1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Рішення


ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ята секція
РІШЕННЯ
Справа "Юхимович проти України"
(Заява № 11464/12)
Ст. 2 • Ефективне розслідування • Застосування сили • Непроведення оперативного та ефективного розслідування (процесуальний аспект) невиправданого вбивства сина заявника під час спроби його затримання (матеріальний аспект) • Протягом майже місяця після смерті її обставини досліджувалися виключно у межах неефективної дослідчої перевірки, суттєві недоліки у проведенні розслідування і тривалість розслідування у понад 19 років • Покладення тягарядоведення на державу з огляду на упущення в розслідуванні та суперечливі відомості в матеріалах • Заходи із затримання не були сплановані і проведені так, щоб мінімізувати застосування сили зі смертельним наслідком, відсутність задовільного та переконливого пояснення або вагомих доказів для виправдання її застосування
СТРАСБУРГ
17 грудня 2020 року
ОСТАТОЧНЕ
17/03/2021
Автентичний переклад
Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Його текст може підлягати редакційним виправленням.
У справі "Юхимович проти України"
Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:
Сіофра О’Лірі (<…>), Голова,
Мартіньш Мітс (<...>),
Ганна Юдківська (<...>),
Стефані Моро-Вікстром (<...>),
Йован Ілієвський (<...>),
Ладо Чантурія (<...>),
Івана Джеліч (<...>), судді,
та Віктор Соловейчік (<...>), Секретар секції,
з огляду на:
заяву (№ 11464/12), яку 06 січня 2012 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Леонтій Іванович Юхимович (далі - заявник),
рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про заяву,
зауваження сторін,
після обговорення за зачиненими дверима 24 листопада 2020 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ВСТУП
1. Справа стосується смерті сина заявника під час спроби його затримання та непроведення національними органами влади оперативного та ефективного розслідування справи, що є порушенням статті 2 Конвенції.
ФАКТИ
2. Заявник народився у 1949 році і проживає у м. Львові.
3. Спочатку заявника представляв п. А. Бурий - юрист, який практикує у м. Львові, а згодом він представляв себе самостійно. Уряд представляв його Уповноважений, на останніх етапах провадження п. І. Ліщина з Міністерства юстиції.
4. Факти справи, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.
I. ПОДІЇ, ЩО ПЕРЕДУВАЛИ СПРАВІ, А ТАКОЖ ПОДІЇ 04 БЕРЕЗНЯ 1999 РОКУ
5. 25 лютого 1999 року Б. звернулася до Управління боротьби з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України Львівської області (далі - УБОЗ) із заявою про те, що невідомі погрожували їй та вимагали суму у розмірі 25 000 доларів США (далі - доларів).
6. Згідно з твердженнями Уряду було проведено перевірку тверджень Б., і встановлено, що невідомими особами були син заявника Руслан Юхимович та його друг З., обидва, як стверджувалося, були членами організованої злочинної групи, яка займалася вимаганням грошових коштів і майна у жителів м. Миколаєва, та мали у користуванні зброю.
7. 01 березня 1999 року УБОЗ затвердило план проведення заходів із затримання стверджуваних вимагачів працівниками ВШР та ПСО "Сокіл" УБОЗ, до складу якого входили старший оперуповноважений Зар., оперуповноважений М. та помічники - оперуповноважений О. та Г.
8. 02 березня 1999 року зазначені працівники міліції, одягнені в цивільний одяг, організували засідку для затримання стверджуваних вимагачів у будинку Б. 22-річна дочка Б. і 16-річний син Б. перебували з Б. вдома.
9. 03 березня 1999 року було порушено кримінальну справу за фактом вимагання грошових коштів у Б.
10. Згідно з твердженнями сторін вбачається, що 04 березня 1999 року близько 14 год. 00 хв. приватний таксист Ц. відвіз сина заявника та З. до будинку Б. Двоє чоловіків пішли до будинку, а водій залишився в автомобілі. Донька Б. відчинила двері. З. увійшов першим, а син заявника увійшов слідом. Працівник міліції М. крикнув: "Стояти, міліція!" і працівники міліції Зар., М. та Г. затримали З. Син заявника, який на той момент знаходився на початку коридора, не виконав наказу і почав тікати. Працівники міліції М. і О. побігли за ним до вхідних воріт, щоб затримати. У ході затримання О. двічі вистрілив у сина заявника і той помер від отриманих тілесних ушкоджень.
II. РОЗСЛІДУВАННЯ СМЕРТІ СИНА ЗАЯВНИКА
11. 04 березня 1999 року у період з 15 год. 40 хв до 20 год. 20 хв. слідчий прокуратури Миколаївського району у присутності двох понятих Ф. і Мар. провів огляд місця події. Було зроблено два часткові відеозаписи огляду.
12. 15 березня 1999 року експерти Львівського обласного бюро судово-медичних експертиз оглянули тіло сина заявника та склали акт, в якому зазначалося, що причиною його смерті було кульове поранення з вогнепальної зброї в грудну клітку. Тілесні ушкодження, виявлені з лівого боку, були проникаючим вогнепальним пораненням. Експерти також виявили інші ушкодження на його тілі, такі як синці на чолі та поверхневі рани і підшкірні крововиливи в потиличній частині голови та на нижній губі.
13. 24 березня 1999 року у ході проведеного УБОЗ службового розслідування було встановлено, що О. скористався табельною зброєю законно та з дотриманням вимог Закону України "Про міліцію". У висновку зазначалося, що під час огляду на місці події біля тіла сина заявника був виявлений газовий пістолет "Вальтро".
14. 25 березня 1999 року прокуратура Миколаївського району після проведення дослідчої перевірки відмовила у порушенні кримінальної справи за фактом смерті сина заявника. У відповідній постанові наводилося посилання на результати судово-медичної експертизи трупа, показання свідків і результати службового розслідування, а також зазначалося про відсутність у діях працівників міліції ознак злочину, оскільки вони діяли належним чином.
15. 31 березня 1999 року прокуратура Львівської області скасувала постанову від 25 березня 1999 року та порушила кримінальну справу за фактом перевищення влади працівниками міліції, що спричинило тяжкі наслідки, мотивуючи це неможливістю встановити обставини використання вогнепальної зброї під час дослідчої перевірки і необхідністю проведення розслідування.
16. 15 квітня та 23 вересня 1999 року за результатами проведення дактилоскопічної експертизи на лівому боці пістолета "Вальтро" було виявлено відбиток пальця, який належав до тієї ж групи, що і відбиток лівого пальця сина заявника. Збоку магазина пістолета були знайдені ще три його відбитки.
17. 16 квітня 1999 року прокурор допитав працівників міліції, які брали участь у спланованих заходах.
18. Б. та її донька засвідчили, що з 1996 року син заявника та З., погрожуючи застосуванням насильства, вимагали у її родини гроші. Це змусило Б. звернутися до міліції зі скаргою. 02 березня 1999 року чотири працівники міліції організували засідку в будинку Б. 03 березня 1999 року вони бачили, як вимагачі проїжджали повз у своєму авто, перевіряючи, чи був хтось вдома. 4 березня 1999 року приблизно о 14 год. 00 хв. вони почули стук у двері, і З. покликав доньку Б., щоб вона відчинила двері. Оскільки вона була налякана, Б. втекла до ванної, а її донька відчинила двері. Остання згодом засвідчила, що З. схопив її за руку і намагався витягнути з будинку, а син заявника стояв позаду нього на сходах. Їй вдалося вирватися і втекти всередину будинку до однієї з кімнат. Жінки також зазначили, що після того, як вимагачі увійшли до будинку, вони почули, як один з працівників міліції крикнув: "Стояти, міліція!", після чого почули звуки боротьби та пострілу. Потім вони почули ще один постріл надворі. Коли працівники міліції повернулись до будинку, вони сказали Б. заспокоїтися, оскільки вони "застрелили" одного з вимагачів.
19. Працівник міліції М. засвідчив, що засідка була спланована працівником УБОЗ К. Він зазначив inter alia, що К. не повідомив їм, чи були стверджувані вимагачі озброєні. 02 або 03 березня 1999 року, коли М. та його колеги знаходилися у засідці в будинку Б., остання повідомила їм імена вимагачів і те, що в одного з них був пістолет. 04 березня 1999 року, коли всі вони обідали, хтось постукав у двері. Б., на якій був записуючий пристрій для фіксації вимагання, була надто налякана, щоб відчинити двері, і вони переконали її доньку зробити це. М. зазначив, що він та його колеги спонтанно розійшлися будинком, оскільки не мали часу для роздумів, а М. залишився на кухні. М. також засвідчив, що після того, як його помітив З., що увійшов до будинку, він вискочив і крикнув: "Стояти, міліція!". З. не виконав вимогу, тому він вдарив його в груди. Одразу після цього він почув постріл у коридорі. Він обернувся і побачив спину особи, яка тікала з будинку. Він крикнув "Не стріляти!" і побіг за цією особою. Біля воріт втікач, який згодом виявився сином заявника, намагався відчинити хвіртку. У той момент М., який наздогнав сина заявника та намагався його затримати, вдарив його правою ногою в спину. Тоді син заявника почав повертатися у бік М., і той помітив у його руці пістолет, спрямований на нього. Одночасно М. почув постріл та побачив О. з табельною зброєю у руці. Після пострілу син заявника впав на бетонне покриття подвір’я та почав битися у конвульсіях. Зліва від нього лежав пістолет. Потім оперуповноважений Зар. пішов, щоб викликати швидку медичну допомогу та повідомити про подію міліцію. Оскільки на місці подій почався збиратися натовп, для збереження речових доказів М. відніс пістолет до будинку Б., поклав у поліетиленовий пакет і залишив на журнальному столику у вітальні.
У подальших поясненнях, наданих у невстановлені дати, М. змінив свої показання та зазначив, що під час спланованих заходів він та О. залишилися на кухні відповідно до узгодженого плану.
20. Працівник міліції О. засвідчив, що, коли З. увійшов до будинку, він ховався на кухні разом з М. Коли останній вигукнув: "Стояти, міліція!" О. вискочив у коридор зі зброєю, знявши з неї запобіжника, і спробував затримати другого чоловіка, який дістав пістолет і направив на нього. О., оцінивши ситуацію як таку, що давала право працівнику міліції застосовувати вогнепальну зброю, вистрілив у сина заявника, який заховався за дверима, намагаючись уникнути кулі. Після поранення син заявника вибіг на подвір’я. М. та О. побігли за ним до воріт, щоб його затримати. М. першим опинився біля сина заявника і вдарив його ногою в спину. Тоді О. побачив пістолет в руці сина заявника, спрямований на М., і, щоб захистити свого колегу, підбіг до сина заявника і вистрілив йому в спину майже впритул. Після того як син заявника впав, він відштовхнув від нього пістолет. О. хотів повернути сина заявника на спину, але почув його хрипи і вирішив залишити його в тій самій позі.
21. Працівник міліції Зар. засвідчив, що після другого пострілу він вибіг на подвір’я і побачив сина заявника, який лежав обличчям донизу. Він не пам’ятав, чи бачив біля трупа пістолет. Викликавши швидку медичну допомогу та повернувшись до будинку, він побачив у вітальні великий чорний пістолет у поліетиленовому пакеті. Подібні показання надав і працівник міліції Г.
22. Під час допиту 03 травня 1999 року таксист Ц. засвідчив, що бачив пістолет в руці сина заявника як під час його боротьби з працівниками міліції, так і згодом біля його трупа.
23. Під час допиту 04 червня 1999 року стверджуваний співучасник З. засвідчив, що син заявника не мав зброї, оскільки залишив пістолет у своєму авто перед тим, як піти до будинку Б. Після того, як сина заявника застрелили, працівники міліції змусили його розповісти їм про пістолет та його місцезнаходження. З. також зазначив, що коли його виводили з будинку, він помітив пістолет у поліетиленовому пакеті на журнальному столику, але це не був пістолет сина заявника.
Пізніше він змінив свої показання, зазначивши, що не знав, чи мав син заявника з собою пістолет під час стрілянини.
24. Згідно з висновками судово-медичних експертиз від 30 червня та 06 жовтня 1999 року син заявника отримав два вогнепальні поранення: одне у задню поверхню правого плеча від пострілу, зробленого з певної відстані, яку було неможливо встановити, оскільки куля пройшла через перешкоду (двері) перед тим, як увійти в його тіло, а інше - у спину від пострілу, зробленого впритул або з відстані не більше двох сантиметрів. Смерть сина заявника була спричинена першим пораненням у праве плече. Експерти також зазначили, що син заявника міг вчинити певні дії після отримання першого поранення, тобто міг пробігти відстань близько шістнадцяти метрів, чинити опір і навести пістолет.
25. 20 серпня 1999 року справу направили до прокуратури Львівської області.
26. 19 та 21 жовтня 1999 року було допитано понятих, які брали участь в огляді місця події. Ф. засвідчив, що на місці події він не бачив пістолета, але не міг виключити ймовірність, що він там був. Інший понятий огляду місця події, Мар., зазначив, що не пам’ятав, чи бачив пістолет.
27. 28 грудня 1999 року під час судово-криміналістичної експертизи щодо встановлення наявності металів на куртці та брюках сина заявника було виявлено сліди металізації, спричинені контактом зі сталевим предметом, можливо, пістолетом "Вальтро", який, як стверджувалося, був виявлений на місці події.
28. 28 січня 2000 року слідчий прокуратури Львівської області закрив справу у зв’язку з відсутністю складу злочину. У його постанові було наведено посилання на показання Ц., Б., дочки Б., працівників міліції, які брали участь у спланованих заходах (див. пункти 19-21), та працівників правоохоронних органів, які прибули на місце події. Свідки одноголосно засвідчили, що під час затримання у сина заявника був пістолет.
29. 25 грудня 2000 року Львівський обласний суд скасував зазначену постанову та дав вказівку відновити попереднє слідство у справі. Суд вказав, inter alia, на суперечливі докази стосовно наявності у сина заявника із собою пістолета на момент здійснення пострілів працівниками міліції; зокрема, 21 квітня 2000 року Ц. надав показання, в яких фактично відмовився від своїх попередніх показань, та зазначив, що син заявника не мав зброї, коли його застрелили. Суд дав вказівку слідчому додатково допитати свідків з огляду на зазначені розбіжності.
30. 19 квітня 2001 року Генеральна прокуратура України передала справу до прокуратури Закарпатської області.
31. 27 грудня 2001 року справу було знову закрито, але 12 лютого 2002 року розслідування було відновлене, оскільки слідчий не зміг встановити всі обставини справи.
32. 19 серпня 2002 року справу було знову закрито. 09 грудня 2002 року Ужгородський міський суд Закарпатської області скасував цю постанову. Суд мотивував це тим, що, закриваючи кримінальну справу, слідчий посилався на висновок проведеного УБОЗом службового розслідування (див. пункт 13), допустивши порушення принципу об’єктивної оцінки доказів, оскільки УБОЗ був зацікавленою стороною. Суд знову вказав на важливість встановлення, чи був у сина заявника пістолет під час здійснення пострілів працівниками міліції, та перелічив низку слідчих дій, які потрібно було провести, наприклад, повторне відтворення обстановки та обставин події за участю Ц.
33. 10 березня 2004 року Апеляційний суд Закарпатської області скасував постанову про закриття справи від 30 вересня 2003 року. Суд зазначив, що орган досудового слідства не виконав вказівок вищих прокурорів і не надав відповіді на скарги заявника. Суд також зазначив, що слідчий не продемонстрував існування доказів, які однозначно доводили застосування О. зброї до сина заявника відповідно до законодавства. Суд також вказав на процесуальні недоліки розслідування, як-от: працівники міліції порушили обстановку місця події та забрали автомобіль сина заявника без дозволу слідчого. Зокрема, необхідно було перевірити, чи мали працівники міліції доступ до авто, оскільки згідно з твердженнями З. син заявника залишив у ньому свій пістолет. Суд також послався на розбіжності у показаннях свідків, зокрема у зв’язку з показаннями Ф., що він не бачив пістолета на місці події (див. пункт 26). Насамкінець суд поставив під сумнів спосіб розгляду заяви Б. щодо стверджуваного вимагання і зобов’язав слідчого з’ясувати, чому не були вставлені особи стверджуваних вимагачів і чому працівники міліції не допитували їх після звернення Б. зі своєю заявою.
34. 28 травня 2004 року Генеральна прокуратура України передала справу до прокуратури Івано-Франківської області.
35. 31 серпня 2004 року була проведена криміналістична експертиза відеозаписів огляду місця події, яка не виявила жодних ознак механічного чи електричного монтажу досліджуваних ділянок відеозапису. Крім того, на відеозаписах, збережених на відеокасетах, наданих прокуратурою Львівської області та УБОЗом, на столі всередині будинку було видно пістолет, схожий за маркою, розмірами та виробничими характеристиками на пістолет "Вальтро", який був переданий на експертизу. Однак експерт зазначив про неможливість встановити, чи був пістолет на записі ідентичний пістолету "Вальтро" у зв’язку з низькою якістю записів.
36. 08 листопада 2004 року справу було знову закрито. 07 жовтня 2005 року Івано-Франківський міський суд скасував цю постанову, мотивуючи це тим, що слідчий не зміг усунути невідповідності в показаннях свідків, а також ще раз порушив питання стосовно розгляду заяви Б. про стверджуване вимагання. Суд також зазначив, що відтворення обстановки та обставин події за участю Ц. було проведено формально і відповідь на скарги заявника надано не було.
37. 30 грудня 2005 року, після ще одного допиту понятих Ф. і Мар., слідчий знову закрив кримінальну справу. Декілька разів Івано-Франківський міський суд ухвалював постанови за скаргами заявника, в яких він оскаржував закриття справи, але постанови суду скасовував Апеляційний суд Івано-Франківської області. 17 грудня 2007 року цей суд остаточною ухвалою залишив без змін постанову Івано-Франківського міського суду від 25 жовтня 2007 року про скасування постанови про закриття справи, мотивуючи це тим, що слідчий не усунув недоліки, зазначені в постанові Івано-Франківського міського суду від 07 жовтня 2005 року.
38. 15 січня 2008 року слідчий закрив кримінальну справу без проведення будь-яких додаткових слідчих дій. 12 березня 2008 року прокуратура Івано-Франківської області скасувала цю постанову як передчасну та відновила розслідування у справі.
39. 07 квітня 2008 року справа була передана до прокуратури Рогатинського району, а 23 грудня 2008 року - до прокуратури Пустомитівського району.
40. 06 серпня 2009 року за результатами судово-медичної експертизи було складено висновок, в якому зазначалося, що син заявника отримав два вогнепальні поранення: одне в спину, інше - у задню поверхню правого плеча. Згідно з результатами експертизи точно встановити порядок пострілів було неможливо.
41. Згідно з результатами судово-балістичної експертизи від 19 серпня 2009 року перше вогнепальне поранення було отримане сином заявника впритул в коридорі будинку; після проходження через тіло куля пройшла крізь двері. Друге поранення у задню поверхню правого плеча, яке стало причиною смерті сина заявника, було отримане у подвір’ї біля воріт з відстані не менше двох метрів.
42. 13 лютого 2010 року справу було передано до прокуратури Львівської області.
43. Для усунення суперечностей між результатами експертиз щодо способу та порядку отримання тілесних ушкоджень сином заявника (див. пункти 24, 40 та 41) було призначено ще одну судово-медичну експертизу, але вона не була проведена, оскільки одяг сина заявника повернули його батьку, який його знищив.
44. 17 лютого 2012 року справу було закрито. 25 жовтня 2012 року Галицький районний суд міста Львова скасував цю постанову, мотивуючи це тим, що додаткове розслідування після відновлення провадження у 2008 році проводилося з формальним підходом, а низка слідчих дій та судових експертиз проведені не були. Суд також зазначив, що деякі докази були втрачені, а їхнє місцезнаходження не встановлено. 23 листопада 2012 року Апеляційний суд Львівської області залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора на цю постанову.
45. 28 лютого 2014 року була проведена подальша судово-балістична та судово-медична експертиза. Під час неї було підтверджено висновки експертиз від 30 червня та 06 жовтня 1999 року (див. пункт 24). Експерти також зазначили про відсутність криміналістичних слідів, які дозволяли б визначити порядок пострілів.
46. 28 березня 2014 року справу було знову закрито. 24 грудня 2014 року Галицький районний суд залишив цю постанову без змін; однак 21 січня 2015 року Апеляційний суд Львівської області скасував цю постанову як необґрунтовану.
47. 26 березня 2015 року слідчий прокуратури Львівської області закрив справу у зв’язку з відсутністю складу злочину. У його постанові наводилося посилання, серед інших доказів, на показання Т., Б., дочки Б., працівників міліції, які брали участь у спланованих заходах (див. пункти 18-22), та працівників правоохоронних органів, які прибули на місце події. Свідки засвідчили, або що син заявника мав пістолет під час затримання, або що вони бачили пістолет у будинку Б. опісля. Слідчий також мотивував свою постанову тим, що показання свідків підтверджувалися відтворенням обстановки та обставин події і висновками проведених судово-медичних експертиз.
48. 18 червня 2015 року Галицький районний суд міста Львова скасував цю постанову, мотивуючи це тим, що слідчий не усунув суперечності між показаннями Ц., Зар. та інших свідків (працівників міліції) щодо наявності у сина заявника пістолета в момент пострілу, а також наявності пістолета біля його тіла (див. пункти 21 та 29). Крім того, суд зазначив, що слідство не встановило обставин, за яких син заявника отримав додаткові тілесні ушкодження, задокументовані 15 березня 1999 року експертами Львівського обласного бюро судово-медичних експертиз (див. пункт 12).
49. 30 вересня 2015 року та 29 липня 2017 року повторно виносилися постанови про закриття кримінальної справи. 16 травня та 31 серпня 2017 року Галицький районний суд міста Львова скасовував ці постанови, мотивуючи це тим, що слідчий не усунув недоліки, зазначені в ухвалі Галицького районного суду міста Львова від 18 червня 2015 року.
50. Станом на 13 березня 2018 року провадження ще тривало. Жодних додаткових відомостей надано не було.
ВІДПОВІДНА НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА
I. КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ ВІД 28 ГРУДНЯ 1960 РОКУ
51. Відповідні положення у редакції, чинній на момент подій, передбачали:
Стаття 4
Обов’язок порушити кримінальну справу і розкрити злочин
"Суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов’язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання".
Стаття 97
Обов’язковість прийняття заяв і повідомлень про злочини і порядок їх розгляду
"Прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
(1) порушити кримінальну справу;
(2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
(3) направити заяву або повідомлення [відповідно до норм] за належністю.
Одночасно вживається всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його...
Коли необхідно перевірити [інформацію, яка міститься у] заяві або повідомленні про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.
[Інформація, яка міститься у] заяві або повідомленні про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. ...".
II. ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО МІЛІЦІЮ" ВІД 20 ГРУДНЯ 1990 РОКУ
52. Відповідні положення у редакції, чинній на момент подій, передбачали:
Стаття 15
Застосування вогнепальної зброї
"Працівники міліції як крайній захід мають право застосовувати вогнепальну зброю у таких випадках:
(1) для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров’ю, а також звільнення заложників;
(2) для відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім’ї, якщо їх життю або здоров’ю загрожує небезпека;
(3) для відбиття нападу на охоронювані об’єкти, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;

................
Перейти до повного тексту