Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції . Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Серіков проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Марк Віллігер (<…>), Голова,

Ангеліка Нуссбергер (<…>),

Боштьян М. Зупанчіч (<…>),

Ганна Юдківська (<…>),

Андре Потоцький (<…>),

Хелена Єдерблом (<…>),

Алеш Пейхал (<…>), судді,

та Клаудія Вестердік (<…>), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 30 червня 2015 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 42164/09), яку 29 липня 2009 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Сергій Сергійович Серіков (далі - заявник).

2. Інтереси заявника представляв п. А.А. Крістенко - юрист, який практикує у м. Харкові. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, на той час - п. Н. Кульчицький.

3. Заявник стверджував, що зазнав жорстокого поводження з боку працівників міліції, а також, що у зв'язку з цим не було проведено ефективного розслідування.

4. 6 лютого 2012 року про заяву було повідомлено Уряд.

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявник народився у 1991 році та проживає у м. Харкові.

А. Затримання заявника і подальші події

6. 16 травня 2008 року заявника було затримано працівниками відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків Г. і Б. та доправлено до Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області (далі - відділ міліції).

7. Після проведення обшуку особистих речей заявника працівник міліції Г. склав протокол згідно з яким у заявника виявлено пакунок з речовиною, якою, як пізніше було встановлено, виявилась марихуана. Протокол, в якому було зазначено, що його складено 16 травня 2008 року о 18 год. 25 хв., підписав заявник та поняті Л. і Т.

8. Згідно з твердженнями Уряду, коли працівники міліції Г. і Б. почали складати зазначений вище протокол на місці затримання заявника, заявник намагався втекти. Тоді працівники міліції застосували до нього наручники. Після цього заявника було доправлено до відділу міліції, де його та понятих було допитано. О 22 год. 05 хв. заявника було звільнено після того, як він розписався в Журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до відділу міліції, що не має претензій до працівників міліції.

9. Згідно з твердженнями заявника у відділі міліції до нього було застосовано жорстоке поводження з метою примусити його надати визнавальні покази. Зокрема він стверджував, що йому погрожували зґвалтуванням, били ногами і руками по голові та всьому тілу, а також погрожували зброєю. До нього застосовували "палестинське підвішування"; з руками, закутими у наручники у положенні "за спиною", його підіймали на висоту одного або півтора метра, а потім кидали на підлогу обличчям долілиць. Декілька разів він втрачав свідомість. По прибутті до відділу міліції матір заявника виявила у нього синці на обличчі, набрякле підборіддя та сліди від наручників на зап'ястках.

10. У відділі міліції заявник написав дві заяви, адресовані начальнику відділу міліції та датовані 16 травня 2008 року. У "поясненні" заявник зазначив, що придбав марихуану для власного вживання і мав її при собі, коли був затриманий працівниками міліції. Заявник також зазначив, що жодного фізичного чи психологічного тиску на нього не чинили. В окремій розписці він зазначив, що не має скарг на дії працівників міліції та зобов'язався з'явитися за викликом.

11. О 23 год. 10 хв. 16 травня 2008 року до відділу міліції прибула карета швидкої допомоги, і заявника оглянула фельдшер Ф. У карті виїзду швидкої допомоги фельдшер зазначила, що огляд було закінчено о 23 год. 40 хв. Згідно з картою заявник не мав скарг, і видимих тілесних ушкоджень виявлено не було. За словами заявника, начальник відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, О.Д, був присутній під час огляду та після нього розмовляв з фельдшером.

12. Після огляду заявника у відділі міліції він та його матір поїхали до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області (далі - Головне управління МВС), куди прибули приблизно о 23 год. 45 хв. 16 травня 2008 року, і де заявник подав скаргу на жорстоке поводження з боку працівників міліції.

13. Працівник міліції О.Д. поїхав слідом за заявником до Головного управління МВС та організував його огляд черговим судово-медичним експертом.

14. О 00 год. 47 хв. 17 травня 2008 року судово-медичний експерт А.П оглянув заявника у Головному управлінні МВС. Згідно зі складеним експертом актом судово-медичного дослідження від 29 травня 2008 року експерт повинен був встановити наявність та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень. Заявник повідомив експерту що під час затримання працівники міліції схопили його за шию і руки та застосували до нього наручники. Він скаржився на головний біль та біль у плечах. У висновку було зазначено про наявність на шиї заявника синця шириною 1,5 см, синця розміром 2 x 1,5 см на внутрішньому боці плеча та про два смугоподібні синці на лівому зап'ястку. Експерт висловив думку, що тілесні ушкодження могли утворитися у дату та за обставин, описаних заявником, та що садна на його зап'ястку могли бути спричинені наручниками.

15. О 3 год. 46 хв. 17 травня 2008 року заявник звернувся по медичну допомогу до Харківської міської клінічної лікарні швидкої допомоги (далі - лікарня) де у нього діагностували струс мозку, забої м'яких тканин голови та грудної клітини. Було рекомендовано госпіталізацію, але заявник від неї відмовився.

16. 19 травня 2008 року в Інституті неврології, психіатрії та наркології Національної академії медичних наук України заявника оглянув лікар М. У нього було діагностовано струс мозку середнього ступеню тяжкості та численні синці на руках, лопатках та хребті.

В. Розслідування тверджень про жорстоке поводження

17. 17 травня 2008 року матір заявника подала до прокуратури Харківської області (далі - обласна прокуратура) скаргу на дії працівників міліції. Вона стверджувала, що при затриманні її сина було застосовано надмірну фізичну силу та що згодом у відділі міліції він був підданий катуванню, приниженню, а також, що йому погрожували зґвалтуванням.

18. 21 травня 2008 року обласна прокуратура призначила судово-медичну експертизу заявника та його медичної документації. 29 травня 2008 року судово-медичні експерти І.Д. та І.П. оглянули заявника та ознайомилися з його медичними документами.

19. У межах дослідчої перевірки тверджень про жорстоке поводження обласна прокуратура відібрала у низки осіб письмові пояснення. Зокрема, у своєму письмовому поясненні, пан С.Д., який був свідком затримання заявника, зазначив, що 16 травня 2008 року близько 18 год. 15 хв. незнайомий чоловік який себе не назвав, схопив заявника за потилицю або за комір сорочки та, погрожуючи йому пістолетом, потягнув його до автомобіля. Після цього він та інший незнайомець схопили заявника за руки, обшукали його та посадили в автомобіль. Працівники міліції Г. і Б. зазначили, що під час затримання заявник намагався втекти і до нього було застосовано наручники. Вони разом з працівником міліції О.Д. наполягали на тому що до заявника не було застосовано жодного жорстокого поводження Поняті Л. і Т. підтвердили покази працівників міліції та зазначили, що під час складення протоколу огляду особистих речей заявник намагався втекти. Його упіймали та застосували до нього наручники.

20. У своєму письмовому поясненні, наданому обласній прокуратурі 28 травня 2008 року, заявник, серед іншого, стверджував, що одразу після його затримання працівник міліції почав бити його рукояткою та стволом пістолета по голові у живіт та по ребрах. Після цього його потягнули за руки до міліцейського автомобіля. У відділі міліції працівники міліції зняли з нього брюки, погрожували йому зґвалтуванням і, застосувавши до нього "палестинське підвішування", кинули його на підлогу від чого він втратив свідомість. Коли до відділу міліції прибула його матір, вона побачила у нього синці, набрякле підборіддя, гематоми та синці на голові, руках та решті тіла.

21. 6 червня 2008 року обласна прокуратура на підставі зазначених вище доказів винесла постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину. Обласна прокуратура дійшла висновку, що застосування до заявника наручників було єдиним випадком застосування до нього фізичної сили та що воно було правомірним згідно із Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року (далі - Закон про міліцію). Тілесні ушкодження заявника, зафіксовані о 00 год. 47 хв. 17 травня 2008 року, відповідали твердженням працівників міліції про затримання заявника та застосування до нього наручників. Обласна прокуратура також зазначила, що твердження заявника та його матері не підтверджуються жодними об'єктивними даними, крім їх власних свідчень. Мати заявника оскаржила цю постанову.

22. 24 червня 2008 року заявник у письмовому поясненні, адресованому прокуратурі Московського району міста Харкова (далі - районна прокуратура), здебільшого підтвердив свої попередні покази та додав, що на шляху до відділу міліції працівники міліції в автомобілі неодноразово били його по голові та тулубу.

23. 4 липня 2008 року судово-медичні експерти склали акт експертизи, призначеної обласною прокуратурою 21 травня 2008 року, що ґрунтувався на обстеженні заявника 29 травня 2008 року. Експерти зазначили, що заявник скаржився їм на те, що під час затримання його били пістолетом по голові і тулубу, а згодом піддали жорстокому поводженню у відділі міліції. Експерти наголосили на тому, що під час попередніх медичних оглядів у заявника було діагностовано струс мозку та виявлено гематоми на шиї, лівому плечі і синці на його лівому зап'ястку. На їх думку, тілесні ушкодження узгоджувались з твердженнями заявника про їх походження.

24. 12 серпня 2008 року Червонозаводський районний суд м. Харкова скасував постанову обласної прокуратури від 6 червня 2008 року та повернув матеріали справи на додаткову перевірку. Суд постановив, зокрема, що під час дослідчої перевірки обласна прокуратура не встановила походження тілесних ушкоджень заявника, зафіксованих о 00 год. 47 хв. 17 травня 2008 року.

25. 19 січня 2009 року Московський районний суд м. Харкова (далі - районний суд) під час розгляду кримінальної справи за обвинуваченням заявника у зберіганні наркотичних речовин доручив районній прокуратурі провести до 19 лютого 2009 року перевірку тверджень заявника про жорстоке поводження.

26. 16 лютого 2009 року (очевидно, внаслідок технічної помилки у тексті постанови зазначено дату 16 лютого 2008 року) районна прокуратура винесла постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції на підставах, схожих на ті, що були наведені у постанові обласної прокуратури. Матір заявника оскаржила цю постанову.

27. 30 березня 2009 року районний суд скасував постанову від 16 лютого 2009 року та повернув матеріали справи на додаткову перевірку. Суд встановив, зокрема, що постанова районної прокуратури повністю копіювала постанову обласної прокуратури від 6 червня 2008 року, у ній не пояснювалися причини, з яких районна прокуратура прийняла версію подій працівників міліції, та не пояснювалося, яким чином застосування до заявника наручників могло пояснити усі зафіксовані у нього тілесні ушкодження.

28. 22 жовтня 2009 року районна прокуратура винесла постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставах, аналогічних до тих, що наведені у попередніх постановах. Прокуратура повідомила районний суд, що цією постановою вона виконала вказівки, зазначені у постанові суду від 19 січня 2009 року. Матір заявника оскаржила цю постанову.

29. 27 листопада 2009 року районний суд скасував постанову від 22 жовтня 2009 року та повернув матеріали справи на додаткову перевірку. Суд постановив, зокрема, що під час дослідчої перевірки було зібрано достатньо матеріалів, які вказують на наявність ознак злочину. Подальше розслідування походження тілесних ушкоджень заявника вимагало проведення таких слідчих дій, як очна ставка заявника і працівників міліції, а також відтворення обстановки і обставин події, які неможливо провести у рамках дослідчої перевірки без порушення кримінальної справи.

30. Впродовж додаткової дослідчої перевірки районна прокуратура знову відібрала письмові пояснення у працівників міліції та понятих, які здебільшого повторили свої попередні покази.

31. 12 травня 2010 року районна прокуратура на підставі зібраних доказів винесла постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставах, схожих на ті, що були наведені у попередніх постановах. Матір заявника оскаржила цю постанову.

32. 14 червня 2010 року районний суд скасував постанову від 12 травня 2010 року та повернув матеріали справи на додаткову перевірку, зазначивши, що районна прокуратура не виконала попередні вказівки суду.

33. Впродовж наступного етапу дослідчої перевірки районна прокуратура відібрала письмові пояснення у декількох осіб. Лікар М. зазначила, зокрема, що тілесні ушкодження заявника, які вона зафіксувала 19 травня 2008 року, могли бути завдані у період з 16 по 18 травня 2008 року. Матір заявника загалом повторила свої твердження та зазначила, що вони із заявником поїхали з відділу міліції до Головного управління МВС в автомобілі сусіда, за яким слідував автомобіль працівника міліції О.Д.

34. 25 червня 2010 року районна прокуратура винесла постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції на підставах, схожих на ті, що були наведені у попередніх постановах, додатково посилаючись на пояснення, відібрані під час проведення останньої дослідчої перевірки. Районна прокуратура зазначила, що постанови районного суду від 27 листопада 2009 року і 14 червня 2010 року виконати неможливо, оскільки вказані судом слідчі дії можна було провести лише після порушення кримінальної справи, а не на етапі проведення дослідчої перевірки. Матір заявника оскаржила цю постанову.

35. 27 серпня 2010 року районний суд скасував постанову від 25 червня 2010 року та повернув матеріали справи на додаткову перевірку. Суд постановив, зокрема, що районна прокуратура не усунула суперечностей у медичних доказах. Районна прокуратура також не усунула суперечності між викладами подій заявника, свідка С.Д. та працівників міліції щодо застосування фізичної сили під час затримання заявника, що, на думку суду, могло пояснити зафіксовані тілесні ушкодження.

36. Під час проведення чергової дослідчої перевірки районна прокуратура відібрала письмові пояснення у фельдшера Ф. Вона зазначила, що 16 травня 2008 року не бачила у заявника жодних ознак тілесних ушкоджень. Міліція на неї тиску не чинила. Сам заявник не заявив жодних скарг, але його матір стверджувала, що її сина побили. Вона також зазначила, що не є фахівцем у галузі судової медицини, а тому не може робити припущень щодо походження тілесних ушкоджень, які пізніше було зафіксовано.

37. 18 жовтня 2010 року районна прокуратура призначила проведення судово-медичної експертизи для надання відповідей на низку запитань стосовно тілесних ушкоджень заявника, зафіксованих у наявних медичних документах, зокрема чи могли вони бути завдані у період між 23 год. 50 хв. 16 травня 2008 року та 00 год. 47 хв. 17 травня 2008 року.

38. 25 жовтня 2010 року районна прокуратура винесла постанову про відмову в порушенні кримінальної справи і зазначила, зокрема, що: районний суд в постановах від 27 листопада 2009 року, 14 червня і 27 серпня 2010 року вказав на необхідність проведення певних слідчих дій, а саме - очної ставки між заявником і працівниками міліції та відтворення обстановки і обставин події за участю заявника і судово-медичних експертів; ці вказівки виконати неможливо, оскільки такі слідчі дії можна провести лише після порушення кримінальної справи, а не на стадії дослідчої перевірки; тілесні ушкодження заявника, зафіксовані о 00 год. 47 хв. 17 травня 2008 року, узгоджувалися з поясненнями працівників міліції щодо затримання заявника та застосування до нього наручників.

39. 15 лютого 2011 року обласна прокуратура повідомила районну прокуратуру, що й постанова від 25 жовтня 2010 року була "лише копією" постанови від 25 червня 2010 року та що вона не відповідала постанові районного суду від 27 серпня 2010 року. Обласна прокуратура дала вказівку районній прокуратурі повністю виконати вказівки районного суду. Згідно з твердженнями Уряду, районна прокуратура ще раз провела дослідчу перевірку, а винесену за її результатами постанову від 25 жовтня 2010 року було залишено без змін.

40. 28 лютого 2011 року судово-медичний експерт у відповідь на направлення районної прокуратури від 18 жовтня 2010 року склав висновок, який ґрунтувався на наявних у матеріалах справи медичних документах. Експерт зазначив, зокрема що не можна виключати ймовірності завдання зафіксованих у заявника тілесних ушкоджень у проміжок часу між 23 год. 50 хв. 16 травня 2008 року і 00 год. 47 хв. 17 травня 2008 року. Експерт також висловив думку, що забій м'яких тканин голови та грудної клітини, численні синці на руках, лопатках та спині, про які було зазначено медичними працівниками лікарні 17 травня 2008 року та лікарем М. 19 травня 2008 року, не підтверджувалися будь-якими об'єктивними медичними даними або результатами аналізів, а тому не можуть бути враховані у судово-медичному обстеженні.

41. За словами заявника, вперше він дізнався про постанову районної прокуратури від 25 жовтня 2010 року із зауважень Уряду у цій справі.

42. 23 липня 2012 року матір заявника оскаржила до районного суду постанову від 25 жовтня 2010 року.

43. На час останніх повідомлень від заявника провадження у районному суді ще тривало.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

44.Стаття 97 та відповідні положення Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року стосовно дослідчих перевірок наведено в рішенні у справі "Каверзін проти України" (Kaverzin v. Ukraine), заява № 23893/03, п. 45, від 15 травня 2012 року. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 був чинним на час подій і втратив чинність з 19 листопада 2012 року.

45. Відповідні положення Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року стосовно застосування працівниками міліції фізичної сили і наручників наведено в рішенні у справі "Гордієнко проти України" (Gordiyenko v. Ukraine), заява № 27620/09 пп. 65 і 66, від 16 жовтня 2014 року.

І. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ

46. Заявник скаржився, що зазнав жорстокого поводження з боку працівників міліції. Він також скаржився, що національні органи влади не провели ефективного розслідування його тверджень про жорстоке поводження. Він посилався на статті 3 і 13 Конвенції .

47. Суд, якому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи, вважає що зазначені вище скарги мають розглядатися виключно за матеріальним і процесуальним аспектами статті 3 Конвенції (див., наприклад, рішення у справі "Аднаралов проти України" (Adnaralov v. Ukraine), заява № 10493/12, п. 36, від 27 листопада 2014 року), якою передбачено таке:

"Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.".

А. Стверджуване жорстоке поводження із заявником

1. Прийнятність

48. Уряд доводив, що твердження заявника про його побиття 16 травня 2008 року було необґрунтованим, а його версія подій не підтверджувалася жодними доказами. Уряд заперечив твердження заявника про жорстоке поводження, доводячи, що вони були непослідовними.

49. Уряд наголошував, що під час огляду заявника у відділі міліції 16 травня 2008 року фельдшер Ф. не виявила у нього видимих тілесних ушкоджень. Матір заявника, яка при цьому була присутня, не подавала жодних скарг на якість цього обстеження. Ані фельдшер Ф., ані судово-медичний експерт А.П., який проводив обстеження пізніше тієї ночі, не зафіксували значних ушкоджень, зокрема на обличчі заявника та його руках, які в нього, як стверджувалося, були, коли він зустрівся з матір'ю у відділі міліції.

50. Що стосується синця на зап'ястку заявника, він міг бути пояснений застосуванням до заявника наручників, що згідно із Законом про міліцію було законним. Щодо інших тілесних ушкоджень, зафіксованих судово-медичним експертом А.П., вони могли бути завдані у проміжок часу з 23 год. 40 хв. 16 травня 2008 року, тобто з моменту огляду заявника фельдшером Ф., та до 00 год. 47 хв. 17 травня 2008 року, коли заявника оглянув експерт А.П. Жоден з медиків не встановив часу, коли утворились гематоми, зафіксовані А.П., а тому вони могли виникнути ще до затримання заявника. Що стосується тілесних ушкоджень, зафіксованих у лікарні 17 травня 2008 року, про які також зазначено у подальших медичних документах, вони не можуть бути доказом того, що заявник зазнав травм під час перебування під контролем працівників міліції.

51. Уряд наполягав на тому, що у матеріалах цієї справи відсутня доказова база, достатня для того, щоб дати Суду можливість встановити "поза розумним сумнівом", що заявника було піддано жорстокому поводженню.

52. Заявник наполягав на прийнятності своєї заяви.

53. Суд зазначає, що скарга на жорстоке поводження порушує серйозні питання, що вимагають розгляду по суті. Отже, незважаючи на доводи Уряду, ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції . Вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.

2. Суть

(a) Доводи сторін

54. Заявник доводив, що факт жорстокого з ним поводження достатньою мірою підтверджувався наявними доказами, зокрема медичними документами, в яких після звільнення заявника з відділу міліції було зафіксовано тілесні ушкодження Національні органи не надали вірогідних пояснень походження його тілесних ушкоджень. Заявник також доводив, що жорстоке поводження, якого він зазнав, становило катування, зокрема зважаючи на його юний вік на час подій, на тривалість та умисний характер жорстокого поводження, а також на той факт, що він став об'єктом принизливих дій та "палестинського підвішування".