ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, зокрема його статтю 71,

Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-1),

Після консультацій з Комітетом регіонів,

Діючи згідно з процедурою, установленою в статті 251 Договору (-2),

Оскільки:

(1) До Директиви Ради 91/439/ЄЕС від 29 липня 1991 року про посвідчення водія (-3) неодноразово вносилися суттєві зміни і доповнення. У зв'язку з тим, що до згаданої Директиви наразі вносять нові зміни, для забезпечення ясності відповідні положення необхідно викласти в новій редакції.

(2) Правила щодо посвідчення водія є основним елементом спільної транспортної політики, вони сприяють покращенню безпеки дорожнього руху та спрощують вільний рух осіб, що оселяються в державі-члені, іншій ніж держава-член, яка видала посвідчення. З огляду на важливість індивідуальних транспортних засобів, наявність посвідчення водія, визнаного приймаючою державою-членом у встановленому порядку, сприяє вільному руху та свободі підприємницької діяльності осіб. Незважаючи на прогрес, досягнутий у гармонізації правил щодо посвідчень водія, між державами-членами залишилися значні розбіжності в правилах щодо періодичності поновлення посвідчень та щодо підкатегорій транспортних засобів, які потребували повнішої гармонізації для полегшення реалізації політик Співтовариства.

(3) Можливість розроблення нових національних норм щодо строку дійсності, передбачена в Директиві 91/439/ЄЕС, призводить до співіснування різних правил у різних державах-членах та понад 110 різних зразків посвідчення водія, дійсних у державах-членах. Це створює проблеми прозорості для громадян, органів поліції та адміністрацій, відповідальних за адміністрування посвідчень водія, та призводить до фальсифікації документів, що в деяких випадках були видані кілька десятків років тому.

(4) Щоб уникнути ситуації, коли єдиний європейський зразок посвідчення водія стане ще одним зразком на додачу до тих 110, які вже перебувають в обігу, держави-члени повинні вжити всіх необхідних заходів для видання цього єдиного зразка всім власникам посвідчень.

(5) Ця Директива не повинна обмежувати чинні права на керування транспортними засобами, надані або набуті до дати її застосування.

__________

(-1) ОВ C 112, 30.04.2004, с. 34.

(-2) Висновок Європейського Парламенту від 23 лютого 2005 року (ОВ C 304 E, 01.12.2005, с. 202), Спільна позиція Ради від 18 вересня 2006 року (ОВ C 295 E, 05.12.2006, с. 1) та Позиція Європейського Парламенту від 14 грудня 2006 року (ще не опубліковано в Офіційному віснику). Рішення Ради від 19 грудня 2006 року.

(-3) ОВ L 237, 24.08.1991, с. 1. Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1882/2003 (ОВ L 284, 31.10.2003, с. 1).

(6) Посвідчення водія взаємно визнаються. Держави-члени повинні мати можливість застосовувати строк дійсності, передбачений цією Директивою, до посвідчення без обмеженого строку адміністративної дійсності, виданого іншою державою-членом, у разі, коли його власник проживає на їхній території понад два роки.

(7) Запровадження строку адміністративної дійсності для нових посвідчень водія повинне дати можливість застосовувати найновіші заходи захисту від підробок та медичні обстеження або інші заходи, передбачені державами-членами, під час періодичного поновлення посвідчень.

(8) З міркувань безпеки дорожнього руху, необхідно встановити мінімальні вимоги щодо видання посвідчень водія. Стандарти щодо іспитів на право керування транспортними засобами та щодо видання посвідчень потребують гармонізації. З цією метою необхідно визначити знання, навички та поведінку, пов'язані з керуванням транспортними засобами, іспит на право керування повинен базуватися на цих поняттях, а мінімальні стандарти фізичної та психічної придатності водія необхідно переглянути.

(9) Необхідно, щоб під час видання посвідчень водія та періодично після цього водії транспортних засобів, призначених для перевезення людей або вантажів, надавали підтвердження відповідності мінімальним стандартам фізичної та психічної придатності до керування. Такий регулярний контроль згідно з національними правилами відповідності мінімальним стандартам сприятиме вільному руху осіб, дозволить уникати порушень правил конкуренції та враховувати відповідальність водіїв таких транспортних засобів. Державам-членам повинно бути дозволено запроваджувати медичні обстеження, що гарантуватимуть відповідність мінімальним стандартам фізичної та психічної придатності до керування іншими транспортними засобами. Для забезпечення прозорості терміни таких обстежень повинні збігатися з термінами поновлення посвідчень водія, а отже визначатися строком дійсності посвідчення.

(10) Необхідно надалі посилювати принцип поступового доступу до категорій двоколісних транспортних засобів та до категорій транспортних засобів, що їх використовують для перевезення пасажирів і вантажів.

(11) Тим не менше, державам-членам повинно бути дозволено встановлювати вищі вікові межі для керування певними категоріями транспортних засобів з метою додаткового підвищення безпеки дорожнього руху; державам-членам, за виняткових обставин, повинно бути дозволено встановлювати нижчі вікові межі з метою врахування національних обставин.

(12) Означення категорій повинні більшою мірою відображати технічні характеристики транспортних засобів, які вони охоплюють, та навички, необхідні для керування транспортним засобом.

(13) Запровадження категорії посвідчення водія для мопедів підвищить безпеку дорожнього руху, зокрема для наймолодших водіїв, які, згідно зі статистикою, найсильніше страждають від дорожньо-транспортних пригод.

(14) Необхідно ухвалити спеціальні положення, щоб спростити особам з фізичною інвалідністю керування транспортними засобами.

(15) З міркувань, пов'язаних з безпекою дорожнього руху, держави-члени повинні мати змогу застосовувати свої національні положення щодо вилучення, призупинення, поновлення та позбавлення посвідчень водія до всіх власників посвідчень після отримання ними звичайного місця проживання на їхній території.

(16) Зразок посвідчення водія, установлений у Директиві 91/439/ЄЕС, повинен бути замінений єдиним зразком у вигляді пластикової карти. У той же час зазначений зразок посвідчення водія необхідно змінити у зв'язку із запровадженням нової категорії посвідчень водія для мопедів та нової категорії посвідчень водія для мотоциклів.

(17) Запровадження мікрочіпа (що не є обов'язковим) у новому зразку посвідченні водія у вигляді пластикової карти повинно дати можливість державам-членам додатково підвищити рівень захисту від шахрайства. Держави-члени повинні мати змогу на свій розсуд вносити до чіпа національні дані за умови, що це не зашкодить загальнодоступним даним. Технічні вимоги щодо мікрочіпа повинні бути визначені Комісією, за сприяння комітету з питань посвідчень водія.

(18) Щоб покращити знання й уміння екзаменаторів і тим самим забезпечити об'єктивніше оцінювання кандидатів на отримання посвідчення водія та досягнути вищого рівня гармонізації іспитів на право керування транспортними засобами, необхідно встановити мінімальні критерії щодо доступу до професії екзаменатора та вимоги щодо підготовки екзаменаторів.

(19) Необхідно дозволити Комісії здійснювати адаптацію додатків I - VI до науково-технічного прогресу.

(20) Необхідні для імплементації цієї Директиви інструменти повинні бути ухвалені відповідно до Рішення Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 року про встановлення порядку здійснення виконавчих повноважень, наданих Комісії (-1).

__________

(-1) ОВ L 184, 17.07.1999, с.23. Рішення зі змінами ш доповненнями, внесеними Рішенням 2006/512/ЄС (ОВ L 200, 22.07.2006, с. 11).

(21) Зокрема, Комісія повинна мати повноваження встановлювати критерії, необхідні для застосування цієї Директиви. Оскільки такі інструменти мають загальний характер і призначені внести зміни до несуттєвих елементів цієї Директиви, їх повинно бути ухвалено відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, передбаченої в статті 5a Рішення 1999/468/ЄС.

(22) Оскільки цілі цієї Директиви не можуть бути достатньою мірою досягнуті державами-членами, проте, з огляду на їхній масштаб та наслідки, можуть бути успішніше досягнуті на рівні Співтовариства, Співтовариство може ухвалювати інструменти відповідно до принципу субсидіарності, встановленого у статті 5 Договору. Відповідно до принципу пропорційності, встановленого у згаданій статті, ця Директива не виходить за межі необхідного для досягнення таких цілей.

(23) Ця Директива не повинна обмежувати зобов'язання держав-членів щодо кінцевих термінів транспозиції до національного законодавства та застосування директив, зазначених у частині B додатка VII,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

1. Держави-члени запроваджують національне посвідчення водія на основі зразка Співтовариства, установленого в додатку I, згідно з положеннями цієї Директиви. Емблема на сторінці 1 зразка посвідчення водія Співтовариства містить розпізнавальний знак держави- члена, яка видає посвідчення.

2. Без обмеження правил захисту даних, держави-члени можуть запровадити носій інформації (мікрочіп) як складовий елемент посвідчення водія, як тільки вимоги стосовно мікрочіпа, зазначеного в додатку I, що призначені внести зміни до несуттєвих елементів цієї Директиви шляхом її доповнення, будуть установлені Комісією відповідно до процедури, зазначеної в статті 9(2). Ці вимоги передбачають затвердження типу ЄС, що повинно відбуватися тільки після демонстрації здатно сті протистояти спробам протизаконного втручання чи зміни даних.

3. Мікрочіп повинен містити гармонізовані дані посвідчення водія, зазначені в додатку I.

Після консультацій з Комісією держави-члени можуть зберігати додаткові дані за умови, що це жодним чином не перешкоджатиме імплементації цієї Директиви.

З дотриманням процедури, зазначеної в статті 9(2), Комісія може вносити зміни і доповнення до додатка I, щоб гарантувати майбутню операційну сумісність.

4. За згодою Комісії в зразок, викладений в додатку І, держави-члени можуть вносити поправки, що є необхідні для комп'ютерної обробки посвідчення водія.

1. Посвідчення водія, видані державами-членами, взаємно визнаються.

2. Якщо власник дійсного національного посвідчення водія, що не має строку адміністративної дійсності, встановленого в статті 7(2), переходить на звичайне місце проживання в державі-члені, іншій ніж та, що видала посвідчення водія, приймаюча держава-член може застосовувати до посвідчення строки адміністративної дійсності, установлені в згаданій статті, шляхом поновлення посвідчення водія через 2 роки після дати, на яку власник посвідчення водія перейшов на звичайне місце проживання на її території.

1. Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб уникнути будь-якого ризику підроблення посвідчень водія, у тому числі тих, що відповідають зразкам посвідчень водія, виданим до набуття цією Директивою чинності. Вони інформують про це Комісію.

2. Матеріал, що його використовують для виготовлення посвідчень водія, як це встановлено в додатку I, повинен бути захищений від підробок завдяки дотриманню технічних вимог, призначених внести зміни до несуттєвих елементів цієї Директиви шляхом її доповнення, які Комісія повинна встановити згідно з процедурою, зазначеною в статті 9(2). Держави-члени мають свободу запроваджувати додаткові елементи захисту.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб не пізніше 19 січня 2033 року всі посвідчення водія, які було видано або які перебувають в обігу, відповідали вимогам цієї Директиви.

1. Посвідчення водія, передбачене в статті 1, надає право керувати механічними транспортними засобами визначених нижче категорій. Його можуть видавати особам, що досягли мінімального віку, вказаного для кожної категорії. "Механічний транспортний засіб" означає будь-який самохідний транспортний засіб, що рухається дорогою під дією власної тяги, інший ніж рейковий транспортний засіб.

2. мопеди:

Категорія АМ:

- Двоколісні транспортні засоби або триколісні транспортні засоби з максимальною проектною швидкістю до 45 км/год, як це визначено в статті 1(2)(а) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2002/24/ЄС від 18 березня 2002 року щодо затвердження типу дво- або триколісних транспортних засобів (-1) (за винятком тих, у яких максимальна проектна швидкість менш ніж або дорівнює 25 км/год) та легкі квадрицикли, визначені в статті 1(3)(а) Директиви 2002/24/ЄС,

__________

(1) ОВ L 124, 09.05.2002, с. 1. Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою Комісії 2005/30/ЄС (ОВ L 106, 27.04.2005, с. 17).

- мінімальний вік для категорії АМ становить 16 років;

3. мотоцикли з боковим причепом або без нього та моторизовані трицикли:

- "мотоцикл" означає двоколісні транспортні засоби з боковим причепом або без нього, як це визначено в статті 1(2)(b) Директиви 2002/24/ЄС,

- "моторизований трицикл" означає транспортні засоби з трьома симетрично розташованими колесами, як це визначено в статті 1(2)(с) Директиви 2002/24/ЄС;

(a) Категорія А1:

- мотоцикли з робочим об'ємом циліндра не більш ніж 125 кубічних сантиметрів, потужністю не більш ніж 11 кВт та співвідношенням потужність/вага не більш ніж 0,1 кВт/кг,

- моторизовані трицикли, потужність яких не перевищує 15 кВт,

- мінімальний вік для категорії А1 становить 16 років;

(b) Категорія А2:

- мотоцикли, потужність яких не перевищує 35 кВт зі співвідношенням потужність/вага не більш ніж 0,2 кВт/кг, що не походять від транспортних засобів, потужність яких більш ніж удвічі перевищує їхню власну,

- мінімальний вік для категорії А2 становить 18 років;

(c) Категорія А:

(i) мотоцикли

- Мінімальний вік для категорії А становить 20 років. Однак для отримання дозволу на керування мотоциклами цієї категорії необхідний дворічний досвід керування мотоциклами за посвідченням категорії А2. Від цієї вимоги щодо попереднього досвіду можна відмовитися, якщо вік кандидата становить щонайменше 24 роки.

(ii) моторизовані трицикли, потужність яких перевищує 15 кВт

- Мінімальний вік для керування моторизованими трициклами, потужність яких перевищує 15 кВт, становить 21 рік.

4. автомобілі:

- "автомобіль" означає будь-який механічний транспортний засіб, який зазвичай використовують для перевезення по дорозі людей або вантажів або для буксирування по дорозі транспортних засобів, призначених для перевезення людей або вантажів. Цей термін включає в себе тролейбуси, тобто транспортні засоби, що під'єднані до електричного проводу, але не є рейковими. Він не включає в себе сільськогосподарські або лісогосподарські трактори,

- "Сільськогосподарський або лісогосподарський трактор" означає будь-який механічний транспортний засіб, який пересувається на колесах або гусеницях, має щонайменше дві осі, основна функція якого полягає в його тяговій потужності, спеціально розроблений, щоб тягнути, штовхати, переміщати або приводити в дію деякі механізми, машини або причепи, що їх використовують у сільськогосподарській та лісогосподарській діяльності, та використання якого для перевезення людей або вантажів по дорозі чи для буксирування по дорозі транспортних засобів, призначених для перевезення людей або вантажів, є лише другорядною функцією;

(a) Категорія В1:

- квадрицикли, визначені в статті 1(3)(b) Директиви 2002/24/ЄС,

- мінімальний вік для категорії В1 становить 16 років,

- категорія В1 є необов'язковою; у державах-членах, що не запроваджують цю категорію посвідчень водія, для керування такими транспортними засобами необхідне посвідчення водія категорії В;

(b) Категорія В:

Автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кг, що їх спроектовано та побудовано для перевезення не більш ніж 8 пасажирів, крім водія; автомобілі цієї категорії можна поєднувати з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кг.

Без обмеження положень правил затвердження типу для відповідних транспортних засобів, автомобілі цієї категорії можна поєднувати з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг, за умови що дозволена максимальна маса такого автопоїзда не перевищує 4250 кг. Якщо маса такого автопоїзда перевищує 3500 кг, держави-члени повинні, згідно з положеннями додатка V, вимагати, щоб таким автопоїздом можна було керувати лише після:

- проходження навчання або

- складення іспиту з навичок і поведінки.

Держави-члени також можуть вимагати як проходження навчання, так і складення іспиту з навичок і поведінки.

Держави-члени зазначають на посвідченні водія дозвіл на керування таким автопоїздом, використовуючи відповідний код Співтовариства.

Мінімальний вік для категорії В становить 18 років;

(c) Категорія BE:

- без обмеження положень правил затвердження типу для відповідних транспортних засобів, автопоїзд транспортних засобів, що складається з тягача категорії B та причепа або напівпричепа, у якому дозволена максимальна маса причепа або напівпричепа не перевищує 3500 кг,

мінімальний вік для категорії BE становить 18 років;

(d) Категорія C1:

автомобілі, інші ніж ті, що належать до категорії D1 або D, дозволена максимальна маса яких перевищує 3500 кг, але не перевищує 7500 кг, і які спроектовано й побудовано для перевезення не більш ніж 8 пасажирів крім водія; автомобілі цієї категорії можна поєднувати з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кг;

(e) Категорія C1E:

- без обмеження положень правил затвердження типу для таких транспортних засобів, автопоїзди транспортних засобів, що складаються з тягача категорії C1 та його причепа або напівпричепа, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг, за умови що дозволена максимальна маса автопоїзда не перевищує 12 000 кг,

- без обмеження положень правил затвердження типу для таких транспортних засобів, автопоїзди транспортних засобів, що складаються з тягача категорії B та його причепа або напівпричепа, дозволена максимальна маса якого перевищує 3500 кг, за умови що дозволена максимальна маса автопоїзда не перевищує 12 000 кг,

- мінімальний вік для категорій C1 та C1E становить 18 років, без порушення положень щодо керування такими транспортними засобами, Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/59/ЄС від 15 липня 2003 року про первинну кваліфікацію та періодичне навчання водіїв деяких дорожніх транспортних засобів для перевезення вантажів або пасажирів (-1);

__________

(-1) ОВ L 226, 10.09.2003, с. 4. Директива зі змінами і доповненнями, внесеними Директивою Ради 2004/66/ЄС (ОВ L 168, 01.05.2004, с. 35).

(f) Категорія С:

автомобілі, крім тих, що належать до категорії D1 або D, дозволена максимальна маса яких перевищує 3500 кг, і які спроектовано й побудовано для перевезення не більш ніж 8 пасажирів крім водія; автомобілі цієї категорії можна поєднувати з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кг;

(g) Категорія СЕ:

- без обмеження положень правил затвердження типу для таких транспортних засобів, автопоїзди транспортних засобів, що складаються з тягача категорії С та його причепа або напівпричепа, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг,