Держави-сторони цієї Конвенції,

прагнучи розвивати міжнародну торгівлю та інвестиції шляхом розширення правового співробітництва;

вважаючи, що таке співробітництво може бути розширене шляхом уніфікації правил щодо юрисдикції та визнання і виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах;

вважаючи, що таке розширене співробітництво вимагає, зокрема, встановлення міжнародно-правового режиму, який забезпечує визначеність та ефективність виключних угод про вибір суду між сторонами комерційних операцій, та регулює визнання та виконання судових рішень, винесених за результатами проваджень на основі таких угод,

вирішили укласти цю Конвенцію та домовилися про такі положення:

1. Ця Конвенція застосовується у міжнародних справах до виключних угод про вибір суду, укладених у цивільних чи комерційних справах.

2. Для цілей розділу II справа є міжнародною, якщо сторони не є резидентами однієї і тієї самої Договірної Держави та відносини між сторонами, а також всі інші обставини, які стосуються спору, незалежно від місця знаходження обраного суду, пов’язані не лише з цією Державою.

3. Для цілей розділу III справа є міжнародною, якщо вимагається визнання або виконання іноземного судового рішення.

1. Ця Конвенція не застосовується до виключних угод про вибір суду:

a) стороною яких є фізична особа, яка діє головним чином у своїх особистих, сімейних чи побутових інтересах (споживач);

b) які стосуються трудових договорів, включаючи колективні угоди.

2. Ця Конвенція не застосовується до таких питань:

a) статус та дієздатність фізичних осіб;

b) зобов’язання з утримання;

c) інші питання сімейного права, включаючи режим власності подружжя та інші права або обов’язки, що випливають зі шлюбних чи подібних відносин;

d) заповіти та спадкування;

e) неплатоспроможність, мирові угоди боржника з кредиторами, а також подібні питання;

f) перевезення пасажирів і товарів;

g) забруднення морів, обмеження відповідальності у позовах, пов’язаних з морським правом, загальною аварією та аварійним буксируванням і рятувальними операціями;

h) справи у сфері антимонопольного (конкурентного) законодавства;

i) відповідальність за ядерну шкоду;

j) позови у зв'язку із завданням шкоди особі, що подаються фізичними особами або від їх імені;

k) позови у зв’язку із завданням шкоди матеріальному майну, які не ґрунтуються на договірних відносинах;

l) речові права на нерухоме майно та права оренди нерухомого майна;

m) юридична дійсність, нікчемність або ліквідація юридичних осіб та чинність рішень їхніх органів;

n) дійсність прав інтелектуальної власності, інших ніж авторські або суміжні права;

o) порушення прав інтелектуальної власності, інших ніж авторські чи суміжні права, крім спорів про порушення авторських прав, що виникли внаслідок порушення договору між сторонами, який стосується зазначених прав, або могли виникнути у зв'язку з порушенням такого договору;

p) дійсність записів у державних реєстрах.

3. Незважаючи на пункт 2, спір не виключається зі сфери дії цієї Конвенції, якщо питання, виключене згідно з цим пунктом, виникає лише як попереднє та не є предметом провадження. Зокрема, той факт, що питання, виключене згідно з пунктом 2, виникає під час здійснення захисту, не виключає провадження зі сфери дії Конвенції, якщо таке питання не є предметом провадження.

4. Ця Конвенція не застосовується до арбітражу та пов’язаних з ним проваджень.

5. Спір не виключається зі сфери дії цієї Конвенції в силу лише того факту, що його стороною є Держава, включаючи уряд, державний орган або будь-яку особу, яка представляє інтереси держави.

6. Ніщо в цій Конвенції не впливає на привілеї та імунітети Держав чи міжнародних організацій щодо них самих або їхнього майна.

Для цілей цієї Конвенції:

а) "виключна угода про вибір суду" означає угоду, укладену двома або більше сторонами, яка відповідає вимогам пункту с) та визначає - для цілей вирішення спорів, що виникли або можуть виникнути у зв’язку з конкретними правовідносинами - суди однієї Договірної Держави або один чи декілька визначених судів однієї Договірної Держави із виключенням юрисдикції будь-яких інших судів;

b) угода про вибір суду, яка визначає суди однієї Договірної Держави або один чи декілька визначених судів однієї Договірної Держави, вважається виключною, якщо сторони прямо не передбачили інше;

с) виключна угода про вибір суду повинна бути укладена або підтверджена документально -

і) в письмовій формі; або

іі) будь-якими іншими засобами зв’язку, які забезпечують доступність інформації для того, щоб вона була придатною для подальшого посилання на неї;

d) виключна угода про вибір суду, яка є частиною договору, повинна розглядатися як угода, що не залежить від інших умов договору. Дійсність виключної угоди про вибір суду не може бути оскаржена лише на тій підставі, що договір не є дійсним.

1. У цій Конвенції "судове рішення" означає будь-яке рішення, винесене судом по суті, незалежно від його назви, включаючи постанову чи наказ, а також визначення видатків або витрат, здійснене судом (у тому числі посадовою особою суду), за умови, що таке визначення стосується рішення по суті, яке може бути визнане або виконане відповідно до цієї Конвенції. Тимчасові запобіжні заходи не вважаються судовим рішенням.

2. Для цілей цієї Конвенції організація або особа, інша ніж фізична особа, вважається резидентом Держави:

а) в якій вона має юридичну адресу;

b) за законодавством якої вона була зареєстрована або утворена;

c) в якій знаходиться її центральний орган правління; або

d) в якій вона здійснює свою основну діяльність.

1. Суд або суди Договірної Держави, визначені у виключній угоді про вибір суду, мають юрисдикцію для вирішення спору, до якого застосовується ця угода, за винятком випадків, коли угода є недійсною за законодавством цієї Держави.

2. Суд, що має юрисдикцію згідно з пунктом 1, не може відмовитися від здійснення юрисдикції на підставі того, що спір має розглядатися судом іншої Держави.

3. Попередні пункти не впливають на правила:

а) щодо юрисдикції стосовно предмету чи ціни позову;

b) щодо внутрішнього розподілу юрисдикції між судами Договірної Держави. Однак, у випадку, коли обраний суд має право на свій розсуд приймати рішення щодо передачі справи, належна увага має бути приділена вибору сторін.

Суд Договірної Держави, іншої ніж Договірна Держава обраного суду, зупиняє або закриває провадження, до якого застосовується виключна угода про вибір суду, крім випадків, коли:

a) угода є недійсною відповідно до законодавства Держави обраного суду;

b) сторона не мала здатності укладати угоду згідно із законодавством Держави суду, до якого подано позов;

c) застосування угоди призвело б до очевидної несправедливості або очевидно суперечитиме публічному порядку Держави суду, до якого подано позов;

d) з виняткових причин, які не залежать від сторін, угода не може бути належним чином виконана;чи

е) обраний суд прийняв рішення не розглядати справу.

Тимчасові запобіжні заходи не регулюються цією Конвенцією. Ця Конвенція не вимагає та не перешкоджає суду Договірної Держави застосовувати, відмовляти у застосуванні або припиняти тимчасові запобіжні заходи. Конвенція не зачіпає можливості сторони звертатися із заявою про застосування таких заходів або для суду застосовувати, відмовляти у застосуванні або припиняти такі заходи.

1. Судове рішення, винесене судом Договірної Держави, визначеним у виключній угоді про вибір суду, визнається та виконується в інших Договірних Державах відповідно до цього розділу. У визнанні та виконанні може бути відмовлено лише з підстав, визначених у цій Конвенції.

2. Без шкоди для перегляду, який є необхідним для застосування положень цього розділу, перегляд по суті судового рішення, ухваленого судом держави його винесення, не допускається. Для запитуваного суду є обов’язковими встановлені фактичні обставини, на основі яких суд винесення рішення здійснював свою юрисдикцію, якщо тільки рішення не було винесено заочно.

3. Судове рішення визнається лише якщо воно набрало законної сили у державі винесення рішення, та виконується лише, якщо воно є таким, що підлягає виконанню у державі його винесення.

4. Визнання чи виконання може бути відкладене або у ньому може бути відмовлено, якщо судове рішення є предметом перегляду у державі його винесення або якщо не закінчився строк, протягом якого рішення може бути переглянуто у загальному порядку. Відмова не перешкоджає подальшому зверненню щодо визнання чи виконання судового рішення.

5. Ця стаття також застосовується до судового рішення, винесеного судом Договірної Держави внаслідок передачі справи від обраного суду в цій Договірній Державі, як це передбачено у пункті 3 статті 5. Однак, якщо обраний суд мав право на свій розсуд прийняти рішення щодо передачі справи до іншого суду, у визнанні або виконанні судового рішення, винесеного проти сторони, яка своєчасно заперечувала проти такої передачі у Державі винесення рішення, може бути відмовлено.

У визнанні або виконанні може бути відмовлено, якщо:

a) угода була недійсною згідно із законодавством Держави обраного суду, якщо тільки обраний суд не встановив, що угода є дійсною;

b) сторона не мала здатності укладати угоду згідно із законодавством запитуваної Держави;

c) документ, на підставі якого відкрито провадження, чи інший еквівалентний документ, що містить основні елементи позову,

і) не був вручений відповідачу завчасно та у такий спосіб, щоб надати йому можливість організувати свій захист, за винятком випадків, коли відповідач з’явився до суду та надав пояснення і не оскаржив факт неналежного вручення у суді винесення рішення, за умови, що законодавство держави винесення рішення дозволяло таке оскарження, або

іі) був вручений відповідачу у запитуваній Державі у спосіб, що є несумісним з основоположними принципами запитуваної Держави стосовно вручення документів;

d) судове рішення було отримане внаслідок обману стосовно процесуальних питань;

e) визнання або виконання було б очевидно несумісним з публічним порядком запитуваної Держави, включаючи ситуації, коли конкретне провадження, за результатами якого винесене судове рішення, було несумісним із основоположними принципами процесуальної справедливості цієї Держави;

f) судове рішення є несумісним із судовим рішенням, винесеним у запитуваній Державі у спорі між тими ж сторонами, чи

g) судове рішення є несумісним із судовим рішенням, винесеним раніше в іншій Державі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за умови, що раніше винесене судове рішення відповідає умовам, необхідним для його визнання у запитуваній Державі.

1. Якщо питання, виключене згідно з пунктом 2 статті 2 або згідно зі статтею 21, виникає як попереднє, рішення щодо такого питання не визнається та не виконується відповідно до цієї Конвенції.

2. У визнанні або виконанні судового рішення може бути відмовлено якщо, та у тому обсязі, в якому таке судове рішення базувалося на рішенні щодо питання, виключеного згідно з пунктом 2 статті 2.

3. Однак, у разі винесення рішення про дійсність прав інтелектуальної власності, інших ніж авторське право або суміжні права, у визнанні чи виконанні судового рішення може бути відмовлено або воно може бути відстрочено відповідно до попереднього пункту лише якщо:

а) таке рішення є несумісним із судовим рішенням чи рішенням компетентного органу щодо такого питання, винесеним у Державі згідно із законодавством якої виникли права інтелектуальної власності, або

b) провадження щодо дійсності прав інтелектуальної власності триває в такій Державі.

4. У визнанні чи виконанні судового рішення може бути відмовлено якщо, та у тому обсязі, в якому таке судове рішення базувалося на рішенні щодо питання, виключеного відповідно до заяви, зробленої запитуваною Державою згідно зі статтею 21.

1. У визнанні чи виконанні судового рішення може бути відмовлено якщо, та у тій мірі, в якій судове рішення передбачає відшкодування, включаючи штрафи в порядку покарання, які не компенсують стороні фактичних втрат або завданої шкоди.

2. Запитуваний суд враховує чи дозволило відшкодування збитків, присуджене судом винесення рішення, та в якій мірі, покрити видатки та витрати, пов’язані із провадженням.

Мирові угоди (transactions judiciairies), затверджені судом Договірної Держави, визначеним у виключній угоді про вибір суду, або укладені у такому суді у ході провадження, і які є такими, що підлягають виконанню у такий самий спосіб що й судове рішення в Державі його винесення, виконуються відповідно до цієї Конвенції у такий самий спосіб, що й судове рішення.

1. Сторона, яка звертається з клопотанням про визнання або виконання, надає:

a) повну і засвідчену копію судового рішення;

b) виключну угоду про вибір суду, її засвідчену копію або інші докази її існування;

с) якщо судове рішення було ухвалене заочно - оригінал або засвідчену копію документа, який підтверджує, що документ, на підставі якого було відкрито провадження, або еквівалентний документ були повідомлені стороні, яка не з’явилася;

d) будь-які документи, необхідні для підтвердження того, що судове рішення набрало законної сили або, у відповідних випадках, є таким, що підлягає виконанню у Державі його винесення;

e) у випадку, зазначеному у статті 12 - довідку суду Держави винесення рішення, щодо того, що мирова угода або її частина підлягають виконанню у такий самий спосіб, що й судове рішення у Державі його винесення.

2. Якщо положення судового рішення не дозволяють запитуваному суду перевірити дотримання умов, визначених у цьому розділі, такий суд може вимагати надання будь-яких необхідних документів.

3. Клопотання про визнання або виконання може супроводжуватись документом, виданим судом (у тому числі посадовою особою суду) Держави винесення рішення, у формі, рекомендованій та опублікованій Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права.

4. Якщо документи, зазначені у цій статті, не складені офіційною мовою запитуваної Держави, вони супроводжуються засвідченим перекладом офіційною мовою, якщо законодавством запитуваної Держави не передбачено інше.

Процедура визнання, надання дозволу на виконання, або реєстрації з метою звернення до виконання, а також виконання судового рішення регулюються законодавством запитуваної Держави, якщо ця Конвенція не передбачає іншого. Запитуваний суд діє невідкладно.