Текст рішення може підлягати редакційним правкам.

У справі "Васильчук проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen), Голова,

Рената Ягер (Renate Jaeger),

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Райт Маруст (Rait Maruste),

Марк Віллігер (Mark Villiger),

Ізабелль Берро-Лефевр (Isabelle Berro-Lefevre), судді,

Михайло Буроменський (Mykhaylo Buromenskiy), суддя ad hoc,

та Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 17 листопада 2009 року, виносить таке рішення, що було прийняте в той день:

1. Справу порушено за заявою (N 31387/05), поданою проти України до Суду 16 серпня 2005 року громадянином України п. Іваном Пилиповичем Васильчуком (далі - заявник) відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - п. Ю.Зайцев.

3. Заявник стверджував, що його право на справедливий та публічний судовий розгляд упродовж розумного строку було порушено у зв'язку із тривалістю кількох цивільних проваджень та невиконанням судового рішення, винесеного на його користь.

4. 16 січня 2009 року Голова п'ятої секції вирішив направити цю заяву Уряду. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати одночасно питання щодо прийнятності та суті заяви.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявник народився в 1940 році та проживає в с. Чорнобаївка.

A. Перше провадження за позовом до ВКО "Облсількомунгосп"

6. 16 серпня 1999 року заявник був звільнений з Чорнобаївського сільського комунального господарства "Джерело" Херсонського обласного виробничо-кооперативного об'єднання сільського комунального господарства "Облсількомунгосп".

7. У серпні 1999 року заявник оскаржив своє звільнення в Дніпровському районному суді м. Херсона та вимагав виплатити йому компенсацію.

8. 22 серпня 2001 року суд задовольнив позовні вимоги заявника та виніс рішення про стягнення з ВКО "Облсількомунгосп" на його користь 4800 грн.

9. 3 вересня 2001 року державна виконавча служба відкрила виконавче провадження.

10. 6 листопада 2001 року апеляційний суд Херсонської області залишив зазначене рішення без змін.

11. 7 грудня 2001 року СКГ "Джерело" було реорганізовано в колективне підприємство Д.

12. Декілька разів виконавче провадження з різних причин закінчувалось та відкривалось знову після оскарження заявником відповідних постанов про закінчення. З матеріалів, наданих сторонами, незрозуміло, чи була сплачена заборгованість за рішенням суду.

13. У жовтні 2005 року до боржника були застосовані штрафні санкції за невиконання рішення від 22 серпня 2001 року. Крім того, державна виконавча служба звернулась до органів прокуратури з поданням про притягнення до кримінальної відповідальності керівників ВКО "Облсількомунгосп", у задоволенні якого пізніше було відмовлено.

14. 7 жовтня 2005 року було прийнято рішення щодо ліквідації ВКО "Облсількомунгосп".

15. 17 жовтня 2005 року державна виконавча служба повернула виконавчий документ заявнику без виконання.

16. 3 липня 2006 року господарським судом Херсонської області порушено справу про банкрутство ВКО "Облсількомунгосп" та 17 липня 2006 року його визнано банкрутом.

17. 4 березня 2008 року господарський суд затвердив ліквідаційний баланс ВКО "Облсількомунгосп" та оголосив про його ліквідацію, після чого наказом від 19 березня 2008 року підприємство було вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій.

B. Друге провадження за позовом до ВКО "Облсількомунгосп"

18. 5 квітня 2002 року заявник звернувся до Суворовського районного суду м. Херсона з позовною заявою до ВКО "Облсількомунгосп" про оплату вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою виконання рішення про поновлення на роботі.

19. 4 лютого 2005 року суд, встановивши, що рішення від 22 серпня 2001 року в частині поновлення на роботі заявника й досі не виконано, присудив йому 8081,70 грн.

20. 24 травня 2005 року апеляційний суд Херсонської області збільшив цю суму до 17 206 грн.

21. Невстановленої дати державна виконавча служба відкрила виконавче провадження. 23 грудня 2005 року державна виконавча служба винесла постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з ліквідацією боржника.

22. Рішення від 4 лютого 2005 року, частково змінене ухвалою від 24 травня 2005 року, залишається невиконаним.

C. Третє провадження за позовом до ВКО "Облсількомунгосп"

23. У вересні 2005 року заявник звернувся до Дніпровського районного суду м. Херсона з позовною заявою до ВКО "Облсількомунгосп" про виплату компенсації у зв'язку з затримкою поновлення його на роботі після винесення відповідного рішення 5 лютого 2005 року.

24. 14 червня 2006 року суд, встановивши, що рішення від 22 серпня 2001 року в частині поновлення заявника на роботі й досі не виконано, задовольнив його позовні вимоги, присудивши 9495,75 грн. Крім того, Суд визнав заявника таким, що був звільнений внаслідок ліквідації підприємства з 14 червня 2006 року, та зобов'язав ліквідаційну комісію підготувати документи, необхідні для призначення пенсії заявнику.

25. 2 листопада 2006 року апеляційний суд Херсонської області скасував це рішення в частині визнання заявника таким, що був звільнений внаслідок ліквідації підприємства з 14 червня 2006 року та в частині зобов'язання ліквідаційної комісії підготувати документи для призначення йому пенсії, ухваливши нове рішення - без урахування цих вимог. В іншій частині суд залишив рішення без змін.

26. Рішення залишається невиконаним.

D. Провадження за позовами до місцевого управління юстиції та двох відділів державної виконавчої служби

27. У жовтні 2005 року заявник звернувся до Дніпровського районного суду м. Херсона з позовною заявою до місцевого управління юстиції та двох місцевих відділів державної виконавчої служби про відшкодування моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням рішення від 22 серпня 2001 року.

28. Рішенням від 23 грудня 2005 року суд присудив відповідачам спільно виплатити заявнику 6000 грн.

29. 8 червня 2006 року апеляційний суд Херсонської області скасував рішення в частині стягнення шкоди з місцевого управління юстиції на користь заявника, ухвалив нове, зменшивши розмір відшкодування до 4000 грн.

30. Невстановленої дати державна виконавча служба відкрила виконавче провадження.

31. 23 листопада 2006 року державна виконавча служба повернула заявнику виконавчий документ без виконання у зв'язку з відсутністю коштів у боржника.

32. 14 грудня 2006 року Дніпровський районний суд м. Херсона виніс додаткове рішення, присудивши заявнику ще 40 грн відшкодування понесених ним судових витрат.

33. Рішення від 23 грудня 2005 року з внесеними змінами залишається невиконаним.

E. Інші провадження

34. У лютому 2002 року заявник звернувся до Дніпровського районного суду м. Херсона з позовом до Я. та Г., начальника ВКО "Облсількомунгосп" та його заступника, про відшкодування моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням рішення від 22 серпня 2001 року. В остаточному рішенні від 9 грудня 2003 року Верховний Суд України відмовив заявнику в задоволенні цього позову. В подальшому заявник просив суд переглянути рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, але йому відмовили.

35. Крім того, заявник звернувся до місцевої прокуратури з заявою про порушення кримінальної справи відносно зазначених вище осіб. Проте 7 жовтня 2002 року прокуратура відмовила в порушенні кримінальної справи. Заявник оскаржив це рішення, але остаточним рішенням від 20 квітня 2004 року Верховний Суд України відхилив його скаргу. Згодом заявник просив суд переглянути рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, але йому відмовили.

36. Також заявник вимагав компенсацію від місцевих органів прокуратури за невжиття заходів щодо виконання рішення від 22 серпня 2001 року. 20 грудня 2002 року Суворовський районний суд м. Херсона відмовив заявнику. 27 березня 2003 року апеляційний суд Херсонської області залишив це рішення без змін.

37. У листопаді 2002 року заявник звернувся до Комсомольського районного суду м. Херсона з позовом до ВКО "Облсількомунгосп" та місцевої державної адміністрації про визнання реорганізації ВКСКПП "Джерело" недійсною. 5 серпня 2004 року суд відмовив йому в задоволенні позовних вимог. 10 листопада 2004 року апеляційний суд Херсонської області залишив це рішення без змін. Згодом заявник просив суд переглянути рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, але його заяву відхилили.

38. У січні 2003 року заявник звернувся до Суворовського районного суду м. Херсона з позовом до ВКО "Облсількомунгосп" про визнання недійсними наказів про поновлення його на роботі від 17 вересня 2001 року та 24 квітня 2002 року. 6 серпня 2003 року суд відмовив в задоволенні його позовних вимог. 3 грудня 2003 року апеляційний суд Херсонської області залишив це рішення без змін. В подальшому заявник безуспішно звертався до суду про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

39. Невстановленої дати заявник звернувся до Суворовського районного суду м. Херсона з позовом до місцевого управління юстиції про відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті тривалого невиконання рішення від 22 серпня 2001 року. Рішенням від 15 травня 2003 року йому було відмовлено в задоволенні позовних вимог. Це рішення заявником не оскаржувалось.

40. Невстановленої дати заявник звернувся до Верховного Суду України з позовною заявою до держави України та її Президента. 13 жовтня 2006 року суд повернув йому заяву на підставі того, що цей позов повинен був подаватись до відповідного районного суду.

41. У грудні 2007 року заявник звернувся до Дніпровського районного суду м. Херсона з позовами до ВКО "Облсількомунгосп" та інших осіб, прагнучи, зокрема, перегляду рішення від 22 серпня 2001 року у зв'язку з нововиявленими обставинами. Ці справи й досі знаходяться на розгляді в суді.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

42. Відповідні положення національного законодавства можна знайти у рішенні Суду у справі "Васильєв проти України" (Vasylyev v. Ukraine), (N 10232/02, пп. 19-22, від 13 липня 2006 року).

I. СКАРГИ ЩОДО ТРИВАЛОСТІ СУДОВИХ РОЗГЛЯДІВ ТА НЕВИКОНАННЯ РІШЕНЬ СУДУ

A. Щодо прийнятності

43. Заявник скаржився, що тривалість чотирьох проваджень, зазначених у пунктах 6-33 вище, включаючи стадію їх виконання, була несумісною з гарантіями, закріпленими в пункті 1 статті 6 Конвенції. Крім того, він скаржився, що нездатність органів влади виконати остаточні рішення, винесені за результатами цих проваджень, порушила його права, передбачені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Крім того, він скаржився на відсутність ефективних засобів юридичного захисту щодо його скарг за Конвенцією. Відповідні положення, зокрема, передбачають таке:

Пункт 1 статті 6 Конвенції

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."