Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції . Його текст може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Корнійчук проти України"

Європейський суд з прав людини (четверта секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Вінсент А. Де Гаетано (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Пауло Пінто де Альбукерке (<…>),

Егідіюс Куріс (<…>),

Юлія Моток (<…>),

Карло Ранцоні (<…>),

Жорж Раварані (<…>), судді,

та Маріалена Цирлі (<…>), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 09 січня 2018 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 10042/11), яку 01 лютого 2011 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Євген Володимирович Корнійчук (далі - заявник).

2. Заявника представляв п. І.Ю. Фомін - адвокат, який практикує у м. Києві. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, на останніх етапах провадження п. І. Ліщина.

3. Заявник скаржився, зокрема, на те, що його затримання та тримання під вартою були незаконними та свавільними.

4. 29 червня 2011 року про заяву було повідомлено Уряд.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявник народився у 1966 році та проживає у м. Києві.

6. До подій, про які йдеться, він активно займався політичною діяльністю в Україні. З 25 травня 2006 року по 15 червня 2007 року та з 23 листопада 2007 року по 23 травня 2008 року він був народним депутатом, а з 26 грудня 2007 року по 24 березня 2010 року він обіймав посаду першого заступника Міністра юстиції. Його тесть був головою Верховного Суду України з 2006 року по 2011 рік.

7. З листопада 2005 року по червень 2006 року та, згодом, з червня по березень 2008 року заявник був одним із власників частки у статутному капіталі юридичної фірми ТОВ "Магістр і Партнери" (згодом перейменована на ТОВ "Magisters").

8. У грудні 2008 року НАК "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз"), що була залучена до кількох серйозних спорів у Арбітражному інституті Торгової палати м. Стокгольм, було прийнято рішення продовжити дію договору про надання юридичних послуг, укладеного з ТОВ "Magisters" у 2002 році, термін дії якого закінчувався.

9. 23 лютого 2009 року заявник, який діяв як перший заступник Міністра юстиції, надіслав листа до НАК "Нафтогаз" у відповідь на звернення останньої, поінформувавши компанію про існування виняткових умов, передбачених національним законодавством, достатніх для закупівлі юридичних послуг у ТОВ "Magisters" без оголошення тендеру для інших юридичних компаній. Також було зазначено, що ТОВ "Magisters" протягом довгого періоду часу надавало юридичні послуги НАК "Нафтогаз", у тому числі під час провадження у Торговій палаті м. Стокгольм. Відповідно зміна постачальника юридичних послуг була б витратною та невиправданою.

10. Лист заявника, який згодом було направлено до Міністерства економіки, став підставою для процедури закупівлі додаткових юридичних послуг у ТОВ "Magisters" без проведення тендеру.

11. 24 червня 2009 року Генеральною прокуратурою України (далі - ГПУ) було порушено кримінальну справу за фактом стверджуваного підроблення невстановленими службовими особами Міністерства юстиції листа від 23 лютого 2009 року за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 366 Кримінального кодексу (далі - КК; див. пункт 40). 14 вересня 2009 року Печерський районний суд м. Києва (далі - Печерський суд) за скаргою заявника скасував зазначену постанову. 21 жовтня 2009 року та 15 липня 2010 року Апеляційний суд м. Києва (далі - апеляційний суд) та Верховний Суд відповідно залишили без змін постанову суду першої інстанції.

12. 01 липня 2009 року ГПУ було порушено іншу кримінальну справу щодо тих самих фактів, цього разу за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК за фактом зловживання службовим становищем невстановленими службовими особами Міністерства юстиції, що спричинило тяжкі наслідки (див. пункт 38). 28 грудня 2009 року Печерський суд скасував цю постанову. 10 лютого 2010 року апеляційний суд залишив без змін цю постанову. Вбачається, що її не було оскаржено в касаційному порядку.

13. 05 серпня 2010 року ГПУ направила заявнику факсом "запрошення" з проханням з’явитися в їх офіс о 10 год. наступного дня для надання пояснень щодо "можливих зловживань службовим становищем та службовим підробленням службовими особами Міністерства юстиції".

14. 06 серпня 2010 року ГПУ знову надіслала "запрошення" заявнику. Цього разу відібрання пояснень мало відбутись 09 серпня 2010 року о 9:30. Проте заявник не з’явився до прокуратури.

15. 20 грудня 2010 року ГПУ доручила ГУ МВС у м. Києві встановити місце перебування заявника та вручити йому повістку про виклик для допиту на 10 год. 22 грудня 2010 року. ГУ МВС у м. Києві повідомило, що у ході розслідування було встановлено, що заявник не проживав за своєю адресою.

16. Також 20 грудня 2010 року ГПУ звернулась до Державної прикордонної служби з проханням надати інформацію щодо поїздок заявника за кордон у 2009 та 2010 роках. Згідно з інформацією, отриманою 21 грудня 2010 року, протягом зазначеного періоду заявник виїжджав за межі України більше тридцяти разів.

17. 21 грудня 2010 року працівник ГУ МВС у м. Києві повідомив ГПУ, що наявна інформація щодо місця проживання заявника є застарілою (у 2003 році він продав квартиру і не проживає у ній з того часу).

18. 22 грудня 2010 року ГПУ звернулась до адресного бюро м. Києва та Київської області з проханням надати інформацію щодо місця проживання та реєстрації заявника та 23 грудня 2010 року отримала відповідь, що він проживає у м. Яготині Київської області.

19. 22 грудня 2010 року ГПУ було порушено кримінальну справу щодо заявника за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 365 КК (перевищення службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, - див. пункт 39). Описуючи actus reus заявника, прокурор встановив, що, отримавши запит від НАК "Нафтогаз" та надавши лист у відповідь, він оминув реєстрацію Міністерства юстиції та що його висновок про наявність виняткових умов, які дозволяли НАК "Нафтогаз" не проводити тендер, суперечить положенням чинного законодавства; та що заявник не мав права видавати цей висновок на офіційному бланку Міністерства юстиції. Подальше продовження договору НАК "Нафтогаз" з ТОВ "Magisters" завдало істотної шкоди державному бюджету.

20. Пізніше того ж дня слідчий телефоном викликав заявника на допит. У той час заявник перебував у лікарні зі своєю дружиною, яка народжувала їх третю дитину.

21. Увечері 22 грудня 2010 року заявник з’явився до слідчого та після допиту о 16 год. 50 хв. його було затримано відповідно до статей 106 та 115 Кримінально-процесуального кодексу (далі - КПК, див. пункт 41). Згідно з офіційним протоколом заявника було затримано на підставі того, що "очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вка[зали] на [його] особу, що саме [він] вчини[в] злочин". Його затримання було виправдано необхідністю попередити можливість уникнення заявником правосуддя або перешкоджання встановленню істини, а також забезпечити виконання вироку суду. Протокол затримання містив такий виклад обставин, що стали підставою для кримінального переслідування:

"… у період з 05.02.09 по 27.02.09 [заявник], перевищуючи свої службові повноваження, видав експертний висновок, у який вніс завідомо неправдиві відомості, внаслідок чого НАК [Нафтогаз] було заподіяно значну шкоду на суму 1697600 грн 00 коп. [що на момент подій становило приблизно 152000 євро], тобто підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 [ КК].".

22. У протоколі також були зазначені процесуальні права затриманого. Заявник підписав протокол, зазначивши, що він вважає своє затримання незаконним, оскільки він з’явився на виклик слідчого відповідно до вимог КПК, а також не збирався перешкоджати встановленню істини у справі, оскільки більше не був посадовою особою.

23. 23 грудня 2010 року заявнику було офіційно пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 365 КК.

24. 24 грудня 2010 року заявник подав до суду скаргу щодо свого затримання. Він стверджував, що слідчий не навів жодних фактичних обставин в обґрунтування його затримання відповідно до статей 106 та 115 КПК. Заявник стверджував, що він з’явився до слідчого після його першого виклику, незважаючи на те, що у той день його дружина перебувала у лікарні, народжуючи дитину. На його думку це свідчить про те, що у нього не було наміру уникати або перешкоджати слідству.

25. Крім того, 24 грудня 2010 року слідчий звернувся до суду із поданням про застосування до заявника запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Необхідність такого запобіжного заходу полягала у наступному:

"Враховуючи роль [заявника] у вчиненні службового злочину, заподіяння значної шкоди державним інтересам, його вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан та інші обставини, що його характеризують, у досудового слідства є підстави вважати, що [заявник] буде намагатися впливати на свідків у справі, оскільки має розгалужені зв’язки у системі правоохоронних органів та судової системи.

Крім того, в матеріалах справи містяться достатні дані про те, що [заявник] ухилявся від явки до органів досудового слідства, постійно виїжджає за межі України, за місцем свого проживання відсутній, а тому, знаходячись на волі, буде ухилятись від слідства, перешкоджати встановленню істини у справі, а також виконанню процесуальних рішень у справі.

Таким чином, застосування щодо обвинуваченого … інших запобіжних заходів не зможе забезпечити його належну поведінку, виконання ним процесуальних рішень…".

26. Того ж дня Печерський суд встановив, що матеріали кримінальної справи не містили достатньої інформації щодо заявника для прийняття рішення за поданням слідчого. Зокрема, у матеріалах були відсутні у повній мірі дані щодо стану здоров’я, сімейного і матеріального стану або його виду діяльності. Відповідно суд продовжив затримання заявника до десяти діб у виді тимчасового запобіжного заходу. Постанова оскарженню не підлягала.

27. 30 грудня 2010 року Печерський суд задовольнив подання слідчого (див. пункт 25) та постановив застосувати до заявника запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Суд також зазначив, що такий висновок виключає можливість застосування альтернативних запобіжних заходів. Суд залишив без задоволення скаргу заявника щодо неправомірності його затримання.

28. 02 січня 2011 року заявник подав апеляційну скаргу. Він повторив свої попередні аргументи щодо стверджуваної неправомірності його затримання слідчим (див. пункт 24). Крім того, він скаржився на те, що Печерський суд не обґрунтував застосування у його справі найбільш суворого запобіжного заходу з можливих. Він стверджував, що суд не взяв до уваги той факт, що він був єдиним годувальником своїх трьох дітей, та що його дружина з їхньою новонародженою дитиною все ще перебувала у лікарні. Також були проігноровані його позитивні характеристики та його клопотання про застосування іншого запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою.

29. 04 січня 2011 року Президент Асоціації правників України звернувся до апеляційного суду із заявою про готовність виступити особистим поручителем з метою звільнення заявника. У якості альтернативи він висловив готовність внести заставу за заявника.

30. 13 січня 2011 року апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу заявника, а висновки та аргументацію Печерського суду в рішенні від 30 грудня 2010 року - без змін. В ухвалі не містилось жодних посилань на заяву Президента Асоціації правників.

31. 31 січня 2011 року заявнику було пред’явлено додаткове обвинувачення у службовому підробленні - злочині, передбаченому частиною другою статті 366 КК (див. пункт 40).

32. У той же день досудове слідство було оголошено закінченим та заявнику було надано доступ до матеріалів справи.

33. 10 лютого 2011 року Печерський суд продовжив строк тримання заявника під вартою до трьох місяців, встановивши, що підстав для зміни обраного йому запобіжного заходу на більш м’який не було.

34. 15 лютого 2011 року слідчим було звільнено заявника під підписку про невиїзд. Зміна запобіжного заходу пояснювалася тим, що заявник більше не зможе впливати на свідків чи перешкоджати слідству. Слідчий також зробив загальне посилання на вік заявника, стан здоров’я, сімейний та матеріальний стан, а також на наявність на утриманні дитини, постійного місця роботи та позитивні характеристики.

35. Як відомо з публічно доступних матеріалів, деякі засоби масової інформації пов’язали звільнення заявника із приватною зустріччю його тестя, Голови Верховного Суду, з Президентом України, що відбулася на день раніше, 14 лютого 2011 року. Заявник публічно заперечив ці чутки.

36. Сторони не повідомили Суд про подальші зміни у кримінальному провадженні щодо заявника. Із публічно доступних матеріалів вбачається, що заявника було амністовано у грудні 2011 року.

ІІ. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

А. Конституція 1996 року

37.Стаття 29, що стосується цієї справи, передбачає:

"Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. …

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. …".

В. Кримінальний кодекс 2001 року (далі - КК, у редакції, чинній на час подій)

38.Частиною другою статті 364 за зловживання владою або службовим становищем, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, передбачалось покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

39.Частиною третьою статті 365 за перевищення влади передбачалось покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

40.Частиною другою статті 366 за службове підроблення (підроблення документів службовою особою), якщо воно спричинило тяжкі наслідки, передбачалось покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

C. Кримінально-процесуальний кодекс 1960 року (далі - КПК, чинний на час подій)

41. Відповідні положення цього Кодексу передбачали:

Стаття 106. Затримання органом дізнання підозрюваного у вчиненні злочину

"Орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, лише при наявності однієї з таких підстав:

(1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

(2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

(3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного. …".

Стаття 115. Затримання слідчим підозрюваного у вчиненні злочину

"Слідчий вправі затримати … особу, підозрювану у вчиненні злочину, за підставами і в порядку, передбаченими [статтею] 106 … цього Кодексу. …".

Стаття 148. Мета і підстави застосовування запобіжних заходів

"Запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. …".

Стаття 149. Запобіжні заходи

"Запобіжними заходами є:

(1) підписка про невиїзд;

(2) особиста порука;

(3) порука громадської організації або трудового колективу;

(3-1) застава;

(4) взяття під варту; …

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання підозрюваного, яке застосовується з підстав і в порядку, передбачених статтями 106, 115, 165-2 цього Кодексу.".

Стаття 165-2. Порядок обрання запобіжного заходу

"На стадії досудового розслідування справи запобіжний захід, не пов’язаний з триманням під вартою, обирає орган дізнання, слідчий, прокурор.

Якщо орган дізнання, слідчий вважає, що є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, він вносить за згодою прокурора подання до суду. …

Подання має бути розглянуто протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання підозрюваного чи обвинуваченого.

Якщо в поданні ставиться питання про взяття під варту особи, яка перебуває на волі, суддя вправі своєю постановою дати дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого і доставку його в суд під вартою. Затримання в цьому випадку не може продовжуватися більше сімдесяти двох годин; а в разі коли особа перебуває за межами населеного пункту, в якому діє суд,- не більше сорока восьми годин з моменту доставки затриманого в цей населений пункт.

Після одержання подання суддя … вивчає матеріали кримінальної справи, представлені органами дізнання, слідчим, прокурором, допитує підозрюваного чи обвинуваченого, а при необхідності бере пояснення в особи, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він з’явився, і виносить постанову:

1) про відмову в обранні запобіжного заходу [у вигляді взяття під вартою], якщо для його обрання немає підстав;

2) про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Відмовивши в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд вправі обрати підозрюваному, обвинуваченому запобіжний захід, не пов’язаний із триманням під вартою.

На постанову судді до апеляційного суду прокурором, підозрюваним, обвинуваченим, його захисником чи законним представником протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді.

Якщо для обрання затриманому запобіжного заходу необхідно додатково вивчити дані про особу затриманого чи з’ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього питання, то суддя вправі продовжити затримання до десяти, а за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого - до п’ятнадцяти діб, про що виноситься постанова. У разі, коли така необхідність виникне при вирішенні цього питання щодо особи, яка не затримувалася, суддя вправі відкласти його розгляд на строк до десяти діб і вжити заходів, спроможних забезпечити на цей період її належну поведінку або своєю постановою затримати підозрюваного, обвинуваченого на цей строк.".

І. СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ПУНКТІВ 1 ТА 3 СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ

42. Заявник скаржився, що позбавлення його свободи становило порушення пунктів 1 та 3 статті 5 Конвенції , відповідні частини якої передбачають:

"1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

…