ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 91(1),

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передання проекту законодавчого акта національним парламентам,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (- 1),

Після консультацій з Комітетом регіонів,

Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (- 2),

Оскільки:

(1) Директиви Ради 91/672/ЄЕС (- 3) і 96/50/ЄС (- 4) стали першими кроками, спрямованими на гармонізацію та визнання професійних кваліфікацій членів екіпажу у внутрішньому судноплавстві.

(2) Вимоги до членів екіпажу, що здійснюють плавання по річці Рейн, виходять за рамки директив 91/672/ЄЕС і 96/50/ЄС, і їх встановлює Центральна комісія судноплавства по Рейну (ЦКСР) відповідно до Правил судноплавства по Рейну щодо персоналу.

(3) Директива 2005/36/ЄС Європейського Парламенту і Ради (- 5) застосовується до професій, задіяних на внутрішніх водних шляхах, за винятком капітанів суден. Проте взаємне визнання дипломів та посвідчень згідно з Директивою 2005/36/ЄС повною мірою не адаптоване до транскордонної діяльності, регулярно та часто здійснюваної працівниками внутрішнього судноплавства, що існує в значних масштабах на внутрішніх водних шляхах, сполучених із внутрішніми водними шляхами іншої держави-члена.

(4) Оцінювальне дослідження, проведене Комісією в 2014 році, висвітлило той факт, що обмеження сфери застосування директив 91/672/ЄЕС і 96/50/ЄС до капітанів суден, а також відсутність автоматичного визнання посвідчень капітанів суден, виданих відповідно до цих директив, на річці Рейн, перешкоджають мобільності членів екіпажу у внутрішньому судноплавстві.

(5) Задля сприяння мобільності, гарантування безпеки судноплавства та охорони людського життя і довкілля, вкрай важливо, щоб члени палубних команд, а особливо особи, відповідальні за дії у надзвичайних ситуаціях на борту пасажирських суден, та особи, які задіяні в бункеруванні суден, що працюють на зрідженому природному газі, мали посвідчення, що підтверджують їхню кваліфікацію. Для ефективного застосування на практиці, вони повинні мати такі посвідчення при собі під час виконання своїх посадових обов'язків. Ці міркування також стосуються молодих людей, для яких важливо, щоб безпека їхнього життя та здоров'я на робочому місці були захищені відповідно до Директиви Ради 94/33/ЄС (- 6).

(6) Спортивне або рекреаційне судноплавство, експлуатація поромів, які не рухаються самостійно, експлуатація суден збройними силами або аварійно-рятувальними службами - ці види діяльності не потребують кваліфікацій, подібних до тих, що необхідні для професійного судноплавства з перевезенням вантажів і пасажирів. Тому особи, які здійснюють таку діяльність, не повинні підпадати під дію цієї Директиви.

(7) Капітани суден, які плавають в умовах, що становлять особливу загрозу безпеці, повинні мати спеціальні дозволи, зокрема на плавання великими штовханими складами, плавання плавучими засобами, що працюють на зрідженому природному газі, плавання в умовах обмеженої видимості, плавання внутрішніми водними шляхами морського характеру або плавання водними шляхами, що становлять конкретні ризики для судноплавства. Для отримання таких дозволів, від капітанів слід вимагати підтвердити спеціальні додаткові компетенції.

(8) Щоб гарантувати безпечність судноплавства, державам-членам слід визначати внутрішні водні шляхи морського характеру відповідно до узгоджених критеріїв. Вимоги щодо компетенції для судноплавства цими водними шляхами повинні бути визначені на рівні Союзу. Без зайвого обмеження мобільності капітанів суден, якщо це необхідно для гарантування безпечності судноплавства та, за потреби, у співпраці з відповідною європейською річковою комісією, держави-члени також повинні мати можливість визначати водні шляхи, які становлять конкретні ризики для судноплавства, відповідно до гармонізованих критеріїв і процедур на підставі цієї Директиви. В таких випадках відповідні вимоги щодо компетенції необхідно встановлювати на національному рівні.

(9) З метою сприяння мобільності осіб, задіяних в експлуатації плавучих засобів на всій території Союзу, та з урахуванням того, що всі кваліфікаційні посвідчення, послужні книжки та суднові журнали, видані відповідно до цієї Директиви, повинні відповідати необхідним мінімальним стандартам відповідно до гармонізованих критеріїв, держави-члени повинні визнавати професійні кваліфікації, сертифіковані відповідно до цієї Директиви. Отже, володільці таких кваліфікацій повинні мати можливість провадити свою професійну діяльність на всіх внутрішніх водних шляхах Союзу.

(10) З огляду на відсутність транскордонної діяльності на деяких внутрішніх водних шляхах та з метою скорочення витрат, держави-члени повинні мати можливість не робити кваліфікаційні посвідчення Союзу обов'язковими на внутрішніх водних шляхах, не сполучених із судноплавними внутрішніми водними шляхами іншої держави-члена. Проте наявність посвідчення Союзу повинна забезпечувати доступ до судноплавної діяльності на цих несполучених водних шляхах.

(11) Директива 2005/36/ЄС залишається застосовною до членів палубних команд, які звільнені від обов'язку мати кваліфікаційне посвідчення Союзу, видане відповідно до цієї Директиви, а також залишається застосовною до кваліфікацій внутрішнього судноплавства, не охоплених цією Директивою.

(12) У тих випадках, коли держави-члени надають звільнення від зобов'язання мати при собі кваліфікаційне посвідчення Союзу, вони повинні визнавати кваліфікаційні посвідчення Союзу для осіб, які працюють на внутрішніх водних шляхах цих держав, не сполучених з судноплавною мережею іншої держави-члена, де це звільнення застосовується. Такі держави-члени повинні також забезпечити, щоб стосовно таких внутрішніх водних шляхів у послужних книжках осіб, які мають кваліфікаційне посвідчення Союзу, були завірені дані про стаж плавання та виконані рейси, якщо цього вимагає член екіпажу. Більше того, такі держави-члени також повинні вживати та забезпечувати виконання належних заходів і санкцій, щоб запобігти фальсифікаціям та іншим протиправним діям, пов'язаним із виданням кваліфікаційних посвідчень Союзу і послужних книжок на цих несполучених внутрішніх водних шляхах.

(13) Держави-члени, які застосовують звільнення від обов'язку мати при собі кваліфікаційне посвідчення Союзу, повинні мати можливість призупинити дію кваліфікаційних посвідчень Союзу для осіб, які працюють на їхніх національних внутрішніх водних шляхах, не сполучених з судноплавною мережею іншої держави-члена, де це звільнення застосовується.

(14) Держава-член, жоден з внутрішніх водних шляхів якої не сполучений із судноплавною мережею іншої держави-члена, яка вирішує не видавати кваліфікаційні посвідчення Союзу відповідно до цієї Директиви, підпадала би під непропорційне й непотрібне зобов'язання, якби їй довелося транспонувати й імплементувати усі положення цієї Директиви. Тому таку державу-член слід звільнити від зобов'язання транспонувати й імплементувати положення, пов'язані з сертифікацією кваліфікацій, допоки вона залишає в силі рішення не видавати кваліфікаційні посвідчення Союзу. Таку державу-член, тим не менш, слід зобов'язати визнавати кваліфікаційні посвідчення Союзу на своїй території з метою сприяння мобільності працівників у межах Союзу, полегшення адміністративного тягаря, пов'язаного з мобільністю робочої сили, та підвищення привабливості професії.

(15) У низці держав-членів внутрішнє судноплавство є поодинокою діяльністю, яка обслуговує лише місцеві або сезонні потреби на водних шляхах, що не мають зв'язків із іншими державами-членами. Хоча принцип визнання професійних посвідчень згідно з цією Директивою також слід поважати в таких державах-членах, адміністративний тягар повинен бути пропорційним. Впровадження таких інструментів як бази даних та реєстри створило б значний адміністративний тягар без реальної користі, оскільки обмін інформацією між державами-членами може бути реалізований шляхом інших засобів співпраці. Таким чином, слушним рішенням буде дозволити обумовленим державам-членам транспонувати лише мінімальні положення, необхідні для визнання професійних посвідчень, виданих відповідно до цієї Директиви.

(16) У деяких державах-членах судноплавство внутрішніми водними шляхами технічно неможливе. Тому вимагати від таких держав-членів транспонувати цю Директиву було б для них непропорційним адміністративним тягарем.

(17) Важливо, щоб сектор внутрішнього судноплавства міг пропонувати програми, спрямовані як на утримання людей віком понад 50 років, так і на підвищення кваліфікації молоді та її підготовленості до працевлаштування.

(18) Комісія повинна забезпечувати рівні умови для всіх членів екіпажу, які займаються своєю професійною діяльністю на винятковій та регулярній основі в Союзі, та зупиняти будь-які тенденції скорочення заробітних плат, а також будь-яку дискримінацію за ознакою громадянства, місця проживання чи прапора реєстрації.

(19) Враховуючи налагоджену співпрацю між Союзом та ЦКСР з 2003 року, результатом якої стало створення під егідою ЦКСР Європейського комітету з розроблення стандартів у галузі внутрішнього судноплавства (CESNI), та з метою вдосконалення правових рамок, що регулюють систему професійних кваліфікацій в Європі, кваліфікаційні посвідчення, послужні книжки та суднові журнали, видані відповідно до Правил судноплавства по Рейну щодо персоналу, в яких викладено вимоги, ідентичні вимогам цієї Директиви, повинні бути дійсними на всіх внутрішніх водних шляхах Союзу. Такі кваліфікаційні посвідчення, послужні книжки та суднові журнали, видані третіми країнами, повинні бути визнані в Союзом на умовах взаємності.

(20) Важливо, щоб роботодавці застосовували соціальне та трудове законодавство держави-члена, в якій здійснюється ця діяльність, при прийомі на роботу в Союзі членів палубних команд, які мають кваліфікаційні посвідчення, послужні книжки та суднові журнали, видані третіми країнами та визнані відповідальними органами Союзу.

(21) З метою подальшого усунення перешкод для мобільності робочої сили та подальшої оптимізації законодавчих рамок регулювання професійних кваліфікації в Європі, будь-яке кваліфікаційне посвідчення, послужна книжка або судновий журнал, видані третьою країною на підставі вимог, ідентичних викладеним у цій Директиві, можуть також бути визнані на всіх водних шляхах Союзу за умови атестації Комісією та за умови визнання цією третьою країною документів, виданих відповідно до цієї Директиви.

(22) Державам-членам слід видавати кваліфікаційні посвідчення лише тим особам, які мають мінімальний рівень компетенції, мінімальний вік, медичну придатність та стаж плавання, необхідні для отримання певної кваліфікації.

(23) Важливо, щоб Комісія та держави-члени заохочували молодь до отримання професійних кваліфікацій у внутрішньому судноплавстві та щоб Комісія та держави-члени вживали конкретних заходів для підтримання діяльності соціальних партнерів у цій галузі.

(24) Щоб забезпечити взаємне визнання кваліфікацій, кваліфікаційні посвідчення повинні ґрунтуватися на компетенціях, необхідних для експлуатації плавучого засобу. Державам-членам слід забезпечити, щоб особи, які отримують кваліфікаційні посвідчення, мали відповідні мінімальні рівні компетенції, верифіковані після належного оцінювання. Такі оцінювання можуть набувати форми адміністративних іспитів або бути частиною схвалених навчальних програм, що їх проводять відповідно до спільних стандартів, щоб забезпечити порівнянний мінімальний рівень компетенції для різних кваліфікацій у всіх державах-членах.

(25) Під час плавання внутрішніми водними шляхами Союзу капітани суден повинні бути спроможні застосовувати знання про правила руху внутрішніми водними шляхами, такі як Європейські правила судноплавства внутрішніми водними шляхами (ЄПСВВШ) або інші відповідні правила руху, а також про застосовні правила щодо комплектування екіпажів плавучих засобів, у тому числі про час відпочинку, як це передбачено законодавством Союзу, національним законодавством або особливими положеннями, узгодженими на регіональному рівні, такими як Правила судноплавства по Рейну щодо персоналу.

(26) У зв'язку з відповідальністю за безпеку при виконанні функцій капітана судна, при плаванні за допомогою радіолокатору та бункеруванні плавучих засобів, що працюють на зрідженому природному газі, або при керуванні плавучими засобами, що працюють на зрідженому природному газі, необхідно шляхом проведення практичних іспитів верифікувати, чи дійсно було досягнуто необхідного рівня компетенції. Щоб надалі сприяти оцінюванню компетенції, такі практичні іспити може бути проведено з використанням схваленого тренажерного обладнання.

(27) Навички роботи з бортовою радіостанцією мають вирішальне значення для гарантування безпеки внутрішнього судноплавства. Важливо, щоб держави-члени заохочували усіх членів палубних команд, яким, можливо, доведеться керувати плавучим засобом, до проходження підготовки та сертифікації щодо експлуатації таких радіостанцій. Для капітанів суден і судноводіїв така підготовка та сертифікація повинні бути обов'язковими.

(28) Схвалення навчальних програм необхідне для верифікації відповідності цих програм спільним мінімальним вимогам щодо їх змісту та організації. Така відповідність дає змогу усунути непотрібні перешкоди для отримання професії шляхом недопущення невиправданих додаткових іспитів для осіб, які вже набули необхідних навичок під час професійного навчання. Існування схвалених навчальних програм могло б також сприяти залученню працівників, що мають досвід роботи в інших секторах господарства, до професії у секторі внутрішнього судноплавства, оскільки вони могли б скористатися спеціальними навчальними програмами, які враховують вже набуті ними компетенції.

(29) Щоб надалі сприяти мобільності капітанів суден, слід дозволити державам-членам, за згоди держави-члена, на території якої розташована ділянка внутрішнього водного шляху з особливими ризиками, оцінювати професійні навички, необхідні для судноплавства на такій окремій ділянці внутрішнього водного шляху.

(30) Стаж плавання слід верифікувати за належним чином завіреними записами у послужних книжках. Щоб така верифікація була можливою, державам-членам слід видавати послужні книжки та суднові журнали та забезпечувати наявність в останніх записів про рейси плавучих засобів. Медичну придатність кандидата засвідчує атестований медичний працівник.

(31) Якщо вантажно-розвантажувальні роботи вимагають активних навігаційних операцій, таких як поглиблення дна чи маневрування між пунктами завантаження та розвантаження, держави-члени повинні розцінювати витрачений на такі роботи час як стаж плавання і відповідним чином відображати його у записах.

(32) Кожного разу, коли заходи, передбачені цією Директивою, передбачають опрацювання персональних даних, його слід здійснювати згідно з законодавством Союзу щодо захисту персональних даних, зокрема регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 45/2001 (- 7) та (ЄС) 2016/679 (- 8).

(33) Для сприяння ефективному адмініструванню кваліфікаційних посвідчень, державам-членам слід призначити компетентні органи, які здійснюватимуть імплементацію цієї Директиви, та створити реєстри для внесення даних про кваліфікаційні посвідчення, послужні книжки та суднові журнали. Щоб полегшити обмін інформацією між державами-членами та держав-членів із Комісією з метою імплементації, забезпечення виконання та оцінювання цієї Директиви, а також у статистичних цілях для збереження безпеки та для легкості судноплавства, державам-членам слід надавати таку інформацію, в тому числі дані про кваліфікаційні посвідчення, послужні книжки та суднові журнали, шляхом їх внесення в базу даних, що її веде Комісія. Під час ведення такої бази даних, Комісії слід належним чином дотримуватися принципів захисту персональних даних.

(34) Органи, в тому числі органи в третіх країнах, що видають кваліфікаційні посвідчення, послужні книжки та суднові журнали відповідно до правил, ідентичних положенням цієї Директиви, опрацьовують персональні дані. Органи, які беруть участь в імплементації та забезпеченні виконання цієї Директиви, а також, за потреби, міжнародні організації, які встановили ці ідентичні правила, повинні також мати доступ до бази даних, яку веде Комісія, з метою оцінювання цієї Директиви, для статистичних цілей, для підтримання безпеки, для забезпечення легкості судноплавства та для сприяння обміну інформацією між згаданими органами. Однак такий доступ слід передбачати з дотриманням належного рівня захисту даних - особливо це стосується персональних даних, - а щодо третіх країн і міжнародних організацій також слід застосовувати принцип взаємності.

(35) З метою подальшої модернізації сектора внутрішнього судноплавства та зменшення адміністративного тягаря за одночасного зниження ймовірності підроблення документів, беручи до уваги принцип вдосконалення регулювання, Комісії слід розглянути можливість заміни паперових версій кваліфікаційних посвідчень, послужних книжок і суднових журналів на електронні інструменти, такі як професійні електронні картки та електронні блоки суден.

(36) Щоб забезпечити уніфіковані умови для імплементації цієї Директиви, слід наділити Комісію виконавчими повноваженнями щодо заперечення, у відповідних випадках, проти планованого затвердження державою-членом вимог до компетенції, пов'язаних із конкретними ризиками на певних ділянках внутрішніх водних шляхів. Ці повноваження слід здійснювати згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 (- 9).

(37) Щоб забезпечити уніфіковані умови для імплементації цієї Директиви, слід надати Комісії виконавчі повноваження щодо затвердження зразків для видання кваліфікаційних посвідчень Союзу, свідоцтв про складання практичних іспитів, послужних книжок та суднових журналів та ухвалення рішень про визнання відповідно до статті 10. Ці повноваження слід здійснювати згідно з Регламентом (ЄС) № 182/2011.

(38) Щоб забезпечити мінімальні гармонізовані стандарти для сертифікації кваліфікацій, щоб полегшити обмін інформацією між державами-членами, а також посприяти імплементації, моніторингу та оцінюванню цієї Директиви Комісією, Комісії повинні бути делеговані повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 Договору про функціонування Європейського Союзу щодо встановлення стандартів компетенції, стандартів медичної придатності, стандартів практичних іспитів, стандартів схвалення тренажерного обладнання та стандартів, що визначають характеристики і умови використання бази даних, що її повинна підтримувати Комісія, тобто розміщувати копії ключових даних, що сто суються кваліфікаційних посвідчень Союзу, послужних книжок, суднових журналів та визнаних документів. Особливо важливо, щоб Комісія проводила відповідні консультації під час своєї підготовчої роботи, в тому числі на експертному рівні, та щоб такі консультації провадилися відповідно до принципів, викладених у Міжінституційній угоді про вдосконалення законотворчої діяльності від 13 квітня 2016 року (- 10). Зокрема, для забезпечення рівної участі у підготовлені делегованих актів Європейський Парламент та Рада отримують всі документи одночасно з експертами держав-членів, а їхні експерти систематично отримують доступ до засідань експертних груп Комісії, що займаються підготовленням делегованих актів.

(39) Перехідні інструменти слід спрямовувати не тільки на вирішення проблеми посвідчень, що їх видають капітанам суден відповідно до Директиви 96/50/ЄС, Правил щодо персоналу судноплавства по Рейну або певних положень національного законодавства, але й на вирішення проблеми посвідчень, що їх видають іншим категоріям членів палубних команд, які підпадають під дію цієї Директиви. Наскільки це можливо, такі інструменти убезпечують раніше надані права і спрямовані на надання кваліфікованим членам екіпажу обґрунтованого періоду для подання заявок на кваліфікаційні посвідчення Союзу. Таким чином, такі інструменти повинні передбачати достатній період часу, впродовж якого ці посвідчення можуть використовуватися на внутрішніх водних шляхах Союзу, де вони були дійсні до закінчення періоду транспозиції. Такі заходи також повинні забезпечити систему переходу на нові правила щодо всіх цих посвідчень, зокрема щодо рейсів місцевого значення.

(40) Гармонізації законодавства в царині професійних кваліфікацій у внутрішньому судноплавстві в Європі сприяє тісна співпраця між Союзом і ЦКСР, а також розроблення стандартів CESNI. Комітет CESNI, що є відкритим для експертів з усіх держав-членів, розробляє стандарти в галузі внутрішнього судноплавства, в тому числі стандарти професійних кваліфікацій. Європейським річковим комісіям, відповідним міжнародним організаціям, соціальним партнерам та професійним асоціаціям необхідно повною мірою брати участь у розробленні та укладанні стандартів CESNI. За умови дотримання умов, викладених у цій Директиві, Комісія повинна покликатися на стандарти CESNI під час ухвалення імплементаційних і делегованих актів відповідно до цієї Директиви.

(41) Оскільки мета цієї Директиви, а саме створення спільної основи для визнання мінімальних професійних кваліфікацій для внутрішнього судноплавства, не може бути достатньою мірою досягнута державами-членами, а радше, з огляду на її масштаб і наслідки може бути краще досягнута на рівні Союзу, Союз може ухвалювати інструменти відповідно до принципу субсидіарності, як встановлено в статті 5 Договору про Європейський Союз . Згідно з принципом пропорційності, як встановлено в згаданій статті, ця Директива не виходить за межі необхідного для досягнення такої мети.

(42) Для поліпшення ґендерного балансу в секторі внутрішніх водних шляхів важливо стимулювати доступ жінок до відповідних кваліфікацій та професій.

(43) Відповідно до прецедентного права Суду Європейського Союзу, інформація, яку держави-члени зобов'язані надавати Комісії в контексті транспонування будь-якої директиви, повинна бути чіткою та точною. Це також стосується цієї Директиви, яка передбачає конкретний цілеспрямований підхід до транспонування.

(44) Тому директиви 91/672/ЄЕС та 96/50/ЄС необхідно скасувати.

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Ця Директива визначає умови та процедури для сертифікації кваліфікацій осіб, які беруть участь в експлуатації плавучих засобів, що плавають внутрішніми водними шляхами Союзу, а також визнання таких кваліфікацій в державах-членах.

1. Ця Директива застосовується до членів палубних команд, експертів зі зрідженого природного газу та експертів з пасажирського судноплавства на будь-якому внутрішньому водному шляху Союзу на таких типах плавучих засобів:

(a) судна завдовжки 20 метрів і більше;

(b) судна, для яких добуток довжини, ширини та углибки становить об'єм 100 кубічних метрів або більше;

(c) буксири та штовхачі, призначені для:

(i) буксирування або штовхання суден, зазначених у пунктах (a) і (b);

(ii) буксирування або штовхання плавучого обладнання;

(iii) переміщення суден, зазначених у пунктах (а) і (b), або плавучого обладнання борт до борту (лагом);

(d) пасажирські судна;

(e) судна, що потребують наявності свідоцтва про схвалення відповідно до Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту і Ради (- 11);

(f) плавуче обладнання.

2. Ця Директива не застосовується до осіб, які:

(a) керують суднами для спорту або дозвілля;

(b) беруть участь в експлуатації поромів, що не пересуваються самостійно;

(c) беруть участь в експлуатації плавучих засобів, що їх використовують збройні сили, сили правопорядку, служби цивільної оборони, адміністрації водних шляхів, пожежні та інші аварійно-рятувальні служби.

3. Без обмеження дії статті 39(3) ця Директива також не застосовується до осіб, які здійснюють плавання в державах-членах, внутрішні водні шляхи яких не сполучені з судноплавною мережею іншої держави-члена, та які виключно:

(a) здійснюють плавання в обмежених рейсах місцевого значення, де відстань від пункту відправлення не перевищує десяти кілометрів; або

(b) здійснюють плавання сезонно.

Для цілей цієї Директиви застосовують такі означення:

(1) "внутрішній водний шлях" означає водний шлях, інший ніж морський, відкритий для плавання плавучих засобів, зазначених у статті 2;

(2) "плавучий засіб" означає судно або одиничне плавуче обладнання;

(3) "судно" означає судно внутрішнього плавання або морське судно;

(4) "буксир" означає судно, спеціально побудоване для виконання буксирних операцій;

(5) "штовхач" означає судно, збудоване спеціально для забезпечення руху штовханого складу;

(6) "пасажирське судно" означає судно, побудоване та обладнане для перевезення більше 12 пасажирів;

(7) "кваліфікаційне посвідчення Союзу" означає видане компетентним органом посвідчення, яке засвідчує, що особа відповідає вимогам цієї Директиви;

(8) "Конвенція про ПДНВ" означає "Конвенцію про ПДНВ", як її визначено в статті 1(21) Директиви 2008/106/ЄС Європейського Парламенту і Ради (- 12);

(9) "члени палубної команди" означає осіб, залучених до загальної експлуатації плавучого засобу, що здійснює плавання внутрішніми водними шляхами Союзу, які виконують різні завдання, наприклад завдання, пов'язані з навігацією, контролем за роботою плавучого засобу, вантажно-розвантажувальними роботами, складанням вантажів, пасажирськими перевезеннями, морською справою, технічним обслуговуванням та ремонтом, комунікацією, здоров'ям і безпекою та охороною довкілля, за винятком осіб, яким доручено виключно забезпечення роботи двигунів, кранів або електричного та електронного обладнання;

(10) "посвідчення радіооператора" означає національне посвідчення, видане державою-членом відповідно до Регламенту радіозв'язку, який є додатком до Міжнародної конвенції електрозв'язку, що надає право експлуатувати станції радіозв'язку на засобі внутрішнього водного транспорту;

(11) "експерт з пасажирського судноплавства" означає особу, що служить на борту судна і має відповідну кваліфікацію для вживання заходів у надзвичайних ситуаціях на борту пасажирських суден;

(12) "експерт зі зрідженого природного газу" означає особу, яка має відповідну кваліфікацію, щоб брати участь в процедурі бункерування плавучого засобу, що працює на зрідженому природному газі, або щоб керувати таким плавучим засобом як капітан;

(13) "капітан судна" означає члена палубної команди, який має кваліфікацію керувати плавучим засобом на внутрішніх водних шляхах держав-членів та має кваліфікацію відповідального за загальну ситуацію на борту, в тому числі за екіпаж, пасажирів та вантаж;

(14) "конкретний ризик" означає загрозу безпеці, зумовлену особливими умовами плавання, що вимагають від капітана судна мати компетенції поза межами очікуваних в рамках загальних стандартів для управлінського рівня;

(15) "компетенція" означає доведену здатність використовувати знання та навички, що їх вимагають встановлені стандарти для належного виконання завдань, необхідних для експлуатації плавучих засобів внутрішнього плавання;

(16) "управлінський рівень" означає рівень відповідальності, пов'язаний із службою в якості капітана судна та забезпеченням належного виконання іншими членами палубної команди всіх завдань з експлуатації плавучого засобу;

(17) "операційний рівень" означає рівень відповідальності, пов'язаний зі службою в якості матроса, матроса першого класу чи судноводія та забезпеченням контролю за виконанням усіх завдань у межах визначеної зони відповідальності цієї особи відповідно до належних процедур і під керівництвом особи, що працює на рівні управління;

(18) "великий штовханий склад" означає штовханий склад, для якого добуток загальної довжини та загальної ширини плавучих засобів, що їх штовхають, становить 7000 квадратних метрів або більше;

(19) "послужна книжка" означає персональний журнал обліку, до якого заносять відомості про трудову діяльність члена екіпажу, зокрема про стаж плавання та здійснені рейси;

(20) "судновий журнал" означає офіційні записи рейсів, здійснених плавучим засобом та його екіпажем;

(21) "дійсна послужна книжка" або "дійсний судновий журнал" означає послужну книжку або судновий журнал, відкриті для запису даних;

(22) "стаж плавання" означає час, вимірюваний у днях, який члени палубної команди провели на борту плавучого засобу під час рейсу внутрішніми водними шляхами, в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи, які потребують активних навігаційних операцій, що завірено компетентним органом;

(23) "плавуче обладнання" означає плавучу споруду, що перевозить робочі механізми, такі як підйомні крани, днопоглиблювальну техніку, палебійні машини або елеватори;

(24) "довжина" означає максимальну довжину корпуса в метрах, за винятком стерна і бушприта;

(25) "ширина" означає максимальну ширину корпусу в метрах, виміряну до зовнішньої крайки обшивки корпусу (за винятком гребних коліс, привального бруса тощо);

(26) "осадка" означає вертикальну відстань в метрах між найнижчою точкою корпусу, без урахування кіля чи інших стаціонарних деталей, та ватерлінією;

(27) "сезонне судноплавство" означає судноплавну діяльність, здійснювану впродовж не більше шести місяців щороку.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб члени палубних команд, які здійснюють плавання внутрішніми водними шляхами Союзу, мали при собі або кваліфікаційні посвідчення Союзу для члена палубної команди, видані відповідно до статті 11, або посвідчення, визнані відповідно до статті 10(2) чи (3).

2. Для членів палубних команд, окрім капітанів суден, кваліфікаційне посвідчення Союзу і послужна книжка, зазначені в статті 22, повинні бути представлені одним документом.

3. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, посвідчення осіб, задіяних в експлуатації плавучого засобу (крім капітанів суден), видані чи визнані згідно з Директивою 2008/106/ЄС та, відповідно, згідно з Конвенцією ПДНВ, повинні діяти на морських суднах, що їх експлуатують на внутрішніх водних шляхах.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб експерти з пасажирського судноплавства та експерти зі зрідженого природного газу мали при собі або кваліфікаційні посвідчення Союзу, видані відповідно до статті 11, або посвідчення, визнані відповідно до статті 10(2) чи (3).

2. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, посвідчення осіб, залучених до експлуатації плавучого засобу, видані чи визнані згідно з Директивою 2008/106/ЄС, а отже згідно з Конвенцією ПДНВ, повинні діяти на морських суднах, що працюють на внутрішніх водних шляхах.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб капітани суден мали спеціальні дозволи, видані відповідно до статті 12, коли вони:

(a) плавають водними шляхами, класифікованими як внутрішні водні шляхи морського характеру відповідно до статті 8;

(b) плавають водними шляхами, визначенми як ділянки внутрішніх водних шляхів із конкретними ризиками відповідно до статті 9;

(c) плавають за радіолокатором;

(d) керують плавучими засобами, що використовують як паливо зріджений природний газ;

(e) керують великими штовханими складами.

1. Держава-член може звільняти осіб, зазначених у статті 4(1), статті 5(1) та статті 6, які працюють виключно на національних внутрішніх водних шляхах, що не сполучені з судноплавною мережею іншої держави-члена, в тому числі класифікованих як внутрішні водні шляхи морського характеру, від обов'язків, встановлених у статті 4(1) і (2), статті 5(1), статті 6, першому підпараграфі статті 22(1) та статті 22(3) і (6).

2. Держава-член, яка надає звільнення від обов'язків відповідно до параграфа 1, може видавати кваліфікаційні посвідчення особам, зазначеним у параграфі 1, на умовах, відмінних від загальних умов, викладених у цій Директиві, за умови що такі посвідчення гарантують належний рівень безпеки. Визнання цих посвідчень в інших державах-членах повинне бути регламентоване Директивою 2005/36/ЄС або Директивою 2005/45/ЄС Європейського Парламенту і Ради (- 13) в межах їх застосовності.

3. Держави-члени повинні інформувати Комісію про звільнення від обов'язків, надані відповідно до параграфа 1. Комісія забезпечує публічний доступ до інформації про надані звільнення від обов'язків.

1. Держави-члени повинні класифікувати ділянку водного шляху на своїй території як внутрішній водний шлях морського характеру за умови виконання одного з таких критеріїв:

(a) застосовною є Конвенція про міжнародні правила запобігання зіткненню суден на морі;

(b) буї та знаки відповідають морській системі;

(c) на такому внутрішньому водному шляху необхідна наземна навігація; або

(d) для навігації таким внутрішнім водним шляхом необхідне морське обладнання, експлуатація якого потребує спеціальних знань.

2. Держави-члени нотифікують Комісію про класифікування будь-якої конкретної ділянки внутрішніх водних шляхів на своїй території як внутрішнього водного шляху морського характеру. Нотифікація Комісії повинна супроводжуватися обґрунтуванням, заснованим на критеріях, зазначених в параграфі 1. Комісія повинна без зайвих зволікань опублікувати перелік нотифікованих внутрішніх водних шляхів морського характеру.

1. Якщо необхідно для гарантування безпеки судноплавства, держави-члени можуть визначати ділянки внутрішніх водних шляхів з конкретними ризиками, які проходять через їхні території, відповідно до процедури, викладеної в параграфах 2 - 4, якщо такі ризики зумовлені однією або кількома з таких причин:

(a) часто змінюються характер руху та швидкість течії;

(b) гідроморфологічні характеристики внутрішнього водного шляху та відсутність відповідних фарватерних інформаційних служб на внутрішніх водних шляхах або підхожих навігаційних карт;

(c) наявність особливих місцевих правил руху, обґрунтованих особливими гідроморфологічними характеристиками внутрішнього водного шляху; або

(d) висока частота аварій на конкретній ділянці внутрішнього водного шляху, що пояснюється відсутністю компетенції, не охопленої стандартами, зазначеними в статті 17.

У тих випадках, коли держави-члени вважають за необхідне з міркувань гарантування безпеки, вони повинні консультуватися з відповідною європейською річковою комісією в процесі визначення ділянок, зазначених у першому підпараграфі.

2. Держави-члени повідомляють Комісію про заходи, що їх вони мають намір запровадити відповідно до параграфа 1 цієї статті та статті 20, разом із міркуваннями, на яких ґрунтуються ці заходи, принаймні за шість місяців до передбачуваної дати запровадження цих заходів.

3. Якщо ділянки внутрішніх водних шляхів, зазначені в параграфі 1, розташовані вздовж кордону між двома або більше державами-членами, ці держави-члени повинні провести консультації одна з одною і спільно повідомити Комісію про зазначені заходи.

4. Якщо держава-член має намір запровадити певний захід, який не є обґрунтованим згідно з параграфами 1 і 2 цієї статті, Комісія може впродовж шести місяців з моменту повідомлення ухвалити імплементаційні акти, в яких буде викладено її рішення, що заперечує проти запровадження такого заходу. Ухвалення таких імплементаційних актів повинно відбуватися з дотриманням експертної процедури, зазначеної в статті 33(3).

5. Комісія повинна зробити публічно доступною інформацію про запроваджені державами-членами заходи, разом з обґрунтуваннями, зазначеними у параграфі 2.

1. Будь-яке кваліфікаційне посвідчення Союзу, зазначене в статтях 4 і 5, а також будь-які послужні книжки або суднові журнали, зазначені в статті 22, що видані компетентними органами відповідно до цієї Директиви, діють на всіх внутрішніх водних шляхах Союзу.

2. Будь-яке кваліфікаційне посвідчення, послужна книжка або судновий журнал, видані відповідно до Правил судноплавства по Рейну щодо персоналу, в яких встановлено вимоги, ідентичні вимогам цієї Директиви, повинні бути дійсними на всіх внутрішніх водних шляхах Союзу.

Такі посвідчення, послужні книжки та суднові журнали, видані третьою країною, повинні діяти на всіх внутрішніх водних шляхах Союзу за умови визнання цією третьою країною в межах своєї юрисдикції документів Союзу, виданих відповідно до цієї Директиви.

3. Без обмеження дії параграфа 2 будь-яке кваліфікаційне посвідчення, послужна книжка або судновий журнал, видані відповідно до національних норм третьої країни, що встановлюють вимоги, ідентичні вимогам цієї Директиви, повинні діяти на всіх внутрішніх водних шляхах Союзу за умови дотримання процедури та умов, викладених у параграфах 4 і 5.

4. Будь-яка третя країна може подати до Комісії запит про визнання посвідчень, послужних книжок або суднових журналів, виданих її органами. Цей запит повинен супроводжуватися усією інформацією, яка необхідна, щоб визначити, чи підпадає видання таких документів під дію вимог, ідентичних вимогам, викладеним у цій Директиві.

5. Після отримання запиту про визнання відповідно до параграфа 4, Комісія повинна оцінити системи сертифікації в третій країні, що подала запит, для того, щоб визначити, чи підпадає видання посвідчень, послужних книжок або суднових журналів, вказаних в її запиті, під дію вимог, ідентичних вимогам, викладеним у цій Директиві.

Якщо ці вимоги будуть визнані ідентичними, Комісія повинна ухвалити імплементаційні акти щодо визнання на території Союзу посвідчень, службових книжок та суднових журналів, виданих цією третьою країною, за умови що ця третя країна визнає в межах своєї юрисдикції документи Союзу, видані відповідно до цієї Директиви.

При ухваленні імплементаційного акта, зазначеного в другому підпараграфі цього параграфа, Комісія повинна чітко вказати, до яких із зазначених у параграфі 4 цієї статті документів буде застосовано це визнання. Ухвалення таких імплементаційних актів повинно відбуватися з дотриманням експертної процедури, зазначеної в статті 33(3).

6. Якщо держава-член вважає, що третя країна більше не відповідає вимогам цієї статті, вона повинна негайно повідомити про це Комісію з наданням обґрунтованих аргументів на користь свого твердження.

7. Кожні вісім років Комісія здійснює оцінювання відповідності системи сертифікації в третій країні, зазначеній у другому підпараграфі параграфа 5, вимогам, викладеним у цій Директиві. Якщо Комісія встановить, що викладених в цій Директиві вимог не дотримано, повинен бути застосований параграф 8.

8. Якщо Комісія встановить, що видання документів, зазначених параграфах 2 або 3 цієї статті, більше не підпадає під дію вимог, ідентичних викладеним у цій Директиві, вона ухвалює імплементаційний акт, який призупиняє дію кваліфікаційних посвідчень, послужних книжок і суднових журналів, виданих відповідно до цих вимог, на всіх внутрішніх водних шляхах Союзу. Ухвалення таких імплементаційних актів повинно відбуватися з дотриманням експертної процедури, зазначеної в статті 33(3).

Комісія може в будь-який час скасувати призупинення, якщо будуть усунені виявлені недоліки щодо застосовуваних стандартів.

9. Комісія публікує перелік третіх країн, зазначених у параграфах 2 і 3, разом із документами, що їх визнають дійсними на всіх внутрішніх водних шляхах Союзу.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб заявники на отримання кваліфікаційних посвідчень Союзу для членів палубних команд і кваліфікаційних посвідчень Союзу для спеціалізованої діяльності надавали задовільні документальні підтвердження:

(a) їхньої особи;

(b) що вони задовольняють мінімальні вимоги, викладені в додатку I, щодо віку, компетенції, адміністративної відповідності та стажу плавання для кваліфікації, на яку вони претендують;

(c) що вони відповідають стандартам медичної придатності згідно зі статтею 23, у застосовних випадках.

2. Держави-члени повинні видавати кваліфікаційні посвідчення Союзу після верифікації автентичності та дійсності документів, наданих заявниками, та після верифікації того, що заявникові ще не було видане чинне кваліфікаційне посвідчення Союзу.

3. Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють зразки кваліфікаційних посвідчень Союзу та єдиних документів, що поєднують кваліфікаційні посвідчення Союзу та послужні книжки. Ухвалення таких імплементаційних актів повинно відбуватися з дотриманням дорадчої процедури, зазначеної в статті 33(2).

4. Дійсність кваліфікаційного посвідчення Союзу для члена палубної команди повинна бути обмежена датою наступного медичного огляду згідно з вимогами статті 23.

5. Зі збереженням обмеження, зазначеного в параграфі 4, кваліфікаційні посвідчення Союзу для капітанів суден діятимуть впродовж максимум 13 років.

6. Кваліфікаційні посвідчення Союзу для спеціалізованої діяльності повинні діяти впродовж максимум п'яти років.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб заявники на отримання спеціальних дозволів, зазначених у статті 6, надавали задовільні документальні підтвердження:

(a) їхньої особи;

(b) що вони задовольняють мінімальні вимоги, викладені в додатку I, щодо віку, компетенції, адміністративної відповідності та стажу плавання для спеціального дозволу, на який вони претендують;

(c) що вони мають кваліфікаційне посвідчення капітана судна Союзу або посвідчення, визнане відповідно до статті 10(2) і (3), або відповідають мінімальним вимогам для видання кваліфікаційних посвідчень Союзу для капітанів суден, передбаченим цією Директивою.

2. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, для отримання спеціальних дозволів на плавання по ділянках внутрішніх водних шляхів з конкретними ризиками, необхідних відповідно до пункту (b) статті 6, заявники повинні надати компетентним органам держав-членів, зазначеним у статті 20(3), задовільні документальні підтвердження:

(a) їхньої особи;

(b) що вони задовольняють встановлені відповідно до статті 20 вимоги до компетенції щодо конкретних ризиків для конкретної ділянки внутрішнього водного шляху, для якої потрібен дозвіл;

(c) що вони мають кваліфікаційне посвідчення капітана судна Союзу або посвідчення, визнане відповідно до статті 10(2) і (3), або відповідають мінімальним вимогам для видання кваліфікаційних посвідчень Союзу для капітанів суден, передбаченим цією Директивою.

3. Держави-члени повинні видавати спеціальні дозволи, зазначені в параграфах 1 і 2, після перевірки автентичності та дійсності документів, наданих заявником.

4. Держави-члени забезпечують, щоб компетентний орган, який видає кваліфікаційні посвідчення Союзу капітанам суден, конкретно вказував у посвідченні кожен спеціальний дозвіл, виданий відповідно до статті 6 згідно зі зразком, зазначеним в статті 11(3). Дія такого спеціального дозволу повинна завершитися, коли завершиться дія кваліфікаційного посвідчення Союзу.

5. Як відступ від параграфа 4 цієї статті, спеціальний дозвіл, зазначений у пункті (d) статті 6, повинен бути виданий як кваліфікаційне посвідчення Союзу для експерта зі зрідженого природного газу згідно зі зразком, зазначеним в статті 11(3); строк дії такого посвідчення повинен бути встановлений відповідно до статті 11(6).

Після закінчення строку дії кваліфікаційного посвідчення Союзу, держави-члени, на вимогу, повинні поновити посвідчення та, де це є доречним, спеціальні дозволи, що містяться в ньому, за умови що:

(a) щодо кваліфікаційних посвідчень Союзу для членів палубних команд і щодо спеціальних дозволів, крім зазначених у пункті (d) статті 6, надано задовільні документальні підтвердження, вказані в пунктах (а) і (с) статті 11(1);

(b) для кваліфікаційних посвідчень Союзу для спеціалізованої діяльності надано задовільні документальні підтвердження, зазначені в пунктах (а) і (b) статті 11(1).

1. Якщо є ознаки того, що вимоги до кваліфікаційних посвідчень або спеціальних дозволів більше не виконуються, держава-член, яка видала посвідчення або спеціальні дозволи, здійснює всі необхідні перевірки та за потреби скасовує ці посвідчення або спеціальні дозволи.

2. Будь-яка держава-член може тимчасово припинити дію кваліфікаційного посвідчення Союзу, якщо вона вважає, що таке припинення необхідне з міркувань безпеки або громадського порядку.

3. Держави-члени повинні без зайвих зволікань реєструвати такі акти призупинення та скасування у базі даних, вказаній в статті 25(2).

Якщо держава-член, вказана в статті 39(3), визначає, що кваліфікаційне посвідчення, видане компетентним органом іншої державі-члена, не відповідає умовам, встановленим цією Директивою, або якщо існують інші причини, пов'язані з безпекою чи громадським порядком, компетентний орган вимагає від органа, що видав це кваліфікаційне посвідчення, розглянути питання про припинення його дії відповідно до статті 14. Орган, який робить таку вимогу, повинен поінформувати про неї Комісію. Орган, що видав кваліфікаційне посвідчення, про яке йде мова, повинен розглянути вимогу та повідомити іншому органу про своє рішення. Будь-який компетентний орган може заборонити особам здійснювати професійну діяльність на території під його юрисдикцією до отримання повідомлення про рішення органу, що видав посвідчення.

Держави-члени, вказані у статті 39(3), також повинні співпрацювати з компетентними органами інших держав-членів, щоб забезпечити, що стаж плавання та рейси власників кваліфікаційних посвідчень і послужних книжок, визнаних відповідно до цієї Директиви, були підтверджені відповідними записами, якщо цього вимагає власник послужної книжки, та завірені, якщо вони були здійснені в період до 15 місяців перед запитом на завірення. Держави-члени, зазначені у статті 39(3), інформують Комісію, у відповідних випадках, про внутрішні водні шляхи на їхній території, де необхідні компетенції для судноплавства морського характеру.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб особи, зазначені у статтях 4, 5 і 6, мали необхідні компетенції для безпечної експлуатації плавучого засобу, як передбачено у статті 17.

2. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, оцінювання компетенції щодо конкретних ризиків, зазначених у пункті (b) статті 6, повинно відбуватись відповідно до статті 20.

1. Комісія ухвалює делеговані акти згідно зі статтею 31 на доповнення цієї Директиви шляхом встановлення стандартів для компетенцій та відповідних знань і навичок з дотриманням суттєвих вимог, викладених у додатку II.

2. Держави-члени забезпечують, щоб особи, які подають заявку на документи, зазначені у статтях 4, 5 та 6, підтверджували, у застосовних випадках, що вони відповідають стандартам компетенції, зазначеним у параграфі 1 цієї статті, шляхом складання іспиту, що був організований:

(a) під відповідальність адміністративного органу згідно зі статтею 18 або;

(b) в рамках навчальної програми, схваленої відповідно до статті 19.

3. Підтвердження відповідності стандартам компетенції повинне включати практичний іспит для отримання:

(a) кваліфікаційного посвідчення Союзу для капітана судна;

(b) спеціального дозволу на плавання за радіолокатором, зазначеного в пункті (с) статті 6;

(c) посвідчення Союзу про кваліфікацію експерта зі зрідженого природного газу;

(d) посвідчення Союзу про кваліфікацію експерта з пасажирського судноплавства.

Для отримання документів, зазначених у пунктах (a) і (b) цього параграфа, практичні іспити можуть проходити на борту плавучого засобу або на спеціальному тренажерному обладнанні, яке відповідає вимогам статті 21. Для пунктів (с) і (d) цього параграфа, практичні іспити можуть проходити на борту плавучого засобу або на відповідному береговому об'єкті.

4. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 31 на доповнення цієї Директиви шляхом встановлення стандартів практичних іспитів, зазначених у параграфі 3 цієї статті, із наведенням конкретних компетенцій та умов, які підлягають перевіренню під час практичних іспитів, а також мінімальних вимог до плавучого засобу, на якому можна проводити практичний іспит.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб іспити, зазначені в пункті (а) статті 17(2), були організовані під їхню відповідальність. Вони забезпечують, щоб такі іспити проводили експерти, які мають кваліфікацію для оцінювання компетенцій та відповідних знань і навичок, зазначених устатті 17(1).

2. Держави-члени видають свідоцтво про складення практичного іспиту заявникам, які пройшли практичний іспит, зазначений у статті 17(3), якщо цей іспит відбувався на спеціальному тренажерному обладнанні, яке відповідає вимогам статті 21, а також на вимогу заявника.

3. Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють зразки свідоцтв про складення практичного іспиту, зазначені в параграфі 2 цієї статті. Ухвалення таких імплементаційних актів повинно відбуватися з дотриманням дорадчої процедури, зазначеної в статті 33(2).

4. Держави-члени визнають, без додаткових вимог або перевірок, зазначені в параграфі 2 свідоцтва про складення практичного іспиту, які були видані компетентними органами інших держав-членів.

5. У разі письмових або комп'ютерних іспитів, екзаменатори, зазначені в параграфі 1, можуть бути замінені на кваліфікованих наглядачів.

6. Держави-члени повинні забезпечити відсутність у екзаменаторів та кваліфікованих наглядачів, зазначених у цьому розділі, конфлікту інтересів.

1. Держави-члени можуть розробляти навчальні програми для осіб, зазначених у статтях 4, 5 та 6. Держави-члени забезпечують схвалення таких навчальних програми, що передбачають отримання дипломів чи свідоцтв на підтвердження відповідності стандартам компетенції, зазначеним у статті 17(1), компетентними органами держав-членів, на території яких відповідний заклад освіти або професійної підготовки проводить свої навчальні програми.

Держави-члени повинні забезпечити оцінювання та контроль якості навчальних програм шляхом застосування національного або міжнародного стандарту якості відповідно до статті 27(1).

2. Держави-члени можуть схвалювати навчальні програми, зазначені в параграфі 1 цієї статті, тільки якщо:

(a) цілі підготовки, зміст навчання, методи, способи донесення матеріалу, процедури, в тому числі застосування тренажерного обладнання, у застосовних випадках, та матеріали курсу належним чином задокументовані та дають змогу заявникам досягти стандартів компетенції, зазначених у статті 17(1);

(b) програми оцінювання відповідних компетенцій проводять кваліфіковані особи з поглибленим знанням навчальної програми;

(c) іспит для верифікації відповідності стандартам компетенції, зазначеним у статті 17(1), проводять кваліфіковані екзаменатори, які не мають конфлікту інтересів.

3. Держави-члени повинні визнавати будь-які дипломи або свідоцтва, видані після завершення навчання за програмами, схваленими іншими державами-членами відповідно до параграфа 1.

4. Держави-члени повинні відкликати або припиняти свої рішення про схвалення навчальних програм, які більше не відповідають критеріям, викладеним у параграфі 2.

5. Держави-члени повідомляють Комісії перелік схвалених навчальних програм, а також будь-які навчальні програми, схвалення яких було відкликано або припинено. Комісія оприлюднює цю інформацію. У цьому переліку повинні бути вказані назва навчальної програми, назви дипломів або свідоцтв, орган, що видає диплом або свідоцтва, рік набуття чинності рішення про схвалення, а також відповідна кваліфікація та будь-які спеціальні дозволи, доступні на підставі диплома чи свідоцтва.

1. Держави-члени, які визначають на своїй території ділянки внутрішніх водних шляхів з конкретними ризиками у розумінні статті 9(1), повинні вказувати додаткову компетенцію, необхідну для капітанів суден, які плавають на цих ділянках внутрішніх водних шляхів, та вказувати засоби, необхідні для доведення відповідності таким вимогам. У тих випадках, коли держави-члени вважають за необхідне з міркувань гарантування безпеки, вони повинні консультуватися з відповідною Європейською річковою комісією в процесі визначення цих компетенцій.

З урахуванням компетенцій, необхідних для плавання на ділянці внутрішнього водного шляху з конкретними ризиками, засоби, необхідні для доведення відповідності таким вимогам, можуть складатися з такого:

(a) обмежена кількість рейсів на обумовленій ділянці;

(b) іспит на тренажерному обладнанні;

(c) іспит з множинним вибором;

(d) усний іспит; або

(e) поєднання засобів, зазначених у пунктах (a) - (d).

Під час застосування цього параграфу, держави-члени повинні застосовувати об'єктивні, прозорі, недискримінаційні та пропорційні критерії.

2. Держави-члени, зазначені в параграфі 1, повинні забезпечити впровадження процедур оцінювання компетенції заявників щодо конкретних ризиків та оприлюднення інструментів, щоб полегшити набуття капітанами необхідної компетенції щодо конкретних ризиків.

3. Держава-член може здійснювати оцінювання компетенції заявників стосовно конкретних ризиків на ділянках внутрішніх водних шляхів, розташованих в іншій державі-члені, на підставі вимог, встановлених для такої ділянки внутрішнього водного шляху відповідно до параграфа 1, за умови що держава-член, в якій розташована ділянка внутрішнього водного шляху, надає свою згоду. У такому разі ця держава-член повинна надати державі-члену, котра здійснює оцінку, необхідні засоби для її здійснення. Держави-члени повинні обґрунтовувати будь-яку відмову надати згоду на об'єктивних і пропорційних підставах.

1. Тренажерне обладнання, використовуване для оцінювання компетенцій, повинно бути схвалене державами-членами. Таке свідоцтво про схвалення повинно бути видане на вимогу, коли є підтвердження, що це тренажерне обладнання відповідає стандартам для тренажерного обладнання, встановленим делегованими актами, зазначеними у параграфі 2. В цьому свідоцтві про схвалення повинно бути зазначено, на яке саме оцінювання компетенції надано дозвіл стосовно тренажерного обладнання.

2. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 31 на доповнення цієї Директиви шляхом встановлення стандартів для схвалення тренажерного обладнання із зазначенням мінімальних функціональних та технічних вимог та адміністративних процедур у цьому зв'язку, щоб забезпечити, що тренажерне обладнання, використовуване для оцінювання компетенцій, було розроблене таким чином, щоб уможливити верифікацію компетенцій згідно з приписами стандартів для практичних іспитів, зазначених у статті 17(3).

3. Держави-члени визнають тренажерне обладнання, схвалене компетентними органами інших держав-членів згідно з параграфом 1, без додаткових технічних вимог або обстежень.

4. Держави-члени повинні відкликати або припинити дію свідоцтва про схвалення тренажерного обладнання, яке більше не відповідає стандартам, наведеним у параграфі 2.

5. Держави-члени надають Комісії перелік схваленого тренажерного обладнання. Комісія оприлюднює цю інформацію.

6. Держави-члени забезпечують, щоб доступ до тренажерного обладнання для цілей оцінювання був недискримінаційним.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб капітани суден вносили стаж плавання, зазначений у пункті (b) статті 11(1), та виконані рейси, зазначені у статті 20(1), до послужної книжки, обумовленої в параграфі 6 цієї статті, або до послужної книжки, визнаної відповідно до статті 10(2) або(3).

Як відступ від першого підпараграфа, коли держави-члени застосовують статтю 7(1) або статтю 39(2), обов'язок, викладений у першому підпараграфі цього параграфа, повинен бути застосований, тільки якщо власник послужної книжки вимагає внесення записів.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб на вимогу члена екіпажу їхні компетентні органи, після перевірки автентичності та дійсності усіх необхідних документальних доказів, завіряли у послужній книжці дані про стаж плавання та рейси, здійснені впродовж 15 або менше місяців до запиту. За наявності електронних засобів, у тому числі електронні послужні книжки та електронні суднові журнали, включно з належними процедурами убезпечення автентичності документів, відповідні дані можуть бути завірені без додаткових процедур.

Повинен бути врахований стаж плавання, здобутий на внутрішніх водних шляхах будь-якої з держав-членів. Для внутрішніх водних шляхів, маршрути яких не повністю пролягають в межах території Союзу, повинен бути також врахований стаж плавання, здобутий поза межами території Союзу.

3. Держави-члени повинні забезпечувати облікування рейсів плавучих засобів, зазначених в статті 2(1), в судновому журналі, обумовленому в параграфі 6 цієї статті, або в судновому журналі, визнаному відповідно до статтті 10(2) або (3).

4. Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють зразки послужних книжок і суднових журналів, з урахуванням інформації, необхідної для імплементації цієї Директиви стосовно ідентифікації особи, її стажу плавання та виконаних рейсів. Ухвалення таких імплементаційних актів повинно відбуватися з дотриманням дорадчої процедури, зазначеної в статті 33(2).

Під час ухвалення цих імплементаційних актів, Комісія повинна враховувати той факт, що судновий журнал також використовують в процесі імплементації Директиви Ради 2014/112/ЄС (- 14). для верифікації вимог до кадрової укомплектованості і облікування рейсів плавучого засобу.

5. Комісія повинна до 17 січня 2026 року подати до Європейського Парламенту і Ради оцінку захищених від підроблення електронних послужних книжок, суднових журналів і професійних карток, до яких належать кваліфікаційні посвідчення Союзу у внутрішньому судноплавстві.