Це рішення набуває статусу остаточного відповідно до обставин, визначених частиною 2 статті 44 Конвенції. Воно може бути піддане редакційному редагуванню.

У справі "Мельниченко проти України",

Європейський суд з прав людини (Друга секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. Дж.-П. Коста, Голова,

п. А.Бака,

п. Л.Лукайдес,

п. С.Бірсан,

п. К.Юнгвірт,

п. В.Буткевич,

п. М.Угрехелідзе, судді,

а також п. Т.Л.Ерлі, заступник Секретаря Секції, беручи до уваги ухвалу щодо прийнятності від 4 листопада 2003 року, й порадившись у нарадчій кімнаті 7 та 28 вересня 2004 року, виносить таке рішення, яке було прийняте останнього дня:

1. Справа ґрунтується на заяві (N 17707/02) проти України, що була подана до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі - Конвенція) громадянином України, паном Миколою Івановичем Мельниченком (далі - заявник), 23 квітня 2002 р.

2. Заявника представляв п. Сергій Головатий, юрист, що практикує у Києві, Україна. Уряд України (далі - Уряд) представляли його представники у Суді пані Валерія Лутковська, яку змінила пані Зоряна Бортновська.

3. Заявник стверджував, зокрема, що його право на вільні вибори, гарантоване статтею З Протоколу N 1 до Конвенції, було порушене.

4. Заява була передана до Другої Секції Суду (п. 1 правила 52 Регламенту Суду. Зі складу секції була створена палата в порядку, встановленому п. 1 правила 26 Регламенту, яка розглядала справу (п. 1 статті 27 Конвенції).

5. Своїм рішенням від 4 листопада 2003 року Суд проголосив заяву прийнятною у частині скарг на порушення статті 3 Протоколу N 1 до Конвенції.

6. Заявник та Уряд надали свої зауваження щодо суті (п. 1 правила 59 Регламенту. Після консультацій зі сторонами Палата вирішила, що вирішення справи щодо суті не вимагає усних слухань (п. З правила 59 Регламенту)), сторони відповідали письмово на зауваження один одного.

7. Заявник, пан Микола Іванович Мельниченко, народився 18 жовтня 1966 року у селі Западинка Васильківського району Київської області. Зараз він проживає в Сполучених Штатах Америки, де він отримав статус біженця.

8. Заявник працював в Управлінні державної охорони при Адміністрації Президента України. У його обов'язки входила охорона кабінету Президента. Під час своєї роботи заявник, за його твердженнями, зробив аудіозапис приватних розмов Президента з третіми особами, що стосувалися можливої участі Президента у зникненні журналіста Георгія Гонгадзе.

9. П. Гонгадзе був політичним журналістом та головним редактором Інтернет-видання "Українська правда". Він був відомий своїм критичним відношенням до влади та своїм внеском у поширення свободи слова в Україні та за її межами. Він зник 16 вересня 2000 року після того, як він тривалий час заявляв, що йому погрожують та стежать за ним. 2 листопада 2000 року біля міста Таращі Київської області було знайдене тіло без голови невідомої особи, яка пізніше за результатами судової експертизи була ідентифікована як п. Гонгадзе. Вдова Гонгадзе звернулась до Суду [Європейського суду з прав людини] (N 34056/02).

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

А. Історія справи

10. 26 листопада 2000 року заявник залишив Україну, оскільки він побоювався політичного переслідування за публічне розголошення вищезазначених аудіозаписів.

11. 28 листопада 2000 року Голова Соціалістичної партії України п. Мороз публічно озвучив під час сесії Верховної Ради України існуючі аудіозаписи, таємно зроблені в кабінеті Президента, які викривали участь Президента та інших вищих посадових осіб держави у зникненні Георгія Гонгадзе. Відповідно до звіту "Репортерів без кордонів", опублікованого 22 січня 2001 року, у записаній розмові згадувалися різні способи, якими можна було позбутися п. Гонгадзе. У одній з тих розмов, нібито між Президентом та Міністром внутрішніх справ, Міністр сказав, що знає людей, здатних виконати це завдання, людей, яких він назвав "справжніми орлами", готових зробити все, що треба ("Справжні орли" означали нелегальну групу колишніх або теперішніх членів охорони). Це викриття призвело до величезного політичного скандалу.

12. Двома днями пізніше, 30 листопада 2000 року, Печерський районний суд м. Києва порушив кримінальну справу проти п. Мороза за наклеп через ці аудіокасети.

13. Заявник втік з України. Проте, він ще мав внутрішній паспорт, в якому зазначалась його прописка в м. Києві (як вона тоді називалась, див. пп. 40-42 нижче).

14. Заявник звернувся за політичним притулком до Сполучених Штатів Америки (США). 27 квітня 2001 року Служба імміграції та натуралізації Департаменту юстиції США визнала заявника біженцем відповідно до Конвенції ООН "Про статус біженців" 1951 року (далі - Женевська Конвенція). Департамент юстиції США видав заявнику проїзний документ біженця і надав йому право залишатися у США на невизначений строк.

15. 4 січня 2001 року слідчий Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ) порушив кримінальну справу щодо заявника за обвинуваченням його в наклепі як щодо Президента України - п. Л.Кучми, так і щодо п. В.Литвина та п. Ю.Кравченка, які в той час були Головою Адміністрації Президента України та Міністром внутрішніх справ відповідно. Ця кримінальна справа була порушена також за ознаками злочину про підробку документа, який видається державною установою, оскільки заявник у заяві, поданій для оформлення паспорта, не зазначив, що він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, які йому стали відомі при виконанні ним службових обов'язків (див. п. 34 нижче). У цей же день слідчий ГПУ виніс постанову про оголошення заявника в розшук.

16. 14 лютого 2001 року слідчий ГПУ порушив ще одну кримінальну справу проти заявника про розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, та перевищення заявником влади та посадових повноважень. 15 лютого 2001 року заявник був обвинувачений у скоєнні всіх чотирьох злочинів разом. 19 жовтня 2001 року ГПУ повторно була винесена постанова про притягнення заявника як обвинуваченого відповідно до нового Кримінального кодексу. Обвинувачення в наклепі було зняте, оскільки новий Кримінальний кодекс декриміналізував цей злочин. 24 січня 2002 року Печерський районний суд м. Києва у відсутності заявника виніс рішення про його затримання для розгляду в судовому засіданні питання щодо взяття заявника під варту.

В. Факти, які стали підставою для скарг заявника

17. 12 січня 2002 року 9-й з'їзд Соціалістичної партії України висунув заявника кандидатом за N 15 у списку Соціалістичної партії України на вибори до Верховної Ради України.

18. 22 січня 2002 року Соціалістична партія України подала до Центральної виборчої комісії заяву заявника про його реєстрацію кандидатом. У заяві про реєстрацію заявник вказав адресу прописки як адресу свого місця проживання протягом останніх п'яти років.

19. 26 січня 2002 року Центральна виборча комісія України прийняла постанову N 94 "Про відмову у реєстрації кандидатів у народні депутати України від 31 березня 2002 року".

20. Ця постанова ґрунтувалась на стенограмі засідання щодо вирішення прохання заявника про реєстрацію та була прийнята за пропозицією пані М.Ставнійчук, члена Центральної виборчої комісії, яка заявляла, що у реєстрації слід відмовити за таких підстав:

"... З вищезазначеного випливає, що дія частини другої статті 8 Закону України "Про вибори народних депутатів України" у частині проживання відповідно до чинних міжнародних договорів України не поширюється на Мельниченка М.І.

Перебування М.І. Мельниченка у США з правової точки зору також не є таким, що може бути визнано як постійне проживання в Україні, передбачене статтею 8 Закону...

... будь-яка перерва у проживанні в Україні поза підставами проживання або перебування, передбаченими в частині другій статті 8 Закону.., виключає можливість для особи мати право бути обраним народним депутатом України, оскільки це [перерва у проживанні] не є підставою проживання в Україні.

... З огляду на це та на те, що М.І. Мельниченко подав недостовірні відомості щодо свого фактичного проживання або перебування протягом останніх п'яти років, і це було виявлено Центральною виборчою комісією, пропонується Комісії відмовити Мельниченку М.І. в реєстрації як кандидата у народні депутати України..."

21. У результаті Центральна виборча комісія прийняла пропозицію пані М.Ставнійчук і відмовила у реєстрації 13 потенційним кандидатам, включаючи заявника. Зокрема, вона вирішила:

"... 2. Відмовити в реєстрації кандидата у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі Мельниченка Миколи Івановича, включеного до виборчого списку кандидатів у народні депутати України від Соціалістичної партії України по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року під N 15, в документах якого, поданих до Центральної виборчої комісії, виявлено суттєво недостовірні відомості щодо адреси місця проживання та зазначення часу проживання в Україні протягом останніх п'яти років".

22. Протягом засідання Комісія через інше регулювання правових відносин зробила різницю між ситуацією заявника та п. Ю.М. Звягільського, якому було дозволено балотуватися у депутати на попередніх виборах, не зважаючи на те, що він тимчасово провів більше двох років за кордоном для медичного лікування в Ізраїлі. Заявник стверджує, що п. Ю.М. Звягільський, якого обвинувачували у зловживанні владою та посадовими обов'язками під час перебування його на посаді Прем'єр-міністра України, втік до Ізраїлю під час призупинення його депутатської недоторканності.

23. Іншим 12 кандидатам було відмовлено у реєстрації через неналежне оформлення необхідних для реєстрації документів.

24. 30 січня 2002 року Соціалістична партія України подала скаргу до Верховного Суду України на постанову N 94 Центральної виборчої комісії від 26 січня 2002 року, в якій вимагала визнати постанову незаконною та скасувати.

25. 8 лютого 2002 року Верховний Суд України відхилив скаргу з таких підстав:

"... відомості про фактичне проживання Мельниченка М.І. протягом останніх 5 років в Україні спростовуються встановленими Центральною виборчою комісією і судом фактами. Вони є суттєво недостовірними для кандидата в депутати Верховної Ради України, а тому п. 2 постанови Центральної виборчої комісії від 26 січня 2002 року N 94 відповідає вимогам п. 2 ст. 8, ст. ст. 41 і 47 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

На підставі наведеного та беручи до уваги все вищезазначене ... суд,

вирішив:

скаргу Соціалістичної партії України на п. 2 постанови Центральної виборчої комісії від 26 січня 2002 року N 94 про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі Мельниченка Миколи Івановича залишити без задоволення".

26. 21 листопада 2002 року заявник повідомив Суд, що він проживає у Сполучених Штатах Америки, де він отримав статус біженця. Це було відомо в Україні, оскільки його справі приділяли багато уваги ЗМІ.

II. ВІДПОВІДНЕ МІЖНАРОДНЕ ЗАКОНОДАВСТВО, НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА ПРАКТИКА

А. Обмеження права голосу біженця у міжнародному праві

27. Стаття 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, учасником якого є Україна, гарантує громадянам держави право обирати та бути обраним.

28. Щодо можливості біженців брати участь у виборах у державі їх походження, то Комітет з прав людини в своєму Загальному Коментарі статті 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права зазначає, що хоча стаття 25 забороняє будь-яку дискримінацію щодо громадян, проте вимога реєстрації, яка залежить від проживання, може бути виправдана. Таким чином, держави мають право обмежити виборче право до тих громадян, які фактично проживають на їх території. Цей Коментар також закріплює, що:

"15. Ефективне втілення права на вибори та можливість бути обраним гарантує, що особи мають право голосувати за того чи іншого кандидата на їх вибір. Будь-які обмеження права бути обраним, такі як мінімальний вік, повинні бути виправдані об'єктивністю та розумністю критерію. Особи, які мають право бути обраними, не повинні позбавлятися його через нерозумні або дискримінаційні вимоги, такі як освіта, проживання чи походження, або політична приналежність. Жодна особа не може зазнавати дискримінації чи будь-яких незручностей через те, що вона є кандидатом. Державні партії можуть визначати та роз'яснювати положення законодавства, які виключають якусь групу чи категорію осіб з виборчих посад".

В. Витяги з Роз'яснення щодо виборів, прийнятих Венеціанською Комісією на її 51-й сесії (5-6 липня 2002 року)

29. Відповідні витяги з Роз'яснень щодо виборів від 5-6 липня 2002 року містять таке:

Європейські виборчі принципи (проект Пояснювального звіту)

"По-третє, право голосувати та (або) право бути обраним може бути предметом обмеження, виходячи з місця проживання,.. проживання в цьому випадку означає місце постійного проживання... І навпаки, декілька держав гарантують своїм громадянам, які живуть за кордоном, право голосу і навіть право бути обраним... Реєстрація могла мати місце там, де виборець додатково проживає, якщо він чи вона проживають там регулярно і це відображається, наприклад, у його місцевих податках; тоді, звичайно, виборець не може бути зареєстрований там, де він чи вона проживають в основному.

Вільне пересування громадян в межах держави є одним з фундаментальних прав, яке необхідне для справді демократичних виборів. Проте, якщо особи змінили місце проживання поза їх волею, вони мають мати, протягом певного часу, можливість розглядатися як резиденти їх колишнього місця проживання. Така можливість повинна бути як мінімум протягом п'яти років, але не більше п'ятнадцяти років для осіб, які знаходяться за межами своєї держави.

Наприкінці, обмеження можуть бути зроблені щодо політичних прав. Проте такі обмеження повинні відповідати звичайним умовам, відповідно до яких основні права можуть бути обмежені. Іншими словами, вони повинні:

- бути передбачені законом;

- відповідати принципу пропорційності;

- базуватися на психічній недієздатності особи або кримінальному обвинуваченні за тяжкі злочини.

Більше того, позбавлення політичних прав може бути тільки за рішенням суду відповідно до закону. Проте, у випадку позбавлення права на підставі психічної недієздатності, таке рішення може стосуватися недієздатності та тягнути за собою в силу самого закону позбавлення цивільних прав.

Умови позбавлення осіб права бути обраними можуть бути менш суворими, ніж позбавлення їх права голосу, оскільки в результаті перебування особи на державній посаді її можна звільнити з неї, якщо вона своїми діями на цій посаді порушує значні суспільні інтереси, що буде переслідувати законну мету".

С. Практика різних юрисдикційних органів, що стосується вимоги щодо проживання стосовно права на вільні вибори

30. Немає єдиної практики різних держав щодо участі біженців у виборах. Хоча багато держав не передбачають ніякої вимоги щодо проживання (наприклад, Великобританія, Ірландія, Кіпр, Фінляндія, Італія, Франція, Греція, Польща, Нідерланди, Чехія, Іспанія, Португалія, Естонія, Латвія, Хорватія, Молдова, Швейцарія, Австрія та Туреччина), інші держави продовжують закріплювати таку вимогу до виборів Президента (наприклад Німеччина, Болгарія, Македонія, Азербайджан, Албанія та Росія) або парламентських виборів (Мальта та Ісландія - президентська система; Ліхтенштейн, Бельгія, Люксембург, Данія, Норвегія та Швеція - непрезидентська система), або до обох виборів (Угорщина, Словаччина, Вірменія, Румунія, Грузія, Литва та Україна).

D. Конституція України 1996

31. Відповідні витяги з Конституції України:

Стаття 8 "... Конституція України має найвищу юридичну силу. ... Норми Конституції України є нормами прямої дії..."

Стаття 9 "Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України..."

Стаття 22 "... Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані..."

Стаття 24 Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками... політичних... та інших переконань.., (чи) місця проживання..."

Стаття 38 "Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування".

Стаття 64 "Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції".

Стаття 76 "... Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку..."

Стаття 77 "... Порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом".

Е. Закон України "Про Центральну виборчу комісію" від 17.12.1997 р.

32. Витяги з Закону України "Про Центральну виборчу комісію" від 17.12.1997 р.:

Стаття 1. Статус Центральної виборчої комісії

"Центральна виборча комісія (далі - Комісія) є постійно діючим державним органом, який відповідно до Конституції України, цього та інших законів України забезпечує організацію підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, а також всеукраїнських референдумів..."

Стаття 14. Повноваження ЦВК

"Центральна виборча комісія:..

... 11) реєструє відповідно до законів України кандидатів у депутати, включених до виборчих списків політичних партій (блоків), та видає представникам політичних партій (блоків) копію рішення про реєстрацію, посвідчення кандидатів у депутати..."

F. Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 р.*

33. Витяг з Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р.

Стаття 17. Місце проживання

"Місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає..."

G. Державна таємниця і заява на отримання паспорта

34. Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" містить у статті 12 посилання на Закон України "Про державну таємницю". Особи, обізнані з державною таємницею, більш детально контролюються, якщо вони хочуть отримати закордонний паспорт чи виїхати на постійне місце проживання за кордон. Міністерство внутрішніх справ разом зі Службою безпеки України систематично перевіряють усіх осіб, які звертаються за отриманням такого паспорта.

Н. Закон України "Про вибори народних депутатів України" від 18.10.2001 (зі змінами від 17.01.2002)

35. Відповідні витяги з Закону:

Стаття 8. Право бути обраним

"1. Депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

2. Проживання в Україні за цим Законом означає проживання на території, яка включає: територію в межах державного кордону України, судна, що перебувають у плаванні під Державним Прапором України, а також перебування громадян України у встановленому законодавством порядку у відрядженні за межами України, в дипломатичних та інших офіційних представництвах і консульських установах України, міжнародних організаціях та їх органах, на полярних станціях України, а так само перебування громадян України за її межами відповідно до чинних міжнародних договорів України..."

Стаття 41. Умови реєстрації кандидатів у депутати в багатомандатному окрузі, включених до виборчого списку партії

"... 8) автобіографій осіб, включених до виборчого списку партії (блоку), обсягом до двох тисяч друкованих знаків, що обов'язково повинні містити: прізвище, ім'я, по батькові, число, місяць, рік і місце народження, громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття, місце роботи, громадську роботу (в тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання із зазначенням часу проживання в Україні, відомості про наявність чи відсутність судимості;.."

Стаття 47. Відмова в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати

"1. Виборча комісія відмовляє у реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати у разі:

... 4)... неналежного оформлення документів, зазначених у статтях 41 ... цього Закону;

... 6) вибуття особи, висунутої кандидатом у депутати, за межі України для постійного проживання;

... 8) виявлення відповідною виборчою комісією суттєвої недостовірності відомостей про кандидата, поданих відповідно до цього Закону..."

I. Цивільний процесуальний кодекс (із змінами від 07.03.2000)

36. Відповідні витяги з Цивільного процесуального кодексу:

Стаття 243-16. Підсудність справ по скаргах, заявах

Скарги на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії розглядаються Верховним Судом України.

Стаття 243-17. Подання скарги, заяви

Скаргу на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, крім зазначених у главах 30-Б, 30-В цього Кодексу, може бути подано до Верховного Суду України протягом семи днів відповідно з дня прийняття Центральною виборчою комісією рішення, вчинення дії або бездіяльності.

Стаття 243-20. Рішення суду

"За результатами розгляду скарги суд постановляє рішення.

При встановленні обґрунтованості скарги суд визнає дії чи бездіяльність Центральної виборчої комісії неправомірними, скасовує рішення і зобов'язує задовольнити вимогу заявника та усунути порушення.

Якщо оскаржувані рішення, дії Центральної виборчої комісії відповідають вимогам закону, суд постановляє рішення про відмову в задоволенні скарги.

Рішення суду є остаточним і оскарженню не підлягає..."

J. Закон України "Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців" від 10 січня 2002 року

37. Відповідна частина цього Закону, прийнятого 10 січня 2002 року:

"Верховна Рада України постановляє:

Приєднатися до Конвенції про статус біженців, 1951 року та Протоколу щодо статусу біженців, 1967 року".

Ратифікаційна грамота Протоколу була передана депозитарію 04.04.2002 р. з негайним вступом в дію. Ратифікаційна грамота Конвенції була передана депозитарію 10.06.2002 р. і вступила в дію 08.09.2002 р.

К. Ухвала Конституційного Суду України від 14.03.2002 (N 4-у/2002)

38. Витяг Ухвали від 14.03.2002:

"Законом України "Про громадянство України" визначено, що безперервне проживання на території України - це проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України (стаття 1 цього Закону)..."

L. Практика Верховного Суду України

39. Витяги з судової практики Верховного Суду:

1. Рішення Верховного Суду від 25.03.2002 у справі Віктора Чайки

"Питання про суттєву недостовірність відомостей про кандидата в депутати слід пов'язувати з наявністю умисних винних дій кандидата, спрямованих на введення в оману ЦВК та виборців стосовно таких відомостей, які виключають можливість обрання його народним депутатом України або можуть вплинути на результати виборів..."

2. Рішення Верховного Суду від 13.02.2002 у справі Юрія Буздугана

"Описка в документах, поданих для реєстрації в ЦВК, не є підставою для відмови в реєстрації кандидатів в народні депутати України".

3. Рішення Верховного Суду від 25.03.2002 у справі Олександра Васька

"Суттєва недостовірність відомостей ... може полягати ... біографічних даних, відомостей про майновий стан за умови, що внаслідок їх оприлюднення у виборців формується помилкова думка про порядність, кваліфікацію, економічну незалежність чи майнову неспроможність кандидата у народні депутати.

Але в кожному конкретному випадку висновок комісії про недостовірність відомостей та їх суттєвий характер має ґрунтуватися на результатах комплексного вивчення всієї інформації, вміщеної в документах, поданих кандидатом у депутати, та обставинах, що зумовили подачу недостовірної інформації..."

4. Рішення Верховного Суду від 25.03.2002 у справі Степана Хмари

"... такими відомостями, що виключають можливість обрання особи народним депутатом, можуть бути недостовірні дані про вік, громадянство, час проживання в Україні або про наявність чи відсутність судимості за вчинення умисного злочину... суд вважає, що невключення заявником до декларації відомостей про наявність у нього на праві приватної власності нежилого приміщення ... само по собі не є суттєвою недостовірністю відомостей, яка тягне скасування реєстрації його кандидатом у народні депутати..."

М. Інструкції щодо місця проживання

40. Відповідні витяги з Рекомендації від 28 грудня 2001 року щодо заповнення декларації про майно кандидата передбачають таке (1):

(1) Декларація про майно та доходи кандидата до членів Верховної Ради України та членів його/її сім'ї за 2001 рік та Рекомендація щодо правил її заповнення, затверджена наказом Міністерства фінансів України N 611 від 28 грудня 2001 року, зареєстрована Міністерством юстиції України 2 січня 2002 року (N 1/6289).

"В. Рекомендація щодо правил заповнення:

... 1.2. Цей підпункт (відносно місця постійного проживання) слід заповнювати на підставі паспортних даних про прописку або тимчасову прописку (реєстрацію)".

41. Інструкція про порядок обліку та розгляду заяв про надання послуг телефонного зв'язку вимагає вказати адресу на підставі паспортних даних про прописку або тимчасову прописку. Такі ж вимоги можна знайти в Інструкції про порядок реєстрації громадян, які шукають роботу, та безробітних, про порядок видачі паспорта тощо.