Рішення може зазнати редакційної правки.

У справі "Пилипей проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen), Голова,

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Рената Ягер (Renate Jaeger),

Марк Віллігер (Mark Villiger),

Ізабель Берро-Лефевр (Isabelle Berro-Lefevre),

Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska), судді,

Станіслав Шевчук (Stanislav Shevchuk), суддя ad hoc,

а також Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

після наради за зачиненими дверима 26 травня 2009 року, постановляє таке рішення, ухвалене того самого дня:

1. Справу порушено за заявою (N 9025/03), поданою проти України до Суду 1 березня 2003 року громадянином України Петром Лукичем Пилипеєм (далі - заявник) відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - п. Ю.Зайцев.

3. 3 вересня 2008 року Голова п'ятої секції вирішив направити заяву Уряду. Було також вирішено розглядати питання щодо суті та прийнятності заяви одночасно (пункт 3 статті 29) .

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1946 році і проживає у місті Рівне, Україна.

A. Провадження за позовом до батька та дядька заявника

5. У березні 1976 року виконавчий комітет Рівненської міської ради звернувся до народного суду м. Рівне з позовом до батька та дядька заявника. Комітет вимагав конфіскувати будинок, який їм належав, у зв'язку з істотним порушенням будівельних норм. Справа декілька разів розглядалася судом. 22 березня 1977 року народний суд м. Рівне постановив рішення про конфіскацію будинку. 28 квітня 1977 року Рівненський обласний суд залишив вказане рішення без змін. На виконання цього рішення будинок було конфісковано.

6. У 1985 році батько заявника помер. У 1990 році Рівненська міська рада продала частину будинку (далі - оспорюване майно) пані К.

7. 27 січня 1993 року президія Рівненського обласного суду на підставі протесту Голови скасувала рішення від 22 березня 1977 року та повернула справу на новий розгляд до того ж суду.

8. 12 квітня 1993 року Рівненський міський суд (далі - міський суд) відмовив у задоволенні позову виконавчого комітету Рівненської міської ради.

B. Цивільне провадження за позовом заявника

9. 24 січня 1994 року заявник та пан П. звернулися до міського суду з позовом до пані К. про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на оспорюване майно.

10. 12 квітня 1994 року пан К., чоловік пані К., звернувся із зустрічним позовом про визнання права власності на оспорюване майно.

11. 25 січня 1995 року пані С. та пан Ко. звернулися з позовом до пана та пані К. про визнання права на оспорюване майно.

12. У період з 26 січня 1994 року по 3 листопада 1996 року судом першої інстанції було призначено десять судових засідань.

13. 4 листопада 1996 року міський суд задовольнив клопотання представника заявника про зупинення провадження у зв'язку з проходженням заявником лікування. Після цієї дати наступне засідання суду було призначено лише на 18 травня 1998 року.

14. 25 березня 1998 року пані К. померла. 18 травня 1998 року суд зупинив провадження до вступу у справу правонаступників пані К.

15. 18 березня 1999 року міський суд залучив пана К. як відповідача у справі. Того ж дня міський суд об'єднав в одне провадження позови заявника та позивачів.

16. У період з 19 березня 1998 року по 22 березня 2000 року було призначено одне засідання.

17. У період з 23 березня 2000 року по 15 жовтня 2001 року не було призначено жодного засідання.

18. 21 березня 2002 року міський суд відмовив у задоволенні позову заявника. Зокрема, міський суд визнав безпідставними твердження заявника про те, що він має право на спадщину щодо спірного майна.

19. 26 червня 2002 року апеляційний суд Рівненської області залишив зазначене рішення без змін.

20. З 16 жовтня 2001 року по 26 червня 2002 року суд першої інстанції та апеляційний суд призначили шість засідань. Чотири засідання були відкладені у зв'язку з відсутністю однієї з сторін у судовому засіданні або на підставі їх клопотання.

21. 22 січня 2003 року Верховний Суд України відмовив у задоволенні касаційної скарги заявника.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

22. Заявник скаржився на те, що тривалість провадження у справі була несумісною з вимогою "розумного строку", передбаченою пунктом 1 статті 6 Конвенції, в якому зазначено наступне:

"Кожен має право на... розгляд його справи упродовж розумного строку... судом..., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

A. Щодо прийнятності

23. Суд зазначає, що скарга не є очевидно необґрунтованою у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною за будь-яких інших підстав. Отже, вона визнається прийнятною.

B. Щодо суті

1. Твердження сторін

24. Уряд стверджував, що сторони у провадженні на національному рівні є відповідальними за надмірну тривалість провадження, а також що держава не може відповідати за їх поведінку. Також Уряд зазначив, що справа була складною та що судові органи діяли з належною сумлінністю. Зрештою, Уряд стверджував, що тривалість провадження у справі заявника не була надмірною.

25. Заявник не погодився.

2. Період, який має розглядатися

26. Заявник звернувся з позовом до суду у січні 1994 року, однак компетенції Суду ratione temporis відповідає лише період після набуття Конвенцією чинності для України 11 вересня 1997 року. Проте, здійснюючи оцінку розумності строку, що минув після 11 вересня 1997 року, потрібно оцінювати стан провадження на той час (див. рішення у справі "Мілошевич проти Колишньої Югославської Республіки Македонії" (Milosevich v. the former Yugoslav Republic of Macedonia), N 15056/02, п. 21, від 20 квітня 2006 року).

27. Провадженя у справі закінчилося у січні 2003 року, коли Верховний Суд України виніс остаточне рішення у справі заявника.

28. Таким чином, тривалість провадження у судах трьох інстанцій, що підпадає під компетенцію ratione temporis Суду, становила п'ять років та чотири місяці.

3. Розумність тривалості провадження