1. Виплата процентів або роялті, що виникає у державі-члені, повинна бути звільнена від будь-яких податків, що можуть стягуватися з таких виплат або шляхом утримання з джерела виплати, або шляхом нарахування податкового зобов’язання за поданою декларацією, за умови що бенефіціарним власником процентів або роялті є компанія в іншій державі-члені або розташоване в іншій державі-члені постійне представництво компанії держави-члена.

2. Виплата, здійснена компанією держави-члена або розташованим в іншій державі-члені постійним представництвом, повинна вважатися такою, що виникла у такій державі-члени (далі - "держава походження").

3. Постійне представництво повинне вважатися платником процентів або роялті лише тоді, коли такі виплати відносяться на витрати, з яких може бути утримано податок, представництва у державі-члені, у якій воно розташоване.

4. Компанія держави-члена повинна вважатися бенефіціарним власником процентів або роялті лише у разі, якщо вона отримує такі виплати на свою користь та не діє як посередник, як-от агент, довірчий власник або уповноважений підписант, від імені певної іншої особи.

5. Постійне представництво повинне вважатися бенефіціарним власником процентів або роялті:

(a) якщо боргова вимога, право або використання інформації, на підставі яких виникає виплата процентів або роялті, фактично пов’язані з таким постійним представництвом; та

6. Якщо постійне представництво компанії держави-члена вважається платником або бенефіціарним власником процентів або роялті, жодна інша частина компанії не може вважатися платником або бенефіціарним власником таких процентів або роялті для цілей цієї статті.

7. Ця стаття застосовується лише у випадках, коли компанія, яка є платником процентів або роялті, чи компанія, постійне представництво якої вважається платником процентів або роялті, є асоційованою компанією компанії, яка є бенефіціарним власником таких процентів або роялті чи постійне представництво якої вважається бенефіціарним власником таких процентів або роялті.

8. Ця стаття не застосовується до процентів або роялті, що сплачуються розташованим у третій країні постійним представництвом компанії держави-члена, і при цьому діяльність такої компанії повністю або частково здійснюється через таке постійне представництво.

9. Жодне положення цієї статті не забороняє державам-членам враховувати при застосуванні свого податкового права проценти або роялті, отримані її компаніями, постійними представництвами її компаній або постійними представництвами, розташованими у такій державі.

10. У держави-члена є можливість не застосовувати положення цієї Директиви до компанії в іншій державі-члені або до постійного представництва компанії в іншій державі-члені у випадках, коли умови, визначені у статті 3(b), не виконувалися протягом безперервного періоду щонайменше протягом двох років.

11. Держава походження може вимагати, щоб на момент виплати процентів або роялті надавалося підтвердження виконання вимог, передбачених у цій статті та у статті 3. За відсутності підтвердження вимог, передбачених у цій статті, на момент виплати, держава-член може вимагати стягнення податку шляхом утримання з джерела виплати.

12. Держава походження може обумовлювати звільнення згідно з положеннями цієї Директиви ухваленням рішення, у якому визнаватиметься звільнення від податку на підставі підтвердження, що засвідчує виконання вимог, передбачених у цій статті та у статті 3. Рішення про звільнення повинне надаватися протягом не довше ніж трьох місяців після надання підтвердження та відповідної супровідної інформації, яку держава походження може обґрунтовано запитувати, та повинне бути чинним протягом періоду щонайменше один рік із моменту його видачі.

13. Для цілей параграфів 11 та 12, підтвердження, надане стосовно кожного договору, на підставі якого здійснюється виплата процентів або роялті, повинне бути чинним протягом щонайменше одного року, проте не довше трьох років із дати його видачі, та повинне містити таку інформацію:

(a) підтвердження отримання компанією резидентства для цілей оподаткування, та, якщо необхідно, існування постійного представництва, засвідченого податковим органом держави-члена, у якій компанія-отримувач є резидентом для цілей оподаткування або у якій розташоване постійне представництво;

(b) дані про те, що компанія-отримувач є бенефіціарним власником відповідно до параграфа 4, або про існування умов відповідно до параграфа 5, коли отримувачем виплати є постійне представництво;

(c) дані про те, що компанія-отримувач виконує умови, передбачені у статті 3(a)(iii);

(d) дані про мінімальну частку в статутному капіталі або про мінімальну частку в правах голосу відповідно до статті 3(b);

(e) дані про період, протягом якого існувала частка, зазначена у параграфі (d).

Держави-члени додатково можуть вимагати підтвердження юридичних прав на отримання виплат згідно з договором (наприклад, договір позики або ліцензійний договір).

14. Якщо перестають виконуватися вимоги, необхідні для надання звільнення, компанія-отримувач або постійне представництво повинні негайно повідомити компанію-платника або постійне представництво та, якщо цього вимагає держава походження, також і компетентний орган такої держави.

15. Якщо компанія-платник або постійне представництво утримали податок у джерелі виплати, коли на підставі цієї статті мало бути надане звільнення, у них виникає право на повернення такого податку. Держава-член може вимагати надання інформації, зазначеної у параграфі 13. Заяву стосовно повернення повинно бути подано протягом передбаченого періоду. Такий період повинен тривати щонайменше два роки з дати виплати процентів або роялті.

16. Держава походження повинна повернути надлишок податку, утриманого у джерелі виплати, протягом одного року з моменту отримання заяви та додаткової інформації, надання якої вона може обґрунтовано запитувати. Якщо повернення утриманого у джерелі виплати податку не відбулося протягом такого періоду, компанія-отримувач або постійне представництво після завершення відповідного року повинні мати право на нарахування процентів на податок, що підлягає відшкодуванню, за ставкою, що відповідає національній обліковій ставці та застосовується у порівнянних випадках, відповідно до права держави походження.

Для цілей цієї Директиви:

(a) термін "процент" означає дохід за борговими вимогами будь-якого виду, незалежно від забезпеченості іпотекою або наявності права на участь у розподілі прибутків боржника, та, зокрема, дохід від цінних паперів та дохід за облігаціями чи векселями, включно з преміями та бонусами, що додаються до таких акцій, облігацій чи векселів; не вважаються процентами штрафи за несвоєчасну оплату;

(b) "роялті" означає платежі будь-якого виду, отримувані як винагорода за використання або право на використання будь-яких авторських прав на літературні, мистецькі чи наукові твори, включно з кінематографічними фільмами та програмним забезпеченням, будь-яких патентів, торговельних марок, проектів або моделей, планів, секретних формул чи процесів, або інформації стосовно промислового, комерційного чи наукового досвіду; вважаються роялті платежі за використання або право на використання промислового, комерційного або наукового обладнання.

Для цілей цієї Директиви:

(a) термін "компанія держави-члена" означає будь-яку компанію, яка:

(i) має одну з форм, перелік яких наведено в додатку до цієї Директиви; та

(ii) яка відповідно до податкового права держави-члена вважається резидентом такої держави-члена та, у розумінні конвенції про усунення подвійного оподаткування доходів із третьою країною, не є резидентом для податкових цілей поза межами Співтовариства; та