Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до умов, визначених пунктом 2 статті 44 Конвенції. Текст рішення може підлягати редакційним правкам.

У справі "Буланов та Купчик проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи

палатою, до складу якої увійшли:

Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen), Голова,

Рената Ягер (Renate Jaeger),

Райт Маруст (Rait Maruste),

Ізабель Берро-Лефевр (Isabelle Berro-Lefevre),

Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska),

Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva),

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska), судді,

та Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 16 листопада

2010 року,

виносить таке рішення, що було ухвалено того ж дня:

1. Справу розпочато за двома заявами (NN 7714/06 та 23654/08), поданими проти України до Суду 1 лютого 2006 року та 13 травня 2008 року відповідно громадянами України паном Борисом Сергійовичем Булановим (далі - перший заявник) та паном Валентином Петровичем Купчиком (далі - другий заявник) відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Перший заявник, якому було надано юридичну допомогу, був представлений паном А.Вохмяниним, юристом, що практикує у м. Севастополі. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - пан Ю.Зайцев з Міністерства юстиції.

3. 22 вересня 2009 року Голова п'ятої секції вирішив повідомити про ці заяви Уряд. Він також вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно (пункт 1 статті 29) .

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Перший заявник народився в 1951 році та проживає в м. Севастополі. Другий заявник народився в 1961 році та проживає в м. Лисичанську.

A. Провадження, ініційоване першим заявником

5. 21 грудня 2004 року перший заявник звернувся до Залізничного районного суду м. Сімферополя з позовом до військового комісаріату про здійснення перерахунку його пенсії.

6. 4 липня 2005 року суд відмовив заявнику у задоволенні позову, визнавши його необґрунтованим. 13 грудня 2005 року апеляційний суд Автономної Республіки Крим залишив рішення суду першої інстанції без змін. У резолютивній частині своєї ухвали апеляційний суд зазначив, що перший заявник може її оскаржити до Верховного Суду протягом двох місяців.

7. 20 січня 2006 року перший заявник подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

8. 6 лютого 2006 року суддя Верховного Суду ухвалив, що касаційна скарга першого заявника має бути передана до Вищого адміністративного суду, зазначивши, що останній був судом касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 210 Кодексу адміністративного судочинства від 2005 року.

9. 7 серпня 2006 року суддя Вищого адміністративного суду України виніс ухвалу про повернення касаційної скарги першого заявника як такої, що подана поза межами строку на касаційне оскарження. Суддя, посилаючись на частину другу статті 212 Кодексу адміністративного судочинства, встановив, що касаційна скарга першого заявника мала бути подана протягом одного місяця від дати постановлення ухвали апеляційного суду.

10. Листом від 29 серпня 2006 року перший заступник Голови Вищого адміністративного суду повідомив першого заявника, що той мав можливість ще раз подати свою касаційну скаргу разом з заявою про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

11. 23 вересня 2006 року перший заявник знову подав свою касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду.

12. У червні 2007 року перший заявник отримав лист з Вищого адміністративного суду з доданою копією ухвали від 15 березня 2007 року. У цій ухвалі Вищий адміністративний суд зазначив про відсутність у нього юрисдикції розглядати касаційну скаргу заявника, оскільки справа вирішувалась апеляційним судом у порядку цивільного судочинства після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства 1 вересня 2005 року і, відповідно, Верховний Суд є судом касаційної інстанції у справі заявника.

13. Ухвали від 6 лютого та 7 серпня 2006 року, а також від 15 березня 2007 року були остаточними та оскарженню не підлягали.

B. Провадження, ініційоване другим заявником

14. 8 листопада 2005 року другий заявник звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з позовом до свого колишнього роботодавця - Лисичанського міського відділу УМВС України в Луганській області про стягнення заборгованості із заробітної плати.

15. 16 березня 2006 року суд відмовив другому заявнику у задоволенні позову, визнавши його частково необґрунтованим та частково таким, що поданий з пропущенням строків, встановлених законодавством. 22 травня 2006 року апеляційний суд Луганської області залишив рішення суду першої інстанції без змін. У резолютивній частині своєї ухвали апеляційний суд зазначив, що вона може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом двох місяців.

16. 18 липня 2006 року другий заявник подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

17. 11 вересня 2006 року суддя Верховного Суду відмовив у розгляді касаційної скарги другого заявника, зазначивши, що вона мала бути розглянута Вищим адміністративним судом.

18. 18 грудня 2006 року другий заявник подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду.

19. 16 листопада 2007 року суддя Вищого адміністративного суду встановив, що скарга підлягала розгляду Верховним Судом, оскільки справа була розглянута судами нижчих інстанцій у порядку цивільного судочинства після набрання чинності 1 вересня 2005 року Кодексом адміністративного судочинства. Суддя ухвалив, що касаційна скарга мала бути повернута другому заявнику разом із роз'ясненням його права подати її до Верховного Суду. Ухвала була остаточна та оскарженню не підлягала.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

A. Конституція України від 1996 року

20. Відповідні положення Конституції зазначають таке:

Стаття 125

"Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.

Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається".

B. Цивільний процесуальний кодекс від 1963 р.

(втратив чинність з 1 вересня 2005 р.)

21. Відповідні положення Цивільного процесуального кодексу від 1963 р. у редакції, чинній у відповідний час, містять таке:

Стаття 1. Законодавство про цивільне судочинство

"... Законодавство про цивільне судочинство встановлює порядок розгляду справ у спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових та колгоспних правовідносин, справ, що виникають з адміністративно-правових відносин..."

Стаття 319. Касаційне провадження

"Судом касаційної інстанції є Верховний Суд України".

Стаття 320. Право касаційного оскарження, касаційного подання судових рішень

"Сторони та інші особи, які беруть участь у справі... мають право оскаржити у касаційному порядку рішення і ухвали, постановлені судом першої інстанції, які були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, а також ухвали і рішення суду апеляційної інстанції.

Підставами касаційного оскарження, касаційного подання є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права".

Стаття 329. Порядок вирішення питання про передачу справи на розгляд [повного] складу судової палати

"Питання про передачу... вирішується судом у складі трьох суддів...

У разі відсутності підстав для передачі... суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Ухвала... оскарженню не підлягає.

Якщо судом відмовлено в задоволенні касаційної скарги, то справа повертається до суду першої інстанції, ..."

C. Цивільний процесуальний кодекс від 2004 р.

(чинний з 1 вересня 2005 року)

22. Відповідні положення Цивільного процесуального кодексу від 2004 року в редакції, чинній у відповідний час, містять таке:

Стаття 15. Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ

"1. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо... цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства..."

Стаття 323. Суд касаційної інстанції

"1. Касаційною інстанцією у цивільних справах є суд, визначений Законом України "Про судоустрій України" як суд касаційної інстанції у цих справах".

Стаття 320. Право касаційного оскарження

"1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі,... мають право оскаржити у касаційному порядку:

(1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду...

2. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального прав".

Стаття 328. Відкриття касаційного провадження у справі (1)

(1) Зі змінами, внесеними 16 березня 2006 року.

"...

2. Суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо:

(1) справа не підлягає касаційному розгляду у порядку цивільного судочинства ...

5. Копія ухвали... про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляється особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається в суді касаційної інстанції".

Розділ XI. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

"...

9. Заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин... подані до набрання чинності цим Кодексом... розглядаються в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства..."

D. Кодекс адміністративного судочинства від 2005 р. (чинний з 1 вересня 2005 р.)

23. Відповідні положення Кодексу адміністративного судочинства від 2005 року у редакції, чинній у відповідний час, містить таке:

Стаття 15. Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ

"1. Компетенція адміністративних судів поширюється на:

(1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень..., дій чи бездіяльності;

(2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби ..."

Стаття 20. Інстанційна підсудність адміністративних справ

"...

3. Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів..."

Стаття 210. Суд касаційної інстанції

"1. Судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Вищий адміністративний суд України".

Стаття 211. Право на касаційне оскарження

"1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі,... мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково...

3. Підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права".

Стаття 214. Прийняття касаційної скарги судом касаційної інстанції (1)

(1) Зі змінами, внесеними 16 березня 2006 року.

"...

3. Суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо:

(1) справа не підлягає касаційному розгляду у порядку адміністративного судочинства...

5. Копія ухвали... про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції".

Стаття 236. Право на оскарження судових рішень за винятковими обставинами

"1. Сторони... мають право оскаржити до Верховного Суду України за винятковими обставинами судові рішення в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку, а також судові рішення суду касаційної інстанції.

2. За винятковими обставинами можуть бути оскаржені також судові рішення Верховного Суду України в адміністративних справах, якщо вони оскаржені з підстави, встановленої пунктом 2 статті 237 цього Кодексу.

..."

Стаття 237. Підстави для провадження за винятковими обставинами

"1. Судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України за винятковими обставинами, якщо вони оскаржені з мотивів:

(1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми прав;

(2) визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України".

Стаття 238. Строк оскарження за винятковими обставинами

"1. Скарга подається протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

2. Скарга, подана після закінчення строку,... залишається без розгляду, якщо Верховний Суд України за заявою особи, яка подала скаргу, не знайде підстав для поновлення строку..."

Стаття 239. Допуск скарги до провадження за винятковими обставинами

"1. Допуск скарги до провадження за винятковими обставинами здійснюється колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України за участі не менше п'яти суддів протягом п'ятнадцяти днів після надходження скарги без виклику осіб, які беруть участь у справі. Одночасно може бути вирішене питання про поновлення строку на оскарження за винятковими обставинами.

2. Скарга вважається допущеною до провадження... якщо хоча б три судді дійшли висновку про необхідність цього."

Стаття 242. Повноваження Верховного Суду України за наслідками провадження за винятковими обставинами

"1... більшістю голосів колегії суддів приймається одна з таких постанов...

(1) про повне або часткове задоволення скарги;

(2) про відмову в задоволенні скарги.

...