Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Робота та інші проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (<...>),

Голова,

Енн Пауер-Форд (<...>),

Хелена Єдерблом (<...>), судді,

а також Стівен Філліпс (<...>), заступник Секретаря

секції,

після обговорення за зачиненими дверима 18 грудня

2012 року,

зазначивши, що основні питання, які містяться в заявах, є предметом

усталеної практики Суду, і що сторони мали достатні можливості

висловити свої зауваження щодо них та будь-яких інших аспектів

справи,

постановляє таке рішення, що було ухвалене в той самий день:

1. Справу розпочато за 89 заявами, поданими до Суду проти України відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) 90 громадянами України та підприємствами, розташованими в Україні, чиї дані наведені у доданих таблицях (далі - заявники).

2. У ході провадження пані Н. Хакназарова (заява № 61133/08) померла; її чоловік, пан О. Хакназаров, та її дочка, пані О. Хакназарова, виявили бажання підтримати її заяву.

3. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - пан Н. Кульчицький з Міністерства юстиції України.

4. Заяви, які в основному стосуються тривалого невиконання рішень національних судів, ухвалених на користь заявників, у різні дати були направлені Уряду. Щодо деяких заяв Уряд направив зауваження. Спочатку розгляд цих заяв було відкладено відповідно до пілотного рішення "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov), заява № 40450/04, ЄСПЛ 2009-... (витяги), але відновлено у лютому 2012 року (детальніше див. рішення у справі "Харук та інші проти України" [Комітет] (Kharuk and others v. Ukraine [Committee]), заява № 703/05, пп. 4-5, від 26 липня 2012 року).

5. У різні дати Уряд направив Суду односторонні декларації щодо всіх цих заяв та просив вилучити їх з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі цих декларацій. Суд розглянув ці декларації та вирішив відхилити пропозиції Уряду.

І. НЕВИКОНАННЯ

6. У дати, зазначені в доданих таблицях, національні суди та комісії з трудових спорів ухвалили рішення, відповідно до яких заявники мають право на різні суми відшкодування та/або на вчинення певних дій на свою користь. Рішення стали такими, що підлягають виконанню. Однак заявники не домоглися виконання рішень у встановлений строк через: невжиття органами влади конкретних бюджетних або регуляторних заходів; введення мораторію на вилучення та продаж майна, що належить державним або контрольованим державою підприємствам; бездіяльність державних виконавців.

II. ІНШІ ПИТАННЯ

7. Деякі заявники також подали скарги щодо фактичних та правових питань, не пов'язаних з вищезгаданим питанням невиконання рішень.

I. ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ

8. Враховуючи спільність правового підґрунтя заяв, Суд вважає за необхідне об'єднати їх.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТЕЙ 6 ТА 13 КОНВЕНЦІЇ ТА СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ ДО КОНВЕНЦІЇ

9. Заявники скаржились на тривале невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та на відсутність ефективних засобів юридичного захисту щодо цих скарг. Вони посилались, прямо чи по суті, на статті 6 та 13 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції , які передбачають таке:

Стаття 6

"Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Стаття 13

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Кожний, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

A. Прийнятність

10. Суд зазначає, що вищезгадані скарги заявників не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції . Суд також зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Таким чином, вони мають бути визнані прийнятними.

B. Суть

11. Суд зазначає, що рішення, ухвалені на користь заявників, залишались невиконаними протягом тривалого часу, відповідальність за що несе держава.

12. Суд повторює, що він уже встановив порушення Конвенції у подібних справах (див. згадане вище рішення у справі "Харук та інші проти України" (Kharuk and others v. Ukraine) пп. 17-19).

13. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку в цих справах.

14. Відповідно в цих справах було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв'язку з тривалим невиконанням рішень, ухвалених на користь заявників, та статті 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ

15. Деякі заявники подали інші скарги за Конвенцією , які Суд ретельно розглянув. У світлі всіх наявних матеріалів та настільки, наскільки вони охоплюються його компетенцією, Суд доходить висновку, що вони не виявляють будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією чи протоколами до неї.

16. Таким чином, ці скарги є явно необґрунтованими та мають бути відхилені відповідно до підпункту "а" пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції .

IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

17. Стаття 41 Конвенції передбачає:

"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".

A. Шкода, судові та інші витрати

18. Відповідно до підходу, застосованого у справі "Харук та інші проти України" (Kharuk and others v. Ukraine, згадане вище пп. 23-27), Суд вважає розумним та справедливим присудити 3000 євро кожному заявнику в заявах, що стосуються невиконання рішень тривалістю більше трьох років (заяви, наведені в таблиці в Додатку 1), та 1500 євро кожному заявнику в інших заявах (заяви, наведені в таблиці в Додатку 2). Зазначені суми є відшкодуванням будь-якої матеріальної і моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат.

19. Суд також зазначає, що держава-відповідач має виконати рішення, які не були виконані.

B. Пеня

20. Суд вважає за належне призначити пеню виходячи з граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

1. Вирішує об'єднати заяви.

2. Оголошує прийнятними скарги заявників за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту, а решту скарг у заявах - неприйнятними.

3. Постановляє, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції .

4. Постановляє, що було порушення статті 13 Конвенції .

5. Постановляє, що:

(a) держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, що залишаються невиконаними, та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку 1, та 1500 (одна тисяча п'ятсот) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку 2; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти".

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 17 січня 2013 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду .