Ця Директива встановлює правила щодо обмеження використання небезпечних речовин в електричному та електронному обладнанні (ЕЕО) з метою сприяння охороні здоров’я людей та довкілля, в тому числі екологічно безпечним відновленню й утилізації відпрацьованого ЕЕО.

1. Ця Директива, згідно з параграфом 2, застосовується до ЕЕО, яке підпадає під категорії, визначені у додатку I.

__________

3. Ця Директива застосовується без обмеження вимог законодавства Союзу щодо безпеки та охорони здоров’я, щодо хімічних речовин, зокрема Регламенту (ЄС) № 1907/2006, а також вимог спеціального законодавства Союзу щодо управління відходами.

4. Ця Директива не застосовується до:

(a) обладнання, необхідного для захисту суттєвих інтересів безпеки держав-членів, в тому числі зброї, боєприпасів та матеріалів військового призначення, призначених спеціально для військових цілей;

(b) обладнання, призначеного для запуску в космос;

(c) обладнання, спеціально спроєктованого та призначеного для встановлення як частина обладнання іншого типу, що виключене зі сфери дії цієї Директиви або не підпадає під неї, яке може виконувати свої функції тільки як частина такого обладнання та яке може бути замінене тільки таким самим спеціально спроєктованим обладнанням;

(d) великогабаритного стаціонарного промислового обладнання;

(e) великогабаритних стаціонарних установок;

(f) транспортних засобів для перевезення людей або товарів, за винятком електричних двоколісних транспортних засобів, тип яких не затверджено;

(g) позашляхової рухомої техніки, що надається винятково для професійного використання;

(h) активних медичних виробів, які імплантують;

(i) фотоелектричних панелей, призначених для використання в системі, спроєктованій, змонтованій і встановленій фахівцями для використання на постійній основі у визначеному місці з метою виробництва енергії з сонячного світла для громадських, комерційних, промислових і побутових застосувань;

(j) обладнання, спеціально спроєктованого суто для науково-дослідних цілей, яке надається тільки на основі відносин між компаніями;

(k) трубних органів.

Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(1) "електричне та електронне обладнання" або "ЕЕО" означає обладнання, яке залежить від електричних струмів або електромагнітних полів для належної роботи, в також обладнання для вироблення, передавання та вимірювання таких струмів і полів, призначене для використання за номінальної напруги, що не перевищує 1000 вольт для змінного струму та 1500 вольт для постійного струму;

(2) для цілей пункту 1 "залежить" означає стосовно ЕЕО потребу в електричних струмах або електромагнітних полях для виконання принаймні однієї передбаченої функції;

(3) "великогабаритне стаціонарне промислове обладнання" означає великогабаритну сукупність машин, обладнання та/або компонентів, що функціонують спільно для певного застосування, які встановлюють на постійній основі та демонтують фахівці у визначеному місці, а також які використовують та обслуговують фахівці на промисловому виробничому об’єкті або в науково- дослідній установі;

(4) "великогабаритна стаціонарна установка" означає великогабаритне поєднання декількох типів апаратури та, у відповідних випадках, інших пристроїв, які монтують і встановлюють фахівці для використання на постійній основі у заздалегідь визначеному та виділеному місці та які демонтують фахівці;

(5) "кабелі" означає всі кабелі з номінальною напругою менше ніж 250 вольт, які слугують з’єднувальними або подовжувальними провідниками для приєднання ЕЕО до електричної розетки або для з’єднання двох або більше одиниць ЕЕО між собою;

(6) "виробник" означає будь-яку фізичну чи юридичну особу, яка виготовляє ЕЕО або доручає його проєктування або виготовлення та продає його під власним найменуванням або торговельною маркою;

(7) "уповноважений представник" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, що має осідок у межах Союзу, яка одержала від виробника письмове доручення діяти від його імені стосовно визначених завдань;

(8) "розповсюджувач" означає будь-яку фізичну або юридичну особу в ланцюзі постачання, іншу ніж виробник або імпортер, яка надає на ринку ЕЕО;

(9) "імпортер" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, що має осідок у межах Союзу, яка вводить в обіг на ринку Союзу ЕЕО з третьої країни;

(10) "суб’єкти господарювання" означає виробника, уповноваженого представника, імпортера та розповсюджувача;

(11) "надання на ринку" означає будь-яке платне або безоплатне постачання ЕЕО для розповсюдження, споживання або використання на ринку Союзу в процесі здійснення комерційної діяльності;

(12) "введення в обіг" означає перше надання ЕЕО на ринку Союзу;

(13) "гармонізований стандарт" означає стандарт, ухвалений одним з європейських органів зі стандартизації, зазначених у додатку I до Директиви Європейського Парламенту і Ради 98/34/ЄС від 22 червня 1998 року про встановлення процедури для надання інформації у сфері технічних стандартів та регламентів і правил надання послуг інформаційного суспільства (- 1) на підставі запиту, надісланого Комісією відповідно до статті 6 Директиви 98/34/ЄС;

(14) "технічна специфікація" означає документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга;

(15) "знак СЕ" означає марковання, за допомогою якого виробник зазначає, що продукція відповідає застосовним вимогам, встановленим у гармонізаційному законодавстві Союзу, що передбачає нанесення такого знака;

(16) "оцінка відповідності" означає процес доведення дотримання вимог цієї Директиви щодо ЕЕО;

(17) "ринковий нагляд" означає діяльність, яку здійснюють органи публічної влади, та заходи, яких вони вживають, для забезпечення того, щоб ЕЕО відповідало вимогам, установленим у цій Директиві, та не загрожувало здоров’ю, безпеці чи іншим аспектам захисту суспільних інтересів;

(18) "відкликання" означає будь-який захід, спрямований на повернення продукції, яка вже була надана кінцевому користувачу;

(19) "вилучення з обігу" означає будь-який захід, спрямований на запобігання наданню на ринку продукції, що знаходиться в ланцюзі постачання;

(20) "гомогенний матеріал" означає один матеріал, який має однорідний склад за всім своїм об’ємом, або матеріал, який складається з комбінації матеріалів, яку неможливо роз’єднати або розділити на різні матеріали за допомогою механічних дій, як-от розгвинчування, різання, подрібнення, розмелювання і зточування;

(21) "медичний виріб" означає медичний виріб у розумінні пункту (a) статті 1(2) Директиви 93/42/ЄЕС, який також є ЕЕО;

(22) "медичний виріб для діагностики in vitro" означає виріб для діагностики in vitro у розумінні пункту (b) статті 1(2) Директиви 98/79/ЄС;

(23) "активний медичний виріб, який імплантують" означає активний медичний виріб, який імплантують, у розумінні пункту (c) статті 1(2) Директиви Ради 90/385/ЄЕС від 20 червня 1990 року про наближення законодавств держав-членів щодо активних медичних виробів, які імплантують (- 2);

(24) "промислові прилади для моніторингу та контролю" означає прилади для моніторингу та контролю, призначені винятково для промислового або професійного використання;

(25) "наявність замінника" означає можливість вироблення та доставлення замінника впродовж періоду часу, що є розумним порівняно з періодом часу, потрібним для вироблення та доставлення речовин, перелічених у додатку II;

(26) "надійність замінника" означає ймовірність того, що ЕЕО, в якому використовується замінник, виконуватиме необхідну функцію безвідмовно за заявлених умов упродовж заявленого періоду часу;

(27) "запасна частина" означає окрему частину ЕЕО, яка може замінити частину ЕЕО. ЕЕО не може функціонувати згідно з передбачуваним призначенням без такої частини ЕЕО. Функціональність ЕЕО відновлюється або розширюється після заміни частини запасною частиною;

(28) "позашляхова рухома техніка, що надається винятково для професійного використання" означає машини з бортовим джерелом живлення або з тяговим урухомником, що живиться від зовнішнього джерела живлення, експлуатація яких потребує або мобільності, або безперервного чи напівбезперервного переміщення між послідовними стаціонарними робочими місцями під час роботи, та які надаються винятково для професійного використання.

1. Держави-члени забезпечують, щоб ЕЕО, яке вводять в обіг, в тому числі кабелі та запасні частини для його ремонту, його повторного використання, оновлення його функціональності або розширення його можливостей, не містило речовин, перелічених у додатку II.

2. Для цілей цієї Директиви допустимим вважається значення максимальної концентрації за масою в гомогенних матеріалах, як зазначено в додатку II. Комісія ухвалює за допомогою делегованих актів відповідно до статті 20 та з дотриманням умов, встановлених у статтях 21 і 22, детальні правила щодо дотримання цих значень максимальної концентрації з урахуванням, між іншим, покриттів поверхонь.

3. Параграф 1 застосовується до медичних виробів та приладів для моніторингу та контролю, які вводять в обіг з 22 липня 2014 року, до медичних виробів для діагностики in vitro, які вводять в обіг з 22 липня 2016 року, до промислових приладів для моніторингу та контролю, які вводять в обіг з 22 липня 2017 року, та до всього іншого ЕЕО, яке перебувало поза сферою застосування Директиви 2002/95/ЄС та яке вводять в обіг з 22 липня 2019 року.

4. Параграф 1 не застосовується до кабелів або запасних частин для ремонту, повторного використання, оновлення функціональності або розширення можливостей такого:

(a) ЕЕО, введене в обіг до 01 липня 2006 року;

(b) медичні вироби, введені в обіг до 22 липня 2014 року;

(c) медичні вироби для діагностики in vitro, введені в обіг до 22 липня 2016 року;

(d) прилади для моніторингу та контролю, введені в обіг до 22 липня 2014 року;

(e) промислові прилади для моніторингу та контролю, введені в обіг до 22 липня 2017 року;

(ea) все інше ЕЕО, яке перебувало поза сферою застосування Директиви 2002/95/ЄС та яке вводять в обіг до 22 липня 2019 року;

(f) ЕЕО, яке отримало переваги від виключення та яке ввели в обіг до закінчення строку дії такого виключення, в тому, що стосується цього конкретного виключення.

5. За умови, що повторне використання відбувається у замкнених системах повернення між компаніями, які можна перевірити, та що про повторне використання запасних частин повідомлено споживачеві, параграф 1 не застосовується до таких запасних частин, які використовуються повторно:

(a) які відновлені з ЕЕО, введеного в обіг до 01 липня 2006 року, та які використовуються в ЕЕО, введеному в обіг до 01 липня 2016 року;

(b) які відновлені з медичних виробів або приладів для моніторингу та контролю, введених в обіг до 22 липня 2014 року, та які використовуються в ЕЕО, введеному в обіг до 22 липня 2024 року;

(c) які відновлені з медичних виробів для діагностики in vitro, введених в обіг до 22 липня 2016 року, та які використовуються в ЕЕО, введеному в обіг до 22 липня 2026 року;

(d) які відновлені з промислових приладів для моніторингу та контролю, введених в обіг до 22 липня 2017 року, та які використовуються в ЕЕО, введеному в обіг до 22 липня 2027 року;

(e) які відновлені з усього іншого ЕЕО, яке перебувало поза сферою застосування Директиви 2002/95/ЄС та яке вводять в обіг до 22 липня 2019 року, та які використовуються в ЕЕО, введеному в обіг до 22 липня 2029 року.

6. Параграф 1 не застосовується до застосувань, перелічених у додатках III і IV.

1. Для цілей адаптування додатків III і IV до науково-технічного прогресу та для досягнення цілей, визначених у статті 1, Комісія ухвалює за допомогою окремих делегованих актів відповідно до статті 20 та з дотриманням умов, встановлених у статтях 21 і 22, такі заходи:

(a) внесення матеріалів і компонентів ЕЕО для конкретних застосувань до списків у додатках III і IV за умови, що таке внесення не послаблює охорону довкілля та здоров’я, передбачену Регламентом (ЄС) № 1907/2006, та за умови виконання будь-якої з таких умов:

- їх усунення або замінення шляхом внесення змін до проєкту або матеріалів і компонентів, для яких не потрібно жодних матеріалів або речовин з перелічених у додатку II, є нездійсненним з наукової або технічної точки зору,

- надійність замінників не забезпечено,

- сумарні негативні впливи на довкілля, здоров’я та безпеку споживачів, зумовлені заміною, імовірно переважать пов’язану з нею сумарну користь для довкілля, здоров’я та безпеку споживачів.

Рішення щодо внесення матеріалів і компонентів ЕЕО до списків у додатках III і IV та щодо періоду дії будь-яких звільнень повинні враховувати наявність замінників і соціально-економічний вплив від заміни. Рішення щодо періоду дії будь-яких звільнень повинні враховувати будь-які потенційні несприятливі впливи на інновації. Щодо загальних впливів від виключення у відповідних випадках повинна застосовуватися концепція життєвого циклу;

(b) вилучення матеріалів і компонентів ЕЕО зі списків у додатках III і IV, якщо умови, визначені в пункті (а) більше не виконуються.

2. Заходи, ухвалені відповідно до пункту (а) параграфа 1, повинні для категорій 1-7, 10 і 11 додатка Iмати строк дії до 5 років, а для категорій 8 і 9 додатка I- строк дії до 7 років. Рішення щодо строків дії ухвалюються в кожному окремому випадку на індивідуальній основі, і такі строки можуть бути поновлені.

Для звільнень, перелічених у додатку III станом на 21 липня 2011 року, максимальні строки дії, які може бути поновлено, є такими, якщо не встановлено коротшого строку:

(a) для категорій 1-7 і категорії 10 додатка I - 5 років з 21 липня 2011 року;

(b) для категорій 8 і 9 додатка I - 7 років з відповідних дат, встановлених у статті 4(3); та

(c) для категорії 11 додатка I - 5 років з 22 липня 2019 року.

Для звільнень, перелічених у додатку IV станом на 21 липня 2011 року, максимальний строк дії, який може бути поновлено, становить 7 років від відповідних дат, встановлених у статті 4(3), якщо не встановлено коротшого строку.

3. Заявку на надання, поновлення або анулювання виключення подають Комісії відповідно до додатка V.

4. Комісія повинна:

(a) підтвердити отримання заявки, письмово повідомивши про це впродовж 15 днів після її отримання. У підтвердженні повинна бути зазначена дата отримання заявки;

(b) невідкладно поінформувати держави-члени про заявку і зробити заявку та будь-яку додаткову інформацію, надану заявником, доступною для них;

(ba) впродовж 1 місяця з отримання заявки надати заявнику, державам-членам і Європейському Парламенту строки ухвалення нею рішення щодо заявки;

(c) зробити стислий виклад заявки доступним громадськості;

(d) оцінити заявку та її обґрунтування.

5. Заявку на поновлення виключення подають не пізніше ніж за 18 місяців до закінчення строку дії такого виключення.

Наявне виключення залишається дійсним до ухвалення

Комісією рішення щодо заявки на поновлення.

6. Якщо заявку на поновлення виключення відхилено, або якщо виключення анульовано, то строк дії такого виключення закінчується не раніше ніж за 12 місяців і не пізніше ніж за 18 місяців із дати рішення.

7. Перед внесення змін до додатків Комісія повинна, поміж іншим, провести консультації із суб’єктами господарювання, рециклерами, операторами оброблення, екологічними організаціями та асоціаціями працівників і споживачів та оприлюднити отримані коментарі.

8. Комісія ухвалює гармонізований формат для заявок, зазначених у параграфі 3 цієї статті, а також вичерпні настанови стосовно таких заявок з урахуванням ситуації із МСП. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 19(2).

1. З метою досягнення цілей, визначених у статті 1, і з урахуванням принципу перестороги Комісія повинна до 22 липня 2014 року розглянути необхідність проведення перегляду списку заборонених речовин у додатку II на основі ретельного оцінювання та внесення до нього змін та проводити його періодично і надалі із власної ініціативи або за пропозицією, поданою державою-членом, яка містить інформацію, зазначену в параграфі 2.

Перегляд списку заборонених речовин у додатку II і внесення до нього змін повинні бути узгоджені з іншим законодавством стосовно хімічних речовин, зокрема з Регламентом (ЄС) № 1907/2006, та повинні враховувати, поміж іншим, додатки XIV і XVII до зазначеного Регламенту. Під час перегляду повинні використовуватися загальнодоступні знання, отримані внаслідок застосування такого законодавства.

Для перегляду додатка II і внесення до нього змін Комісія повинна враховувати, чи може речовина, в тому числі речовини з частинками дуже малих розмірів або дуже дрібною внутрішньою або поверхневою структурою, або група схожих речовин:

(a) мати негативний вплив під час операцій поводження з відпрацьованим ЕЕО, в тому числі на можливості підготовки відпрацьованого ЕЕО для повторного використання або перероблення матеріалів із відпрацьованого ЕЕО;

(b) спричиняти, з огляду на її застосування, неконтрольоване або розсіяне вивільнення у довкілля речовини або зумовлювати утворення небезпечних залишків або продуктів перетворення чи розпаду внаслідок підготовки до повторного використання, перероблення або іншого оброблення матеріалів із відпрацьованого ЕЕО за поточних експлуатаційних умов;

(c) призводити до виникнення неприйнятного впливу на працівників, залучених до процесів збирання або оброблення відпрацьованого ЕЕО;

(d) бути замінена замінниками або альтернативними технологіями, які мають менші негативні впливи.

Під час такого перегляду Комісія повинна провести консультації із заінтересованими сторонами, в тому числі із суб’єктами господарювання, рециклерами, операторами оброблення, екологічними організаціями та асоціаціями працівників і споживачів.

2. Пропозиції щодо перегляду списку заборонених речовин чи групи схожих речовин у додатку II та внесення змін до нього чи до неї повинні містити принаймні таку інформацію:

(a) точне та чітке формулювання пропонованого обмеження;

(b) покликання на джерела та наукові дані стосовно обмеження;

(c) інформація про використання речовини або групи схожих речовин у ЕЕО;

(d) інформація про шкідливі наслідки та впливи конкретно під час операцій із поводження з відпрацьованим ЕЕО;

(e) інформація про можливі замінники й інші альтернативи, їхню доступність і надійність;

(f) обґрунтування для розгляду обмеження на всій території Союзу як найбільш належного заходу;

(g) оцінка соціально-економічних заходів.

3. Всі заходи, зазначені в цій статті, повинні бути ухвалені Комісією за допомогою делегованих актів відповідно до статті 20 і з дотриманням умов, встановлених у статтях 21 і 22.

Держави-члени забезпечують:

(a) що в процесі введення ЕЕО в обіг виробники пересвідчуються, що його було спроєктовано та виготовлено відповідно до вимог, встановлених устатті 4;

(b) що виробники складають необхідну технічну документацію та застосовують процедуру внутрішнього контролю виробництва відповідно до модуля A додатка II до Рішення № 768/2008/ЄС або доручають її проведення;

(c) що виробники складають декларацію про відповідність вимогам ЄС і наносять знак СE на кінцеву продукцію, якщо відповідність ЕЕО застосовним вимогам було підтверджено процедурою, зазначеною в пункті (b). Якщо інше законодавство Союзу вимагає застосування процедури оцінки відповідності, яка є щонайменше такою ж жорсткою, відповідність вимогам статті 4(1) цієї Директиви може бути продемонстровано в контексті такої процедури. Може бути складено єдину технічну документацію;

(d) що виробники зберігають технічну документацію та декларацію про відповідність вимогам ЄС упродовж 10 років після введення ЕЕО в обіг;

(e) що виробники забезпечують застосування процедур для підтримання відповідності серійного виробництва. Зміни у проєкті або характеристиках і зміни у гармонізованих стандартах чи технічних специфікаціях, за покликанням на які декларують відповідність ЕЕО, повинні бути враховані відповідним чином;

(f) що виробники ведуть облік невідповідного ЕЕО та відкликань продукції та інформують про них розповсюджувачів;

(g) що виробники забезпечують наявність на їхньому ЕЕО позначення типу, номера партії або серійного номера чи іншого елемента, що уможливлює його ідентифікацію, або, якщо це є неможливим через розмір або характер ЕЕО, наявність необхідної інформації на пакованні або в документі, який супроводжує ЕЕО;

(h) що виробники вказують своє найменування, зареєстроване комерційне найменування чи зареєстровану торговельну марку та свою адресу, за якою з ними можна зв’язатися, на ЕЕО або, якщо це неможливо, на пакованні або в документі, який супроводжує ЕЕО. Адреса повинна вказувати єдине місце, в якому можна зв’язатися з виробником. Якщо інше застосовне законодавство Союзу містить положення щодо нанесення найменування виробника та його адреси, які є щонайменше такими ж суворими, то застосовуються такі положення;

(i) що виробники, які вважають або мають підстави вважати, що ЕЕО, яке вони ввели в обіг, не відповідає вимогам цієї Директиви, негайно вживають коригувальних заходів, необхідних для приведення такого ЕЕО у відповідність, вилучення його з обігу або його відкликання, залежно від ситуації, та невідкладно інформують про це компетентні національні органи держав-членів, у яких вони надають ЕЕО на ринку, надаючи докладні дані, зокрема, про невідповідність та будь-які вжиті коригувальні заходи;

(j) що виробники надають компетентному національному органу на його вмотивований запит всю інформацію та документацію, необхідну для доведення відповідності ЕЕО цій Директиві, мовою, яку такий орган може легко зрозуміти, і що вони співпрацюють із таким органом, на його запит, із будь-яких дій, яких вживають для забезпечення відповідності цій Директиві ЕЕО, яке вони ввели в обіг.

Держави-члени забезпечують:

(a) що виробники мають змогу призначати уповноваженого представника письмовим дорученням. Обов’язки, встановлені у пункті (a) статті 7, та складання технічної документації не повинні становити частину доручення уповноваженого представника;

(b) що уповноважений представник виконує завдання, обумовлені в дорученні, отриманому від виробника. Доручення повинне давати змогу уповноваженому представнику виконувати обов’язки, принаймні щодо:

- зберігання декларації про відповідність вимогам ЄС і технічної документації для надання національним органам державного нагляду впродовж 10 років після введення ЕЕО в обіг,

- надання на обґрунтований запит компетентного національного органу інформації та документації, необхідних для демонстрування відповідності ЕЕО цій Директиві,

- забезпечення на вимогу компетентних національних органів співпраці з ними стосовно будь-яких дій, яких вживають для забезпечення відповідності цій Директиві ЕЕО, на які поширюється дія його доручення.

Держави-члени забезпечують:

(a) що імпортери вводять в обіг на території Союзу тільки таке ЕЕО, яке відповідає цій Директиві;

(b) що імпортери перед введенням ЕЕО в обіг пересвідчуються, що виробник виконав належну процедуру оцінки відповідності, і що вони також пересвідчуються, що виробник склав технічну документацію, що ЕЕО має знак СЕ і що його супроводжують необхідні документи, а також що виробник дотримав вимоги, визначені в пунктах (g) і (h) статті 7;

(c) що імпортер, який вважає або має підстави вважати, що ЕЕО не відповідає статті 4, не вводить таке ЕЕО в обіг до приведення його у відповідність і що такий імпортер інформує про це виробника та органи ринкового нагляду;

(d) що імпортери вказують своє найменування, зареєстроване комерційне найменування чи зареєстровану торговельну марку та свою адресу, за якою з ними можна зв’язатися, на ЕЕО або, якщо це неможливо, на пакованні або в документі, який супроводжує ЕЕО. Якщо інше застосовне законодавство Союзу містить положення щодо нанесення найменування імпортера та його адреси, які є щонайменше такими ж суворими, то застосовуються такі положення;

(e) що імпортери з метою забезпечення відповідності цій Директиві ведуть облік невідповідного ЕЕО і відкликань ЕЕО та інформують про це розповсюджувачів;

(f) що імпортери, які вважають або мають підстави вважати, що ЕЕО, яке вони ввели в обіг, не відповідає вимогам цієї Директиви, негайно вживають коригувальних заходів, необхідних для приведення такого ЕЕО у відповідність, вилучення його з обігу або його відкликання, залежно від ситуації, та невідкладно інформують про це компетентні національні органи держав-членів, у яких вони надають ЕЕО на ринку, надаючи докладні дані, зокрема, про невідповідність та будь-які вжиті коригувальні заходи;

(g) що імпортери впродовж 10 років після введення в обіг ЕЕО зберігають копію декларації про відповідність вимогам ЄС у розпорядженні органів ринкового нагляду та забезпечують можливість надання таким органам, за їхніми запитами, доступу до технічної документації;

(h) що імпортери надають компетентному національному органу на його вмотивований запит всю інформацію та документацію, необхідну для доведення відповідності ЕЕО цій Директиві, мовою, яку такий орган може легко зрозуміти, і що вони співпрацюють із таким органом, на його запит, із будь-яких дій, яких вживають для забезпечення відповідності цій Директиві ЕЕО, яке вони ввели в обіг.

Держави-члени забезпечують:

(a) що розповсюджувачі, надаючи ЕЕО на ринку, діють із належною обачністю щодо застосовних вимог, зокрема перевіряючи, що на ЕЕО нанесено знак СЕ, що його супроводжують необхідні документи мовою, яку можуть легко зрозуміти споживачі й інші кінцеві користувачі в державі-члені, у якій ЕЕО надають на ринку, і що виробник та імпортер дотрималися вимог, визначених у пунктах (g) і (h) статті 7 та пункті (d) статті 9;

(b) що розповсюджувач, який вважає або має підстави вважати, що ЕЕО не відповідає статті 4, не надає таке ЕЕО на ринку до приведення його у відповідність і що такий розповсюджувач інформує про це виробника або імпортера, а також органи ринкового нагляду;

(c) що розповсюджувачі, які вважають або мають підстави вважати, що ЕЕО, яке вони надали на ринку, не відповідає вимогам цієї Директиви, пересвідчуються у вжитті коригувальних заходів, необхідних для приведення такого ЕЕО у відповідність, вилучення його з обігу або його відкликання, залежно від ситуації, та невідкладно інформують про це компетентні національні органи держав-членів, у яких вони надають ЕЕО на ринку, надаючи докладні дані, зокрема, про невідповідність та будь-які вжиті коригувальні заходи;

(d) що розповсюджувачі надають компетентному національному органу на його вмотивований запит всю інформацію та документацію, необхідну для доведення відповідності ЕЕО цій Директиві, і що вони співпрацюють із таким органом, на його запит, із будь-яких дій, яких вживають для забезпечення відповідності цій Директиві ЕЕО, яке вони надали на ринку.

Держави-члени повинні забезпечувати, що імпортер або розповсюджувач вважається виробником для цілей цієї Директиви, і що на нього поширюються обов’язки виробника згідно зі статтею 7, якщо він вводить ЕЕО в обіг під власним найменуванням чи торговельною маркою або змінює вже введене в обіг ЕЕО в такий спосіб, що це може вплинути на його відповідність застосовним вимогам.

Держави-члени повинні забезпечувати, що суб’єкти господарювання на запит ідентифікують для органів ринкового нагляду впродовж 10 років після введення в обіг ЕЕО:

(a) будь-якого суб’єкта господарювання, який постачив їм ЕЕО;

(b) будь-якого суб’єкта господарювання, якому вони постачили ЕЕО.

1. У декларації про відповідність вимогам ЄС зазначається про те, що дотримання вимог, визначених у статті 4, було доведено.

2. Декларація про відповідність вимогам ЄС повинна мати типову структуру, містити елементи, визначені у додатку VI, та оновлюватися. Її перекладають мовою чи мовами, яких вимагає держава-член, у якій продукцію вводять в обіг або надають на ринку.

Якщо інше законодавство Союзу вимагає застосування процедури оцінки відповідності, яка є щонайменше такою ж жорсткою, відповідність вимогам статті 4(1) цієї Директиви може бути продемонстровано в контексті такої процедури. Може бути складено єдину технічну документацію.

3. Виробник шляхом складення декларації про відповідність вимогам ЄС бере на себе відповідальність за відповідність ЕЕО цій Директиві.

Знак CE регламентується загальними принципами, викладеними у статті 30 Регламенту (ЄС) № 765/2008.

1. Знак СЕ наносять на кінцеве ЕЕО або на табличку з його даними так, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У випадках, коли це неможливо або не гарантовано через характер ЕЕО, його наносять на паковання і на супровідні документи.

2. Знак СЕ наносять перед введенням ЕЕО в обіг.

3. Держави-члени повинні використовувати наявні механізми, щоб забезпечити правильне застосування режиму, що регламентує знак СЕ, і вживати необхідних заходів у разі неналежного використання знака СЕ. Держави-члени повинні також передбачати санкції за порушення, серед яких може бути кримінальна відповідальність за серйозні порушення. Такі санкції повинні бути пропорційними тяжкості порушення та становити дієвий стримувальний засіб проти неналежного використання.

1. За відсутності доказів протилежного держави-члени повинні вважати ЕЕО, на яке нанесено знак СЕ, таким, що відповідає вимогам цієї Директиви.

2. Матеріали, компоненти та ЕЕО, на яких проводилися випробування та вимірювання, що доводять відповідність вимогам статті 4, або які було оцінено відповідно до гармонізованих стандартів, покликання на які було опубліковано в Офіційному віснику Європейського Союзу, вважаються такими, що відповідають вимогам цієї Директиви.

1. Якщо держава-член або Комісія вважає, що гармонізований стандарт не повністю відповідає вимогам, які передбачені в ньому та визначені в статті 4, Комісія або відповідна держава-член виносить це питання на розгляд Комітету, створеного відповідно до статті 5 Директиви 98/34/ЄС, надавши свої аргументи. Комітет повинен після консультацій із відповідними європейськими органами стандартизації невідкладно надати свій висновок.

2. Беручи до уваги такий висновок Комітету, Комісія вирішує опублікувати, не публікувати, опублікувати з обмеженнями, зберегти, зберегти з обмеженням покликання на відповідний гармонізований стандарт в Офіційному віснику Європейського Союзу або вилучити покликання з нього.

3. Комісія повинна поінформувати відповідний європейський орган зі стандартизації і, за необхідності, вимагати перегляду відповідних гармонізованих стандартів.

Держави-члени повинні здійснювати ринковий нагляд відповідно до статей 15-29 Регламенту (ЄС) № 765/2008.

1. Комісії допомагає комітет, створений згідно зі статтею 39 Директиви 2008/98/ЄС. Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 4(2),статті 5(1) і статті 6, надають Комісії на період 5 років, починаючи з 21 липня 2011 року. Комісія повинна підготувати звіт про делеговані повноваження не пізніше ніж за 6 місяців до завершення такого 5-річного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжують на періоди такої самої тривалості за умови, що Європейський Парламент або Рада не відкличуть їх відповідно до статті 21.

2. Щойно Комісія ухвалює делегований акт, вона одночасно повідомляє про це Європейський Парламент і Раду.

3. Повноваження ухвалювати делеговані акти надають Комісії з дотриманням умов, встановлених у статтях 21 та 22.

1. Європейський Парламент чи Рада можуть у будь-який час відкликати делеговані повноваження, зазначені в статті 4(2), статті 5(1) і статті 6.

2. Установа, яка розпочала внутрішню процедуру, щоб ухвалити рішення, чи відкликати делеговані повноваження, докладає зусиль, щоб поінформувати іншу установу і Комісію в межах розумного часу перед ухваленням остаточного рішення, зазначаючи делеговані повноваження, які можуть підлягати відкликанню, та можливі підстави для відкликання.

3. Рішення про відкликання припиняє дію делегованих повноважень, визначених у такому рішенні. Воно набуває чинності негайно або в пізнішу дату, визначену в такому рішенні. Воно не впливає на чинність делегованих актів, що вже набули чинності. Рішення публікують в Офіційному віснику Європейського Союзу.

1. Європейський Парламент або Рада можуть висунути заперечення щодо делегованого акта упродовж 2 місяців з дати повідомлення.

За ініціативою Європейського Парламенту або Ради цей строк продовжують ще на 2 місяці.

2. Якщо після закінчення строку, зазначеного в параграфі 1, ані Європейський Парламент, ані Рада не висунули заперечень щодо делегованого акта, він публікується в Офіційному віснику Європейського Союзу та набуває чинності з дати, зазначеної в такому акті.

Делегований акт може бути опублікований в Офіційному віснику Європейського Союзу та набути чинності до закінчення згаданого вище строку, якщо Європейський Парламент і Рада повідомили Комісію про свій намір не висувати заперечень.

3. Якщо Європейський Парламент або Рада висувають заперечення щодо делегованого акта впродовж строку, зазначеного в параграфі 1, він не набуває чинності. Установа, яка висуває заперечення, повинна вказати причини заперечення щодо делегованого акта.

Держави-члени встановлюють правила щодо санкцій, застосовних за порушення національних положень, ухвалених згідно з цією Директивою, та вживають усіх необхідних заходів для забезпечення їх застосування. Передбачені санкції повинні бути дієвими та мати пропорційний та стримувальний характер. Держави-члени повинні повідомляти Комісію про такі положення до 02 січня 2013 року та невідкладно повідомляти їй про будь-які подальші зміни, що впливають на них.

1. Не пізніше 22 липня 2014 року Комісія повинна розглянути необхідність внесення змін до сфери застосування цієї Директиви стосовно ЕЕО, зазначеного в статті 2, і представити звіт про це Європейському Парламенту і Раді, що супроводжується законодавчою пропозицією, у відповідному випадку, щодо будь-яких додаткових винятків стосовно такого ЕЕО.

2. Не пізніше 22 липня 2021 року Комісія повинна провести загальний перегляд цієї Директиви та представити Європейському Парламенту і Раді звіт, що супроводжується, у відповідному випадку, законодавчою пропозицією.

1. Держави-члени ухвалюють і оприлюднюють закони, підзаконні акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання цієї Директиви, не пізніше 02 січня 2013 року. Вони повинні негайно надсилати Комісії текст таких положень.

Якщо держави-члени ухвалюють такі положення, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційного опублікування. Держави-члени визначають, яким чином таке покликання повинне бути зроблене.

2. Держави-члени повинні передавати Комісії текст основних положень національного права, які вони ухвалюють у сфері регулювання цієї Директиви.

Директиву 2002/95/ЄС зі змінами, внесеними актами, переліченими в частині А додатка VII, скасовано з 03 січня 2013 року без обмеження зобов’язань держав-членів щодо кінцевих термінів транспозиції в національне законодавство та застосування Директиви, визначеної у частині B додатка VII.

Покликання на скасовані акти слід тлумачити як покликання на цю Директиву та читати згідно з кореляційною таблицею, наведеною в додатку VIII.

Ця Директива набуває чинності на 20-й день після її опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу.