Відповідно до пункту 15 частини першої та частини другої статті 7 Закону України "Про страхування" Кабінет Міністрів України

Затвердити Порядок і правила проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою, що додаються.

1. Обов’язкове страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю та здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою (далі - обов’язкове страхування), проводиться відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної інвестором (інвесторами) довкіллю та/або здоров’ю людей під час провадження ним (ними) діяльності за угодою про розподіл продукції.

2. У цих Порядку і правилах терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про угоди про розподіл продукції".

3. Суб’єктами обов’язкового страхування є:

1) страхувальник - інвестор (інвестори) за угодою про розподіл продукції;

2) страховик - фінансова установа, яка отримала в установленому порядку ліцензію на проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

3) треті особи - фізичні та юридичні особи, яким заподіяна пряма шкода внаслідок діяльності страхувальника за угодою про розподіл продукції, крім осіб, які перебувають у трудових відносинах із страхувальником.

4. Предметом договору обов’язкового страхування є майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником довкіллю та/або здоров’ю людей під час провадження ним діяльності за угодою про розподіл продукції.

5. Страховими ризиками є певні події, внаслідок яких виникає ризик заподіяння шкоди довкіллю та/або здоров’ю людей (забруднення навколишнього природного середовища, погіршення якості природних ресурсів; тимчасова втрата працездатності фізичних осіб, інвалідність, смерть) під час провадження страхувальником діяльності за угодою про розподіл продукції.

6. Страховим випадком є певна подія, внаслідок настання якої у страхувальника виникає обов’язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю та/або здоров’ю людей під час провадження ним діяльності за угодою про розподіл продукції, за умови, що подія, яка призвела до заподіяння такої шкоди довкіллю та/або здоров’ю людей, сталася в період дії договору обов’язкового страхування та встановлено причинно-наслідковий зв’язок між заподіянням шкоди довкіллю та/або здоров’ю людей і діяльністю страхувальника за угодою про розподіл продукції.

7. Не визнаються страховими випадками події, що сталися внаслідок:

воєнних дій, збройних конфліктів, громадянської війни, повстань, політичних або громадянських заворушень, страйків, терористичних актів;

впливу іонізуючого випромінювання та радіаційного впливу;

непереборної сили, в тому числі природних явищ, які мають винятковий, неминучий, непередбачуваний характер;

псування (корозії, гниття, зносу, окислювання, бродіння) предметів (устатковання, матеріалів, речовин), що використовуються в технологічному процесі, яке мало бути, але не було враховане;

самозапалення та інших природних властивостей окремих предметів, які мали бути, але не були враховані під час їх використання;

самовільного користування надрами;

проведення робіт без затвердженої в установленому законодавством порядку технічної документації (проектів, паспортів тощо) або з порушенням її вимог.

Претензії або позови, пред’явлені третіми особами стосовно відшкодування шкоди, спричиненої однією подією, вважаються пред’явленими щодо одного страхового випадку.

8. У разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страхувальник повинен протягом двох робочих днів після того, як про неї стало відомо, письмово повідомити страховика про подію, її характер, попередньо встановлені причини, орієнтовний розмір шкоди та вжиті заходи щодо зменшення її розміру.

9. Страхова сума за одним договором обов’язкового страхування становить 10 млн. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент визначення її конкретного розміру.

У разі коли угодою про розподіл продукції передбачено, що витрати на страхування включаються до складу витрат, що підлягають відшкодуванню компенсаційною продукцією, страхова сума за одним договором обов’язкового страхування становить 5 млн. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент визначення її конкретного розміру.

10. Розміри страхових тарифів за договорами обов’язкового страхування визначаються згідно з методикою актуарних розрахунків, наведеною у додатку 1.

Розмір страхового платежу, який підлягає внесенню згідно з договором обов’язкового страхування, визначається шляхом множення страхової суми за договором обов’язкового страхування на визначений страховий тариф.