Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Його текст може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Устименко проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Жозеп Касадеваль (<...>), Голова,

Ангеліка Нуссбергер (<...>),

Боштьян M. Зупанчіч (<...>),

Ганна Юдківська (<...>),

Вінсент А. Де Гаетано (<...>),

Андре Потоцький ((<...>),

Алеш Пейхал (<...>), судді,

та Клаудія Вестердік (<...>), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима б жовтня 2015 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день;

1. Справу було розпочато за заявою (№ 32053/13), яку 3 травня 2013 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Костянтин Григорович Устименко (далі - заявник).

2. Інтереси заявника представляла пані О.М. Ащенко - юрист, яка практикує у м. Харкові. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, на останніх етапах провадження - п. Б. Бабін з Міністерства юстиції України.

3. Заявник стверджував, що не був належним чином повідомлений про апеляційне провадження у його справі, та що поновлення строку на апеляційне оскарження та скасування остаточної постанови суду, винесеної на його користь, порушили принцип правової визначеності.

4. 17 грудня 2014 року про заяву було повідомлено Уряд.

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявник народився у 1948 році і проживає у м. Дніпропетровську.

А. Провадження в адміністративних судах

6. 18 жовтня 2010 року заявник звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська (далі - районний суд) з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (далі - відповідач) про збільшення розміру його пенсії у зв'язку з тим, що середня заробітна плата у країні підвищилася (з моменту його виходу на пенсію).

7. 1 грудня 2010 року районний суд, розглянувши позов заявника в порядку скороченого адміністративного провадження, задовольнив його. У рішенні суду зазначалося, що його можна оскаржити в апеляційному порядку протягом десяти днів з моменту отримання його копії.

8. Відповідач отримав копію рішення 27 грудня 2010 року.

9. Відповідач подав до районного суду першу апеляційну скаргу 13 січня 2011 року та не просив поновити строк на оскарження.

10. 11 квітня 2011 року суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Н. повернула апеляційну скаргу відповідачеві на тій підставі, що її було подано з порушенням строку апеляційного оскарження і відповідач не пояснив причин подання апеляційної скарги з порушенням встановлених строків та не подав клопотання про поновлення строку оскарження. В ухвалі зазначалося, що вона може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України. Відповідач ухвалу не оскаржував.

11. 1 червня 2011 року районний суд за клопотанням заявника видав виконавчий лист, в якому підтверджувалося, що постанова суду вступила в законну силу 11 квітня 2011 року.

12. Відповідач виконав рішення суду і збільшив розмір пенсії заявника з 1 серпня 2011 року.

13. 17 червня 2011 року відповідач подав до районного суду нову апеляційну скаргу. Листами від 21 червня і 5 липня 2011 року районний суд передав до апеляційного суду матеріали справи разом з апеляційною скаргою та її копією для заявника. У матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо подальших заходів з цього питання.

14. 15 серпня 2011 року відповідач подав до апеляційного суду третю апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження. В якості підстави для такого клопотання відповідач наводив те, що він "оскаржує ... постанову" районного суду з 31 грудня 2010 року.

15. 26 жовтня 2011 року суддя апеляційного суду Н. призначила дату судового засідання, на якому мало розглядатися питання щодо поновлення строку апеляційного оскарження, - на 26 січня 2012 року.

16. Згідно з повістками від 26 жовтня 2011-1 року, адресованими заявнику та відповідачу, їх було викликано на засідання апеляційного суду 26 січня 2012 року, під час якого суд мав розглянути клопотання заявника про поновлення строку оскарження. У повістках містилося попередження про те, що неявка у судове засідання не перешкоджає судовому розгляду справи.

17. З матеріалів справи випливає, що у період з 26 жовтня 2011 року по 26 січня 2012 року жодних інших документів до них не додавалося.

18. 26 січня 2012 року колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (далі - апеляційний суд) під головуванням судді Н. поновила строк оскарження, зазначивши, що відповідач пропустив строк "з поважних причин". Апеляційний суд виклав хронологію подій у справі у період з 1 грудня 2010 року по 15 серпня 2011 року, встановив, що першу апеляційну скаргу було подано з порушенням встановленого строку, а саме 13 січня 2011 року, та зауважив, що відповідач подав клопотання про поновлення строку оскарження, оскільки отримав копію постанови суду лише після його закінчення.

19. 27 січня 2012 року суддя апеляційного суду Н. ухвалила відкрити апеляційне провадження, надіслати сторонам копію відповідної ухвали, надіслати заявникові копію апеляційної скарги та запропонувати йому надати свої заперечення.

20. Згідно з повістками заявнику та відповідачу від 30 січня 2012 року їх було викликано на засідання апеляційного суду 13 червня 2012 року, на якому суд мав розглянути апеляційну скаргу. У повістках також містилося попередження, що неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

21. 13 червня 2012 року апеляційний суд скасував постанову від 1 грудня 2010 року та відмовив у задоволенні позовних вимог заявника, постановивши, що суд першої інстанції допустив невірне застосування пенсійного законодавства.

22. 27 листопада 2012 року відповідач надіслав заявникові лист з повідомленням про те, що його пенсію було зменшено відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2012 року.

В. Кримінальне розслідування

23. 12 грудня 2012 року заявник звернувся до прокуратури Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська із заявою, стверджуючи про те, що суддя Н. навмисно не повідомила його про апеляційне провадження.

24. 29 грудня 2012 року прокуратура внесла до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань запис та відкрила провадження за підозрою у постановленні завідомо несправедливого судового рішення та невиконанні судового рішення.

25. 17 травня 2013 року прокуратурою було винесено постанову про закриття кримінального провадження за скаргою заявника. Прокуратура встановила, зокрема, що відповідач відправив первинну апеляційну скаргу на постанову від 1 грудня 2010 року 31 грудня 2010 року, тобто в межах відповідного строку. Що стосується тверджень заявника про те, що його не було повідомлено про відкриття апеляційного провадження, прокуратура зазначила, що у матеріалах справи містяться копії судових повісток від 26 жовтня 2012 року та 30 січня 2012 року.

26. 21 травня 2013 року районний суд, а 27 травня 2013 року апеляційний суд Дніпропетровської області залишили постанову прокуратури без змін.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року

27.Статтею 102 Кодексу передбачено, що процесуальний строк може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі, якщо суд встановить, що його було пропущено з поважних причин. Питання про поновлення пропущеного строку може на розсуд суду вирішуватися в порядку письмового провадження або підчас судового засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання.

28.Статтею 183-2 Кодексу передбачено, зокрема, що розгляд позовних вимог щодо пенсійних і соціальних виплат здійснюється у порядку скороченого провадження без виклику сторін. Копії постанови суду першої інстанції надсилаються сторонам рекомендованим листом не пізніше наступного дня після її ухвалення. Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Рішення суду апеляційної інстанції є остаточним.

29.Статтею 186 Кодексу передбачено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо суд вирішує підготувати повний текст постанови після оголошення лише її резолютивної частини, або якщо постанова ухвалюється у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання особою, яка подає апеляційну скаргу, копії такої постанови.

30. На час подій частина 3 статті 189 Кодексу передбачала, що суддя-доповідач повинен повернути скаргу, подану з порушенням строку оскарження, якщо особа, яка її подала, не заявила клопотання про поновлення такого строку.

31.Статтею 197 Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справа стосується соціальних пільг або пенсійних виплат, та оскаржуване рішення було прийняте судом першої інстанції в порядку скороченого провадження.

32. На час подій статті 189 і 190 Кодексу передбачали, що усі нові справи, що надходять до апеляційного суду, передаються судді-доповідачу. Після відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач протягом десяти днів мав надіслати копію відповідної ухвали разом з копією апеляційної скарги особам, які беруть участь у справі, і встановити строк подання заперечення на апеляційну скаргу.

33.Статтею 191 Кодексу передбачено, що інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати до адміністративного суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу протягом встановленого судом апеляційної інстанції строку.

34. Частиною 2 статті 211 Кодексу передбачено, що ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені до Вищого адміністративного суду України, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

35. Згідно зі статтею 254 Кодексу рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

І. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

36. Заявник скаржився на те, що відновлення провадження та скасування постанови, яку було ухвалено на його користь 1 грудня 2010 року і яка набрала законної сили, порушили принцип правової визначеності, а також що в апеляційному провадженні було порушено принцип рівності сторін. Він посилався на пункт1 статті 6 Конвенції, який передбачає таке:

"Кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, ... який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".

А. Прийнятність

1. Доводи сторін

37. Уряд доводив, що факт повідомлення заявника про апеляційне провадження підтверджувався повістками від 26 жовтня 2011-2 року та 30 січня 2012 року, наявними у матеріалах справи. Уряд не міг надати будь-які докази на підтвердження факту надсилання зазначених повісток, оскільки відповідно до чинних нормативно-правових актів термін зберігання реєстрів на відправлену кореспонденцію становить один рік, а строки зберігання підтверджуючих документів щодо зазначених повісток закінчилися 26 жовтня 2012 року та 30 січня 2013 року відповідно. Більше того, прокуратура, до якої скаржився заявник, перевірила обставини, за яких апеляційним судом було постановлено рішення. Прокуратурою було встановлено, що відповідач пропустив строк подання апеляційної скарги, оскільки отримав копію постанови з певною затримкою, а тому в апеляційного суду були поважні причини поновити строк оскарження. Прокуратурою також було встановлено наявність у матеріалах справи повісток на адресу заявника з копіями апеляційної скарги відповідача. Національні суди погодились з цими висновками прокуратури. Відповідно Уряд доводив, що національні органи влади уважно розглянули скаргу заявника та встановили, що наведені заявником факти не відповідають дійсності. З огляду на зазначені вище доводи, Уряд вважав скаргу заявника повністю необґрунтованою.