Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Черняєв проти України"

Європейський суд з прав людини (друга секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. Ж.-П. Коста, Голова,

п. І. Кабрал Баррето,

п. К. Юнгвірт,

п. В. Буткевич,

п. М. Угрехелідзе,

пані А. Мулароні,

пані Е. Фура-Сандстрьом, судді,

та п. С. Найсміт, заступник Секретаря секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 28 червня 2005 року,

виносить таке рішення, що було прийняте цього дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 15366/03), поданою до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України Володимиром Іллічем Черняєвим (далі - заявник) 16 квітня 2003 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений Уповноваженими - пані Валерією Лутковською та пані Зоряною Бортновською.

3. 19 січня 2004 року Суд вирішив направити заяву на комунікацію з Урядом. Суд вирішив, що відповідно до п. 3 ст. 29 Конвенції питання прийнятності та суті справи розглядатимуться разом.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився в 1938 році і проживає у м. Нова Каховка, Херсонська область, Україна.

5. 4 серпня 2000 року Новокаховський міський суд зобов'язав колишнього роботодавця заявника ВАТ "Південний електромашинобудівний завод" (більша частина акцій якого - 70 % - належала державі) виплатити йому заборгованість із заробітної плати у сумі 3150,00(1) грн. Рішення не було оскаржене і набуло статусу остаточного.

(1) Приблизно 485 ЄВРО.

6. 3 липня 2001 року Новокаховський міський суд зобов'язав ВАТ "Південний електромашинобудівний завод" (далі - завод) виплатити заявнику компенсацію за моральну шкоду у сумі 1180,00(2) грн.

(2) Приблизно 180 ЄВРО.

7. Листом від 14 лютого 2003 року начальник Херсонського обласного управління юстиції України повідомив заявника, що виконавче провадження щодо стягнення з заводу було зупинено у зв'язку з розпочатим провадженням у справі про банкрутство заводу.

8. 17 травня 2004 року Новокаховський міський суд зобов'язав завод виплатити заявнику компенсацію за затримку у виплаті заборгованості з заробітної плати в розмірі 13460,72(1) грн. Виконавче провадження щодо цього рішення було розпочато 24 червня 2004 р.

(1) Приблизно 2070 ЄВРО.

9. Рішення залишаються невиконаними.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

10. Відповідне національне законодавство викладене в рішенні у справі "Ромашов проти України" (N 67534/01, пп. 16 - 18, від 27.07.2004 р.).

11. Заявник скаржився на стверджувану неспроможність державних органів виконати рішення від 4.08.2000 р. та 3.07.2001 р., винесені на його користь. Він посилався на п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Протоколу N 1 до Конвенції, які передбачають відповідно таке:

п. 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом (...)".

стаття 1 Протоколу N 1 "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."

I. ПРИЙНЯТНІСТЬ

А. Попередні заперечення Уряду

12. Уряд стверджував, що заявник не вичерпав національні засоби захисту відносно дій виконавчої служби та швидкості провадження.

13. Заявник не надав жодних коментарів.

14. Суд зазначає, що такі зауваження вже відхилялись у ряді рішень Суду (див. вищевказане рішення у справі "Ромашов проти України", п. 41). У цих справах Суд встановив, що заявники були позбавлені можливості використання засобів захисту, запропонованих Урядом. Суд не знаходить причини робити інший висновок у цій справі, тому відхиляє заперечення Уряду.

Б. Висновок

15. У світлі наданих сторонами зауважень Суд вважає, що скарга заявника за п. 1 ст. 6 Конвенції порушує серйозні питання факту та права відповідно до Конвенції, визначення яких вимагає розгляду по суті. Суд не знаходить підстав для проголошення заяви неприйнятною. З тих же підстав скарга заявника за ст. 1 Протоколу N 1 не може бути проголошена неприйнятною.

II. ЩОДО СУТІ

А. Скарги заявника за п. 1 статті 6 Конвенції

16. Уряд стверджував, що державні виконавці здійснили всі необхідні заходи для виконання рішення і не можуть нести відповідальність за затримки у виконавчому провадженні. Далі Уряд стверджував, що п. 1 ст. 6 Конвенції порушено не було.