1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Директива


01998L0006 - UA - 28.05.2022 - 001.001
Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex
(До Розділу V: Економічне та галузеве співробітництво
Глава 20. Захист прав споживачів)
ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 98/6/ЄС
від 16 лютого 1998 року
про захист споживачів у контексті зазначення цін на продукти, які пропонують споживачам
(ОВ L 080 18.03.1998, с. 27)
Зі змінами, внесеними:
Офіційний вісник
сторінка дата
ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2019/2161 від 27 листопада 2019 року L 328 7 18.12.2019
ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 98/6/ЄС
від 16 лютого 1998 року
про захист споживачів у контексті зазначення цін на продукти, які пропонують споживачам
Стаття 1.
Мета цієї Директиви - встановити умови зазначення ціни продажу та ціни за одиницю вимірювання обсягу продуктів, що їх продавці пропонують споживачам, для покращення інформування споживачів та полегшення порівняння цін.
Стаття 2.
Для цілей цієї Директиви:
(a) ціна продажу означає кінцеву ціну за одиницю продукту або за визначену кількість продукту, включно з ПДВ та іншими податками;
(b) ціна за одиницю означає кінцеву ціну, включно з ПДВ та іншими податками, за один кілограм, один літр, один метр, один квадратний метр чи один кубічний метр продукту або за іншу одиницю вимірювання, яку зазвичай широко використовують у відповідній державі-члені при реалізації конкретних продуктів;
(c) продукти, що їх продають насипом/наливом, означають нефасовані продукти, які відмірюють у присутності споживача;
(d) продавець означає будь-яку фізичну чи юридичну особу, яка продає чи пропонує до продажу продукти, що належать до сфери її комерційної чи професійної діяльності;
(e) споживач означає будь-яку фізичну особу, яка купує продукти для цілей, що не належать до сфери її комерційної чи професійної діяльності.
Стаття 3
1. Ціну продажу та ціну за одиницю зазначають для всіх продуктів, згаданих у статті 1, при цьому ціну за одиницю зазначають відповідно до положень статті 5. Ціну за одиницю непотрібно зазначати, якщо вона ідентична ціні продажу.
2. Держави-члени можуть ухвалити рішення не застосовувати параграф 1 до:
- продуктів, які постачають у ході надання послуги,
- продажів витворів мистецтва й антикваріату на аукціонах.
3. Для продуктів, які продають насипом/наливом, зазначають лише ціну за одиницю.
4. Будь-які рекламні оголошення, в яких зазначена ціна продажу продуктів, згаданих устатті 1, повинні також містити ціну за одиницю відповідно до статті 5.
Стаття 4
1. Ціна продажу повинна бути недвозначною, легко зрозумілою та чітко розбірливою.
Держави-члени можуть передбачити обмеження щодо максимальної кількості цін, які необхідно зазначати.
2. Ціна за одиницю повинна стосуватися кількості, задекларованої відповідно до національних положень та положень Співтовариства.
Якщо національні положення чи положення Співтовариства містять вимогу щодо зазначення маси нетто та маси нетто без урахування маси рідини для певних фасованих продуктів, достатньо вказувати ціну за одиницю маси нетто без урахування маси рідини.
Стаття 5
1. Держави-члени можуть скасовувати обов’язок зазначати ціну за одиницю для продуктів, у випадку яких зазначення такої інформації не буде корисним через характер таких продуктів чи їх цільове призначення або зможе спричинити плутанину.
2. З метою імплементації параграфа 1 держави-члени можуть, у випадку нехарчових продуктів, встановити перелік продуктів чи категорій продуктів, до яких повинен продовжувати застосовуватися обов’язок зазначати ціну за одиницю.
Стаття 6
Якщо обов’язок щодо зазначення ціни за одиницю становить надмірний тягар для певних малих підприємств роздрібної торгівлі через кількість продуктів у продажу, торговельну площу, характер місця продажу, специфічні умови продажу, за яких споживач не має безпосереднього доступу до продукту, чи певні форми комерційної діяльності, наприклад, у випадку деяких видів вуличної торгівлі, держави-члени можуть на час перехідного періоду, що починається після дати, зазначеної в статті 11(1), передбачити, що обов’язок зазначати ціну за одиницю для продуктів, інших ніж ті, що їх продають насипом/наливом, та продаж яких здійснюють зазначені підприємства, не повинен застосовуватися, відповідно до статті 12.
Стаття 6a
1. У будь-якому оголошенні щодо зниження ціни повинна бути зазначена попередня ціна, яку продавець застосовував протягом визначеного періоду перед застосуванням такого зниження ціни.

................
Перейти до повного тексту