РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, зокрема його статтю 37,

Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (- 1),

Після консультацій з Економічно-соціальним комітетом.

Оскільки:

(1) До Директиви Ради 70/457/ЄЕС від 29 вересня 1970 року про спільний каталог сортів видів сільськогосподарських культур (- 2) часто вносили значні зміни (- 3). Для внесення ясності та раціональності зазначену Директиву необхідно кодифікувати.

(2) Виробництво сільськогосподарського насіння та молодих рослин посідає важливе місце в сільському господарстві Співтовариства.

(3) З огляду на це Рада ухвалила директиви, які стосуються відповідно реалізації насіння буряка ( 2002/54/ЄС) (- 4), насіння кормових культур (66/401/ЄЕС) (- 5), насіння злаків (- 6), насіннєвої картоплі (2002/56/ЄС) (- 7) та насіння олійних та прядивних культур ( 2002/57/ЄС) (- 8).

(4) Необхідно укласти спільний каталог сортів. Такий каталог може бути укладено лише на основі національних каталогів.

(5) Таким чином, усі держави-члени повинні укласти один або більше національних каталогів сортів, допущених до сертифікації та реалізації на їх територіях.

(6) Такі каталоги необхідно укладати відповідно до єдиних правил, щоб допущені сорти були відмінними, стабільними та достатньо однорідними, а також мали задовільну цінність для культивування та використання.

(7) Для певних положень, що стосуються допуску сортів на національному рівні, доцільно враховувати встановлені міжнародні правила.

(8) Для проведення експертиз для допуску сорту необхідно встановити значну кількість єдиних критеріїв та мінімальних вимог.

(9) Положення стосовно періоду, протягом якого допуск залишається дійсним, підстав для відкликання допуску та практик для підтримки сорту повинні бути стандартизовані, а держави-члени повинні інформувати одна одну про допуск або вилучення сортів.

(10) Бажано ухвалити правила щодо придатності найменувань сортів та обміну інформацією між державами-членами.

(11) Насіння, на яке поширюється ця Директива, повинне бути вільно реалізовуваним у межах Співтовариства одразу після його публікації в спільному каталозі.

(12) Однак держави-члени повинні отримати право висловлювати будь-які можливі заперечення щодо сорту шляхом спеціальної процедури.

(13) Комісія повинна опублікувати в серії С Офіційного вісника Європейських Співтовариств сорти, які додають до спільного каталогу сортів видів сільськогосподарських культур.

(14) Необхідно передбачити положення стосовно заходів, які визнають еквівалентність експертиз та перевірок сортів, які проводять у третіх країнах.

(15) Правила Співтовариства не повинні застосовуватися до насіння або розмножувального матеріалу, обумовленого як призначене для експорту в треті країни.

(16) З огляду на науково-технічний розвиток наразі існує можливість виводити сорти шляхом генетичної модифікації. Таким чином, під час визначення того, чи допускати генетично модифіковані сорти в розумінні Директиви Ради 90/220/ЄЕС від 23 квітня 1990 року про навмисне вивільнення у довкілля генетично модифікованих організмів (- 9), держави-члени повинні враховувати будь-які ризики, які стосуються їх навмисного вивільнення в довкілля. Крім того, необхідно встановити умови допуску таких генетично модифікованих сортів.

(17) Реалізацію новітніх харчових продуктів та інгредієнтів новітніх харчових продуктів регулює на рівні Співтовариства Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 258/97 (- 10). Таким чином, державам-членам також доцільно враховувати будь-які ризики стосовно здоров'я харчових продуктів під час визначення того, чи допускати сорти. Крім того, необхідно встановити умови допуску таких сортів.

(18) З огляду на науково-технічний розвиток необхідно запровадити правила, відповідно до яких можлива реалізація хімічно обробленого насіння та розмножувального матеріалу.

(19) Важливо забезпечувати збереження генетичних ресурсів рослин. З цією метою необхідно встановити умови дозволу, в рамках законодавства про торгівлю насінням, збереження сортів, що перебувають під загрозою генетичної ерозії, шляхом їх використання in situ.

(20) Інструменти, необхідні для імплементації цієї Директиви, необхідно ухвалювати згідно з Рішенням Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 року про встановлення процедур для здійснення виконавчих повноважень, наданих Комісії (- 11).

(21) Ця Директива не повинна впливати на зобов’язання держав-членів щодо кінцевих термінів транспозиції директив, визначених у частині B додатка I.

УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

1. Ця Директива стосується допуску до включення до спільного каталогу сортів видів сільськогосподарських культур таких сортів буряка, кормових культур, злаків, картоплі та олійних та прядивних культур, насіння яких можна реалізувати відповідно до положень директив, що стосуються відповідно реалізації насіння буряка ( 2002/54/ЄС), насіння кормових культур (66/401/ЄЕС), насіння злаків (66/402/ЄЕС), насіннєвої картоплі ((2002/56/ЄС) та насіння олійних та прядивних культур ( 2002/57/ЄС).

2. Спільний каталог сортів створюють на основі національних каталогів держав-членів.

3. Цю Директиву не застосовують до сортів, насіння або розмножувальні матеріали яких обумовлені як призначені для експорту в треті країни.

Для цілей цієї Директиви "офіційні заходи" означають заходи, вжиті:

(a) державними органами; або

(b) будь-якою юридичною особою публічного або приватного права, що діє під відповідальність держави; або

(c) у випадку допоміжних видів діяльності, які також перебувають під державним контролем, будь-якою фізичною особою, яка належним чином склала присягу з цією метою;

за умови, що особи, зазначені в (b) та (c), не отримують особистого прибутку від таких заходів.

1. Кожна держава-член створює один або більше каталогів сортів, офіційно допущених до сертифікації та реалізації на її території. Будь-яка особа може дивитися такі каталоги.

2. У випадку сортів (інбредних ліній, гібридів), призначених суто як компоненти для кінцевих сортів, положення параграфа 1 застосовні лише такою мірою, що насіння, що належить до таких сортів, необхідно реалізувати під їх назвами.

Умови, на яких положення параграфа 1 застосовують також і до інших компонентних сортів, можуть бути визначені відповідно до процедури, зазначеної в статті 23(2). Тим часом, у випадку злакових, інших ніж кукурудза, держави-члени можуть самі застосовувати зазначені положення до інших компонентних сортів для насіння, призначеного для сертифікації на їх територіях.

Компонентні сорти необхідно зазначати як такі.

3. Держави-члени забезпечують еквівалентність допуску сорту до включення його до спільного каталогу або каталогу іншої держави-члена та допуску сорту до включення його до власних каталогів. За умови запровадження такого положення державу-члена звільняють від обов’язків, передбачених у статті 7, статті 9(4) та статті 10(2)-(5).

1. Держави-члени забезпечують допуск сорту лише за умови його відмінності, стабільності та достатньої однорідності. Сорт повинен мати задовільну цінність для культивування та використання.

2. Експертизи цінності для культивування та використання не вимагають:

(a) для допуску сортів злакових, якщо селекціонер заявляє, що насіння його сорту не призначене для виробництва кормових культур;

(b) для допуску сортів, насіння яких будуть реалізовувати в іншій державі-члені, яка вже допустила такі сорти з урахуванням їх цінності для культивування та використання;

(c) для допуску сортів (інбредних ліній, гібридів), призначених лише як компоненти для гібридних сортів, які відповідають вимогам параграфа 1.

3. У випадку сортів, до яких застосовують пункт (a) параграфа 2, можна вирішити, відповідно до процедури, зазначеної в статті 23(2), та мірою, яка це виправдовує для вільного обігу насіння в межах Співтовариства, що належна експертиза повинна показати, що сорти придатні для цілі, обумовленої як їх призначення. У таких випадках необхідно встановити умови для експертизи.

4. У випадку генетично модифікованого сорту в розумінні статті 2(1) та (2) Директиви 90/220/ЄЕС сорт допускають лише за умови, що вжито всіх належних заходів для запобігання негативному впливу на здоров’я людини та довкілля.

5. До того ж, якщо матеріал, отриманий із сорту рослини, призначений для використання в харчових продуктах, що підпадають під сферу застосування статті 3, або в кормах, що підпадають під сферу застосування статті 15 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1829/2003 від 22 вересня 2003 року про генетично модифіковані харчові продукти та корми (- 12), такий сорт допускають лише у разі, якщо його схвалили відповідно до зазначеного Регламенту.

6. В інтересах збереження генетичних ресурсів рослин, як зазначено в статті 20(2), держави-члени можуть відхилятися від критеріїв допуску, визначених у першому реченні параграфа 1, якщо відповідно до процедури, зазначеної в статті 23(2), встановлено спеціальні умови стосовно вимог у статті 20(3)(a) та (b).

1. Сорт вважають відмінним, якщо, незалежно від того, виник він у результаті штучної чи природної зміни, він чітко відрізняється від іншого відомого в Співтоваристві сорту однією або більше важливими характеристиками.

Такі характеристики сорту мають бути такими, що підлягають точному розпізнанню та точному визначенню.

Відомий у Співтоваристві сорт - це будь-який сорт, який на момент належного подання заявки на допуск сорту до оцінювання:

- або зазначений в переліку спільного каталогу сортів видів сільськогосподарських культур або в спільному каталозі сортів видів овочевих культур: або

- не зазначений в переліку одного з цих каталогів, але допущений або поданий для надання допуску у відповідній державі-члені або іншій державі-члені для сертифікації та реалізації, або для сертифікації для інших країн,

за умови виконання умов в усіх відповідних державах-членах перед ухваленням рішення про подання заявки на допуск сорту для оцінювання.

2. Сорт вважають стабільним, якщо після успішного відтворення або розмноження рослини або в кінці кожного циклу (якщо селекціонер визначив окремий цикл відтворення або розмноження) він продовжує відповідати опису своїх суттєвих характеристик.

3. Сорт вважають достатньо однорідним, якщо, за винятком дуже небагатьох відхилень, рослини, які до нього входять, з урахуванням відмінних особливостей репродуктивних систем рослин, схожі або генетично ідентичні у відношенні характеристик у цілому, які розглядають для цієї мети.

4. Цінність сорту для культивування та використання вважають задовільною, якщо в порівнянні з іншими сортами, допущеними до каталогу відповідної держави-члена. його якості, в цілому, пропонують, принаймні стосовно виробництва в певному регіоні, явне покращення щодо культивування або щодо використання отриманих із нього урожаю або продуктів. За умови наявності інших - вищих - характеристик, індивідуальні нижчі характеристики можна не враховувати.

Держави-члени забезпечують, щоб сорти, які походять з інших держав-членів, підлягали таким самим вимогам, особливо щодо процедури допуску, які застосовують до сортів всередині країни.

1. Держави-члени забезпечують допуск сортів на основі результатів офіційних експертиз, зокрема випробувань вирощуванням, які охоплюють достатню кількість характеристик для опису сорту. Для визначення характеристик використовують точні та надійні методи. Для встановлення відмінності до випробування вирощуванням включають принаймні наявні порівнювані сорти, які є сортами, відомими в Співтоваристві в розумінні статті 5(1). Для цілей застосування статті 9 включають інші наявні порівнювані сорти.

2. Відповідно до процедури, зазначеної в статті 23(2), з урахуванням поточних науково-технічних знань встановлюють:

(a) мінімальні характеристики, які повинні охопити експертизи різних видів;

(b) мінімальні вимоги до проведення експертизи;

(c) необхідні умови для випробувань вирощуванням, які необхідно провести для оцінювання цінності для культивування та використання; ці положення можуть визначати:

- процедури та умови, згідно з якими всі або декілька держав-членів можуть погодитися включити до випробувань вирощуванням, у вигляді адміністративної допомоги, сорти, стосовно яких було подано запит на допуск в іншій державі-члені,

- умови співпраці між органами держав-членів, які беруть участь,

- вплив результатів випробувань вирощуванням,

- стандарти, що стосуються інформації щодо випробувань вирощуванням для оцінювання цінності для культивування та використання.

3. Якщо опис генеалогічних компонентів необхідний для вивчення гібридів та синтетичних сортів, держави-члени забезпечують розгляд результатів експертизи та опису генеалогічних компонентів як конфіденційних, якщо цього вимагає селекціонер.

4. (a) У випадку генетично модифікованого сорту, зазначеного в статті 4(4), проводять оцінювання екологічного ризику, еквівалентне встановленому в Директиві 90/220/ЄЕС.

(b) За пропозицією Комісії, спираючись на відповідну правову основу в Договорі, повинен бути ухвалений регламенті Ради, що запровадить процедури для забезпечення еквівалентності оцінювання екологічного ризику та інших релевантних елементів таким, що встановлені в Директиві 90/220/ЄЕС. До набуття цим Регламентом чинності генетично модифіковані сорти допускають до включення до національного каталогу після допуску їх до реалізації відповідно до Директиви 90/220/ЄЕС.

(c) Щойно набуде чинності Регламент, зазначений вище в пункті (b), статті 11-18 Директиви 90/220/ ЄЕС більше не застосовують до генетично модифікованих сортів.

(d) Науково-технічні деталі проведення оцінювання екологічного ризику затверджують відповідно до процедури, зазначеної в статті 23(2).

5. Держави-члени повинні гарантувати, що сорт, призначений для використання у харчових продуктах або кормах, як визначено у статтях 2 і 3 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 178/2002 від 28 січня 2002 року про встановлення загальних принципів і вимог харчового права, створення Європейського органу з безпечності харчових продуктів та встановлення процедур у питаннях, пов'язаних із безпечністю харчових продуктів (- 13), визнається, тільки якщо він був дозволений згідно з відповідним законодавством.

Держави-члени вимагають, щоб під час подання заявки на допуск сорту заявник вказував, чи вже подавали заявку на допуск в іншій державі-члені, у якій державі-члені її подавали та чи було схвалено таку заявку.

1. Кожна держава-член організовує офіційну публікацію каталогу сортів, допущених на її території, та ім'я особи або осіб, відповідальних за підтримання сорту в своїх країнах. Якщо за підтримання сорту відповідають декілька осіб, їхні імена не потрібно публікувати. Якщо імен не публікують, у каталозі зазначають орган, який має перелік імен відповідальних за підтримання сорту осіб.

2. Держави-члени, наскільки це можливо, на момент допуску забезпечують, щоб сорт був відомий в усіх державах-членах під однією назвою.

Якщо відомо, що насіння або розмножувальний матеріал відповідного сорту реалізують в іншій країні під іншою назвою, таку назву теж вказують у каталозі.

3. З урахуванням наявної інформації держави-члени також забезпечують, щоб сорт, який не відрізняється чітко:

- від сорту, допущеного раніше у відповідній державі-члені або в іншій державі-члені, або

- від іншого сорту, який оцінили з урахуванням відмінності, стабільності та однорідності відповідно до правил, які відповідають правилам, вказаним у цій Директиві, але який не є сортом, відомим у Співтоваристві в розумінні статті 5(1),

мав таку саму назву, як і такий сорт. Це положення не застосовується, якщо назва, вірогідно, вводитиме в оману або спричинятиме плутанину щодо відповідного сорту, або якщо, згідно з положеннями відповідної держави-члена стосовно назв сортів, інші факти перешкоджають їх використанню, або якщо права третіх сторін перешкоджають вільному використанню такого імені стосовно відповідного сорту.

4. Держави-члени укладають документ для кожного допущеного сорту, який містить опис сорту та чітке резюме всіх фактів, на яких базується допуск. Опис сортів стосується рослин, вирощених безпосередньо з насіння та молодих рослин категорії "сертифіковане насіння та розмножувальний матеріал".

5. Держави-члени забезпечують чітке зазначення допущених генетично модифікованих сортів як таких у каталозі сортів. Вони також забезпечують, щоб будь-яка особа, яка реалізує такий сорт, чітко вказувала у своєму каталозі продажів, що такий сорт генетично модифікований.

6. Стосовно придатності найменування сорту застосовується стаття 63 Регламенту Ради (ЄС) № 2100/94 від 27 липня 1994 року про права на сорти рослин Співтовариства (- 14).

Детальні імплементаційні правила стосовно придатності найменування сортів можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 23(2).

1. Держав-членів та Комісію негайно нотифікують про будь-яку заявку або відкликання заявки на допуск сорту, будь-який запис у каталозі сортів, а також про будь-які зміни до нього.

2. У випадку кожного нового допущеного сорту держави-члени надсилають іншим державам-членам та Комісії стислий опис його найважливіших характеристик для використання. Це положення не застосовують до видів (інбредних ліній, гібридів), призначених суто як компоненти для кінцевих сортів. Крім того, вони повідомляють на запит спеціальні властивості, які дають змогу відрізнити сорт від інших схожих сортів.

3. Кожна держава-член надає іншим державам-членам та Комісії зазначені в статті 9(4) документи щодо сортів, які були допущені або які вже не є допущеними. Надану інформацію щодо таких документів вважають конфіденційною.

4. Держави-члени забезпечують доступність документів про допуск для особистого та виключного використання будь-якою особою, яка може виявити законний інтерес. Ці положення не застосовують, якщо інформацію потрібно вважати конфіденційною відповідно до статті 7(3).

5. Якщо у допуску сорту відмовлено або такий допуск відкликано, результати експертизи роблять доступною для осіб, на яких впливає таке рішення.

1. Держави-члени забезпечують підтримання допущених сортів відповідно до прийнятих практик підтримання сорту.

2. У будь-який час повинна бути можливою перевірка підтримання за записами, які зберігаються в особи або осіб, відповідальних за сорт. Такі записи також охоплюють виробництво всіх генерацій, що передують базовому насінню або розмножувальному матеріалу.

3. Відповідальну за сорт особу можуть попросити надати зразки. Такі зразки за необхідності можуть відбирати офіційно.

4. Якщо сорт підтримують у державі-члені, іншій ніж та, в якій допустили сорт, відповідні держави-члени надають взаємну адміністративну допомогу стосовно верифікації.

1. Допуск дійсний до кінця десятого календарного року після допуску.

Допуск сортів органами колишньої Німецької Демократичної Республіки до об’єднання Німеччини дійсний не пізніше ніж до кінця десятого календарного року після їх внесення до каталогу сортів, складеного Федеративною Республікою Німеччина, відповідно до статті 3(1).

2. Допуск сорту можна поновлювати з відповідною періодичністю, якщо його досі культивують в масштабах, що обґрунтовують таке поновлення, або його необхідно зберігати в інтересах збереження генетичних ресурсів рослин за умови дотримання відмінності, однорідності та стабільності або критеріїв, визначених у статті 20(2) та (3). Окрім як у випадку генетичних ресурсів рослини в розумінні статті 20, заявки на поновлення подають не пізніше ніж за два роки до закінчення терміну допуску.