розмір замінює, за необхідності, мінімальний обсяг вивантаження;

(18) "запас в межах безпечного біологічного діапазону" означає запас, щодо якого існує висока вірогідність, що прогнозований обсяг біомаси репродуктивного фонду на кінець попереднього року буде вищий, ніж контрольна точка біомаси (Blim), а прогнозований показник смертності вилову за попередній рік - нижчим за контрольний ліміт показника смертності вилову (Flim);

(19) "запобіжний захід" означає застережливий захід, спрямований на уникнення будь-яких небажаних явищ;

(20) "технічний інструмент" означає інструмент, який регулює склад виловів за видами та розмірами, а також вплив на компоненти екосистем, що виникає в результаті рибальської діяльності шляхом встановлення умов використання та структури риболовного знаряддя й обмеження доступу до рибопромислових районів;

(21) "промислове зусилля" означає результат зусиль та діяльності риболовного судна; для групи рибальських суден - це сума промислового зусилля всіх суден групи;

(22) "держава-член з прямим управлінським інтересом" означає державу-члена, яка зацікавлена у промислових можливостях або рибних ресурсах ексклюзивної економічної зони відповідної держави-члена, або - у Середземному морі - у традиційних рибних ресурсах у відкритому морі;

(23) "концесія на рибальство з правом передачі іншому користувачу" означає право, з можливістю відкликання, користувача на певну частину рибальських можливостей, виділених державі-члену або встановлених відповідно до плану управління, затвердженого державою-членом відповідно до статті 19 Регламенту Ради (ЄС) № 1967/2006 (- 1), яке власник може передавати;

(24) "промислові потужності" означає тоннаж судна, виражений як GT (валова місткість) та його потужність в кВт (кіловат), як визначено в статтях 4 та 5 Регламенту Ради (ЄЕС) № 2930/86 (- 2);

(25) "аквакультура" означає розведення або вирощування водних організмів за допомогою методів, призначених для збільшення виробництва відповідних організмів в обсягах, що перевищують природну здатність середовища, коли такі організми залишаються власністю фізичних або юридичних осіб протягом всієї стадії розведення та вирощування, включно з етапом збирання;

(26) "ліцензія на рибальство" означає ліцензію, як визначено в пункті (9) статті 4 Регламенту Ради (ЄС) № 1224/2009 (- 3);

(27) "дозвіл на рибальство" означає дозвіл, як визначено у пункті (10) статті 4 Регламенту (ЄС) № 1224/2009;

(28) "рибальська діяльність" означає пошук риби, закидання, встановлення, тралення, підйом риболовного знаряддя, приймання вилову на борт, перевантажування з судна на судно, зберігання на борту, оброблення на борту, перевезення, утримання в клітках, відгодовування та вивантаження на берег риби та продуктів рибальства;

(29) "продукти рибальства" означає водні організми, отримані в результаті рибальської діяльності, або продукти, отримані з таких організмів;

(30) "оператор" означає фізичну або юридичну особу, яка керує або володіє будь-яким підприємством, що здійснює будь-яку діяльність, пов'язану з будь-яким із етапів виробництва, перероблення, реалізації, розповсюдження та роздрібної торгівлі продуктами рибальства та аквакультури;

(31) "серйозне порушення" означає порушення, як його визначено у відповідному законодавстві Союзу, зокрема у статті 42(1) Регламенту Ради (ЄС) № 1005/2008 (- 4) та статті 90(1) Регламенту (ЄС) № 1224/2009;

(32) "кінцевий користувач наукових даних" означає орган, який має науковий або управлінський інтерес у науковому аналізі даних у секторі рибальства;

(33) "надлишок допустимого вилову" означає частину допустимого вилову, яку прибережна держава не збирає, в результаті чого загальний рівень використання для окремих запасів залишається нижчим за рівень, за якого запаси можуть самостійно відновитися, і за якого чисельність видів, які підлягають вилову, зберігається на рівнях, вищих за бажані рівні, виведені на основі кращих доступних наукових рекомендацій;

(34) "продукти аквакультури" означає водні організми на будь-якому етапі їхнього життєвого циклу, отримані в результаті будь-якої аквакультурної діяльності або продукти, отримані з таких організмів;

(35) "запас біомаси репродуктивного фонду" означає приблизний розрахунок маси риби певного запасу, яка розмножується в певний визначений час, включно з чоловічими та жіночими особинами, а також живородними видами риб;

(36) "змішане рибальство" означає рибальство, коли присутні більше одного виду і коли різні види можуть бути виловлені в межах однієї промислової операції;

(37) "угода про стале партнерство в галузі рибальства" означає міжнародну угоду, укладену з третьою країною з метою отримання доступу до вод та ресурсів для забезпечення сталого використання частини надлишку морських біологічних ресурсів в обмін на фінансову компенсацію від Союзу, яка може включати секторальну підтримку.

2. Для цілей цього Регламенту застосовуються такі географічні означення географічних районів:

(a) "Північне море" означає зони IKEC (- 5) IIIa та IV;

(b) "Балтійське море" означає зони IKEC IIIb, IIIc та IIId;

(c) "північно-західні води" означає зони IKEC V (за винятком Va і тільки води Союзу в Vb), VI та VII;

(d) "південно-західні води" означає зони IKEC VIII, IX і X (води навколо Азорських островів) та зони CECAF (- 6) 34.1.1, 34.1.2 та 34.2.0 (води навколо Мадейри та Канарських островів);

(e) "Середземне море" означає води Середземного моря на схід від лінії 5°36' зх.д.;

(f) "Чорне море" означає географічну підзону GFCM (Генеральної комісії з рибальства у Середземномор’ї), як визначено в резолюції GFCM/33/2009/2.

1. Риболовні судна Союзу повинні мати однаковий доступ до вод та ресурсів у всіх водах Союзу за винятком вказаних у параграфах 2 та 3 з урахуванням інструментів, ухвалених відповідно до частини III.

2. У водах протяжністю до 12 морських миль, починаючи від вихідних ліній, що підпадають під суверенітет або юрисдикцію держав-членів, держави-члени мають право, до 31 грудня 2022 року, обмежити промисел для риболовних суден, які традиційно займаються виловом риби в таких водах з портів, розташованих на прилеглих узбережжях, без обмеження домовленостей щодо риболовних суден Союзу, що плавають під прапором інших держав-членів у рамках поточних сусідських відносин між державами-членами, та домовленостей, зафіксованих в додатку I, в яких визначено для кожної держави-члена географічні зони в межах прибережних смуг інших держав-членів, де здійснюють рибальську діяльність, а також відповідні види. Держави-члени повинні інформувати Комісію про обмеження, встановлені згідно з цим параграфом.

3. У водах протяжністю до 100 морських миль, починаючи від вихідних ліній найбільш віддалених регіонів Союзу, вказаних у першому параграфі статті 349 Договору, до 31 грудня 2022 року відповідні держави-члени мають право обмежити промисел для суден, зареєстрованих у портах таких територій. Такі обмеження не застосовуються до суден Союзу, які традиційно займаються виловом риби в таких водах, оскільки такі судна не перевищують традиційно застосовне промислове зусилля. Держави-члени повинні інформувати Комісію про обмеження, встановлені згідно з цим параграфом.

4. Інструменти, що застосовуються після закінчення термінів дії домовленостей, вказаних у параграфах 2 і 3, необхідно ухвалити до 31 грудня 2022 року.

1. З метою досягнення цілей СПР щодо збереження та сталого використання морських біологічних ресурсів, як вказано в статті 2, Союз повинен ухвалити інструменти щодо збереження, як встановлено в статті 7.

2. При застосуванні цього Регламенту Комісія повинна проводити консультації з відповідними дорадчими органами та відповідними науковими органами. Інструменти щодо збереження необхідно ухвалювати з урахуванням наявних наукових, техніко-економічних рекомендацій, зокрема, залежно від випадку, звітів, підготовлених STECF та іншими дорадчими органами, рекомендацій, отриманих від дорадчих рад, та спільних рекомендацій, наданих державами-членами відповідно до статті 18.

3. Держави-члени повинні співпрацювати одна з одною для ухвалення інструментів відповідно до статей 11, 15 і 18.

4. Держави-члени повинні координувати свої дії перед ухваленням національних інструментів відповідно до статті 20(2).

5. В окремих випадках, особливо в регіоні Середземномор'я, державам-членам можуть бути надані повноваження ухвалювати юридично зобов’язальні акти в рамках СПР, зокрема інструменти щодо збереження. Залежно від випадку; застосовується стаття 18.

1. Інструменти щодо збереження та сталого використання морських біологічних ресурсів можуть включати, зокрема:

(a) багаторічні плани відповідно до статей 9 та 10;

(b) цілі для збереження та сталого використання запасів та пов’язані інструменти щодо зменшення впливу рибальства на морське середовище;

(c) інструменти адаптації промислових потужностей риболовних суден до наявних промислових можливостей;

(d) програми стимулювання, в тому числі економічного характеру, такі як промислові можливості, які заохочують використання методів рибальства, що сприяють більш селективному рибальству, уникненню та, наскільки це можливо, зменшенню небажаних виловів, а також рибальству з низьким рівнем впливу на морську екосистему та рибні ресурси;

(e) інструменти щодо визначення та розподілу промислових можливостей;

(f) інструменти, спрямовані на досягнення цілей статті 15;

(g) мінімальні референтні промислові розміри;

(h) пілотні проекти щодо альтернативних видів методів управління рибальством та щодо знаряддя, що підвищують рівень селективності або мінімізують негативний вплив рибальської діяльності на морське середовище;

(i) інструменти, необхідні для відповідності зобов’язанням, взятим згідно з екологічним законодавством Союзу, ухваленим відповідно до статті 11;

(j) технічні інструменти, вказані в параграфі 2.

2. Технічні інструменти можуть включати, зокрема:

(a) характеристики риболовних знарядь та правила їх використання;

(b) технічні характеристики конструкції риболовного знаряддя, в тому числі:

(i) модифікації або додаткові механізми для покращення селективності або зменшення негативного впливу на екосистему;

(ii) модифікації або додаткові механізми для зменшення випадкового вилову видів під загрозою зникнення і вразливих видів, видів під охороною, а також інших небажаних виловів;

(c) обмеження або заборони використання певних риболовних знарядь та ведення видів рибальської діяльності в певних районах або протягом певних періодів;

(d) вимоги до риболовних суден щодо зупинення діяльності в певному районі на визначений мінімальний період для охорони тимчасових скупчень видів під загрозою зникнення, риб у період нересту, риб мінімальних референтних промислових розмірів та інших вразливих морських ресурсів;

(e) спеціальні інструменти для мінімізації негативного впливу риболовної діяльності на морське біорізноманіття та морські екосистеми, в тому числі щодо запобігання та зменшення, наскільки це можливо, небажаного вилову.

1. Союз, із належним урахуванням наявних природоохоронних територій, повинен прагнути встановити райони під охороною на основі їх біологічної чутливості, зокрема райони, що чітко демонструють наявність високої концентрації риби мінімальних референтних промислових розмірів, та зони нересту. У таких районах риболовну діяльність може бути обмежено або заборонено з метою сприяння збереженню водних живих ресурсів і морських екосистем. Союз також повинен продовжувати забезпечувати додаткову охорону для наявних біологічно чутливих районів.

2. Для таких цілей держави-члени повинні ідентифікувати, за можливості, відповідні райони, які можуть утворювати частину пов’язаної мережі, та, за необхідності, підготувати спільні рекомендації відповідно до статті 18(7) для того, щоб Комісія подала пропозицію відповідно до Договору.

3. У рамках багаторічного плану Комісії можуть бути надані повноваження встановлювати такі біологічно чутливі райони під охороною. У таких випадках застосовується стаття 18(1)-(6). Комісія повинна регулярно звітувати Європейському Парламенту і Раді про райони під охороною.

1. Багаторічні плани необхідно ухвалити в першочерговому порядку на основі науково-технічних та економічних рекомендацій; в них необхідно передбачити інструменти щодо збереження для відновлення та підтримки рибних запасів на більш високому рівні, ніж рівень максимально сталого вилову відповідно до статті 2(2).

2. Якщо через недостатність даних неможливо визначити вимірювані цільові показники для максимального сталого вилову, як вказано у статті 2(2), багаторічні плани повинні передбачати заходи, які базуються на застережливому підході, що забезпечують принаймні порівнянний рівень збереження відповідних запасів.

3. Багаторічні плани повинні охоплювати або:

(a) єдиний вид; або

(b) у разі змішаних рибних ресурсів або у разі взаємопов’язаної динаміки запасів, промисел декількох видів запасів у релевантному географічному районі, з урахуванням знань про взаємодію між різними рибними запасами, рибними ресурсами та морськими екосистемами.

4. Заходи, що підлягають внесенню до багаторічних планів, та графік їх реалізації повинні бути пропорційними встановленим завданням, цілям та передбаченим строкам виконання. Перед внесенням заходів до багаторічних планів необхідно враховувати їх імовірні соціально-економічні наслідки.

5. У багаторічних планах можна зазначити спеціальні цілі та заходи зі збереження, які базуються на екосистемному підході до управління, спрямовані на вирішення конкретних проблем змішаного рибальства, пов’язаних із досягненням цілей, встановлених у статті 2(2), що стосуються змішаних запасів, на які поширюється план, якщо наукові рекомендації вказують на неможливість досягти підвищення рівня селективності. За необхідності, багаторічний план повинен містити спеціальні альтернативні інструменти щодо збереження, що базуються на екосистемному підході, для певних запасів, на які поширюється такий план.

1. За необхідності та зі збереженням відповідних сфер застосування, передбачених Договором, багаторічний план повинен містити:

(a) сферу застосування багаторічного плану щодо запасів, рибальства та району;

(b) цілі, сумісні з цілями, встановленими у статті 2, та з відповідними положеннями статей 6 та 9;

(c) вимірювані цільові показники, такі як показник смертності вилову та/або запас біомаси репродуктивного фонду;

(d) чіткі розумні строки для досягнення вимірюваних цільових показників;

(e) референтне значення промислового розміру, сумісне з цілями, встановленими у статті 2;

(f) цілі для ухваленні інструментів щодо збереження та технічних інструментів для досягнення цільових показників, встановлених у статті 15, та інструментів, спрямованих на уникнення або зменшення, наскільки це можливо, небажаних виловів;

(g) запобіжні заходи для забезпечення досягнення вимірюваних цільових показників, а також коригувальні заходи, за необхідності, в тому числі, у випадках, коли зниження якості даних або відсутність доступу до них ставлять під загрозу сталість запасу.

2. Багаторічні плани також можуть містити:

(a) інші інструменти щодо збереження, зокрема інструменти для поетапного усунення явища відкинутих виловів, з урахуванням найкращих доступних наукових рекомендацій, або для мінімізації негативних наслідків рибальства на екосистему, які, за необхідності, підлягають уточненню згідно зі статтею 18;

(b) вимірювані показники для періодичного моніторингу та оцінювання прогресу у досягненні цілей багаторічного плану;

(c) за необхідності, спеціальні цілі для прісноводної частини життєвого циклу анадромних та катадромних видів.

3. У багаторічних планах необхідно передбачити їх перегляд після початкового оцінювання ex post, зокрема для врахування змін наукових рекомендацій.

1. Держави-члени мають право ухвалювати інструменти щодо збереження, що не поширюються на риболовні судна інших держав-членів, які застосовуються до вод під їх суверенітетом або юрисдикцією і які є необхідними для виконання їхніх зобов’язань відповідно до статті 13(4) Директиви 2008/56/ЄС, статті 4 Директиви 2009/147/ЄС або статті 6 Директиви 92/43/ЄЕС, за умови що такі інструменти є сумісними з цілями, встановленими у статті 2 цього Регламенту, відповідають цілям відповідного законодавства Союзу, на імплементацію яких вони спрямовані, та, принаймні, мати такий самий зобов’язальний характер, як і інструменти згідно з правом Союзу.

2. Якщо держава-член ("держава-ініціатор") вважає, що необхідно ухвалити інструменти для забезпечення дотримання зобов’язань, вказаних у параграфі 1, а інші держави-члени мають прямий управлінський інтерес у рибному ресурсі, на який поширюватимуться такі інструменти, Комісії необхідно надати повноваження ухвалювати такі інструменти, на запит, за допомогою делегованих актів відповідно до статті 46. З цією метою, стаття 18(1)-(4) та (6) застосовується mutatis mutandis.

3. Держава-ініціатор повинна надати Комісії та іншим державам-членам з прямим управлінським інтересом відповідну інформацію щодо необхідних інструментів, в тому числі обґрунтування, наукові докази на підтвердження та детальні дані щодо практичної реалізації і забезпечення їх виконання. Держава-ініціатор та інші держави-члени з прямим управлінським інтересом мають право, як вказано у статті 18(1), надати спільну рекомендацію протягом шести місяців з моменту надання достатньої інформації. Комісія повинна ухвалити інструменти з урахуванням всіх доступних наукових рекомендацій протягом трьох місяців з моменту отримання повного запиту.

Якщо не всі держави-члени змогли узгодити спільну рекомендацію для подання Комісії відповідно до першого підпараграфа протягом вказаного в ньому строку, або якщо спільну рекомендацію не можна вважати такою, що відповідає вимогам, вказаним у параграфі 1, Комісія має право подати пропозицію відповідно до Договору.

4. Як відступ від параграфа 3, у випадках невідкладної терміновості Комісія повинна ухвалювати інструменти за відсутності спільної рекомендації, вказаної в параграфі 3. Інструменти, які підлягають ухваленню у випадках невідкладної терміновості, обмежуються інструментами, без ухвалення яких досягнення цілей, пов’язаних із введенням інструментів щодо збереження відповідно до директив, вказаних у параграфі 1, і намірів держави-члена, буде поставлено під загрозу.

5. Інструменти, вказані в параграфі 4, застосовуються щонайбільше протягом 12-місячного періоду, який можна подовжити на період, що не перевищує 12 місяців, якщо продовжують існувати умови, передбачені у вказаному параграфі.

6. Комісія повинна сприяти співпраці між відповідною державою-членом та іншими державами-членами з прямим управлінським інтересом у рибному ресурсі в процесі реалізації та забезпечення виконання інструментів, ухвалених згідно з параграфами 2, 3 та 4.

1. У випадку належним чином обґрунтованої нагальної необхідності, пов’язаної із серйозною загрозою для збереження морських біологічних ресурсів або морських екосистем, на підставі доказів, з метою усунення такої загрози, на вмотивований запит держави-члена або за власною ініціативою, Комісія має право ухвалити імплементаційні акти прямої дії, застосовні щонайбільше протягом шестимісячного періоду, відповідно до процедури, вказаної у статті 47(3).

2. Держава-член повинна повідомити про вказаний у параграфі 1 запит одночасно Комісії, іншим державам-членам та відповідним дорадчим радам. Інші держави-члени та дорадчі ради мають право подати свої коментарі у письмовій формі протягом семи робочих днів з моменту отримання повідомлення. Комісія ухвалює рішення протягом 15 робочих днів з дати отримання запиту, вказаного у параграфі 1.

3. Після закінчення початкового періоду застосування імплементаційних актів прямої дії, вказаних у параграфі 1, Комісія має право, якщо виконано умови параграфа 1, ухвалити і імплементаційні акти прямої дії, що продовжують строк дії такого надзвичайного інструмента на шість місяців, із негайним набуттям чинності. Такі імплементаційні акти необхідно ухвалювати згідно з процедурою, вказаною в статті 47(3).

1. На підставі доказів серйозної загрози для збереження морських біологічних ресурсів чи морської екосистеми, пов’язаних з рибальською діяльністю у водах під суверенітетом або юрисдикцією держави-члена, що вимагає вжиття негайних дій, держава-член має право ухвалити інструменти щодо надзвичайних заходів для усунення загрози. Такі інструменти повинні бути сумісними з цілями, встановленими у статті 2, мати такий самий зобов’язальний характер, як і інструменти за законодавством Союзу. Строк дії таких інструментів повинен становити не довше ніж три місяці.

2. Якщо інструменти щодо надзвичайних заходів, ухвалювані державою-членом, ймовірно вплинуть на риболовні судна інших держав-членів, такі інструменти необхідно ухвалювати лише після консультацій із Комісією, відповідними державами-членами та відповідними дорадчими радами щодо проекту інструментів, до яких додається пояснювальна записка. Держава-член, яка ініціює консультацію, може встановити розумний строк для проведення консультацій, що становить при цьому не менше одного місяця.

3. Якщо Комісія вважає, що ухвалений відповідно до цієї статті інструмент не відповідає умовам, встановленим у параграфі 1, вона, за умови надання належних підстав, має право вимагати від відповідної держави-члена внесення до інструмента змін або його скасування.

1. З метою сприяння введенню обов'язку щодо вивантаження всіх виловів щодо відповідного рибного ресурсу відповідно до статті 15 ("обов'язок щодо вивантаження") держави-члени мають право провести пілотні проекти на основі найкращих доступних наукових рекомендацій та з урахуванням висновків відповідних дорадчих рад з метою повного вивчення всіх можливих способів уникнення, мінімізації та усунення небажаних виловів рибного ресурсу.

2. Держави-члени мають право запровадити "атлас відкинутих виловів" для унаочнення рівня відкинутих виловів кожного виду рибного ресурсу, на який поширюється стаття 15(1).

1. Всі вилови видів, щодо яких застосовуються обмеження на вилов, та, у Середземному морі, також для виловів видів, щодо яких застосовуються правила щодо мінімальних розмірів, як визначено у додатку III до Регламенту (ЄС) № 1967/2006, які вилучено під час риболовної діяльності у водах Союзу або риболовними суднами Союзу поза межами вод Союзу у водах, що не перебувають під суверенітетом або юрисдикцією третіх країн, у рибальських та географічних районах, наведених нижче, необхідно завантажувати на борт та зберігати на борту риболовних суден, документувати, вивантажувати та, у відповідних випадках, зараховувати у квоти, за винятком випадків, коли їх використовують як живу наживку; відповідно до таких часових рамок:

(a) щонайпізніше з 1 січня 2015 року:

- промисел малих пелагічних видів (тобто промисел скумбрії, оселедця, ставриди, путасу, карпових, анчоусових, аргентинових, сардин, шпрот);

- промисел великих пелагічних видів (тобто промисел тунця блакитного, риби-меча, альбакора, тунця великоокого, синього та білого марліна);

- рибальство для промислових цілей (між іншим, промисел мойви, піщанкових та паута норвезького);

- промисел лосося в Балтійському морі.

(b) щонайпізніше з 1 січня 2015 року для видів, що визначають відповідні види промислу, і щонайпізніше з 1 січня 2017 року для всіх інших видів для промислів у водах Союзу Балтійського моря для видів, щодо яких застосовуються обмеження на вилов, крім тих, на які поширюється пункт (a).

(c) щонайпізніше з 1 січня 2016 року для видів, що визначають відповідні види промислу, і щонайпізніше з 1 січня 2019 року для всіх інших видів:

(i) у Північному морі

- промисел тріски, пікші, мерланга, сайди;

- промисел омара норвезького;

- промисел морського язика звичайного та камбали морської;

- промисел хека;

- промисел креветки північної;

(ii) у північно-західних водах

- промисел тріски, пікші, мерланга, сайди;

- промисел омара норвезького;

- промисел морського язика звичайного та камбали морської;

- промисел хека;

(iii) у південно-західних водах

- промисел омара норвезького;

- промисел морського язика звичайного та камбали морської;

- промисел хека;

(iv) інших промислах видів, щодо яких застосовуються обмеження на вилов.

(d) щонайпізніше з 1 січня 2017 року для видів, що визначають відповідні види промислу, і щонайпізніше з 1 січня 2019 року для всіх інших видів для промислів, на які не поширюється пункт (a), у Середземному морі, в Чорному морі та в усіх водах Союзу та у водах, що не належать до вод Союзу, які не перебувають під суверенітетом або юрисдикцією третіх країн.

2. Параграф 1 не обмежує міжнародних зобов'язань Союзу. Комісії надано повноваження ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 46 для імплементації таких міжнародних зобов'язань у законодавство Союзу, в тому числі, зокрема, відступів від обов'язку щодо вивантаження згідно з цією статтею.

3. Якщо всі держави-члени з прямим управлінським інтересом у певному рибному ресурсі погоджуються з тим, що обов’язок щодо вивантаження необхідно застосовувати до видів, не зазначених у параграфі 1, вони мають право подати спільну рекомендацію з метою розширення застосування обов'язку щодо вивантаження на такі інші види. З цією метою, стаття 18(1)-(6) застосовується mutatis mutandis. У разі подання такої спільної рекомендації, Комісії надано повноваження ухвалювати делеговані акти, які містять такі заходи, відповідно до статті 46.

4. Обов'язок щодо вивантаження, зазначений у параграфі 1, не застосовується до:

(a) видів, вилов яких заборонено, і які ідентифіковані як такі в правовому акті Союзу, ухваленому в рамках СПР;

(b) видів, які, відповідно до наукових даних, демонструють високий рівень виживання з урахуванням особливостей риболовного знаряддя, методів рибальської діяльності та екосистеми;

(c) виловів, щодо яких застосовуються мінімальні винятки;

(d) риби, яка була пошкоджена хижаками.

5. Детальну інформацію про імплементацію обов'язку щодо вивантаження, зазначеного в параграфі 1, повинно бути викладено в багаторічних планах, вказаних у статтях 9 та 10 і, в належних випадках, уточнено згідно зі статтею 18, зокрема:

(a) у спеціальних положеннях, що стосуються видів промислу чи видів, до яких застосовується обов'язок щодо вивантаження, вказаний у параграфі 1, такі як технічні інструменти, вказані в статті 7(2), спрямовані на збільшення селективності використовуваного знаряддя або зменшення чи, мірою можливого, усунення явища небажаних виловів;

(b) в уточненнях щодо винятків з обов’язку щодо вивантаження, вказаного в пункті (b) параграфа 4;

(c) у положеннях, що стосуються мінімальних винятків обсягом до 5% від загального річного вилову всіх видів, щодо яких застосовується обов'язок щодо вивантаження, вказаний в параграфі 1. Мінімальний виняток застосовується у таких випадках:

(i) якщо наукові дані вказують на те, що підвищення селективності дуже важко досягти; або

(ii) щоб уникнути невідповідних витрат на небажані вилови для тих риболовних знарядь, для яких обсяг небажаних виловів на одиницю риболовного знаряддя не перевищує певний відсоток від загального річного вилову такого знаряддя, встановлений у плані.

Вилови, здійснені згідно з положеннями, вказаними в цьому пункті, не можна зараховувати у квоти; однак, усі такі вилови необхідно задокументувати в повному обсязі.

Протягом чотирирічного перехідного періоду відсоток загального річного вилову, вказаний у цьому пункті, збільшується:

(i) на два відсоткові пункти протягом перших двох років застосування обов'язку щодо вивантаження; та

(ii) на один відсотковий пункт у наступні два роки;

(d) положення щодо документування вилову;

(e) у відповідних випадках, встановлення мінімального референтного промислового розміру відповідно до параграфа 10.

6. За відсутності ухваленого багаторічного плану або плану управління для відповідного виду промислу згідно зі статтею 18 Регламенту (ЄС) № 1967/2006, Комісії надано повноваження ухвалювати, згідно зі статтею 18 цього Регламенту, делеговані акти відповідно до статті 46 цього Регламенту, які встановлюють, на тимчасовій основі спеціальні плани щодо відкинутого вилову, які повинні містити технічні характеристики, вказані в пунктах (a)-(e) параграфа 5 цієї статті, на початковий період тривалістю не довше трьох років, при цьому такий період може бути продовжений на не більше ніж на ще один трирічний період. Держави-члени можуть співпрацювати відповідно до статті 18 цього Регламенту для розроблення такого плану з метою ухвалення таких актів Комісією або подання пропозиції, діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою.

7. Якщо не було ухвалено жодних інструментів для визначення мінімального винятку у багаторічному плані відповідно до параграфа 5, або у спеціальному плані щодо відкинутого вилову відповідно до параграфа 6, Комісія повинна ухвалити делеговані акти відповідно до статті 46 із встановленням мінімального винятку, вказаного в пункті (c) параграфа 4, який, згідно з умовами, встановленими в пункті (c)(i) або (ii) параграфа 5, повинен становити не більше, ніж 5% від загального обсягу річного вилову всіх видів, на які поширюється обов'язок щодо вивантаження згідно з параграфом 1. Такий мінімальний виняток повинен бути ухвалений для його застосування з дати застосування відповідного обов'язку щодо вивантаження.

8. Як відступ від обов'язку зараховувати вилови у відповідні квоти згідно з параграфом 1, вилови видів, на які поширюється обов'язок щодо вивантаження, і які перевищують квоти на відповідні запаси, або вилови видів, для яких держави-члени не мають квоти, можна вирахувати з квоти для цільових видів, за умови що вони не перевищують 9% квоти для цільових видів. Це положення застосовується лише у разі, якщо запас нецільових видів перебуває у безпечних біологічних межах.

9. Щодо запасів, на які поширюється обов’язок щодо вивантаження, держави-члени мають право на міжрічну гнучкість до 10% від їхніх дозволених вивантажень. З цією метою кожна держава-член може дозволити вивантаження додаткового обсягу запасів, на які поширюється обов'язок щодо вивантаження, за умови що такий обсяг не перевищує 10% квоти, виділеної для такої держави-члена. У такому разі застосовується стаття 105 Регламенту Ради (ЄС) № 1224/2009.

10. Для забезпечення захисту молодих морських організмів можуть бути встановлені мінімальні референтні промислові розміри.

11. Для видів, на які поширюється обов'язок щодо вивантаження, як вказано в параграфі 1, використання виловів видів менше мінімального референтного промислового розміру необхідно обмежити цілями, що виключають безпосереднє споживання людиною, в тому числі рибне борошно, риб’ячий жир, корми для тварин, харчові добавки, лікарські та косметичні засоби.

12. Для видів, на які не поширюється обов'язок щодо вивантаження, як вказано у параграфі 1, вилов видів менше мінімального референтного промислового розміру не може зберігатися на борту і його необхідно негайно повертати в море, крім як у разі його використання як живої наживки.

13. З метою здійснення моніторингу за виконанням обов'язку щодо вивантаження держави-члени повинні забезпечити наявність детального і точного документування всіх рибалок та відповідних потужностей і засобів, таких як спостерігачі, камери відеонагляду тощо. У здійсненні такої діяльності держави-члени повинні дотримуватися принципів ефективності та пропорційності.

14. До 31 травня 2016 року та до 31 травня кожного наступного року до 2020 року включно Комісія повинна надавати Європейському Парламенту і Раді річний звіт про виконання обов'язку щодо вивантаження на основі інформації, що надійшла Комісії від держав-членів, дорадчих рад та з інших відповідних джерел.

Річні звіти повинні містити:

- заходи, вжиті державами-членами та організаціями виробників для виконання обов'язку щодо вивантаження;

- заходи, вжиті державами-членами для здійснення контролю за виконанням обов'язку щодо вивантаження;

- інформацію про соціально-економічний вплив обов'язку щодо вивантаження;

- інформацію про соціально-економічний вплив обов’язку щодо вивантаження на безпеку на борту риболовних суден;

- інформацію про використання та торгові точки реалізації виловів мінімального референтного промислового розміру видів, на які поширюється обов'язок щодо вивантаження;

- інформацію про інфраструктуру порту та оснащення суден в частині виконання обов'язку щодо вивантаження;

- для кожного відповідного виду промислу - інформацію про труднощі у виконанні обов'язку щодо вивантаження та рекомендації щодо їх подолання.

1. Промислові можливості, надані державам-членам, повинні забезпечувати відносну стабільність рибальської діяльності кожної держави-члена для кожного виду запасів або виду промислу. Під час розподілу нових промислових можливостей необхідно враховувати інтереси кожної держави-члена.

2. Після введення обов'язку щодо вивантаження стосовно певного запасу, промислові можливості необхідно визначати з урахуванням переходу від встановлення промислових можливостей, що відображають вивантаження, до встановлення промислових можливостей, що відображають вилов, на підставі того, що протягом першого року та наступних років відкидання такого запасу буде заборонено.

3. Якщо нові наукові дані вказують на наявність значних розбіжностей між промисловими можливостями, встановленими для певного запасу, та фактичним станом такого запасу, держави-члени з прямим управлінським інтересом мають право подати до Комісії обґрунтований запит, щоб комісія подала пропозицію щодо зменшення таких розбіжностей, з урахуванням цілей, встановлених у статті 2(2).

4. Промислові можливості необхідно встановлювати відповідно до цілей, встановлених у статті 2(2); вони повинні відповідати вимірюваним цільовим показникам, строкам і допустимим граничним значенням, встановленим відповідно до статті 9(2) і пунктів (b) та (c) статті 10(1).

5. Інструменти про визначення та розподіл промислових можливостей для третіх країн у водах Союзу необхідно визначати відповідно до Договору.

6. Кожна держава-член повинна вирішити, яким чином надані їй промислові можливості, що не входять до системи концесій на рибальство з правом передачі іншому користувачу, можуть бути надані суднам, що плавають під її прапором (наприклад, шляхом створення індивідуальних промислових можливостей). Держава-член повинна інформувати Комісію про метод розподілу.

7. У разі розподілу можливостей для цілей змішаних видів промислу держави-члени повинні враховувати ймовірний склад виловів суден, що беруть участь у такому промислі.

8. Після повідомлення Комісії держави-члени мають право обміняти всі або частину наданих їм промислових можливостей.

Під час розподілу доступних їм промислових можливостей, як вказано у статті 16, держави-члени повинні застосовувати прозорі та об'єктивні критерії, зокрема, екологічні та соціально-економічні критерії. Критерії, які можна застосувати, можуть включати, зокрема, вплив риболовної діяльності на довкілля, історію відповідності, внесок у розбудову місцевої економіки та історичні рівні вилову. У межах наданих їм промислових можливостей держави-члени повинні докласти зусиль для стимулювання риболовних суден, що розгортають селективне риболовне знаряддя або які використовують риболовні методи з низьким рівнем негативного впливу на довкілля, наприклад, завдяки зменшеному рівню споживання енергії або мінімізації шкоди природним оселищам.

1. Якщо Комісії було надано повноваження, зокрема в рамках багаторічного плану, встановленого згідно зі статтями 9 і 10, а також у випадках, передбачених статтями 11 та 15(6), ухвалювати інструменти за допомогою делегованих або імплементаційних актів стосовно застосування інструмента ЄС щодо збереження до релевантного географічного району, держави-члени з прямим управлінським інтересом, що зазнають впливу таких інструментів, мають право протягом строку, визначеного у відповідному інструменті щодо збереження та/або багаторічному плані, узгодити подання спільних рекомендацій щодо реалізації цілей відповідних інструментів ЄС щодо збереження, багаторічних планів або спеціальних планів щодо відкинутого вилову. Комісія не повинна ухвалювати жодного такого делегованого чи імплементаційного акта раніше спливу терміну подання спільних рекомендацій державами-членами.

2. Для цілей параграфа 1 держави-члени з прямим управлінським інтересом, на який вплинули інструменти, вказані в параграфі 1, повинні взаємодіяти у формулюванні спільних рекомендацій. Вони також проводять консультації з відповідними дорадчими радами. Комісія повинна сприяти взаємодії держав-членів, в тому числі, в належних випадках, шляхом забезпечення можливості отримання наукових даних від відповідних наукових органів.

3. Якщо спільну рекомендацію надано відповідно до параграфа 1, Комісія має право ухвалити такі інструменти за допомогою делегованих або імплементаційних актів, за умови що така рекомендація є сумісною з відповідним інструментом щодо збереження та/або багаторічним планом.

4. Якщо до певного спільного з третіми країнами рибного запасу застосовується інструмент щодо збереження та управління запасом здійснюється багатосторонніми рибальськими організаціями або згідно з двосторонніми чи багатосторонніми угодами. Союз повинен докласти зусиль для узгодження з відповідними партнерами інструментів, необхідних для досягнення цілей, встановлених у статті 2.

5. Держави-члени повинні забезпечити, щоб спільні рекомендації стосовно інструментів щодо збереження, які необхідно ухвалити відповідно до параграфа 1, базувалися на найкращих доступних наукових рекомендаціях та відповідали усім наведеним нижче вимогам:

(a) були сумісними з цілями, встановленими у статті 2;

(b) були сумісними зі сферою застосування та цілями відповідного інструмента щодо збереження;

(c) були сумісними зі сферою застосування та ефективно відповідали цілям і вимірюваним цільовим показникам, встановленим у відповідному багаторічному плані;

(d) мали такий самий зобов’язальний характер, як і інструменти згідно з правом Союзу.

6. Якщо держави-члени не можуть досягнути згоди щодо спільних рекомендацій, які необхідні подати Комісії згідно з параграфом 1 у встановлений термін, або якщо спільні рекомендації стосовно інструментів щодо збереження не можна вважати сумісними із цілями та вимірюваними цільовими показниками та кількісними цілями відповідних інструментів щодо збереження, Комісія має право подати пропозицію щодо відповідних інструментів відповідно до Договору.

7. Окрім випадків, вказаних у параграфі 1, держави-члени з прямим управлінським інтересом у рибному ресурсі в певному географічному районі також мають право надавати спільні рекомендації Комісії щодо інструментів, які пропонує або ухвалює Комісія.

8. Як додатковий або альтернативний метод регіональної співпраці державам-членам необхідно надати повноваження, в межах інструмента ЄС щодо збереження, який застосовується до релевантного географічного району, зокрема в межах багаторічного плану, встановленого відповідно до статей 9 і 10, ухвалювати протягом певного визначеного строку інструменти, які додатково уточнюють такий інструмент щодо збереження. Залучені держави-члени повинні тісно співпрацювати для ухвалення таких інструментів. Параграфи 2, 4 і 5 цієї статті застосовуються mutatis mutandis. Комісія бере участь у процесі, а її коментарі необхідно враховувати. Держави-члени повинні ухвалювати відповідні національні інструменти лише за погодження змісту таких інструментів всіма відповідними державами-членами. Якщо Комісія вважає, що інструмент держави-члена не відповідає умовам, встановленим у відповідному інструменті щодо збереження, за умови надання належного обґрунтування, вона має право вимагати від відповідної держави-члена внести зміни до такого інструмента або скасувати його.

1. Держава-член має право ухвалити інструменти для збереження рибних запасів у водах Союзу, за умови що такі інструменти відповідають усім наведеним нижче вимогам:

(a) вони застосовуються тільки до риболовних суден, що плавають під прапором такої держави-члена, або, у разі видів риболовної діяльності, які не здійснюються рибальським судном, до осіб, що мають свій осідок на тій частині території держави-члена, до якої застосовується Договір;

(a) вони є сумісними з цілями, встановленими у статті 2;

(c) мають такий самий зобов’язальний характер, як і інструменти згідно з правом Союзу.

2. Для цілей здійснення контролю держави-члени повинні інформувати інші відповідні держави-члени про положення, ухвалені згідно з параграфом 1.

3. Держави-члени повинні опублікувати відповідну інформацію про інструменти, ухвалені відповідно до цієї статті.

1. Держава-член має право ухвалити недискримінаційні інструменти для збереження рибних запасів та управління ними, а також для підтримки або оздоровлення стану охорони морських екосистем в межах 12-мильної зони від вихідних ліній за умови відсутності ухвалених Союзом інструментів, спрямованих на збереження й управління спеціально для такого району або спеціально спрямованих на вирішення проблеми, ідентифікованої відповідною державою-членом. Інструменти держави-члена повинні бути сумісними з цілями, встановленими в статті 2, і мати такий самий зобов’язальний характер, як і інструменти згідно з правом Союзу.

2. Якщо інструменти щодо збереження та управління, ухвалювані державою-членом, ймовірно вплинуть на риболовні судна інших держав-членів, такі інструменти необхідно ухвалювати лише після консультацій із Комісією, відповідними державами-членами та відповідними дорадчими радами щодо проекту інструментів, до яких додається пояснювальна записка, в якій доведено недискримінаційний характер зазначених інструментів. Для цілей проведення такої консультації держава-член, яка ініціює консультацію, має право встановити розумний строк для проведення консультацій, що становить при цьому не менше двох місяців.

3. Держави-члени повинні опублікувати відповідну інформацію про інструменти, ухвалені відповідно до цієї статті.

4. Якщо Комісія вважає, що інструмент, ухвалений відповідно до цієї статті, не відповідає умовам, встановленим у параграфі 1, вона має право, за умови надання належного обґрунтування, вимагати від відповідної держави-члена внести зміни до відповідного інструмента або скасувати його.

Держави-члени мають право запровадити систему концесій на рибальство з правом передачі іншому користувачу. Держави-члени, які запровадили таку систему, повинні створити та вести реєстр концесій на рибальство з правом передачі іншому користувачу.

1. Держави-члени повинні поступово запроваджувати заходи, спрямовані на адаптацію промислових потужностей своїх флотів до своїх промислових можливостей, з метою досягнення стабільного та тривалого балансу між ними, враховуючи тенденції та спираючись на найкращі наукові рекомендації.

2. Для досягнення цілі, вказаної в параграфі 1, держави-члени повинні надсилати до Комісії до 31 травня кожного року звіт про баланс між промисловими потужностями своїх флотів та своїми промисловими можливостями. Для спрощення спільного підходу в межах Союзу такий звіт необхідно складати відповідно до спільних настанов, розроблених Комісією, із зазначенням відповідних технічних і соціально-економічних параметрів.

Звіт повинен містити оцінку річних потужностей національного флоту та усіх окремих сегментів флоту держави-члена. Звіти необхідно зосередити на ідентифікації структурної надлишкової потужності та прогнозованої довгострокової прибутковості для окремих сегментів флоту: Такі звіти повинні бути оприлюднені.

3. Щодо оцінки, вказаної в другому підпараграфі параграфа 2, за основу свого аналізу держави-члени повинні взяти баланс між промисловими потужностями свого флоту та своїми промисловими можливостями. Для флотів, що працюють у найбільш віддалених регіонах, та для суден, що експлуатуються виключно поза межами вод Союзу, необхідно скласти окрему оцінку.

4. Якщо оцінка чітко демонструє відсутність ефективного балансу між промисловими потужностями та промисловими можливостями, держава-член повинна скласти і долучити до свого звіту план дій для сегментів флоту, в яких було виявлено структурну надлишкову потужність. План дій повинен містити цілі коригування та інструменти досягнення балансу, а також чіткий графік його виконання.

Комісія готує, на щорічній основі, для Європейського Парламенту і Ради звіт про баланс між промисловими потужностями та промисловими можливостями флотів держав-членів відповідно до настанов, вказаних у першому підпараграфі параграфа 2. Звіт повинен містити плани дій, вказані в першому підпараграфі цього параграфа. Перший звіт необхідно подати до 31 березня 2015 року.

Непідготування звіту, вказаного в параграфі 2, та/або невиконання плану дій, вказаного в першому підпараграфі цього параграфа, може призвести до пропорційного призупинення або припинення надання відповідної фінансової допомоги Союзу відповідній державі-члену на інвестування у відповідний сегмент або сегменти флоту відповідно до майбутнього правового акта Союзу про умови надання фінансової підтримки морської політики та політики щодо рибальства на період 2014-2020 років.

5. Вихід з рибальського флоту, який підтримується державною допомогою, заборонено, за умови відсутності попереднього відкликання ліцензії на рибальство та дозволів на рибальство.

6. Замінення відкликаних промислових потужностей, що належать риболовним суднам, державною допомогою заборонено.

7. Держави-члени повинні забезпечити, щоб з 1 січня 2014 року промислові потужності їхніх флотів не перевищували в будь-який момент граничних значень промислових потужностей, встановлених у додатку II.

1. Держави-члени повинні здійснювати управління входженням суден у свої флоти і їхнім виходом зі своїх флотів у таких спосіб, щоб входження до флоту суден з новими потужностями без використання державної допомоги було компенсовано попереднім відкликанням такого ж обсягу потужностей без використання державної допомоги.

2. Комісія має право ухвалити імплементаційні акти, що встановлюють імплементаційні правила для застосування цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 47(2).

3. Не пізніше 30 грудня 2018 року Комісія повинна оцінити Схему входження/виходу з урахуванням зміни співвідношення між потужністю флоту та прогнозованими промисловими можливостями, і запропонувати, за необхідності, зміни до такої схеми.

4. Як відступ від параграфа 1, Франції необхідно дозволити ввести до 31 грудня 2025 року нові потужності без відкликання еквівалентної потужності для різних сегментів флоту в Майотті як найбільш віддаленому регіоні у розумінні статті 349 Договору про функціонування Європейського Союзу (далі - Майотта), вказаних у додатку II.

1. Держави-члени повинні вести облік даних про судновласників, суднові характеристики та характеристики риболовного знаряддя, а також про діяльність риболовних суден Союзу, що плавають під їхнім прапором, які є необхідними для управління заходами, встановленими відповідно до цього Регламенту.

2. Держави-члени повинні надавати Комісії інформацію, зазначену в параграфі 1.

3. Комісія повинна вести реєстр рибальського флоту Союзу, що містить інформацію, отриману згідно з параграфом 2. Вона повинна забезпечити публічний доступ до реєстру рибальського флоту Союзу з одночасним забезпеченням належного захисту персональних даних.

4. Комісія повинна ухвалити імплементаційні акти, що встановлюють експлуатаційні вимоги для документування, формату та способів передавання інформації, вказаної в параграфах 1, 2 і 3. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 47(2).

1. Держави-члени повинні, відповідно до ухвалених правил щодо збирання даних, збирати біологічні, екологічні, технічні та соціально-економічні дані, необхідні для управління рибними ресурсами, управляти такими даними і надавати доступ до них кінцевим користувачам, зокрема призначеним Комісією органам. Збирання таких даних та управління ними повинно відповідати критеріям для фінансування за рахунок Фонду Європейського морського і рибного господарства відповідно до майбутнього правового акта Союзу про умови для надання фінансової підтримки морській політиці та політиці рибальства на період 2014-2020 років. Такі дані, повинні, зокрема, давати змогу оцінити:

(a) стан використовуваних морських біологічних ресурсів;

(b) рівень риболовної діяльності та її вплив на морські біологічні ресурси та морські екосистеми; та

(c) соціально-економічні показники в секторі рибальства, аквакультури та перероблення в межах та поза межами вод Союзу.

2. Збирання, використання даних та управління ними базуються на таких принципах:

(a) точність та надійність, і своєчасне збирання;

(b) використання координаційних механізмів для запобігання дублюванню збирання даних для різних цілей;

(c) безпечне зберігання та захист зібраних даних у комп’ютерних базах даних, а також надання їх у вільний доступ, за необхідності, в тому числі у формі сумарних даних, із забезпеченням при цьому конфіденційності;

(d) доступ Комісії або призначених нею органів до національних баз даних та систем, використовуваних для опрацювання зібраних даних для контрольної перевірки наявності та якості даних;

(e) своєчасне надання відповідних даних та відповідних методик їх отримання органам, які мають дослідницький або управлінський інтерес у науковому аналізі даних у сфері рибальства, а також іншим заінтересованим сторонам, за винятком випадків, коли захист і конфіденційність даних є вимогою застосовного права Союзу.

3. Держави-члени повинні подавати Комісії щорічний звіт про виконання своїх національних програм зі збирання даних та оприлюднювати їх.

Комісія оцінює річний звіт про збирання даних після консультацій із її науковим дорадчим органом та, за необхідності, регіональними організаціями з управління рибальством (RFMO), в яких Союз виступає договірною стороною або спостерігачем, а також із відповідними міжнародними науковими органами.

4. Держави-члени повинні на національному рівні забезпечити координацію збирання та управління науковими даними, пов’язаними з управлінням рибальством, зокрема соціально-економічних даними. З цією метою вони призначають національного кореспондента та організовують щорічну національну координаційну нараду. Комісію необхідно повідомляти про національну координаційну діяльність і запрошувати на координаційні наради.

5. У тісній співпраці з Комісією держави-члени повинні координувати свою діяльність зі збирання даних з іншими державами-членами в одному регіоні, та повинні докладати максимальних зусиль для координування своїх дій з третіми країнами, які мають суверенітет або юрисдикцію щодо вод у тому самому регіоні.

6. Збирання, використання даних та управління ними необхідно здійснювати в економний спосіб.

7. Неспроможність держави-члена зібрати та/або своєчасно надати дані кінцевим користувачам може призвести до пропорційного призупинення або припинення надання відповідної фінансової допомоги Союзу відповідній державі-члену відповідно до майбутнього правового акта Союзу про умови для надання фінансової підтримки морській політиці та політиці рибальства на період 2014-2020 років.

Комісія повинна проводити консультації з відповідними науковими органами. У відповідних випадках необхідно проводити консультації зі STECF з питань збереження та управління живими морськими ресурсами, зокрема щодо біологічних, економічних, екологічних, соціальних і технічних аспектів. Під час проведення консультацій із науковими органами необхідно враховувати раціональне управління державними коштами з метою уникнення дублювання роботи таких органів.

1. Держави-члени повинні проводити дослідження та запроваджувати інноваційні програми в галузі рибальства та аквакультури. Вони повинні координувати свої програми інноваційних досліджень та програми наукових рекомендацій у галузі рибальства з іншими державами-членами у тісній співпраці з Комісією в контексті дослідницьких та інноваційних рамок Союзу, із залученням, за необхідності, відповідних дорадчих рад. Така діяльність повинна відповідати критеріям для отримання фінансової допомоги з бюджету Союзу згідно з відповідними правовими актами Союзу.

2. Держави-члени повинні, за участі відповідних стейкхолдерів, спираючись, між іншим, на наявні фінансові ресурси Союзу та координуючи свою діяльність, забезпечити наявність відповідних експертних знань та людських ресурсів для їх залучення у процес надання наукових рекомендацій.

1. З метою забезпечення сталого використання, управління та збереження морських біологічних ресурсів та морського середовища. Союз розвиває свої зовнішні відносини у сфері рибальства згідно зі своїми міжнародними зобов’язаннями та політичними цілями, а також із цілями та принципами, встановленими в статтях 2 та 3.

2. Зокрема, Союз повинен:

(a) активно підтримувати та сприяти розвитку наукових знань та рекомендацій;

(b) покращувати узгодженість політики в ініціативах Союзу, приділяючи особливу увагу діяльності в галузі охорони довкілля, торгівлі та розвитку, а також посилити узгодженість дій, здійснюваних у контексті співпраці для розвитку і співпраці для науково-технічних та економічних цілей;

(c) сприяти сталому рибальству, яке є економічно життєздатним та сприяє підвищенню рівня зайнятості в Союзі;

(d) забезпечити, щоб рибальська діяльність Союзу поза межами вод Союзу була заснована на тих самих принципах і стандартах, як і стандарти, застосовні відповідно до законодавства Союзу в межах СПР, одночасно створюючи рівні умови для операторів Союзу у порівнянні з операторами третіх країн;

(e) заохочувати та підтримувати, в усіх міжнародних сферах, дії, необхідні для викорінення ННН рибальства;

(f) заохочувати створення та зміцнення комітетів RFMO з питань дотримання зобов’язань, проведення незалежних перевірок ефективності роботи та вжиття відповідних коригувальних заходів, зокрема застосування дієвих та стримувальних санкцій, які необхідно застосовувати у прозорий та недискримінаційний спосіб.

3. Положення цієї частини не обмежують спеціальні положення, ухвалені відповідно до статті 218 Договору.

1. Союз активно підтримує та бере участь у діяльності міжнародних організацій, що діють у галузі рибальства, в тому числі RFMO.

2. Позиції Союзу в міжнародних організаціях, що діють у галузі рибальства та RFMO, повинні базуватися на найкращих доступних наукових рекомендаціях для забезпечення управління рибними ресурсами відповідно до цілей, встановлених у статті 2, зокрема в параграфі 2 та пункті (c) параграфа 5. З цією метою Союз повинен прагнути до очолення процесу підвищення продуктивності RFMO, щоб надати їм можливість краще зберігати живі морські ресурси та управляти ними в межах своїх відповідних сфер компетенції.

3. Союз повинен активно підтримувати розроблення відповідних та прозорих механізмів розподілу промислових можливостей.

4. Союз повинен сприяти співпраці між RFMO та узгодженості між їхніми відповідними регулятивними рамками, а також підтримувати розвиток наукових знань і рекомендацій, щоб забезпечити, що їхні рекомендації ґрунтуються на таких наукових рекомендаціях.

Союз співпрацює, зокрема через Європейське агентство з контролю рибальства ("Агентство"), з третіми країнами та з міжнародними організаціями, які діють в галузі рибальства, зокрема з RFMO, з метою покращення дотримання інструментів, зокрема тих, що спрямовані на боротьбу з ННН-рибальством, для того, щоб забезпечити обов’язкове дотримання інструментів, ухвалених такими міжнародними організаціями.

1. Угоди про стале партнерство в галузі рибальства з третіми країнами встановлюють законодавчі, екологічні, економічні та соціальні рамки управління у рибальській діяльності, здійснюваній риболовними суднами Союзу у водах третіх країн.

Такі рамки можуть включати:

(a) розвиток та підтримку необхідних науково-дослідних установ;

(b) можливості для моніторингу і контрольно-наглядової діяльності;

(c) інші елементи розбудови спроможності, пов’язані з розробленням політики сталого рибальства третьої країни.

2. З метою забезпечення сталого використання надлишкових морських біологічних ресурсів Союз повинен докладати зусиль для забезпечення, щоб угоди про стале партнерство в галузі рибальства, укладені з третіми країнами, були взаємовигідними для Союзу і третьої країни, зокрема для її місцевого населення та рибної промисловості, і щоб вони робили внесок у безперервну діяльність флотів Союзу та прагнули отримати відповідну частку наявного надлишку, пропорційного інтересу флотів Союзу.