Ця Директива встановлює:

(1) правила введення в обіг батарей і акумуляторів, зокрема, заборону щодо введення в обіг батарей і акумуляторів, які містять небезпечні речовини; та

(2) спеціальні правила збирання, оброблення, рециклінгу та видалення відходів батарей і акумуляторів, які доповнюють відповідне законодавство Співтовариства щодо відходів та сприяють високому рівню збирання та рециклінгу відходів батарей і акумуляторів.

Ця Директива спрямована на покращення екологічних характеристик батарей і акумуляторів та діяльності всіх суб’єктів господарювання, залучених до життєвого циклу батарей і акумуляторів, наприклад, виробників, розповсюджувачів та кінцевих споживачів, зокрема, тих суб’єктів, які безпосередньо залучені до оброблення та рециклінгу відходів батарей і акумуляторів.

1. Цю Директиву застосовують до всіх видів батарей та акумуляторів, незалежно від їх форми, об’єму, маси, складу матеріалу або використання. Вона застосовується без обмеження Директив 2000/53/ЄС та 2002/96/ЄС.

2. Цю Директиву не застосовують до батарей і акумуляторів, що використовуються у:

(a) обладнанні, пов’язаному із захистом суттєвих інтересів безпеки держав-членів, зброї, боєприпасах та матеріалах військового призначення, за винятком продукції, не призначеної спеціально для військових цілей;

(b) обладнанні, призначеному для запуску в космос.

Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(1) "батарея" або "акумулятор" означає будь-яке джерело електричної енергії, згенерованої в результаті прямого перетворення хімічної енергії, що складається з одного чи більше первинних (таких, що не перезаряджаються) елементів живлення або з одного чи більше вторинних (таких, що перезаряджаються) елементів живлення;

(2) "блок батарей" означає будь-який набір батарей або акумуляторів, які з’єднані разом та/або вкладені всередину зовнішнього корпуса таким чином, що вони утворюють єдине ціле, не призначене для роз’єднання або відкривання кінцевим споживачем;

(3) "портативна батарея або акумулятор" означає будь-яку батарею, ґудзикову батарею, блок батарей або акумулятор, які:

(a) є запечатаними; та

(b) можуть переноситись у руках; та

(c) не є ані промисловими батареями чи акумуляторами, ані автомобільними батареями чи акумуляторами;

(4) "ґудзикова батарея" означає будь-яку дрібну круглу портативну батарею або акумулятор, діаметр якої перевищує її висоту і яка використовується для спеціальних цілей, наприклад, у таких виробах як слухові апарати, наручні годинники, у малому портативному обладнанні та для резервного живлення;

(5) "автомобільна батарея чи акумулятор" означає будь-яку батарею або акумулятор, що використовуються у транспортному засобі для живлення стартеру, освітлення або системи запалювання;

(6) "промислова батарея чи акумулятор" означає будь-яку батарею або акумулятор, призначені виключно для промислового чи професійного використання або використання у будь-якому типі електричних транспортних засобів;

(7) "відходи батарей чи акумуляторів" означає будь-яку батарею або акумулятор, яка є відходами у значенні статті 1(1)(a) Директиви 2006/12/ЄС;

(8) "рециклінг" означає перероблення матеріалів з відходів у виробничому процесі для їх первинного призначення або для інших цілей, але за винятком відновлення енергії;

(9) "видалення" означає будь-які операції, передбачені у додатку IIA до Директиви 2006/12/ЄС;

(10) "оброблення" означає будь-яку діяльність, яку здійснюють з відходами батарей або акумуляторів після того, як вони були передані до об'єкту з сортування, підготування до рециклінгу або підготування до видалення;

(11) "обладнання" означає будь-яке електричне або електронне обладнання, як визначено в Директиві 2002/96/ЄС, яке повністю або частково живиться від батарей чи акумуляторів, або здатне від них живитися;

(12) "виробник" означає будь-яку особу в державі-члені, яка незалежно від способу продажу, включаючи засоби дистанційної комунікації, як визначено у Директиві Європейського Парламенту та Ради 97/7/ЄС від 20 травня 1997 року про захист споживачів стосовно дистанційних договорів (- 1), вперше вводить в обіг на території держави-члена на професійній основі батареї чи акумулятори, в тому числі такі, що входять до складу приладів або транспортних засобів;

(13) "розповсюджувач" означає будь-яку особу, яка на професійній основі надає батареї та акумулятори кінцевому споживачу;

(14) "введення в обіг" означає постачання або надання для третьої сторони на платній або безоплатній основі, в межах Співтовариства, в тому числі імпорт на митну територію Співтовариства;

(15) "суб'єкти господарювання" означає будь-якого виробника, розповсюджувача, чи оператора, що здійснює збирання, рециклінг або оброблення;

(16) "бездротовий електричний інструмент" означає будь-яке ручне обладнання, що живиться від батареї або акумулятора та призначається для технічного обслуговування, будівництва або садівництва;

(17) "показник збирання" означає, для певної держави-члена у певному календарному році, відсоток, отриманий шляхом ділення маси відходів портативних батарей і акумуляторів, зібраних відповідно до статті 8(1) цієї Директиви або Директиви 2002/96/ЕС у такому календарному році, на середню масу портативних батарей і акумуляторів, які виробники продають безпосередньо кінцевим споживачам або постачають третім сторонам для подальшого продажу кінцевим споживачам в такій державі-члені протягом такого календарного року та двох попередніх календарних років.

1. Без обмеження Директиви 2000/53/, держави-члени повинні забороняти введення в обіг:

(a) усіх батарей або акумуляторів, незалежно від того, чи входять вони до складу обладнання, масовий вміст ртуті в яких перевищує 0,0005 %; або

(b) портативних батарей або акумуляторів, включаючи ті, що входять до складу обладнання, масовий вміст кадмію в яких перевищує 0,002 %.

2. Заборона, визначена у параграфі 1(a), не застосовується до ґудзикових батарей, масовий вміст ртуті в яких не перевищує 2 % до 1 жовтня 2015 року.

3. Заборона, визначена в параграфі 1(b), не застосовується до портативних батарей та акумуляторів, призначених для використання у:

(a) системах аварійного енергопостачання та сигналізації, в тому числі аварійного освітлення;

(b) медичному обладнанні; або

(c) бездротових електричних інструментах; цей виняток щодо бездротових електричних інструментів застосовується до 31 грудня 2016 року.

4. Стосовно ґудзикових батарей для слухових апаратів, Комісія здійснює перегляд винятку, зазначеного в параграфі 2, та звітує Європейському Парламенту і Раді про наявність ґудзикових батарей для слухових апаратів, які відповідають вимогам параграфа 1(a), не пізніше 1 жовтня 2014 року. Якщо це обґрунтовано з огляду на відсутність ґудзикових батарей для слухових апаратів, які відповідають вимогам параграфу 1(a), Комісія доповнює свій звіт належною пропозицією щодо подовження строку дії винятку, зазначеного в параграфі 2, для ґудзикових батарей для слухових апаратів.

Держави-члени, на території яких мають осідки виготовлювачі, повинні сприяти науково-дослідницькій діяльності та заохочувати покращення загальних екологічних характеристик батарей та акумуляторів протягом усього життєвого циклу, а також сприяти розробленню та продажу батарей і акумуляторів, які містять меншу кількість небезпечних речовин або які містять менш забруднюючі речовини, зокрема, такі як замінники ртуті, кадмію та свинцю.

1. Держави-члени не повинні перешкоджати, забороняти або обмежувати, з підстав, пов'язаних з цією Директивою, введення в обіг на своїй території батарей та акумуляторів, які відповідають вимогам цієї Директиви.

2. Батареї та акумулятори, які не відповідають вимогам цієї Директиви, але які були законно введені в обіг до дати застосування відповідних заборон у статті 4, можна продовжувати реалізовувати до вичерпання їх запасів.

Держави-члени, враховуючи вплив транспорту на довкілля, вживають необхідних заходів для максимізації роздільного збирання відходів батарей та акумуляторів і мінімізації видалення відходів батарей та акумуляторів як змішаних муніципальних відходів з метою досягнення високого рівня рециклінгу для всіх відходів батарей та акумуляторів.

1. Держави-члени забезпечують створення належних схем збирання відходів портативних батарей та акумуляторів. Такі схеми:

(a) повинні надавати змогу кінцевим споживачам позбавлятися відходів портативних батарей або акумуляторів у доступному пункті збирання неподалік від них, враховуючи щільність населення;

(b) повинні вимагати від розповсюджувачів безоплатно приймати відходи портативних батарей або акумуляторів при постачанні портативних батарей або акумуляторів, окрім випадків, коли оцінювання демонструє, що наявні альтернативні схеми є принаймні такими ж ефективними для досягнення екологічних цілей цієї Директиви. Держави-члени оприлюднюють такі оцінювання;

(c) не повинні включати жодної оплати з кінцевих споживачів, коли вони позбавляються від відходів портативних батарей або акумуляторів та не повинні накладати будь-яке зобов'язання щодо придбання нової портативної батареї чи акумулятора;

(d) можуть реалізовуватися разом зі схемами, зазначеними у статті 5(2) Директиви 2002/96/ЄС.

Пункти збирання, створені відповідно до пункту (a) цього параграфа, не підпадають під дію вимог щодо реєстрації або отримання дозволу, викладених у Директиві 2006/12/ЄС або Директиві Ради 91/689/ЄЕС від 12 грудня 1991 року про небезпечні відходи (- 2).

2. За умови, що схеми відповідають критеріям, перерахованим у параграфі 1, держави-члени можуть:

(a) вимагати від виробників створення таких схем;

(b) вимагати, щоб інші суб’єкти господарювання брали участь у таких схемах;

(c) підтримувати наявні схеми.

3. Держави-члени забезпечують, щоб виробники промислових батарей і акумуляторів або треті особи, які діють за їх дорученням, не відмовлялися приймати відходи батарей і акумуляторів від кінцевих споживачів, незважаючи на їх хімічний склад та походження. Незалежні треті особи також можуть збирати промислові батареї і акумулятори.

4. Держави-члени забезпечують, щоб виробники автомобільних батарей і акумуляторів або треті особи створили схеми збирання відходів автомобільних батарей і акумуляторів безпосередньо від кінцевих споживачів або з доступного пункту збирання неподалік від них, якщо таке збирання не здійснюється за схемами, зазначеними у статті 5(1) Директиви 2000/53/ЄС. У випадку автомобільних батарей та акумуляторів від приватних, некомерційних транспортних засобів, такі схеми не повинні включати жодної оплати з кінцевих споживачів, коли вони позбавляються відходів батарей або акумуляторів, або накладати будь-які зобов'язання щодо придбання нової автомобільної батареї чи акумулятора.

Щоб сприяти збиранню відходів батарей та акумуляторів або щоб сприяти використанню батарей та акумуляторів, які містять менш забруднюючі речовини, держави-члени можуть використовувати економічні інструменти, наприклад, за допомогою ухвалення диференційованих податкових ставок. Утакому випадку вони повинні повідомити Комісію про заходи, пов'язані із впровадженням таких інструментів.

1. В перший раз держави-члени розраховують показники збирання для п'ятого повного календарного року після дати набуття чинності цієї Директиви.

Без обмеження Директиви 2002/96/ЄС, показники річного збирання та продажів повинні включати батареї та акумулятори, вбудовані в обладнання.

2. Держави-члени повинні досягти таких мінімальних цільових показників збирання:

(a) 25 % до 26 вересня 2012;

(b) 45 % до 26 вересня 2016.

3. Держави-члени повинні щорічно моніторити показники збирання відповідно до схеми, визначеної у додатку I до цієї Директиви. Без обмеження Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2150/2002 (- 3), держави-члени передають Комісії звіти в електронній формі протягом 18 місяців після закінчення звітного року, за який збирають дані. У звітах вказується, яким чином були отримані дані, необхідні для розрахунку показників збирання.

4. Комісія може встановити за допомогою імплементаційних актів перехідні положення, які допоможуть подолати труднощі, з якими стикнулися держави-члени при виконанні вимог параграфа 2 внаслідок особливих національних обставин. Такі імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 24(2).

Для забезпечення однакового застосування цієї статті, до 26 вересня 2007 року Комісія встановлює за допомогою імплементаційних актів загальну методологію для розрахунку річних продажів портативних батарей та акумуляторів кінцевим споживачам. Такі імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 24(2).

Держави-члени забезпечують, щоб виготовлювачі проектували обладнання таким чином, щоб відходи батарей і акумуляторів могли легко вилучатися. Якщо вони не можуть бути легко вилучені кінцевим споживачем, держави-члени забезпечують, щоб виготовлювачі розробляли обладнання таким чином, щоб відходи батарей і акумуляторів могли легко вилучатися кваліфікованим спеціалістом, незалежним від виготовлювача. Обладнання з вбудованими батареями і акумуляторами повинно супроводжуватися інструкцією щодо їх безпечного вилучення кінцевим споживачем або незалежними кваліфікованими спеціалістами. У відповідних випадках, інструкція повинна також інформувати кінцевого споживача про вид батареї чи акумулятора, вбудованих в обладнання.

Положення, встановлені у першому параграфі, не застосовуються у випадках, коли з причин безпеки, експлуатаційних характеристик, медичних причин або причин збереження даних необхідне безперервне енергопостачання та потребується постійне підключення батареї чи акумулятора до обладнання.

1. Держави-члени гарантують, що не пізніше 26 вересня 2009 року:

(a) виробники або треті особи створять схеми з використанням найкращих доступних методів, з огляду на захист здоров'я та навколишнього природного середовища, які забезпечать оброблення та рециклінг відходів батарей та акумуляторів; і

(b) всі батареї та акумулятори, які можна ідентифікувати, зібрані відповідно до статті 8 цієї Директиви або Директиви 2002/96/ЄС, зазнають оброблення та рециклінгу за цими схемами, які, принаймні, відповідають вимогам законодавства Співтовариства, зокрема, щодо здоров'я, безпеки та управління відходами.

Однак, держави-члени можуть, відповідно до Договору, видаляти зібрані портативні батареї або акумулятори, які містять кадмій, ртуть або свинець, на полігонах або у підземних сховищах, якщо відсутній життєздатний кінцевий ринок. Держави-члени також можуть, відповідно до Договору, видаляти зібрані портативні батареї або акумулятори, які містять кадмій, ртуть або свинець, на полігонах або у підземних сховищах, як частину стратегії поступової відмови від важких металів, яка, виходячи з детальної оцінки екологічного, економічного та соціального впливу, показує, що такому видаленню необхідно надати перевагу перед рециклінгом.

Держави-члени повинні оприлюднити таку оцінку та повідомити Комісію про заплановані заходи відповідно до Директиви Європейського Парламенту та Ради 98/34/ЄС від 22 червня 1998 року про встановлення процедури для надання інформації в сфері технічних стандартів та регламентів, а також правил надання послуг інформаційного суспільства (- 4).

2. Оброблення повинно відповідати мінімальним вимогам, визначеним у додатку III, частина A.

3. Якщо батареї і акумулятори збирають разом з відходами електричного та електронного обладнання на підставі Директиви 2002/96/ЄС, батареї і акумулятори повинні бути видалені з зібраних відходів електричного та електронного обладнання.

4. Процес рециклінгу не пізніше 26 вересня 2011 року, повинен відповідати показникам ефективності рециклінгу, визначеним у додатку III, частина В.

5. Держави-члени повідомляють про рівні рециклінгу, досягнуті в кожному відповідному календарному році, а також про те, чи виконані мінімальні показники ефективності рециклінгу, зазначені у частині В додатку III. Вони надають Комісії дані в електронній формі протягом 18 місяців після закінчення відповідного звітного календарного року, за який збираються дані.

6. Комісія за допомогою імплементаційних актів ухвалює до 26 березня 2010 року детальні правила для розрахунку показників ефективності рециклінгу. Такі імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 24(2).

1. Держави-члени заохочують розроблення нових технологій рециклінгу та оброблення, а також сприяють дослідженням, спрямованим на пошук більш екологічних та економічно ефективних методів рециглінгу для всіх типів батарей та акумуляторів.

2. Держави-члени заохочують об'єкти з оброблення впроваджувати сертифіковані схеми екологічного менеджменту відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 761/2001 від 19 березня 2001 року про добровільну участь організацій у схемах екологічного управління та аудиту Співтовариства (EMAS) (- 5).

Держави-члени забороняють видалення на полігони або шляхом спалювання відходів промислових та автомобільних батарей і акумуляторів. Однак, залишки будь-яких батарей та акумуляторів, які пройшли і оброблення, і рециклінг, відповідно до статті 12(1), можуть бути видалені на полігони або шляхом спалювання.

1. Оброблення та рециклінг можуть здійснюватися за межами відповідної держави-члена або за межами Співтовариства, за умови, що перевезення відходів батарей та акумуляторів здійснюється відповідно до Регламенту Ради (ЄЕС) № 259/93 від 1 лютого 1993 року про нагляд і контроль за перевезеннями відходів у межах Європейського Співтовариства, до нього та поза його межі (- 6).

2. Відходи батарей і акумуляторів, які експортуються за межі Співтовариства відповідно до Регламенту (ЄЕС) № 259/93, Регламенту Ради (ЄС) № 1420/1999 від 29 квітня 1999 року, який встановлює спільні правила та процедури для застосування до перевезень певних типів відходів до певних країн, які не входять до ОЕСР (- 7) та Регламенту Комісії (ЄС) № 1547/1999 від 12 липня 1999 року, який визначає процедури перевірки відповідно до Регламенту Ради (ЄЕС) № 259/93, що будуть застосовуватися до перевезень певних видів відходів до деяких країн, до яких не застосовується Рішення ОЕСР С(92)39 (остаточне)) (- 8), повинні враховуватися до виконання зобов'язань та показників ефективності, визначених в додатку III до цієї Директиви, тільки якщо існують переконливі докази того, що операції з рециклінгу проводилися в умовах, еквівалентних вимогам цієї Директиви.

3. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 23а, щоб встановити детальні правила на доповнення до правил, зазначених у параграфі 2 цієї статті, зокрема, критерії для оцінювання еквівалентних умов, зазначених у вказаному параграфі.

1. Держави-члени забезпечують, щоб виробники або треті особи, які діють за їх дорученням, фінансували будь-які чисті витрати, що виникають в результаті: