ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, зокрема його статтю 175(1),

Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-1),

Діючи згідно з процедурою, встановленою у статті 251 Договору (-2),

Оскільки:

(1) До Директиви Ради 79/409/ЄЕС від 2 квітня 1979 року про збереження диких птахів (-3) було декілька разів внесено значні зміни (-4). В інтересах ясності та раціональності зазначену Директиву необхідно кодифікувати.

(2) Рішення Європейського Парламенту і Ради № 1600/2002/ЄС від 22 липня 2002 року про Шосту програму дій Співтовариства у сфері довкілля (-5) закликає до конкретних дій щодо біорізноманіття, включаючи захист птахів та їхніх оселищ.

(3) Велика кількість видів диких птахів, що природно трапляються на європейській території держав-членів, зменшується за чисельністю, і в деяких випадках дуже швидко. Таке зменшення становить серйозну загрозу для збереження природного середовища, головним чином через загрозу для біологічної рівноваги.

(4) Види диких птахів, що природно трапляються на європейській території держав-членів, є переважно мігруючими видами. Такі види є спільним надбанням, а дієва охорона птахів є типовою транскордонною екологічною проблемою, що передбачає спільну відповідальність.

(5) Збереження видів диких птахів, що природно трапляються на європейській території держав-членів, є необхідним для досягнення цілей Співтовариства стосовно покращення умов проживання та сталого розвитку.

(6) Заходи, що їх необхідно вжити, повинні стосуватися різних чинників, що можуть вплинути на чисельність птахів, а саме наслідків людської діяльності і, зокрема, знищення та забруднення їхніх оселищ, відлову і вбивства людиною та торгівлі, що є результатом такої діяльності; суворість таких заходів необхідно адаптувати до конкретної ситуації із різними видами у рамках загальної політики збереження.

(7) Збереження має на меті довготривалу охорону і управління природними ресурсами як невід’ємною частиною надбання народів Європи. Це дає можливість контролювати природні ресурси і управляти їхнім використанням на основі заходів, необхідних для підтримання та регулювання природного балансу між видами настільки, наскільки це можливо.

(8) Збереження, підтримання або відновлення достатнього різноманіття та площі оселищ має істотне значення для збереження усіх видів птахів. До окремих видів птахів необхідно вживати спеціальних заходів із збереження їхніх оселищ з метою забезпечення їх виживання і відтворення у місцях розповсюдження цих видів. Такі заходи повинні також враховувати мігруючі види і координуватися з метою створення єдиної системи.

(9) З метою попередження можливого шкідливого впливу комерційних інтересів на рівні використання, необхідно накласти загальну заборону на реалізацію та обмежити усі відступи для тих видів, для яких це дозволяє їхній біологічний статус, беручи до уваги особливі умови, що існують в різних регіонах.

(10) Через високий рівень популяції, географічне поширення та рівень відтворюваності на території Співтовариства в цілому, на окремі види може бути дозволене полювання, що є допустимим використанням у випадку встановлення та виконання певних обмежень, оскільки таке полювання повинне бути сумісним із збереженням популяції цих видів на достатньому рівні.

(11) Різні засоби, знаряддя чи методи масштабного чи неселекгивного відлову або вбивства та полювання з використанням певних видів транспорту повинні бути заборонені через надмірний вплив, який вони чинять або можуть чинити на чисельність відповідних видів.

(12) Через важливість, якої можуть набувати певні конкретні обставини, необхідно передбачити можливості для відступу від встановлених вимог за певних умов і за моніторингу з боку Комісії.

(13) Збереження птахів і, зокрема, мігруючих птахів, все ще є проблемою, що вимагає наукових досліджень. Такі дослідження також дадуть можливість оцінити результативність вжитих заходів.

(14) Необхідно подбати, консультуючись із Комісією, щоб інтродукція будь-яких видів диких птахів, що природно не трапляються на європейській території держав-членів, не завдавала шкоди місцевій флорі і фауні.

(15) Комісія кожні три роки готуватиме та передаватиме державам-членам зведений звіт, що базується на інформації, наданій державами-членами про застосування положень національного законодавства, упроваджених відповідно до цієї Директиви.

(16) Інструменти, необхідні для імплементації цієї Директиви, повинні бути ухвалені відповідно до Рішення Ради 1999/468/ ЄС від 28 червня 1999 року про встановлення процедур для здійснення виконавчих повноважень, покладених на Комісію (-6).

(17) Зокрема, Комісія повинна бути уповноважена вносити зміни в окремі додатки з огляду на науково-технічний прогрес. Оскільки такі інструменти є загального характеру і призначені для внесення змін до несуттєвих елементів цієї Директиви, вони повинні бути ухвалені відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, передбаченої у статті 5а Рішення 1999/468/ЄС.

(18) Ця Директива не повинна обмежувати зобов’язання держав-членів стосовно часових рамок для транспозицї у національне законодавство директив, визначених у частині В додатка VI,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

1. Ця Директива стосується збереження усіх видів диких птахів, що трапляються у стані природної волі на європейській території держав-членів, до яких застосовується Договір. Вона охоплює охорону, управління і контроль цих видів, а також встановлює правила їх використання.

2. Ця директива застосовується до птахів, їхніх яєць, гнізд та оселищ.

Держави-члени вживають необхідних заходів для підтримання популяції видів, зазначених у статті 1, на рівні, що відповідає, зокрема, екологічним, науковим та культурним вимогам, враховуючи при цьому економічні і рекреаційні вимоги, або для адаптації популяції цих видів до такого рівня.

1. З огляду на вимоги, зазначені у статті 2, держави-члени вживають необхідних заходів із збереження, підтримання та відновлення достатнього різноманіття та площі оселищ для усіх видів птахів, зазначених у статті 1.

2. Збереження, підтримання та відновлення біотопів і оселищ включає, у першу чергу, такі заходи:

(a) створення природоохоронних територій;

(b) утримування та управління відповідно до екологічних потреб оселищ всередині і за межами природоохоронних територій;

(c) відновлення зруйнованих біотопів;

(d) створення біотопів.

1. До видів, наведених у додатку I, застосовуються спеціальні заходи із збереження їхніх оселищ з метою забезпечення їх виживання і відтворення у місцях їх розповсюдження.

У зв’язку з цим, враховуються:

(a) види, що перебувають під загрозою зникнення;

(b) види, вразливі до конкретних змін у їхніх оселищах;

(c) види, що вважаються рідкісними через малу популяцію або обмежене локальне розповсюдження;

(d) інші види, що потребують особливої уваги через особливу природу їхнього оселигща.

Тенденції і зміни в рівнях популяції повинні враховуватися як основа для оцінки.

Держави-члени здійснюють класифікацію за кількістю і розміром, головним чином, найбільш придатних територій як спеціальних природоохоронних територій для збереження цих видів у географічній морській зоні та на суходолі, де застосовується ця Директива.

2. Держави-члени вживають подібних заходів до мігруючих видів, що регулярно трапляються і не зазначені у додатку I, беручи до уваги необхідність їх охорони у географічній морській зоні та на суходолі, де застосовується ця Директива, а саме, що стосується місць їхнього розмноження, линяння та зимівлі, а також місць зупинки уздовж їхніх міграційних маршрутів. У зв’язку з цим, держави-члени приділяють особливу увагу охороні водно-болотних угідь, і, зокрема, водно-болотних угідь міжнародного значення.

3. Держави-члени надсилають Комісії усю відповідну інформацію з тим, щоб вона могла виступати з відповідними ініціативами щодо координації заходів, необхідних для забезпечення того, щоб території, зазначені у параграфах 1 та 2, формували цілісну систему, що відповідає вимогам охорони цих видів у географічній морській зоні та на суходолі, де застосовується ця Директива.

4. Щодо природоохоронних територій, зазначених у параграфах 1 та 2, держави-члени вживають відповідних заходів щодо недопущення забруднення чи погіршення оселищ або будь-яких порушень, що впливають на птахів, настільки, наскільки вони будуть значущими з огляду на цілі цієї статті. Держави-члени також докладають зусиль щодо недопущення забруднення чи погіршення оселищ поза межами цих природоохоронних територій.