1. Цей Регламент встановлює основу для забезпечення високого рівня захисту споживачів у частині інформації про харчові продукти з урахуванням неоднакового сприйняття такої інформації різними споживачами та їхніх потреб у такій інформації, та одночасно забезпечує безперебійне функціонування внутрішнього ринку.

2. Цей Регламент встановлює загальні принципи, вимоги та обов'язки, що регулюють надання інформації про харчові продукти, та зокрема маркування харчових продуктів. Цей Регламент встановлює засоби для гарантування прав споживачів на інформацію та процедури для надання інформації про харчові продукти з урахуванням потреби в забезпеченні достатньої гнучкості для реагування на майбутній розвиток та нові інформаційні вимоги.

3. Цей Регламент застосовують до операторів ринку харчових продуктів на всіх етапах харчового ланцюга, якщо їхня діяльність стосується надання споживачам інформації про харчові продукти. Цей Регламент застосовують до всіх харчових продуктів, призначених для кінцевого споживача, включно з харчовими продуктами, що їх надають заклади громадського харчування, та харчовими продуктами, що їх постачають закладам громадського харчування.

Цей Регламент застосовують до кейтерингових послуг, що їх надають підприємства-перевізники, якщо відправлення відбувається на територіях держав-членів, до яких застосовуються Договори.

4. Цей Регламент застосовують без обмеження вимог до маркування, передбачених спеціальними положеннями Союзу для окремих харчових продуктів.

1. Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(a) терміни та означення "харчовий продукт", "харчове право", "суб'єкт господарювання, чия діяльність пов'язана з харчовими продуктами", "оператор ринку харчових продуктів", "роздрібна торгівля", "введення в обіг" та "кінцевий споживач" у статті 2 та у пунктах (1), (2), (3), (7), (8) та (18) статті 3 Регламенту (ЄС) № 178/2002 ;

(b) терміни та означення "перероблення", "неперероблені продукти" та "перероблені продукти" у пунктах (m), (n) та (o) статті 2(1) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 852/2004 від 29 квітня 2004 року про гігієну харчових продуктів (-1);

(c) термін та означення "харчовий ензим" у пункті (a) статті 3(2) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1332/2008 від 16 грудня 2008 року про харчові ензими (-2);

(d) терміни та означення "харчова добавка", "допоміжний матеріал для перероблення" та "носій" у пунктах (a) та (b) статті 3(2) та в пункті 5 додатка I до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1333/2008 від 16 грудня 2008 року про харчові добавки (-3);

(e) термін та означення "смако-ароматичні добавки" в пункті (a) статті 3(2) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1334/2008 від 16 грудня 2008 року про смако-ароматичні добавки та певні харчові інгредієнти зі смако-ароматичними властивостями для використання в та на харчових продуктах (-4);

(f) терміни та означення "м’ясо", "м’ясо механічного обвалювання", "м’ясні напівфабрикати", "продукти рибальства" та "м’ясні продукти" в пунктах 1.1, 1.14, 1.15, 3.1 та 7.1 додатка I до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 853/2004 від 29 квітня 2004 року про встановлення спеціальних гігієнічних правил для харчових продуктів тваринного походження (-5);

(g) термін та означення "реклама" в пункті (a) статті 2 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2006/114/ЄС від 12 грудня 2006 року про оманливу і порівняльну рекламу (-6);

(h) термін та означення "створені наноматеріали", запроваджений у пункті (f) статті 3(2) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2283 (-7).

__________

(-1) ОВ L 139, 30.04.2004, с. 1.

(-2) ОВ L 354, 31.12.2008, с. 7.

(-3) ОВ L 354, 31.12.2008, с. 16.

(-4) ОВ L 354, 31.12.2008, с. 34.

(-5) ОВ L 139, 30.04.2004, с. 55.

(-6) ОВ L 376, 27.12.2006, с. 21.

(-7) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2283 від 25 листопада 2015 року про новітні харчові продукти, про внесення змін до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1169/2011 та про скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 258/97 та Регламенту Комісії (ЄС) № 1852/2001 (ОВ L 327, 11.12.2015, с. 1).

2. У цьому Регламенті також вжито такі терміни та означення:

(a) "інформація про харчовий продукт" означає інформацію стосовно харчового продукту, яку надають кінцевому споживачу шляхом розміщення на етикетці чи на іншому супровідному матеріалі або іншими засобами, включно з використанням інструментів сучасних технологій або через акт усної комунікації;

(b) "акти права щодо інформації про харчові продукти" означає положення Союзу, що регулюють питання інформації про харчові продукти, та зокрема маркування, включно з правилами загального характеру, що їх застосовують до всіх харчових продуктів за певних обставин або до певних категорій харчових продуктів, а також правилами, що їх застосовують лише до конкретних харчових продуктів;

(c) "обов’язкова інформація про харчовий продукт" означає конкретний набір даних, надання якого кінцевому споживачу є обов’язковим згідно з положеннями актів права Союзу;

(d) "заклад громадського харчування" означає будь-яку потужність (у тому числі транспортний засіб або стаціонарний чи рухомий прилавок), таку як: ресторан, їдальня, школа, лікарня чи кейтерингова компанія, яка в ході провадження господарської діяльності здійснює приготування харчових продуктів для споживання кінцевим споживачем;

(e) "фасований харчовий продукт" означає будь-яку представлену кінцевому споживачу та закладам громадського харчування окрему одиницю, що складається з харчового продукту та паковання, у яке такий продукт вміщено до того, як його пропонувати для продажу, незалежно від того, повністю чи частково таке паковання покриває харчовий продукт, але в будь-якому разі таким чином, щоб його вміст не можна було змінити, не відкривши або не пошкодивши при цьому паковання; термін "фасований харчовий продукт" не охоплює харчових продуктів, що їх запаковують у місцях продажу на прохання споживача, та харчових продуктів, фасованих для прямого продажу;

(f) "інгредієнт" означає будь-яку речовину або продукт, у тому числі смако-ароматичні добавки, харчові добавки та харчові ензими, а також будь-які складові складного інгредієнта, що їх використовують під час виробництва або приготування харчового продукту та які залишаються в готовому продукті, навіть у зміненій формі; залишки не вважають "інгредієнтами";

(g) "місце походження" означає будь-яке місце, звідки походить харчовий продукт, і яке не є "країною походження" згідно з означенням відповідно до статей 23 - 26 Регламенту (ЄЕС) № 2913/92 ; найменування, комерційне найменування або адреса оператора ринку харчових продуктів на етикетці не повинні становити зазначення назви країни походження чи місця походження харчового продукту в розумінні цього Регламенту;

(h) "складний інгредієнт" означає інгредієнт, який сам є продуктом, що складається з більше ніж одного інгредієнта;

(i) "етикетка" означає бирку, напис, позначку, графічне або інше зображення, написане, надруковане, нанесене з використанням трафарету, марковане, витиснене або відбите на пакованні чи тарі або додане до паковання чи тари з харчовим продуктом;

(j) "марковання" означає будь-які слова, дані, торговельні марки, назву бренду, графічні зображення чи символи, які стосуються харчового продукту, що їх розміщують на будь-якому пакованні, документі, інформаційній листівці, етикетці, етикетці-манжеті або кольєретці, що супроводжують такий харчовий продукт або стосуються його;

(k) "поле видимості" означає всі площі поверхні паковання, інформацію з яких можливо прочитати з однієї точки огляду;

(l) "основне поле видимості" означає зону на пакованні, яку найбільш імовірно бачить споживач при першому погляді на харчовий продукт під час здійснення купівлі, та яка дає споживачеві можливість одразу ідентифікувати продукт на предмет його характеру чи природи та, якщо застосовно, назви його бренду. Якщо на пакованні є кілька ідентичних основних полів видимості, основним полем видимості є те, яке обрав оператор ринку харчових продуктів;

(m) "розбірливість" означає фізичний вигляд інформації, за допомогою якого інформація є візуально доступною широкому загалу, і який обумовлюють низкою елементів, зокрема розміром шрифту, інтервалом між літерами та рядками, шириною шрифту, кольором шрифту, гарнітурою, співвідношенням ширини і висоти літер, поверхнею матеріалу та контрастом між надрукованим об’єктом і фоном;

(n) "офіційна назва" означає назву харчового продукту, встановлену в застосовних до нього положеннях Союзу, або, за відсутності таких положень Союзу, назва, встановлена законами, підзаконними нормативно-правовими актами та адміністративними положеннями, що їх застосовують у державі-члені, у якій харчовий продукт продають кінцевим споживачам або закладам громадського харчування;

(o) "звична назва" означає назву, яку споживачі приймають як назву харчового продукту в державі-члені, у якій такий харчовий продукт продають, при цьому така назва не потребує додаткових пояснень;

(p) "описова назва" означає назву, що описує харчовий продукт, та якщо необхідно - його використання, яка є достатньо зрозумілою, щоб дати змогу споживачам дізнатися про справжній характер продукту і вирізнити його серед інших продуктів, із якими його можливо сплутати;

(q) "основний інгредієнт" означає інгредієнт або інгредієнти харчового продукту, вміст яких у харчовому продукті становить більше ніж 50% або які споживач зазвичай асоціює з назвою харчового продукту, та для яких у більшості випадків є обов’язковим кількісне зазначення;

(r) "мінімальний термін придатності харчового продукту" означає дату, до настання якої харчовий продукт зберігає свої конкретні властивості за умови належного зберігання;

(s) "поживна речовина" означає білки, вуглеводи, жири, харчові волокна, натрій, вітаміни та мінеральні речовини, перелічені в пункті 1частини A додатка XIII до цього Регламенту, та речовини, що належать до або є компонентами однієї з таких категорій;

(u) "засоби дистанційної комунікації" означають будь-які засоби, які без одночасної фізичної присутності постачальника і споживача можуть бути використані для укладання договору між такими сторонами.

3. Для цілей цього Регламенту країна походження харчового продукту означає походження харчового продукту, як це визначено відповідно до статей 23 - 26 Регламенту (ЄЕС) № 2913/92 .

4. Також застосовують терміни та означення, викладені в додатку I.

1. Надання інформації про харчові продукти має на меті забезпечення високого рівня захисту здоров’я та інтересів споживачів шляхом надання кінцевим споживачам можливості для здійснення свідомого вибору та безпечного використання харчових продуктів, особливо з міркувань охорони здоров’я, а також економічних, екологічних, соціальних та етичних міркувань.

2. Акти права щодо інформації про харчові продукти спрямовані на забезпечення в Союзі вільного руху харчових продуктів, виробництво та реалізація яких відповідає встановленим вимогам, з урахуванням, у відповідних випадках, потреби в захисті законних інтересів виробників та сприянні виробництву якісних продуктів.

3. У разі запровадження актами права щодо інформації про харчові продукти нових вимог, після набуття чинності новими вимогами надають перехідний період, крім як у належним чином обґрунтованих випадках. Протягом такого перехідного періоду харчові продукти з етикетками, які не відповідають новим вимогам, можуть бути введені в обіг, а продаж запасів таких продуктів, які були введені в обіг до завершення перехідного періоду, можна продовжувати до їх вичерпання.

4. Під час підготовки, оцінювання та перегляду актів права щодо інформації про харчові продукти проводять відкриті та прозорі публічні консультації, включно із заінтересованими сторонами, безпосередньо або через представницькі органи, крім як у випадках, якщо терміновий характер питання не дає змоги це зробити.

1. Якщо надання обов’язкової інформації про харчовий продукт вимагають акти права щодо інформації про харчові продукти, вони повинні стосуватися інформації, яка, зокрема, підпадає під одну з таких категорій:

(a) інформація про характерні ознаки та склад, властивості та інші характеристики харчового продукту;

(b) інформація про захист здоров’я споживачів та безпечне використання харчового продукту. Зокрема, йдеться про інформацію стосовно:

(i) характерних ознак складу, що можуть завдати шкоди здоров’ю певних груп споживачів;

(ii) терміну придатності, умов зберігання та умови безпечного використання;

(iii) впливу на здоров’я, у тому числі щодо ризиків та наслідків, пов’язаних зі шкідливим та небезпечним споживанням харчового продукту;

(c) інформації про поживні характеристики, яка дасть змогу зробити свідомий вибір споживачам, у тому числі споживачам з особливими дієтичними вимогами.

2. Під час оцінювання потреби в обов’язковій інформації про харчові продукти та у наданні змоги зробити свідомий вибір споживачам, необхідно брати до уваги розповсюдженість потреби з боку більшості споживачів у певній інформації, якій вони надають істотного значення, або загальновизнані переваги для споживачів.

Будь-який інструмент Союзу, що належить до актів права щодо інформації про харчові продукти, який імовірно матиме вплив на громадське здоров’я, ухвалюють після консультацій із Європейським органом з безпечності харчових продуктів (далі - "Орган").

Будь-який харчовий продукт, призначений кінцевому споживачу або закладу громадського харчування, постачають у супроводі інформації про харчовий продукт відповідно до цього Регламенту.

1. Інформація про харчовий продукт не повинна вводити в оману, зокрема:

(a) щодо характеристик харчового продукту та, зокрема, його природи, характерних ознак, властивостей, складу, кількості, терміну придатності, країни походження або місця походження, способу виготовлення або виробництва;

(b) шляхом приписування харчовому продукту дій чи властивостей, яких він не має;

(c) шляхом припущення про те, що харчовий продукт має особливі характеристики, якщо насправді всі подібні харчові продукти мають такі характеристики, зокрема, шляхом спеціального наголошування на наявності або відсутності певних інгредієнтів та/або поживних речовин;

(d) шляхом припущення за допомогою зовнішнього вигляду, опису або графічних зображень про наявність у харчовому продукті певного компонента або інгредієнта, якщо насправді компонент або інгредієнт, який зазвичай присутній або використовується у такому харчовому продукті, замінено іншим компонентом або іншим інгредієнтом.

2. Інформація про харчовий продукт повинна бути точною, чіткою та легко зрозумілою для споживача.

3. З урахуванням відступів, що їх передбачає право Союзу, яке застосовують до природних мінеральних вод та харчових продуктів для особливих поживних цілей, інформація про харчові продукти не повинна приписувати будь-яким харчовим продуктам властивостей, що сприяють запобіганню певним хворобам людей, полегшенню їх перебігу чи їх лікуванню, або посилатися на такі властивості.

4. Параграфи 1, 2 та 3 також застосовують до:

(a) реклами;

(b) представлення харчових продуктів, зокрема їхньої форми, зовнішнього вигляду, паковання, пакувальних матеріалів, способу та місця розміщення для реалізації.

1. Оператором ринку харчових продуктів, відповідальним за інформацію про харчовий продукт, є оператор, під найменуванням чи комерційним найменуванням якого харчовий продукт реалізовують, або, якщо такий оператор має осідок за межами Союзу, імпортер продукту на ринок Союзу.

2. Оператор ринку харчових продуктів, відповідальний за інформацію про харчовий продукт, зобов’язаний забезпечити наявність і точність інформації про харчовий продукт згідно із застосовними актами права щодо інформації про харчові продукти та вимогами відповідних національних положень.

3. Оператори ринку харчових продуктів, які не мають впливу на інформацію про харчові продукти, не повинні постачати харчові продукти, про які на підставі наявної в них як у професіоналів інформації їм відомо або вони можуть припустити, що продукти не відповідають застосовним актам права щодо інформації про харчові продукти та вимогам відповідних національних положень.

4. Оператори ринку харчових продуктів у межах діяльності, що перебуває під їхнім контролем, не повинні змінювати інформацію, що супроводжує харчовий продукт, якщо такі зміни можуть ввести в оману кінцевого споживача або в інший спосіб знижують рівень захисту споживача чи погіршують можливість здійснення кінцевим споживачем свідомого вибору. Оператори ринку харчових продуктів несуть відповідальність за внесення будь-яких змін до інформації про харчовий продукт, яка супроводжує харчовий продукт.

5. Без обмеження параграфів 2-4, оператори ринку харчових продуктів у межах діяльності, що перебуває під їхнім контролем, повинні забезпечити дотримання вимог актів права щодо інформації про харчові продукти та відповідних національних положень, які стосуються їхньої діяльності, а також перевіряти дотримання таких вимог.

6. Оператори ринку харчових продуктів у межах діяльності, що перебуває під їхнім контролем, повинні забезпечити, щоб інформація щодо нефасованих харчових продуктів, призначених для кінцевого споживача або для постачання закладам громадського харчування, була передана операторам ринку харчових продуктів, які отримують такі продукти, щоб вони могли надати обов’язкову інформацію про харчові продукти кінцевому споживачеві, якщо це буде необхідно.

7. У перелічених нижче випадках оператори ринку харчових продуктів у межах діяльності, що перебуває під їхнім контролем, повинні забезпечити наявність обов’язкового набору даних, передбаченого статтями 9та 10, на пакованні харчових продуктів або на прикріплених до них етикетках, або у комерційних документах, що стосуються таких харчових продуктів, якщо може бути гарантовано, що такі документи або супроводжують харчові продукти, яких вони стосуються, або їх надсилають до моменту доставки або одночасно з доставкою харчового продукту, якщо:

(a) фасований харчовий продукт призначений для кінцевого споживача, але його реалізовують до стадії продажу кінцевому споживачу, та якщо на такій стадії не відбувається продаж закладу громадського харчування;

(b) фасований харчовий продукт призначений для постачання закладам громадського харчування для приготування, перероблення, розділення або нарізання.

Незважаючи на перший підпараграф, оператори ринку харчових продуктів повинні забезпечити, щоб дані, зазначені у пунктах (a), (f), (g) і (h) статті 9(1), також було зазначено на зовнішньому пакованні, у якому фасовані харчові продукти надають для реалізації.

8. Оператори ринку харчових продуктів, що постачають іншим операторам ринку харчових продуктів харчові продукти, не призначені для кінцевого споживача або закладів громадського харчування, повинні забезпечити, щоб таким іншим операторам ринку харчових продуктів була надана інформація, достатня для того, щоб вони могли виконати свої обов’язки згідно з параграфом 2.

1. Відповідно до статей 10-35 та з урахуванням винятків, передбачених цією главою, зазначення перелічених нижче даних є обов’язковим:

(a) назва харчового продукту;

(b) перелік інгредієнтів;

(c) будь-які інгредієнти або допоміжні матеріали для перероблення, які перелічені в додатку II або походять з речовин чи продуктів, перелічених у додатку II, що спричиняють алергічні реакції або непереносимість, які використовують у виробництві або приготуванні харчового продукту та які залишаються в готовому продукті, навіть у зміненій формі;

(d) кількість певних інгредієнтів або категорій інгредієнтів;

(e) кількість нетто харчового продукту;

(f) мінімальний термін придатності або дата "вжити до";

(g) будь-які особливі умови зберігання та/або умови використання;

(h) найменування чи комерційне найменування та адреса оператора ринку харчових продуктів, зазначеного у статті 8(1);

(i) країна походження або місце походження, якщо передбачено у статті 26;

(j) інструкції з використання, якщо відсутність таких інструкцій може ускладнювати належне використання харчового продукту;

(k) для напоїв, міцність яких перевищує 1,2% за об’ємною часткою спирту, - фактична міцність за об’ємною часткою спирту;

(l) інформація про поживну цінність.

2. Набір даних, зазначений у параграфі 1, зазначають словами і цифрами. Без обмеження статті 35, цей набір даних можуть додатково виражати за допомогою піктограм або символів.

3. Якщо Комісія ухвалює делеговані та імплементаційні акти, зазначені в цій статті, набір даних, зазначений у параграфі 1, замість слів та цифр як альтернатива може бути виражений за допомогою піктограм або символів.

Для забезпечення того, що споживачі мають змогу скористатися перевагами, що їх можуть надавати інші засоби вираження обов’язкової інформації про харчові продукти, ніж слова та цифри, та із забезпеченням надання такого самого рівня інформації, як і з використанням слів та цифр, Комісія може, беручи до уваги докази однакового розуміння споживачами, шляхом ухвалення делегованих актів відповідно до статті 51, встановити критерії, відповідно до яких один або більше елементів з набору даних, зазначеного в параграфі 1, можуть виражати піктограмами або символами замість слів і цифр.

4. З метою забезпечення однакової імплементації параграфа 3 цієї статті, Комісія може ухвалювати імплементаційні акти щодо умов застосування критеріїв, визначених згідно з параграфом 3, для вираження одного чи більше елементів з набору даних за допомогою піктограм або символів замість слів і цифр. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 48(2).

1. На додаток до набору даних, переліченого у статті 9(1), для конкретних типів або категорій харчових продуктів у додатку III визначено додатковий обов’язковий набір даних.

2. Для забезпечення надання споживачам інформації про конкретні типи або категорії харчових продуктів та для врахування технічного прогресу, наукового розвитку, а також аспектів захисту здоров’я споживачів або безпечного використання харчових продуктів, Комісія може вносити зміни до додатка III шляхом ухвалення делегованих актів відповідно до статті 51.

У разі виникнення ризику для здоров’я споживачів та якщо цього вимагає надзвичайний характер ситуації, до делегованих актів, ухвалених на виконання цієї статті, застосовують процедуру, передбачену у статті 52.

Статтю 9застосовують без обмеження спеціальних положень Союзу щодо ваги та вимірювань.

1. Обов’язкову інформацію про харчові продукти надають та роблять легкодоступною щодо всіх харчових продуктів відповідно до цього Регламенту.

2. У разі фасованих харчових продуктів, обов’язкова інформація про харчовий продукт повинна міститься безпосередньо на пакованні або на етикетці, приєднаній до нього.

3. Для забезпечення того, що споживачі мають змогу скористатися перевагами, що їх можуть надавати інші засоби розміщення обов’язкової інформації про харчові продукти, які можуть бути краще адаптовані для конкретного обов’язкового набору даних, та із забезпеченням надання такого самого рівня інформації, як і з використанням паковання або етикетки, Комісія може, беручи до уваги докази однакового розуміння споживачами та широкого використання таких засобів споживачами, шляхом ухвалення делегованих актів відповідно до статті 51, встановити критерії, відповідно до яких певні елементи з обов’язкового набору даних можуть виражати іншими засобами, ніж шляхом розміщення на пакованні або на етикетці.

4. Для цілей забезпечення однакової імплементації параграфа 3 цієї статті, Комісія може ухвалювати імплементаційні акти щодо умов застосування критеріїв, зазначених у параграфі 3, для вираження певних елементів з обов’язкового набору даних за допомогою інших засобів, ніж шляхом розміщення на пакованні або на етикетці. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 48(2).

5. У разі нефасованих харчових продуктів, застосовують положення статті 44.

1. Без обмеження національних інструментів, ухвалених відповідно до статті 44(2), обов’язкову інформацію про харчові продукти розміщують на видному місці в такий спосіб, щоб вона була добре помітною, однозначно розбірливою та, у відповідних випадках, стійкою до видалення. Таку інформацію заборонено в будь-який спосіб приховувати, затуляти, зменшувати або спотворювати будь-якими іншими текстовими або графічними елементами або в будь-який інший спосіб відводити від неї увагу.

2. Без обмеження спеціальних положень Союзу щодо окремих харчових продуктів, зазначення на пакованні або на приєднаній до нього етикетці обов’язкового набору даних, переліченого у статті 9(1), друкують на пакованні або на етикетці у такий спосіб, щоб забезпечити однозначну розбірливість, шрифтом такого розміру, щоб висота малих літер без виносних елементів, визначена в додатку IV, дорівнювала або була більшою ніж 1,2 мм.

3. У разі паковання або тари, площа найбільшої поверхні яких становить менше 80 см-2, зазначена в параграфі 2 висота малих літер без виносних елементів для шрифту повинна дорівнювати або бути більшою ніж 0,9 мм.

4. Для досягнення цілей цього Регламенту Комісія шляхом ухвалення делегованих актів згідно зі статтею 51 встановлює правила розбірливості.

З такою самою метою, зазначеною в першому підпараграфі, Комісія шляхом ухвалення делегованих актів згідно зі статтею 51 може розширити вимоги, передбачені параграфом 5 цієї статті, на додатковий обов’язковий набір даних для конкретних типів або категорій харчових продуктів.

5. Набір даних, перелічений у пунктах (a), (e) та (k) статті 9(1), наводять у тому самому полі видимості.

6. Параграф 5 цієї статті не застосовують до випадків, вказаних у статті 16(1) та(2).

1. Без обмеження вимог до інформації, встановлених статтею 9, у разі фасованих харчових продуктів, що їх пропонують для продажу за допомогою засобів дистанційної комунікації:

(a) обов’язкова інформація про харчові продукти, за винятком даних, передбачених у пункті (f) статті 9(1), повинна бути доступною до моменту купівлі та бути розміщеною на матеріалах, які підтримують дистанційний продаж, або повинна бути надана через інші належні засоби, чітко визначені оператором ринку харчових продуктів. У разі використання інших належних засобів, оператор ринку харчових продуктів повинен надавати обов’язкову інформацію про харчові продукти без стягнення зі споживачів додаткової плати;

(b) весь обов’язковий набір даних повинен бути наявний на момент доставки.

2. У разі нефасованих харчових продуктів, що їх пропонують для продажу за допомогою засобів дистанційної комунікації, обов’язковий набір даних, передбачений статтею 44, надають відповідно до параграфа 1 цієї статті.

3. Пункт (a) параграфа 1 не застосовують до харчових продуктів, що їх пропонують для продажу через автоматичні торговельні автомати або через автоматизовані торговельні приміщення.

1. Без обмеження статті 9(3), обов’язкову інформацію про харчовий продукт наводять мовою, яку легко розуміють споживачі держав-членів, у яких відбувається реалізація харчового продукту.

2. У межах своїх територій держави-члени, у яких відбувається реалізація харчового продукту, можуть обумовлювати, щоб відповідний набір даних подавали більше ніж однією з офіційних мов Союзу.

3. Параграфи 1 та 2 не виключають можливості зазначення набору даних кількома мовами.

1. У разі скляних пляшок для повторного використання, які містять марковання, яке неможливо видалити, і які з цієї причини не мають жодної етикетки, етикетки-манжети або кольєретки, обов’язковим є наведення лише елементів набору даних, перелічених у пунктах (a), (c), (e),(f) та (l)статті 9(1).

2. У разі паковання або тари, найбільша поверхня яких має площу менше 10 см-2, обов’язковим є наведення на пакованні або на етикетці лише елементів набору даних, перелічених у пунктах (a), (c), (e) та (f) статі 9(1). Дані, зазначені в пункті (b) статті 9(1), надають шляхом інших засобів або за запитом споживача.

3. Без обмеження інших положень Союзу, якими встановлено вимогу обов’язкового надання інформації про поживну цінність, дані, зазначені у пункті (l) статті 9(1), не є обов’язковими для харчових продуктів, перелічених у додатку V.

4. Без обмеження інших положень Союзу, якими встановлено вимогу надання переліку інгредієнтів або обов’язкового надання інформації про поживну цінність, дані, зазначені в пунктах (b) та (l) статті 9(1), не є обов’язковими для напоїв, що містять більше ніж 1,2% за об’ємною часткою спирту.

До 13 грудня 2014 року Комісія повинна підготувати звіт стосовно застосування статті 18 та статті 30(1) до продуктів, зазначених у цьому параграфі, та з аналізом того, чи слід і надалі включати до них алкогольні напої, зокрема, у частині застосування вимоги надавати інформацію про енергетичну цінність, а також із обґрунтуванням причин для імовірних винятків, з урахуванням потреби в забезпеченні узгодженості з іншими відповідними політиками Союзу. У цьому контексті Комісія повинна розглянути потребу у впровадженні та означенні терміну "алкопоп".

Якщо доцільно, такий звіт Комісія супроводжує законодавчою пропозицією з визначенням правил стосовно надання переліку інгредієнтів або обов’язкового надання інформації про поживну цінність для таких продуктів.

1. Назвою харчового продукту є його офіційна назва. За відсутності офіційної назви, назвою харчового продукту може бути його звична назва або, за відсутності звичної назви чи якщо звична назва не використовується, його описова назва.

2. Дозволено використання в державі-члені реалізації назви харчового продукту, під якою такий продукт на законних підставах виробляють та реалізовують у державі-члені виробництва. Однак, якщо застосування інших положень цього Регламенту, зокрема визначених у статті 9, не дасть змогу споживачам у державі-члені реалізації дізнатися про справжню природу харчового продукту та відрізнити його від інших продуктів, із якими вони можуть його сплутати, назву харчового продукту супроводжують іншою описовою інформацією, яку наводять поряд із назвою харчового продукту.

3. У виняткових випадках, назву харчового продукту в державі-члені виробництва не використовують у державі-члені реалізації, якщо харчовий продукт, який такою назвою називають у державі-члені виробництва, настільки відрізняється, зокрема в розрізі його складу або способу виготовлення, від харчового продукту, відомого під такою назвою в державі-члені реалізації, що дотримання положень параграфа 2 не буде достатньо для забезпечення того, що в державі-члені реалізації споживачам буде надано правильну інформацію.

4. Назву харчового продукту не повинні заміняти назвою, що перебуває під захистом як інтелектуальна власність, назвою бренду або вигаданою назвою.

5. Спеціальні положення щодо назви харчових продуктів та наборів даних, які повинні їх супроводжувати, встановлені у додатку VI.

1. Перелік інгредієнтів наводять під заголовком або під іншою назвою, яка містить чи до якої входить слово "інгредієнти". До нього включають усі інгредієнти харчового продукту в порядку зменшення маси, зафіксованої на момент їх використання під час виробництва харчового продукту.

2. Назви інгредієнтів подають під їхніми специфічними назвами, якщо застосовно, відповідно до правил, викладених у статті 17 та в додатку VI.

3. Усі інгредієнти, що мають форму створених наноматеріалів, повинні бути чітко зазначені в переліку інгредієнтів. Назви таких інгредієнтів мають супроводжуватися словом "нано" в дужках.

4. Технічні правила щодо застосування параграфа 1 та 2 цієї статті, встановлені в додатку VII.

1. Нанесення переліку інгредієнтів не вимагається для таких харчових продуктів:

(a) свіжі фрукти та овочі, у тому числі картопля, з яких не знято шкірку та які не порізано або іншим чином оброблено;

(b) вода з діоксидом вуглецю, опис якої свідчить про те, що до її складу було додано діоксид вуглецю;

(c) ферментовані оцти, вироблені винятково з єдиного базового продукту, за умови, що не було додано жодного іншого інгредієнта;

(d) сир, вершкове масло, ферментоване молоко або вершки, до яких не було додано жодного іншого інгредієнта, крім молочних продуктів, харчових ензимів та культур мікроорганізмів, які є необхідними для виготовлення, або у разі сиру - іншого ніж свіжий сир та перероблений сир - солі, потрібної для його виготовлення;

(e) харчові продукти, що складаються з одного інгредієнта, у яких:

(i) назва харчового продукту є ідентичною назві інгредієнта;

(ii) назва харчового продукту дає змогу чітко визначити природу інгредієнта.

2. Для врахування важливості для споживача переліку інгредієнтів для конкретних типів або категорій харчових продуктів, у виняткових випадках Комісія може шляхом ухвалення делегованих актів відповідно до статті 51 доповнити параграф 1 цієї статті, за умови, що опущення не призведе до неадекватності інформування кінцевого споживача або закладів громадського харчування.

Без обмеження статті 21, до переліку інгредієнтів не обов’язково включати такі складники харчового продукту:

(a) складники інгредієнта, які було тимчасово відокремлено під час виробничого процесу та пізніше повторно включено до складу харчового продукту, але в кількості, що не перевищує вихідних пропорцій;

(b) харчові добавки та харчові ензими:

(i) присутність яких у певному харчовому продукті має місце через той лише факт, що вони містилися в одному чи більше інгредієнтів такого харчового продукту, відповідно до принципу перенесення, зазначеного в пунктах (a) та (b) статті 18(1) Регламенту (ЄС) № 1333/2008, за умови, що вони не виконують у готовому продукті жодної технологічної функції; або

(ii) які використовували як допоміжний матеріал для перероблення;

(c) носії та речовини, які не є харчовими добавками, але які використовують у такий самий спосіб та з такою самою метою, як і носії, та які використовують лише в необхідній кількості;

(d) речовини, які не є харчовими добавками, але які використовують у такий самий спосіб та з такою самою метою, як і допоміжні матеріали для перероблення, та які залишаються в готовому продукті, навіть у зміненій формі;

(e) воду:

(i) якщо її використовують під час виробничого процесу винятково для відновлення інгредієнта, який було використано в концентрованій або зневодненій формі; або

(ii) у разі рідкого середовища, яке зазвичай не споживають.

1. Без обмеження правил, ухвалених згідно зі статтею 44(2), набір даних, зазначений у пункті (c) статті 9(1), повинен відповідати таким вимогам:

(a) дані повинні бути зазначені у переліку інгредієнтів відповідно до правил, встановлених у статті 18(1), із чітким відсиланням до назви речовини або продукту, які наведено в додатку II; та

(b) назву речовини або продукту, як її наведено в додатку II, виділяють за допомогою оформлення, що чітко вирізняє її від решти елементів переліку інгредієнтів, наприклад, шрифтом, стилем або фоновим кольором.

За відсутності переліку інгредієнтів, зазначення набору даних, зазначеного в пункті (c) статті 9(1), повинно містити слово "містить", після якого вказують назву речовини або продукту, які наведено в додатку II.

Якщо кілька інгредієнтів або допоміжних матеріалів для перероблення походять від однієї речовини або продукту, які наведено в додатку II, на маркуванні це має бути чітко вказано для кожного відповідного інгредієнта або допоміжного матеріалу для перероблення.

Зазначення набору даних, вказаного у пункті (c) статті 9(1), не вимагається у випадках, коли назва харчового продукту чітко відсилає до відповідної речовини або відповідного продукту.

2. Для забезпечення кращої поінформованості споживачів та для врахування останніх наукових розробок і розвитку технічних знань, Комісія повинна систематично переглядати та, якщо необхідно, оновлювати перелік у додатку II шляхом ухвалення делегованих актів відповідно до статті 51.

У разі виникнення ризику для здоров’я споживачів та якщо цього вимагає надзвичайний характер ситуації, до делегованих актів, ухвалених на виконання цієї статті, застосовують процедуру, передбачену у статті 52.

1. Зазначення кількості інгредієнта або категорії інгредієнтів, використаної при виготовленні або приготуванні харчового продукту, є обов’язковим у разі, якщо відповідний інгредієнт або відповідну категорію інгредієнтів:

(a) вказано у назві харчового продукту або його/її зазвичай асоціює з такою назвою споживач;

(b) виділено на маркованні словами, малюнками або графікою; або

(c) є істотним для опису характеристик харчового продукту та його вирізнення від інших продуктів, з якими його можуть переплутати через його назву або вигляд.

2. Технічні правила для застосування параграфа 1, включно з конкретними випадками, у яких зазначення кількості певних інгредієнтів не є обов’язковим, встановлені в додатку VIII.

1. Чисту кількість харчового продукту виражають у літрах, сантилітрах, мілілітрах, кілограмах або грамах, залежно від випадку:

(a) в одиницях об’єму, якщо йдеться про рідкі продукти;

(b) в одиницях маси, якщо йдеться про інші продукти.

2. Для забезпечення кращого розуміння споживачами інформації про харчові продукти на маркованні, Комісія може встановлювати для певних визначених харчових продуктів шляхом ухвалення делегованих актів відповідно до статті 51 інший спосіб вираження чистої кількості харчового продукту, ніж встановлений параграфом 1 цієї статті.

3. Технічні правила для застосування параграфа 1, включно з конкретними випадками, у яких зазначення чистої кількості не є обов’язковим, встановлені в додатку IX.

1. У разі, якщо харчові продукти з огляду на мікробіологічні властивості швидко псуються та з високою імовірністю через короткий період будуть становити безпосередню небезпеку для життя людини, дату мінімального терміну придатності заміняють на дату "вжити до". Після дати "вжити до" харчовий продукт повинен вважатися небезпечним відповідно до статті 14(2)-(5) Регламенту (ЄС) № 178/2002 .

2. Належну дату вказують відповідно до додатка X.

3. Для забезпечення однакового застосування способу зазначення дати мінімального терміну придатності, зазначеного в пункті 1(c) додатка X, Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких вона визначатиме відповідні правила. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 48(2).

1. Якщо харчові продукти вимагають спеціальних умов зберігання та/або умов використання, такі умови зазначають.

2. Щоб дати змогу належно зберігати або використовувати харчовий продукт після відкриття паковання, у відповідних випадках зазначають умови зберігання та/або кінцевий строк споживання після відкриття паковання.

1. Цю статтю застосовують без обмеження вимог до маркування, передбачених спеціальними положеннями Союзу, зокрема, Регламентом Ради (ЄС) № 509/2006 від 20 березня 2006 року про сільськогосподарські продукти і харчові продукти як гарантовані традиційні особливості (-8) та Регламентом Ради (ЄС) № 510/2006 від 20 березня 2006 про захист географічних зазначень та зазначень походження для сільськогосподарських продуктів і харчових продуктів (-9).

2. Зазначення країни походження або місця походження є обов’язковим:

(a) якщо неповідомлення такої інформації може ввести споживача в оману стосовно справжньої країни походження та місця походження харчового продукту, зокрема, якщо інформація, що супроводжує харчовий продукт, або інформація на етикетці в цілому можуть навести на думку, що харчовий продукт має іншу країну походження або місце походження;

(b) для м’яса, що підпадає під коди Комбінованої номенклатури ("КН"), перелічені в додатку XI. Цей пункт застосовують після ухвалення імплементаційних актів, зазначених у параграфі 8.

3. У разі, якщо зазначені країна походження або місце походження харчового продукту не збігаються з країною походження або місцем походження основного інгредієнта:

(a) також зазначають країну походження або місце походження відповідного основного інгредієнта; або

(b) зазначають, що країна походження або місце походження основного інгредієнта відрізняється від країни походження або місця походження харчового продукту.

Цей параграф застосовують після ухвалення імплементаційних актів, зазначених у параграфі 8.

4. Протягом 5 років з дати застосування пункту (b) параграфа 2, Комісія повинна подати до Європейського Парламенту і Ради звіт з оцінкою обов’язкового зазначення країни походження або місця походження продуктів, зазначених у вказаному пункті.

5. До 13 грудня 2014 року Комісія повинна подати до Європейського Парламенту і Ради звіт стосовно обов’язкового зазначення країни походження або місця походження для таких харчових продуктів:

(a) типи м’яса, інші ніж яловичина та типи м’яса, зазначені в пункті (b) параграфа 2;

(b) молоко;

(c) молоко, що його використовують як інгредієнт у молочних продуктах;

(d) неперероблені харчові продукти;

(e) продукти, що складаються з одного інгредієнта;

(f) інгредієнти, вміст яких у харчових продуктах становить більше ніж 50%.

6. До 13 грудня 2013 року Комісія повинна подати до Європейського Парламенту і Ради звіт стосовно обов’язкового зазначення країни походження або місця походження для м’яса, що його використовують як інгредієнт.

7. Звіти, зазначені в параграфах 5 та 6, повинні враховувати потребу споживачів у такій інформації, здійсненність забезпечення обов’язкового зазначення країни походження або місця походження, а також аналіз витрат і вигід від запровадження таких заходів, включно з правовим впливом на внутрішній ринок та впливом на міжнародну торгівлю.

Комісія має право долучити до таких звітів пропозиції щодо змінення відповідних положень Союзу.

8. До 13 грудня 2013 року, після отримання результатів оцінювання впливу, Комісія ухвалює імплементаційні акти стосовно застосування пункту (b) параграфа 2 цієї статті та застосування параграфа 3 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 48(2).

9. Щодо харчових продуктів, зазначених у пункті (b) параграфа 2, у пункті (a) параграфа 5 та в параграфі 6, звіти про результати оцінювання впливу згідно з цією статтею повинні містити аналіз, між іншим, варіантів для способів нанесення країни походження або місця походження на такі харчові продукти, зокрема, стосовно кожного з таких визначальних моментів у житті тварини:

(a) місце народження;

(b) місце вирощування;

(c) місце забою.

__________

(-8) ОВ L 93, 31.03.2006, с. 1.

(-9) ОВ L 93, 31.03.2006, с. 12.

1. Інструкції з використання харчових продуктів зазначають у спосіб, що забезпечує належне використання таких харчових продуктів.

2. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти з визначенням детальних правил щодо виконання положень параграфа 1 для певних харчових продуктів. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 48(2).

1. Для продуктів, класифікованих за КН 2204, застосовують правила зазначення міцності за об’ємною часткою спирту, встановлені спеціальними положеннями Союзу, що застосовуються до таких продуктів.

2. Фактичну міцність за об’ємною часткою спирту напоїв, що містять більше ніж 1,2% за об’ємною часткою спирту, інших ніж зазначені в параграфі 1, зазначають відповідно до додатка XII.

1. Цю секцію не застосовують до харчових продуктів, що підпадають під дію таких актів права:

(a) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2002/46/ЄС від 10 червня 2002 року про наближення законів держав-членів стосовно дієтичних добавок (-10);

(b) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/54/ЄС від 18 червня 2009 року про видобування та реалізацію природних мінеральних вод (-11).

2. Цю секцію застосовують без обмеження Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/39/ЄС від 6 травня 2009 року про харчові продукти, призначені для особливих поживних цілей (-12) та спеціальних директив, зазначених у статті 4(1) вказаної Директиви.

__________

(-10) ОВ L 183, 12.07.2002, с. 51.

(-11) ОВ L 164, 26.06.2009, с. 45.

(-12) ОВ L 124, 20.05.2009, с. 21.

1. Обов’язкова інформація про поживну цінність харчових продуктів повинна включати таку інформацію про:

(a) енергетичну цінність; та

(b) вміст жирів, насичених жирів, вуглеводів, цукрів, білків та солі.

Залежно від випадку, поряд із інформацією про поживну цінність може бути вказана інформація про вміст солі, якщо наявність у продукті солі зумовлена природним вмістом натрію у продукті.

2. Зміст обов’язкової інформації про поживну цінність, зазначеної в параграфі 1, може бути доповнено зазначенням вмісту однієї або більше таких речовин:

(a) мононенасичені жири;

(b) поліненасичені жири;

(c) поліоли;

(d) крохмаль;

(e) харчові волокна;

(f) будь-які вітаміни або мінерали, перелічені в пункті 1частини A додатка XIII, та присутні у значних кількостях, як визначено в пункті 2частини A додатка XIII.

3. У разі, якщо марковання фасованих харчових продуктів містить обов’язкову інформацію про поживну цінність, зазначену в параграфі 1, допускається повторення інформації про:

(a) енергетичну цінність; або

(b) енергетичну цінність у поєднанні з вмістом жирів, насичених жирів, цукрів та солі.

4. Як відступ від статті 36(1), якщо маркування продуктів, зазначених устатті 16(4), передбачає інформацію про поживну цінність, зміст такої інформації може бути обмежено лише енергетичною цінністю.

5. Без обмеження статті 44 та шляхом відступу від статті 36(1), якщо маркування продукту, зазначене у статті 44(1), передбачає інформацію про поживну цінність, зміст такої інформації може бути обмежено лише інформацією про:

(a) енергетичну цінність; або

(b) енергетичну цінність у поєднанні з вмістом жирів, насичених жирів, цукрів та солі.

6. У контексті важливості даних, зазначених у параграфах 2-5 цієї статті, для поінформованості споживачів, Комісія може шляхом ухвалення делегованих актів відповідно до статті 51 внести зміни до переліків у параграфах 2-5 цієї статті, додавши або видаливши певні дані.

7. До 13 грудня 2014 року Комісія з урахуванням наукових даних та досвіду, здобутого державами-членами, повинна подати звіт про присутність транс-жирів у харчових продуктах та в загальному раціоні населення Союзу. Мета такого звіту полягає в наданні оцінки впливу належних заходів, що могли б дати змогу споживачам обирати більш здорові харчові продукти та загальний раціон, або щоб сприяти наданню більшої кількості варіантів здорових харчових продуктів для споживачів, зокрема, серед іншого, шляхом надання споживачам інформації про транс-жири або про обмеження з їх використання. Якщо доцільно, Комісія долучає до такого звіту відповідну законодавчу пропозицію.

1. Енергетичну цінність обчислюють з використанням коефіцієнтів перетворення, наведених у додатку XIV.

2. Шляхом ухвалення делегованих актів згідно зі статтею 51 Комісія може ухвалити коефіцієнти перетворення для вітамінів і мінералів, зазначених у пункті 1 частини А додатка XIII, для обчислення більш точного вмісту таких вітамінів і мінералів у харчових продуктах. Такі коефіцієнти перетворення повинні бути додані в додатку XIV.

3. Енергетичну цінність та кількість поживних речовин, зазначені у статті 30(1)-(5), вказують для харчових продуктів у тому стані, в якому їх продають.

Залежно від випадку, таку інформацію можуть надавати для харчових продуктів після їх приготування, за умови надання достатньо докладних інструкцій стосовно приготування та наведення інформації, яка стосується харчового продукту у стані, готовому для споживання.

4. Зазначені величини, залежно від кожного індивідуального випадку, повинні бути середніми значеннями, обчисленими на основі:

(a) аналізу харчового продукту, проведеного виробником;

(b) обчислень, виконаних із використанням добре відомих або фактичних середніх значень (величин) інгредієнтів; або

(c) обчислень, виконаних із використанням загально встановлених і прийнятих даних.

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких вона визначатиме детальні правила однакової імплементації цього параграфа щодо точності значень (величин) у відповідній інформації, як-от відмінності між заявленими значеннями (величинами) та значеннями (величинами), встановленими у ході офіційних перевірок. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 48(2).

1. Значення енергетичної цінності та вміст поживних речовин, зазначені у статті 30(1)-(5), виражають із використанням одиниць вимірювання, наведених у додатку XV.

2. Значення енергетичної цінності та вміст поживних речовин, зазначені у статті 30(1)-(5), виражають на 100 г або на 100 мл.

3. Якщо надається інформація про вміст вітамінів і мінералів, на додаток до способу вираження, вказаного у параграфі 2, таку інформацію виражають як відсоток до референсних величин споживання, визначених у пункті 1 частини A додатка XIII, на 100 г або на 100 мл.

4. Додатково до способу вираження, зазначеного в параграфі 2 цієї статті, інформацію про енергетичну цінність та вміст поживних речовин, зазначену у статті 30(1), (3), (4)та (5), можуть виражати у відсотках до референсних величин споживання, визначених участині Bдодатка XIII, на 100 г або 100 мл.

5. У разі надання інформації відповідно до параграфа 4, поряд із такою інформацією додатково зазначають: "Середня референсна величина добового споживання для дорослих осіб (8 400 кДж/2 000 ккал)".

1. У наведених нижче випадках значення енергетичної цінності та вмісту поживних речовин, зазначені у статті 30(1)-(5), можуть виражати на порцію та/або на одиницю споживання, якщо таке значення легко впізнаване споживачем, за умови, що порцію чи одиницю, зазначені на етикетці, та кількість порцій або одиниць, що містяться в пакованні, зазначають:

(a) додатково до форми вираження на 100 г або на 100 мл, зазначеної у статті 32(2);

(b) додатково до форми вираження на 100 г або на 100 мл, зазначеної у статті 32(3) стосовно вмісту вітамінів і мінералів;

(c) додатково до або замість форми вираження на 100 г або на 100 мл, зазначеної у статті 32(4).

2. Як відступ від статті 32(2), у випадках, зазначених у пункті (b) статті 30(3), вміст поживних речовин та/або відсоток референсних величин споживання, визначені в частині B додатка XIII, можуть бути виражені з розрахунку лише на порцію або на одиницю споживання.

У разі вираження вмісту поживних речовин лише на порцію або на одиницю споживання відповідно до першого підпараграфа, енергетичну цінність виражають на 100 г або на 100 мл та на порцію або на одиницю споживання.

3. Як відступ від статті 32(2), у випадках, зазначених у статті 30(5), енергетична цінність та вміст поживних речовин та/або відсоток референсних величин споживання, визначені в частині B додатка XIII, можуть бути виражені з розрахунку лише на порцію або на одиницю споживання.

4. Використану величину порції або одиниці споживання зазначають поряд із інформацією про поживну цінність.

5. Для забезпечення однакової імплементації вираження інформації про поживну цінність на порцію та на одиницю споживання, та щоб надати споживачам однакову основу для порівняння, Комісія повинна на основі фактичної споживчої поведінки споживачів та на основі дієтичних рекомендацій забезпечити ухвалення шляхом імплементаційних актів правил стосовно вираження значень на порцію та на одиницю споживання для певних категорій харчових продуктів. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 48(2).

1. Дані, зазначені у статті 30(1) та (2), розміщують в одному полі видимості. Вони повинні бути представлені разом, у чіткому форматі та, у відповідних випадках, у порядку представлення, передбаченому в додатку XV.

2. Дані, зазначені у статті 30(1) та (2), представляють у табличному форматі з вирівняними цифрами, якщо простір дає змогу це зробити. За відсутності вільного простору, інформацію подають у рядковому форматі.

3. Дані, зазначені у статті 30(3), представляють:

(a) в основному полі видимості; та

(b) з використанням розміру шрифту відповідно до статті 13(2).

Дані, зазначені у статті 30(3), можуть бути представлені у форматі, відмінному від формату, встановленого у параграфі 2 цієї статті.

4. Дані, зазначені у статті 30(4) та (5), можуть бути представлені у форматі, відмінному від формату, встановленого в параграфі 2 цієї статті.

5. У разі якщо енергетична цінність або кількість поживних речовин у продукті є незначними, інформація про такі елементи може бути замінена твердженням "Містить незначну кількість...", та його має бути зазначено поряд із інформацією про поживну цінність, якщо така наявна.

Для забезпечення однакової імплементації цього параграфа, Комісія може ухвалювати імплементаційні акти стосовно енергетичної цінності та вмісту поживних речовин, зазначених у статті 30(1)-(5), що їх можна вважати незначними. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 48(2).

6. Для забезпечення однакового застосування способу представлення інформації про поживну цінність у форматах, зазначених у параграфах 1-4 цієї статті, Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких вона визначатиме відповідні питання. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 48(2).

1. Додатково до форм вираження, зазначених у статті 32(2) та (4) і статті 33, а також представлення, зазначеного у статті 34(2), енергетичну цінність та кількість поживних речовин, зазначені у статті 30(1)-(5), можуть зазначати в інших формах вираження та/або представлення з використанням графічних форм або символів на додаток до словесних чи цифрових, якщо вони відповідають таким вимогам:

(a) вони базуються на надійних та науково обґрунтованих дійсних дослідженнях, проведених серед споживачів, та не вводять споживачів в оману, як зазначено устатті 7;

(b) їх розроблено в результаті консультацій із широким колом груп стейкхолдерів;

(c) вони мають на меті сприяти, щоб споживачі розуміли цінність або важливість харчового продукту щодо енергетичної цінності та вмісту поживних речовин у раціоні;

(d) існують науково підтверджені докази того, що такі форми вираження чи представлення зрозумілі середньостатистичному споживачу;

(e) у разі застосування інших форм вираження, вони базуються або на гармонізованих референсних величинах споживання, визначених у додатку XIII, або, за їх відсутності, на загальновизнаних наукових рекомендаціях щодо величин споживання для відповідної харчової цінності або поживних речовин;

(f) вони є об’єктивними і недискримінаційними;

(g) їх застосування не створює перешкод для вільного руху товарів.

2. Держави-члени можуть рекомендувати операторам ринку харчових продуктів використовувати одну чи більше додаткових форм вираження чи представлення інформації про поживну цінність, які на їхню думку якнайкраще задовольняють вимоги, встановлені пунктами (a)-(g) параграфа 1. Держави-члени надають Комісії докладний опис таких додаткових форм вираження чи представлення.

3. Держави-члени забезпечують здійснення належного моніторингу використання додаткових форм вираження чи представлення інформації про поживну цінність на ринку на своїх територіях.

Для сприяння здійсненню моніторингу використання таких додаткових форм вираження чи представлення, держави-члени можуть вимагати від операторів ринку харчових продуктів, які вводять в обіг на своїх територіях харчові продукти з нанесеною на них такою інформацією, повідомляти компетентні органи про використання додаткових форм вираження чи представлення інформації з відповідними обґрунтуваннями виконання вимог, встановлених у пунктах (a)-(g) параграфа 1. У таких випадках, оператори ринку харчових продуктів також повідомляють про припинення використання таких додаткових форм вираження чи представлення.

4. Комісія надає сприяння в обміні інформацією між державами-членами, нею та заінтересованими сторонами, а також забезпечує його організацію, стосовно питань використання будь-яких додаткових форм вираження чи представлення інформації про поживну цінність.

5. До 13 грудня 2017 року у світлі здобутого досвіду Комісія повинна подати до Європейського Парламенту і Ради звіт про використання додаткових форм вираження та представлення, про їхній вплив на внутрішній ринок та про ймовірну потребу в подальшій гармонізації таких форм вираження і представлення. З цією метою держави-члени надають Комісії відповідну інформацію про використання таких додаткових форм вираження та представлення на ринку в межах своїх територій. Комісія має право долучити до такого звіту пропозиції щодо змінення відповідних положень Союзу.

6. Для забезпечення однакового застосування положень цієї статті Комісія має право ухвалювати імплементаційні акти з метою визначення детальних правил щодо імплементації параграфів 1, 3, 4 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 48(2).

1. Якщо інформацію про харчові продукти, зазначену у статтях 9, 10, надають у добровільному порядку, вона повинна відповідати вимогам, встановленим у секціях 2 та3 глави IV.

2. Інформація про харчові продукти, що її надають у добровільному порядку, повинна відповідати таким вимогам:

(a) вона не повинна вводити споживачів в оману, як зазначено у статті 7;

(b) вона не повинна бути незрозумілою чи заплутаною для споживача;

(c) вона, у відповідних випадках, повинна базуватися на відповідних наукових даних.

3. Комісія ухвалює імплементаційні акти щодо застосування вимог, зазначених у параграфі 2 цієї статті, стосовно такої інформації, що її надають у добровільному порядку:

(a) інформації про можливу та ненавмисну присутність у харчових продуктах речовин або продуктів, що спричиняють алергічні реакції або непереносимість;

(b) інформації, пов’язаної з придатністю харчових продуктів для вживання вегетаріанцями та веганами;

(c) зазначення референсних величин споживання для конкретних груп населення на додаток до референсних величин споживання, визначених у додатку XIII; та

(d) інформації про відсутність чи зменшену присутність глютену в харчових продуктах.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 48(2).

4. Для забезпечення належного інформування споживачів у випадках, коли оператори ринку харчових продуктів надають інформацію про харчові продукти в добровільному порядку, але різними способами, що може заплутувати споживачів або вводити їх в оману, Комісія може шляхом ухвалення делегованих актів відповідно до статті 51передбачити випадки надання інформації в добровільному порядку додатково до випадків, зазначених у параграфі 3 цієї статті.