Договірні Сторони,

зважаючи на бажання надалі розвивати і підтримувати міжнародний пасажирський транспорт в Європі і сприяти його організації та функціонуванню;

зважаючи на збільшене значення туризму і на бажання надалі розширювати культурний

обмін між Договірними Сторонами цього Протоколу;

зважаючи на Угоду про міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів автобусами (Угоду INTERBUS)-1, з подальшими змінами, яка набрала чинності 1 січня 2003 року-2;

зважаючи на бажання збільшити обсяг транспортних послуг згідно з Угодою INTERBUS для того, щоб поширити її, залежно від певних умов, на міжнародні регулярні і міжнародні спеціальні регулярні перевезення,

а також зважаючи на те, що:

1) Зміст Угоди INTERBUS необхідно розширити за допомогою положень, які встановлюють процедуру надання регулярних і спеціальних регулярних транспортних послуг, для яких необхідний відповідний дозвіл.

2) Цей Протокол, який містить такі положення, повинен бути відкритим для приєднання Договірними Сторонами Угоди INTERBUS.

3) За винятком послуг, які надаються згідно з угодами про партнерство, укладеними на цей час, лібералізація регулярних і спеціальних регулярних транспортних послуг, для яких необхідний дозвіл, повинна поширюватися тільки на послуги, які походять з або прямують до Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор, де зареєстровані транспортні засоби.

4) В той час як можливість здійснювати регулярні або спеціальні регулярні перевезення, які походять з та прямують до однієї й тієї самої Договірної Сторони, операторами, заснованими в іншій Договірній Стороні, повинна бути виключена, такі транспортні оператори повинні мати дозвіл на посадку або висадку пасажирів у визначених пунктах зупинки як частину перевезення, якщо вони не перевозять пасажирів між двома зупинками в межах однієї Договірної Сторони, яка не є Договірною Стороною їх заснування.

5) Принцип недискримінацїї на основі національності або місця заснування транспортного оператора, а також походження або призначення автобуса і наданої послуги, повинен застосовуватися як одна з основ надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом.

6) Необхідно забезпечити єдині зразки форми заяви і дозволу на міжнародні регулярні і спеціальні регулярні перевезення, щоб полегшити і спростити відповідні процедури. Необхідно визначити документи для контролю, які стосуються дозволу і які необхідно зберігати у транспортному засобі і пред'являти уповноваженому інспектору, за його вимогою, згідно з цим Протоколом, щоб уникнути розбіжних тлумачень.

7) Дозвіл на міжнародні регулярні або спеціальні регулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом, затверджений, компетентними органами влади в усіх відповідних Договірних Сторонах або в країнах, які є членами Європейського Союзу, з яких походять і для яких призначені послуги, і в країнах, через які проходять маршрути, згідно з "процедурою надання дозволу", та виданий уповноваженим органом країни походження або призначення послуги, повинен забезпечувати оператору заявнику, заснованого в Договірній Стороні походження або призначення послуги, або оператору, заснованому в Договірній Стороні походження або призначення і уповноваженому іншими операторами на ці цілі, або у разі партнерства або групи, надавати послуги між пунктами відправлення і прибуття на маршруті. Дозвіл повинен бути єдиним дозвільним документом, необхідним для надання послуг. Ніякого окремого дозволу для перетину територій країн або кордонів Договірних Сторін або країн-членів Європейського Союзу, при наданні послуг не вимагається, незалежно від того, чи здійснюється посадка або висадка пасажирів на маршруті в Договірній Стороні або в країні-члені Європейського Союзу.

8) Залежно від певних умов, Договірна Сторона або країна-член Європейського Союзу, повинна мати можливість приймати рішення про те, що міжнародні регулярні або спеціальні регулярні перевезення, при походженні або призначенні послуг на її території, мають бути предметом угоди про партнерство між операторами походження або призначення цих послуг. Оператори, засновані в Договірних Сторонах або в країнах-членах Європейського Союзу, чиї території перетинаються при наданні послуги з посадкою і висадкою пасажирів, повинні мати право приєднуватися до таких партнерств.

9) Доцільно створити Спільний комітет для виконання цього Протоколу для того, щоб забезпечити належне та однакове запровадження і адаптувати додатки з метою відображення технічного і законодавчого прогресу.

10) Необхідно щоб Договірні Сторони застосовували єдині соціальні заходи роботи екіпажів автобусів, які здійснюють міжнародні перевезення, згідно з правилами, закріпленими в Угоді INTERBUS, на яку має посилатися цей Протокол.

11) Умови, за яких здійснюються регулярні і спеціальні регулярні перевезення, повинні регулюватися правилами, закріпленими в Угоді INTERBUS , на які має посилатися цей Протокол, зважаючи при цьому на спеціальні правила, як зазначено в Додатку 1 до цього Протоколу.

12) Узгодження технічних умов, що застосовуються до автобусів, які здійснюють міжнародні перевезення між Договірними Сторонами, повинне регулюватися правилами, закріпленими в Угоді INTERBUS, на яку цей Протокол має посилатися, як зазначено в Додатку 2 до цього Протоколу,

ВИРІШИЛИ запровадити однакові правила для міжнародних регулярних і спеціальних регулярних перевезень пасажирів автобусами і

ДОМОВИЛИСЯ ПРО ТАКЕ:

1. Цей Протокол поширюється на:

a) міжнародні перевезення пасажирів будь-якої національності автомобільним транспортом шляхом регулярних і спеціальних регулярних перевезень автобусами:

i) перевезення між територіями двох Договірних Сторін і, якщо виникне потреба при наданні транспортних послуг, перевезення з перетином території іншої Договірної Сторони або території країни, яка не є Договірною Стороною;

ii) перевезення, які здійснюються за наймом або за плату одним або декількома транспортними операторами, заснованими в Договірній Стороні, з якої походять або для якої призначені транспортні послуги, і, у разі наявності партнерства, також одним або декількома операторами, заснованими у Договірних Сторонах, або в країнах-членах Європейського Союзу, через які здійснюються перевезення з можливістю посадки і висадки пасажирів, якщо вони так вирішать, згідно з чинним законодавством і при наявності ліцензії на міжнародні регулярні і спеціальні регулярні перевезення автобусами;

iii) використання автобусів зареєстрованих в Договірній Стороні, де заснований транспортний оператор,

b) порожні рейси автобусів у зв’язку з такими транспортними послугами.

2. Жодне положення цього Протоколу не можна тлумачити як таке, що забезпечує можливість здійснювати регулярні або спеціальні регулярні перевезення, при походженні і призначенні транспортних послуг на території однієї й тої самої Договірної Сторони, операторами, заснованими в іншій Договірній Стороні (каботажні перевезення).

3. Згідно з пунктом 1 і зважаючи на пункт 2, якщо перевезення здійснюються як частина послуги до або з території країни, в якій заснований транспортний оператор, можлива посадка або висадка пасажирів на транспортному маршруті на території будь-якої Договірної Сторони, яка дозволяє зупинку на своїй території.

4. Цей Протокол не поширюється:

a) на використання автобусів, призначених для перевезення пасажирів, з метою транспортування вантажів для комерційних цілей;

b) на послуги для власних потреб.

Договірні Сторони забезпечують застосування до цього Протоколу принципу недискримінації на основі національності або місця заснування транспортного оператора та походження, чи місця призначення автобуса і послуг, що надаються.

1. Для цілей цього Протоколу застосовуються визначення зі статті 3 Угоди INTERBUS.

2. Без обмеження положень пункту 1, для цілей цього Протоколу застосовуються такі визначення:

a) "Угода INTERBUS" означає Угоду про міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів автобусами-1, яка набрала чинності 1 січня 2003 року-2, з усіма подальшими змінами і доповненнями;

b) "партнерство" означає будь-яку угоду або будь-яку іншу договірну угоду будь-якого типу, згідно з якою сторони, відомі як партнери, зобов'язуються співпрацювати з метою надання послуг;

c) "асоційоване підприємство" означає підприємство, в якому одне або декілька інших підприємств (головне підприємство або головні підприємства) мають частку участі в капіталі, і на виробничу і фінансову політику якого таке інше підприємство або такі інші підприємства справляють суттєвий вплив;

d) "група" означає таке:

i) одне або декілька асоційованих підприємств разом з материнським підприємством або підприємствами;

ii) одне або декілька асоційованих підприємств, які мають одне й те саме материнське підприємство або підприємства.

Договірні Сторони застосовують положення, зазначені в Додатку 1.

Автобуси, що використовуються для здійснення міжнародних регулярних або спеціальних регулярних перевезень, які регулюються цим Протоколом, повинні відповідати технічним стандартам, викладеним у Додатку 2.

1. Регулярні перевезення відкриті для всіх, у разі необхідності, за умови обов'язкового бронювання.

2. Регулярні і спеціальні регулярні перевезення підлягають дозволу, згідно з Розділом VI.

3. На регулярність перевезень не повинні впливати жодні зміни умов, згідно з якими надаються транспортні послуги.

4. На організацію дублюючих або тимчасових послуг, призначених для таких самих користувачів, як і користувачі існуючих регулярних послуг, на необслуговування певних зупинок і на обслуговування додаткових зупинок, передбачених для існуючих регулярних транспортних послуг, поширюються такі самі правила, як і правила, які поширюються на існуючі регулярні транспортні послуги.

5. Згідно з прийнятними правилами щодо конкуренції, Договірна Сторона або країна-член Європейського Союзу може прийняти рішення, залежно від конкретного випадку, без дискримінації, про те, що міжнародні регулярні і спеціальні регулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом, при походженні або призначенні транспортних послуг на території такої країни, повинні відповідати угодам про партнерство, укладеним між операторами, заснованими в Договірній Стороні або в країні-члені Європейського Союзу, з якої походять і до якої призначені перевезення.

Оператори, засновані в Договірних Сторонах і країнах-членах Європейського Союзу, які перетинаються на шляху під час перевезення і в яких здійснюється посадка і висадка пасажирів, повинні мати право приєднуватися до таких угод про партнерство, якщо вони приймуть таке рішення.

Договірні Сторони і країни-члени Європейського Союзу, повинні інформувати Спільний комітет, створений згідно зі статтею 18 цього Протоколу, про будь-які прийняті рішення з їх обґрунтуванням.

6. Згідно з прийнятними правилами щодо конкуренції, оператори можуть добровільно створювати партнерства з метою здійснення регулярних або спеціальних регулярних перевезень. До операторів, які можуть створювати партнерства, належать такі:

a) оператори, засновані в Договірних Сторонах або в країнах-членах Європейського Союзу, з яких походять або до яких виконуються перевезення;

b) оператори, засновані в Договірних Сторонах і країнах-членах Європейського Союзу, які перетинаються на шляху під час перевезення і в яких здійснюється посадка і висадка пасажирів.

На цей Протокол поширюються положення розділу V (соціальні положення) і положення розділу VI (митні і фіскальні положення) Угоди INTERBUS .

1. Дозвіл на міжнародні регулярні і спеціальні перевезення пасажирів видається компетентним органом влади в Договірній Стороні, в якій заснований транспортний оператор (далі - "уповноважений орган").

2. У разі, якщо оператор заснований в Європейському Союзі, то уповноваженим органом є компетентний орган влади в країні, яка є членом Європейського Союзу, з якої походять або до яких виконуються перевезення.

3. У разі, якщо група операторів має намір здійснювати міжнародні регулярні або спеціальні регулярні перевезення, і в разі наявності партнерства між підприємствами (операторами) в принаймні двох Договірних Сторонах, на територіях яких здійснюється посадка і висадка пасажирів, уповноваженим органом повинен бути компетентний орган влади, в який подана заява на одержання дозволу, згідно з другим підпунктом статті 9 (1).

4. Дозволи видаються на ім'я оператора без права передачі. Але оператор, який одержав дозвіл, може, за згодою уповноваженого органу, здійснювати транспортні послуги через субпідрядника, якщо така можливість не суперечить законодавству Договірної Сторони. У цьому разі назву субпідрядника і його обов’язки необхідно зазначити в дозволі. Субпідрядник повинен відповідати вимогам, зазначеним у статтях 1, 4 і 5 та у зв'язку з положеннями, які стосуються соціальних питань, у статті 7, а також у Додатках 1 і 2.

У разі, якщо група операторів має намір здійснювати міжнародні регулярні або спеціальні регулярні перевезення, дозвіл видається на ім'я всіх компаній в групі, та в дозволі необхідно зазначити назви всіх операторів. Він видається компанії, уповноваженій іншими операторами для цих цілей, і яка звернулась з відповідною заявою, та засвідчені копії надаються іншим компаніям.

У разі партнерства, оригінали дозволу видаються кожному партнерському підприємству, із зазначенням назви кожного підприємства у дозволі.

Якщо міжнародні регулярні або спеціальні регулярні перевезення здійснюються групою або партнерством, як зазначено в другому і третьому підпунктах, то рішення про розподіл транспортних послуг між залученими операторами в групі або партнерстві повинні приймати самі оператори.

5. Строк дії дозволу не повинен перевищувати п'яти років. Дозвіл може бути виданий на менший строк, як за запитом заявника так і за взаємною згодою компетентних органів влади в Договірних Сторонах, на територіях яких здійснюється посадка або висадка пасажирів.

6. У дозволі необхідно зазначити таке:

a) тип послуги;

b) маршрут перевезення з докладною інформацією про пункти відправлення і прибуття;

c) строк дії дозволу;

d) зупинки і розклад руху.

7. Дозволи повинні відповідати зразку, наведеному в Додатку 4.

8. Згідно зі статтею 1(2), дозволи дають власнику(ам) право здійснювати міжнародні регулярні та/або спеціальні регулярні перевезення на територіях усіх Договірних Сторін, на території яких проходять маршрути перевезень.

9. Оператор, який здійснює міжнародні регулярні або спеціальні регулярні перевезення, може використовувати додаткові транспортні засоби для подолання тимчасових або надзвичайних ситуацій. Такі додаткові транспортні засоби можна використовувати тільки в таких самих умовах, які зазначені в дозволі, відповідно до пункту 6.

У цьому разі, додатково до документів, зазначених у статті 15, оператор забезпечує, що копія договору між оператором, який здійснює міжнародні регулярні або спеціальні регулярні перевезення, і компанією, яка надає додаткові транспортні засоби, або інший еквівалентний документ перевозиться в транспортному засобі і пред'являється уповноваженому інспектору за його вимогою.

1. Оператор подає заяву на одержання дозволу на міжнародні регулярні і спеціальні регулярні перевезення у відповідний компетентний уповноважений орган.

Для кожної транспортної послуги необхідно подати тільки одну заяву. У випадках, зазначених у статті 8(3), заяву повинен подати оператор, уповноважений для цього іншими операторами.

Заяву необхідно подати в уповноважений орган Договірної Сторони, в якій заснований оператор, що подає заяву.