Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок (детальні правила) органічного виробництва та обігу органічної продукції, що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

3. Ця постанова набирає чинності через шість місяців з дня її опублікування.

1. Цей Порядок визначає детальні правила органічного виробництва та обігу органічної продукції таких галузей органічного виробництва:

органічне рослинництво (зокрема насінництво та розсадництво);

органічне тваринництво (зокрема птахівництво, бджільництво);

органічне грибівництво (зокрема вирощування органічних дріжджів);

органічна аквакультура;

виробництво органічних морських водоростей;

виробництво органічних харчових продуктів (зокрема органічне виноробство);

виробництво органічних кормів;

заготівля органічних об’єктів рослинного світу.

2. У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

1) виробництво органічних морських водоростей - збирання в природному середовищі морських водоростей або їх вирощування у водному середовищі, відокремленому від водного об’єкта (його частини) бар’єрами, або у штучних місткостях та первинна обробка для подальшого обігу;

2) вхідні продукти - матеріально-технічні ресурси, що використовуються оператором відповідно до законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, але не вироблені на потужностях оператора;

3) господарство - всі потужності, що перебувають під єдиним управлінням, для цілей вирощування живих тварин та/або виробництва непереробленої сільськогосподарської продукції.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України "Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції", "Про ветеринарну медицину", "Про тваринний світ", "Про безпечність та гігієну кормів", "Про оцінку впливу на довкілля", "Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною".

2-1. Кожен оператор веде загальний та галузевий опис своєї діяльності.

2-2. Загальний опис складається оператором за формою, визначеною органом сертифікації, та включає інформацію про:

1) діяльність оператора із зазначенням та описом всіх його потужностей, включаючи потужності, що використовуються для приймання, обробки, пакування / перепакування, маркування / перемаркування та зберігання продукції;

2) асортимент продукції, що виробляється оператором та/або яка перебуває в обігу в межах категорії, щодо якої оператор має намір сертифікувати органічне виробництво та/або обіг органічної продукції;

3) заходи, що вживаються та передбачаються оператором для дотримання законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції та/або зменшення ризику забруднення органічної продукції забороненими речовинами або продуктами;

4) заходи, що вживаються та/або передбачаються оператором для запобігання змішуванню або підміні органічної продукції неорганічною;

5) методи виробництва (технологічні процеси), що застосовуються та/або передбачаються оператором;

6) транспортування продукції, включаючи вид транспортного засобу та вид пакування.

У разі імпорту органічної продукції перший вантажоодержувач повинен додатково включати до загального опису інформацію щодо потужностей, які використовуються ним для приймання та зберігання органічної продукції.

У разі залучення до надання окремих послуг (виконання робіт) третіх осіб, у тому числі на підрядних (давальницьких) умовах, необхідних для органічного виробництва та/або обігу органічної продукції, загальний опис також включає:

перелік третіх осіб з описом їх діяльності та зазначенням органів сертифікації, з якими такі особи уклали договір на проведення сертифікації, та їх згоду;

усі практичні заходи, які вживаються для забезпечення ефективної системи контролю за продукцією, яку оператор розміщує на ринку.

До загального опису оператор додає:

для сільськогосподарських угідь та місць збирання органічних об’єктів рослинного світу - за наявності дату припинення використання на відповідних земельних ділянках речовин, інших ніж ті, що зазначені в переліку речовин (інгредієнтів, компонентів), що дозволяється використовувати у процесі органічного виробництва та які дозволені до використання у гранично допустимих кількостях, затвердженому Мінагрополітики (далі - перелік речовин (інгредієнтів, компонентів);

список речовин з переліку речовин (інгредієнтів, компонентів) та/або інших речовин (інгредієнтів, компонентів), які оператор використовував протягом останнього календарного року та які плануються ним до використання у наступному календарному році;

за наявності укладеного договору з іншим органом сертифікації та/або органом іноземної сертифікації найменування такого органу сертифікації та/або органу іноземної сертифікації із зазначенням відповідної галузі органічного виробництва та/або обігу органічної продукції.

2-3. Галузевий опис за галузями органічного виробництва складається оператором з урахуванням вимог, визначених цим Порядком.

Галузевий опис оператора, що здійснює обіг органічної продукції у частині імпорту, включає:

асортимент продукції, що ввозиться на митну територію України;

опис всіх потужностей, які використовуються для зберігання продукції до її постачання першому вантажоодержувачу;

перелік постачальників органічної продукції, що ввозиться на митну територію України;

копії сертифікатів, що засвідчують органічне виробництво та обіг такої органічної продукції, виданих органом іноземної сертифікації та органом сертифікації.

2-4. Оператор може додати до опису оператора будь-яку іншу інформацію, що підтверджує дотримання ним законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції і яка може бути необхідною для сертифікації органічного виробництва.

До опису оператора на вимогу органу сертифікації включається інша інформація, що підтверджує дотримання оператором законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції та яка є необхідною для сертифікації органічного виробництва.

2-5. Оператор зобов’язаний вести в електронній або паперовій формі журнали обліку у відповідній галузі органічного виробництва та/або обігу продукції. Журнал обліку зберігається у приміщеннях відповідної потужності та надається на вимогу органу сертифікації.

2-6. Кожен оператор повинен зберігати та надавати на вимогу органу сертифікації таку документацію:

у разі органічного виробництва та обігу органічної продукції - журнали обліку та інші записи щодо виробництва, закупівлі, приймання та зберігання продукції, транспортні та платіжні документи за поставлені товари / надані послуги;

у разі обігу органічної продукції - транспортні та платіжні документи за поставлену органічну продукцію, сертифікати, що підтверджують відповідність органічного виробництва та/або обігу органічної продукції вимогам законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції;

у разі обігу органічної продукції в частині імпорту - транспортні та платіжні документи на імпортовану продукцію, сертифікат, що засвідчує органічне виробництво та/або обіг такої органічної продукції у державі походження, сертифікат, що підтверджує відповідність обігу такої продукції вимогам законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, митні документи.

До записів щодо виробництва, закупівлі, приймання та зберігання продукції належить інформація про:

підтвердження відокремлення органічного від неорганічного виробництва;

обсяг зібраних морських водоростей, яка підтверджує те, що весь урожай відповідає вимогам органічного виробництва та не перевищує встановлені ліміти збору, - у разі збирання органічних морських водоростей на спільній (загальній площі) з неорганічними;

місце, час та спосіб збору дикого посадкового матеріалу - у разі виробництва двостулкових молюсків;

наявність системи внутрішнього контролю вхідної продукції та її подальшого використання, у тому числі документи із зазначенням найменування і кількості:

- органічної продукції, поставленої оператору;

- всіх придбаних вхідних продуктів;

- органічної продукції, що зберігається на складах оператора;

для операторів, які не здійснюють зберігання органічних продуктів на потужностях для їх зберігання або не працюють з такими продуктами фізично, - найменування і кількість придбаної або реалізованої (проданої) ними органічної продукції, а також їх постачальників, покупців і вантажоодержувачів;

для вантажоодержувачів, якщо вони не є покупцями та кінцевими споживачами, - найменування і кількість продукції, що перевезена на потужності, які використовуються для подальшого зберігання та/або підготовки продукції до розміщення на ринку.

На вимогу органу сертифікації оператор надає інші документи, що підтверджують відповідність виробництва та/або обігу органічної продукції вимогам законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції.

3. Оператори можуть вести документацію, надавати інформацію, обов’язковість яких передбачена цим Порядком, як на паперових носіях, так і в електронній формі.

4. Оператори повинні застосовувати схеми чергування культур у сівозміні відповідно до нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 р. № 164 (Офіційний вісник України, 2010 р., № 13, ст. 613), з використанням бобових та інших зелених добрив, а також добрив тваринного походження та органічних матеріалів (бажано попередньо компостованих) від органічного виробництва.

5. Чергування культур здійснюється таким чином, щоб стан ґрунтів під час вирощування попередньої культури відповідав технологічним вимогам щодо вирощування наступної культури, а також забезпечувалося збільшення органічної частини ґрунту і стимулювання його біологічної активності.

6. Чергування культур повинне позитивно впливати на родючість ґрунтів, підтримувати бездефіцитний баланс гумусу та поживних речовин, знижувати рівень забур’яненості, запобігати поширенню шкідників і хвороб рослин, а також захищати ґрунт від ерозії та інших деградаційних процесів.

7. Під час виробництва органічної продукції застосування органічних добрив повинне сприяти оптимізації живлення рослин і відтворенню родючості ґрунту, забезпеченню бездефіцитного балансу поживних речовин у ґрунті, підвищенню врожайності та якості продукції рослинництва шляхом:

проведення аналізу результатів і визначення перспектив господарської діяльності (виробнича спеціалізація), прогнозованої врожайності вирощуваних культур;

визначення родючості ґрунту згідно з даними агрохімічного обстеження, застосування різних компостів та інших органічних добрив, їх адекватного зберігання та використання;

розроблення організаційних заходів щодо використання добрив і речовин для покращення ґрунту.

8. Кількість внесеного з органічними добривами азоту не повинна перевищувати 170 кілограмів на 1 гектар сільськогосподарських угідь на рік (у разі використання стійлового гною, зокрема висушеного і компостованого, дегідратованого пташиного посліду, компостованих і рідких екскрементів тварин, у тому числі пташиного посліду).

9. У разі відсутності у оператора необхідної кількості органічних добрив можуть бути використані добрива і речовини для покращення ґрунту, внесені до переліку речовин (інгредієнтів, компонентів).

10. Дозволяється використовувати речовини на основі мікроорганізмів для збільшення поживних речовин у ґрунті.

11. Для компостування стійлового гною можуть використовуватися препарати рослинного походження або препарати на основі мікроорганізмів.

12. Підстилковий гній великої рогатої худоби та перегній, отримані під час власного виробництва органічної продукції тваринного походження, та корисні копалини місцевого значення можуть використовуватися без додаткової переробки (обробки), якщо вони внесені до переліку речовин (інгредієнтів, компонентів).

13. Заходи, що забезпечують захист рослин під час виробництва органічної продукції, здійснюються шляхом:

впровадження сівозмін;

застосування біологічного контролю;

культивування сортів та гібридів, стійких до хвороб та шкідників;

застосування інтегрованої системи заходів захисту рослин.

14. У випадку неможливості ефективного захисту рослин від шкідників і хвороб шляхом застосування заходів, встановлених Законом України "Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції" та цим Порядком, а також існування загрози для врожаю дозволяється застосовувати лише засоби захисту рослин та пестициди, внесені до переліку речовин (інгредієнтів, компонентів), за умови погодження з органом сертифікації. Таке погодження здійснюється відповідно до Порядку сертифікації органічного виробництва та/або обігу органічної продукції, затвердженого Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку (далі - Порядок сертифікації органічного виробництва).

15. Речовини, що використовуються в пастках та/або дозаторах (крім розпилювачів феромонів), не повинні потрапляти у навколишнє природне середовище та контактувати з іншими такими речовинами і сільськогосподарськими культурами, що вирощуються.

16. Для виробництва рослин і рослинної продукції (крім насіння і садивного матеріалу) повинно використовуватися лише органічне насіння і садивний матеріал.

З метою отримання органічного насіння і садивного матеріалу материнська рослина та інші рослини повинні бути розмножені відповідно до вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції протягом щонайменше одного покоління, а для багаторічних культур - протягом щонайменше одного покоління та двох вегетаційних періодів.

17. Вибір сортів рослин, придатних для органічного виробництва, проводиться з урахуванням природної продуктивності, стійкості проти хвороб і адаптації до різних ґрунтових та кліматичних умов.

18. Оператори, що займаються органічним рослинництвом, зобов’язані відображати в журналі обліку інформацію про:

використання добрив (дата застосування, тип та кількість добрив, ділянки, де було їх застосовано);

використання засобів захисту рослин (причина і дата використання, тип продукту, спосіб);

придбання вхідних продуктів сільськогосподарського походження (дата, тип і кількість придбаного продукту);

врожай (дата, тип і кількість органічної або перехідного періоду продукції рослинного походження).

Орган сертифікації разом з оператором можуть узгодити відображення в журналі обліку додаткової інформації, необхідної для забезпечення контролю органічного виробництва.

18-1. Галузевий опис оператора, що здійснює органічне виробництво та/або обіг органічної продукції у галузі рослинництва, повинен включати:

1) опис всіх потужностей, у тому числі місць зберігання, переробки, пакування, та земельних ділянок;

2) щорічний план виробництва органічної продукції рослинництва за кожною земельною ділянкою окремо із зазначенням її площі.

19. У процесі виробництва органічної продукції тваринного походження оператор повинен забезпечити:

виконання вимог до органічного тваринництва відповідно до положень Закону України "Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції" та цього Порядку;

використання органічних кормів для годівлі тварин. Неорганічні кормові матеріали рослинного, тваринного і мінерального походження, кормові добавки, продукти, що застосовуються для годівлі тварин та як технологічні добавки, можуть використовуватися лише у разі, коли вони внесені до переліку речовин (інгредієнтів, компонентів);

підтримання здоров’я тварин шляхом здійснення профілактичних заходів та лікування тварин відповідно до вимог законодавства у галузі ветеринарної медицини з урахуванням вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції.

20. Поголів’я повинне мати постійний доступ до зон на відкритому повітрі, бажано пасовищ, якщо дозволяють погодні умови та стан ґрунту.

21. Поголів’я, що вирощується згідно із законодавством у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, повинне утримуватися окремо від іншої худоби.

Дозволяється використання земель, на яких здійснюється неорганічне виробництво, для тварин, які вирощуються згідно із законодавством у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, а також використання земель, на яких здійснюється органічне виробництво, для тварин, які не утримуються згідно з вимогами законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, за умови дотримання обмежень, визначених пунктами 251-255 цього Порядку.

22. Страждання тварин, зокрема внаслідок хірургічного втручання, повинне бути зведене до мінімуму протягом усього їхнього життя, в тому числі під час забою.

23. Під час репродукції забороняється використання гормонів.

Гормони або аналогічні їм речовини можуть застосовуватися під час ветеринарного лікування для окремих тварин.

Репродукція тварин повинна здійснюватися переважно природним методом. Разом з тим може здійснюватися штучне осіменіння тварин без використання гормонів або аналогічних речовин. Застосовувати клонування і трансплантацію ембріона заборонено.

24. Заборонено застосування ветеринарних препаратів, які пригнічують функцію залоз внутрішньої секреції тварин (зокрема мають тиреостатичну, естрогенну, андрогенну і гестагенну дію), а також антибіотиків, гормонів, кокцидіостатиків, гістомонстатиків та синтетичних амінокислот для стимулювання росту або продуктивності тварин.

25. Хворих тварин слід лікувати негайно для запобігання їх стражданню. Традиційні ветеринарні препарати, зокрема антибіотики, можуть застосовуватися у разі необхідності та виключно за умови, що застосування фітотерапевтичних, гомеопатичних та інших продуктів є неефективним.

26. Під час вибору порід або різновидів слід брати до уваги здатність тварин пристосовуватися до місцевих умов, їх життєздатність і стійкість до хвороб. Під час вибору порід тварин для виробництва органічної продукції тваринного походження перевага надається місцевим породам, враховується їх стійкість до хвороб, властивих для відповідного виду тварин, або проблем із здоров’ям (мимовільного аборту і складних пологів, які потребують кесаревого розтину).

27. Введення неорганічних тварин до господарства для племінних цілей розведення дозволяється лише за відсутності на ринку органічних тварин у достатній кількості та за умов, зазначених у пунктах 28-30 цього Порядку, а також за умови погодження з органом сертифікації. Таке погодження здійснюється відповідно до Порядку сертифікації органічного виробництва.

28. Під час першого створення стада або отари тварини, отримані з господарств, що виробляють неорганічну продукцію, після їх відлучення від матері повинні вирощуватися відповідно до законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції. Крім того, на дату введення тварин до стада або отари повинні виконуватися такі умови:

вік буйволів, телят і лошат повинен бути менше шести місяців, а ягнят і козенят - менше 60 днів;

маса поросят повинна бути менше 35 кілограмів;

вік кролів повинен становити менше трьох місяців.

29. Для оновлення стада або отари до господарств, які здійснюють органічне виробництво, можуть вводитися самиці тварин, що не народжували, з господарств, які здійснюють виробництво неорганічної продукції, в кількості, що не перевищує 10 відсотків поголів’я дорослих коней або великої рогатої худоби, буйволів, бізонів, та 20 відсотків поголів’я дорослих свиней, дрібної рогатої худоби (овець і кіз), кролів на рік. Крім того, до господарств, у яких утримується менше десяти голів коней або великої рогатої худоби чи менше п’яти голів свиней, дрібної рогатої худоби (овець або кіз), кролів, може вводитися з метою оновлення не більше однієї тварини на рік.

30. Визначені у пункті 29 цього Порядку показники можуть збільшуватися до 40 відсотків за умови отримання попереднього погодження органу сертифікації у разі:

суттєвого розширення господарства;

зміни породи тварин;

зміни тварин, на яких спеціалізується господарство;

коли породи тварин у господарстві перебувають під загрозою втрати від хвороб. У цьому випадку самиці тварин відповідних порід не обов’язково повинні бути такими, що не народжували.

31. Приміщення для утримання тварин повинні відповідати біологічним та поведінковим потребам тварин.

Розміщення тварин у приміщеннях має забезпечувати комфорт, благополуччя і задоволення відповідних властивих певним видам потреб тварин, які залежать від виду, породи і віку тварин. Також слід враховувати поведінкові потреби тварин, які залежать від розміру групи і від статі тварин.

32. Будівельна ізоляція, опалення та вентиляція будівлі повинні забезпечувати підтримання циркуляції повітря, рівня пилу, температури, відносної вологості повітря і концентрації газу в нешкідливих для тварин межах. Будівля повинна забезпечувати інтенсивну природну вентиляцію та природне освітлення.

33. Не обов’язково утримувати тварин у приміщеннях у регіонах з відповідними кліматичними умовами, що дозволяють тваринам жити надворі.

34. Під час розміщення тварин потрібно враховувати вимоги до площі приміщень та відкритих майданчиків для їх утримання, визначені у додатку 1, з метою забезпечення достатнього місця, необхідного тваринам для того, щоб стояти, легко лягати, повертатися, чиститися, приймати інші природні положення.

35. Приміщення для утримання тварин повинне мати гладку та неслизьку підлогу. Не менше половини площі поверхні у приміщенні, зазначеної у додатку 1, має бути суцільною (без щілин і решіток).

36. Приміщення повинні мати зручну, чисту та суху зону для відпочинку, розмір якої забезпечує комфортне перебування тварин і складається із суцільної конструкції без щілин. У зоні відпочинку повинне бути просторе сухе місце для відпочинку з підстилкою. Як підстилку слід використовувати солому або інший відповідний природний матеріал. Підстилку можна покращувати і збагачувати мінеральними речовинами, що належать до добрив та речовин для покращення ґрунту, внесених до переліку речовин (інгредієнтів, компонентів).

37. Забороняється утримання телят віком більше семи днів в індивідуальних боксах.

38. Свиноматок та кролів необхідно утримувати у групах, крім останніх періодів поросності для свиней та періоду вигодовування поросят.

39. Поросят забороняється утримувати на плоских настилах або у клітках.

40. Зони для вигулу повинні забезпечувати можливість дефекації і риття землі для свиней. Для риття можна використовувати субстрати.

41. Зона вільного вигулу може бути частково під накриттям.

42. Травоїдні (жуйні) тварини повинні мати доступ до пасовищ.

43. У разі коли травоїдні (жуйні) тварини мають доступ до пасовищ у період їх випасання, а під час утримання тварин у зимовий період створюються умови для їх вільного переміщення, можуть не дотримуватися вимоги щодо забезпечення доступу тварин до зони вільного вигулу в осінньо-зимовий період.

44. Бугайці віком понад 12 місяців повинні мати постійний доступ до пасовищ або відкритих майданчиків протягом року.

45. Забороняється утримувати тварин на прив’язі або в ізоляції, крім тих тварин, яких необхідно ізолювати для забезпечення безпеки, належного утримання чи з метою ветеринарного обслуговування.

46. Загальна щільність розміщення тварин повинна забезпечувати дотримання обмеження у 170 кілограмів азоту на один гектар сільськогосподарських угідь на рік відповідно до пункту 8 цього Порядку. Максимальна кількість тварин на один гектар сільськогосподарських угідь не повинна перевищувати показників, визначених у додатку 2.

47. Такі операції, як прив’язування еластичних бандажів до хвостів овець, обрізка хвостів, підрізання зубів, підрізання дзьобів і видалення рогів, не повинні бути усталеною практикою в органічному виробництві. Проте органи сертифікації у кожному окремому випадку можуть погоджувати ці операції з міркувань безпеки або у разі, коли вони спрямовані на покращення здоров’я, умов утримання чи гігієни тварин.

48. Будь-які страждання тварин, зокрема під час хірургічного втручання, повинні бути зведені до мінімуму шляхом застосування анестезії та/або знеболювання, а також проведення операцій кваліфікованим персоналом.

49. Завантаження та розвантаження тварин повинні здійснюватися без застосування будь-якої електричної стимуляції для примушування тварин. Використання седативних ветеринарних препаратів до або під час транспортування заборонене.

50. Раціон тварин встановлюється залежно від віку, маси тіла, стану здоров’я тварин та виду корму. Утримання тварин на примусовій відгодівлі заборонене.

51. Для годівлі травоїдних тварин, крім періоду, коли тварин переводять із зимового утримання на літнє, використовуються органічні корми, не менш як 50 відсотків яких вироблені в господарстві, де утримуються такі тварини, або в іншому господарстві, яке здійснює виробництво органічної продукції, переважно того ж регіону. Для свиней та птиці такий показник повинен становити 20 відсотків, кролів - 70 відсотків.

52. Усі молоді ссавці повинні вигодовуватися природним молоком, переважно материнським. Мінімальний строк такого вигодовування для великої рогатої худоби, бізонів, буйволів, оленів і коней становить три місяці, для овець і кіз - 45 днів, для свиней - 40 днів.

При цьому вимоги до площі приміщень і відкритих майданчиків, максимальної кількості тварин на 1 гектар сільськогосподарських угідь для буйволів, бізонів і оленів встановлюються такі, як для жуйних тварин великої рогатої худоби.

53. Система вирощування для травоїдних (жуйних) тварин повинна ґрунтуватися переважно на випасі з урахуванням до доступності пасовищ у різні пори року. Не менш як 60 відсотків сухої речовини у добовому раціоні травоїдних тварин на відгодівлі повинні становити грубі органічні корми, сінаж чи силос. Для тварин молочного напряму продуктивності такий показник може бути зменшений до 50 відсотків на початку лактації на період не більше трьох місяців.

54. Грубі, зелені або сухі органічні корми чи силос повинні додаватися до щоденного раціону свиней.

55. Заборонено утримувати тварин у таких умовах або на такій годівлі, що може призвести до анемії.

56. Практика відгодівлі повинна бути зворотною на будь-якому етапі вирощування.

57. До 25 відсотків кормового раціону можуть становити корми, вироблені в перехідний період. Якщо такі корми виробляються на потужностях цього ж господарства, їх частку дозволяється збільшити до 100 відсотків.

58. До 20 відсотків загальної середньої кількості кормів, які згодовуються тваринам, можуть бути спожиті чи зібрані на постійних пасовищах або на сіножатях у перший рік перехідного періоду, якщо такі пасовища або земельні ділянки є частиною господарства і не були частиною потужності цього господарства, на якій здійснювалося ведення органічного виробництва, протягом останніх п’яти років. За одночасного використання кормів, вироблених у перехідний період, і кормів із земельних ділянок у перший рік перехідного періоду загальний відсоток таких кормів разом не повинен перевищувати максимально дозволених норм, зазначених у пункті 57 цього Порядку.

59. Відсотки, зазначені у пунктах 57 і 58 цього Порядку, обчислюються щороку як відсоток сухої речовини у кормах рослинного походження.

60. Для переробки (обробки) органічних кормів та годування органічних тварин можуть використовуватися лише такі речовини:

1) неорганічні кормові матеріали рослинного походження, кормові матеріали тваринного походження та деякі речовини, які застосовуються у годуванні тварин, внесені до переліку речовин (інгредієнтів, компонентів), а також за умови, що їх виготовляють або готують без синтетичних розчинників і дотримані обмеження, встановлені пунктом 243 цього Порядку;

2) неорганічні спеції, трави та меляса, якщо:

органічні спеції, трави та меляса відсутні;

вони виготовляються або готуються без синтетичних розчинників;

їх використання обмежується 1 відсотком кормового раціону даного виду, що обчислюється щороку у відсотках сухої речовини кормів рослинного або тваринного походження;

3) органічні кормові матеріали тваринного походження;

4) кормові матеріали мінерального походження, внесені до переліку речовин (інгредієнтів, компонентів);

5) продукти рибальства за умови, що:

їх виготовляють або готують без синтетичних розчинників;

їх використання обмежується нетравоїдними тваринами;

використання гідролізату рибного білка обмежується виключно молодими тваринами;

6) сіль - морська сіль, груба кам’яна сіль;

7) кормові добавки, внесені до переліку речовин (інгредієнтів, компонентів).

61. Якщо тварини отримані з потужностей, на яких здійснювалося неорганічне виробництво, залежно від місцевих обставин можуть застосовуватися спеціальні заходи, наприклад, лабораторні дослідження (випробування), зокрема шляхом проведення скрінінг-тестів або профілактичного карантину тварин.

62. Якщо, незважаючи на профілактичні заходи, спрямовані на забезпечення здоров’я тварин, тварини захворіли або поранилися, необхідно негайно розпочати їх лікування та в разі потреби ізолювати.

63. Під час лікування тварин необхідно віддавати перевагу застосуванню фітотерапевтичних, гомеопатичних препаратів, мікроелементів та інших речовин, що належать до кормових матеріалів мінерального походження та кормових добавок, внесених до переліку речовин (інгредієнтів, компонентів), перед лікуванням ветеринарними препаратами, зокрема антибіотиками, за умови, що перші є ефективними для лікування тварин даного виду і для даного випадку.

64. Якщо застосування заходів, зазначених у пунктах 62 і 63 цього Порядку, виявилося нерезультативним для боротьби із захворюванням тварин або лікування їх недугів (поранення, опіки тощо) і якщо традиційне лікування є необхідним для запобігання стражданням тварини, можуть застосовуватися ветеринарні препарати, зокрема антибіотики, під наглядом та відповідальністю ліцензованого лікаря ветеринарної медицини.

65. У разі використання ветеринарних препаратів необхідно дотримуватися періоду їх виведення відповідно до листівки-вкладки (інструкції про застосування) та збільшити час очікування у два рази або на 48 годин, якщо такий період не зазначений.

66. У разі отримання твариною або групою тварин більше трьох курсів лікування ветеринарними препаратами, зокрема антибіотиками, протягом 12 місяців або більше одного курсу лікування, якщо продуктивний життєвий цикл тварин становить менше одного року, крім застосування обов’язкових заходів із профілактики та боротьби із збудниками хвороб тварин, у тому числі щеплень, профілактичних обробок проти паразитів, відповідні тварини або отримана з них продукція не вважаються органічними. Такі тварини повинні пройти перехідний період відповідно до законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції.

67. Оператор повинен вести записи та зберігати документальні підтвердження випадків, зазначених у пунктах 61-66 цього Порядку, для надання на вимогу органу сертифікації та/або Держпродспоживслужби.

68. Ветеринарні імунобіологічні засоби можуть використовуватися під час здійснення обов’язкових ветеринарно-санітарних заходів відповідно до законодавства у сфері ветеринарної медицини.

69. Споруди, загони, обладнання та посуд повинні регулярно очищуватися і дезінфікуватися для запобігання перехресному інфікуванню та утворенню носіїв хвороб. Гній та нез’їдений або розлитий чи розсипаний корм слід прибирати з періодичністю, необхідною для зведення до мінімуму запаху і запобігання приваблюванню комах або гризунів.

70. Для очищення та дезінфекції споруд, загонів і посуду для тварин можуть застосовуватися лише продукти для очищення та дезінфекції приміщень для утримання тварин, внесені до переліку речовин (інгредієнтів, компонентів).

71. Родентициди (для застосування тільки у пастках) та інші речовини, внесені до переліку речовин (інгредієнтів, компонентів), можуть використовуватися для знищення комах та інших шкідників у спорудах та інших приміщеннях, де утримуються тварини. Пастки необхідно збирати після використання і утилізувати.

72. Видалення та/або утилізація гною тварин, зокрема струхлявілого сіна та соломи, та посліду птиці здійснюються з дотриманням Закону України "Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною".

73. Вимоги до органічного виробництва під час перехідного періоду застосовуються до всієї площі потужності, на якій виробляються корми для тварин. Перехідний період може бути скорочений до одного року для пасовищ і відкритих майданчиків, які використовуються нетравоїдними видами. Цей період може бути скорочений до шести місяців, якщо відповідна земельна площа протягом попереднього року не зазнавала обробки речовинами, не дозволеними до використання в органічному виробництві.

74. Якщо у господарстві на початок перехідного періоду наявні неорганічні тварини, їх продукти можуть вважатися органічними у разі, коли відбувається одночасний перехід усього господарства на органічне виробництво, зокрема худоби, пасовищ та/або будь-яких земельних площ, які використовуються для годівлі тварин.

Загальний сукупний перехідний період для тварин та їх приплоду, пасовищ та/або будь-яких земельних ділянок, які використовуються для годівлі тварин, може бути скорочений до 24 місяців, якщо для годівлі тварин використовується продукція з даного господарства.

75. Тварини повинні бути ідентифіковані та зареєстровані згідно із законодавством.

76. Транспортування тварин здійснюється з дотриманням вимог законодавства.

77. Кролі повинні мати доступ до прихистку під дахом, у тому числі темних укриттів; відкритих загородок із рослинністю, бажано пасовищ; піднятої платформи, на якій вони можуть сидіти, у приміщенні або поза його межами; матеріалу для облаштування кубла для всіх кролиць, які годують.

78. На потужності заборонено утримувати більше ніж 500 кролематок.

79. Мінімальний вік забою кролів повинен становити 100 днів.

80. Оператори, що займаються органічним тваринництвом, зобов’язані відображати в журналі обліку інформацію про:

тварин, що прибувають до господарства (походження та дата прибуття, перехідний період, ідентифікаційний номер і ветеринарні дані);

тварин, що вибули з господарства (вік, кількість голів, вага у випадку забою, ідентифікаційний номер і місце призначення);

будь-яких втрачених тварин та причини їх втрати;

корми (тип, включаючи кормові добавки, пропорції різних інгредієнтів раціонів і періоди доступу до зон вільного вигулу, періоди переміщення худоби із зимових пасовищ на літні, до яких застосовуються обмеження, встановлені пунктом 254 цього Порядку);

профілактику та лікування хвороб і ветеринарну допомогу (дата лікування, діагноз, дозування; тип лікарського засобу, інформація про активні фармакологічні речовини, що використовуються, і рекомендації ветеринара щодо ветеринарного догляду із зазначенням причин та періодів застосування засобів (речовин) до того, як продукти тваринного походження можуть вважатися органічними).

Орган сертифікації разом з оператором можуть узгодити відображення в журналі обліку додаткової інформації, необхідної для забезпечення контролю органічного виробництва.

80-1. Галузевий опис оператора, що здійснює органічне виробництво та/або обіг органічної продукції у галузі органічного тваринництва, повинен включати:

опис (включаючи зазначення площі) приміщень для утримання тварин, пасовищ, відкритих майданчиків та у відповідних випадках - приміщень для зберігання, пакування і переробки продукції тваринництва та тварин, сировини і вхідних продуктів;

опис місць зберігання гною.

Заходи, що вживаються та передбачаються оператором для дотримання законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції і зменшення ризику забруднення забороненими речовинами або продуктами у галузі органічного тваринництва, повинні включати:

план розкидання гною, узгоджений з органом сертифікації, опис територій, виділених під вирощування рослин (у разі провадження такої діяльності) з урахуванням вимог, установлених Законом України "Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною";

угоди про співпрацю з іншими операторами або іншими суб’єктами господарювання про використання надлишкового гною від органічного виробництва (за наявності);

план управління потужністю у галузі органічного тваринництва.

План управління потужністю у галузі органічного тваринництва повинен включати інформацію, визначену пунктом 80 цього Порядку.

81. Птицю забороняється утримувати в клітках.

82. Птиця повинна мати доступ до вигульних майданчиків не менше ніж протягом однієї третини життя.

83. Вигульні майданчики для птиці повинні бути переважно вкритими рослинністю, мати захисні споруди та забезпечувати птиці доступ до корму і води.

84. Якщо птиця утримується без доступу до вигульних майданчиків у зв’язку з обмеженнями, пов’язаними із захистом здоров’я людей та тварин, вона повинна мати постійний доступ до достатньої кількості грубого корму і відповідного матеріалу, що забезпечував би її поведінкові потреби.

85. Водоплавна птиця завжди, якщо дозволяють погодні та ветеринарно-санітарні вимоги, повинна мати доступ до річки, струмка, ставка, озера або басейна з метою задоволення відповідних видоспецифічних потреб і забезпечення належного утримання.

86. Приміщення для утримання всіх видів птиці повинні відповідати таким вимогам:

1) не менше однієї третини площі підлоги повинна бути суцільною (без щілин і решіток), вкритою підстилкою, зокрема соломою, стружкою, піском та/або торфом;

2) у приміщеннях, в яких утримуються кури яєчних порід, необхідно забезпечити можливість прибирання пташиного посліду;

3) сідала та гнізда повинні бути такого розміру та у такій кількості, що відповідає масі та кількості птиці, як зазначено у додатку 1;

4) отвори для входу / виходу повинні бути достатнього розміру для безперешкодного переміщення птиці, загальна ширина отворів для входу / виходу повинна становити не менше ніж 4 метри на кожні 100 кв. метрів площі приміщення, в якому утримується птиця;

5) у кожному приміщенні, в якому утримується птиця, можна утримувати не більше:

4800 курчат;

3000 кур яєчних порід;

5200 цесарок;

4000 мускусних або пекінських качок чи 3200 мускусних або пекінських качурів чи качок інших порід;

2500 півнів, гусей або індиків;

6) загальна корисна площа приміщення, в якому утримується птиця, що вирощується для виробництва м’яса, в окремій потужності не повинна перевищувати 1600 кв. метрів;

7) конструкція приміщення, в якому утримується птиця, повинна забезпечувати безперешкодний доступ птиці до вигульних майданчиків.

87. У приміщенні для утримання птиці додатково може застосовуватися штучне освітлення з метою забезпечення не більше 16 годин світлового дня на добу з безперервним періодом нічного відпочинку без штучного освітлення тривалістю не менше восьми годин.

88. Птиця повинна вирощуватися до досягнення нею встановленого мінімального віку або належати до порід, що повільно ростуть. Забороняється використання інтенсивних методів вирощування.

Якщо в господарстві не використовуються породи, що повільно ростуть, встановлюється такий мінімальний вік птиці під час забою:

для курчат - 81 день;

для півнів - 150 днів;

для качок пекінської породи - 49 днів;

для мускусних качок - 70 днів;

для мускусних качурів - 84 дні;

для крякв - 92 дні;

для цесарок - 94 дні;

для індиків і гусей - 140 днів;

для індичок - 100 днів.

89. Грубі, зелені або сухі корми повинні додаватися до щоденного раціону птиці.

90. Приміщення повинні звільнятися від тварин між кожними партіями вирощуваної птиці. В цей час необхідно проводити очищення та дезінфекцію приміщень і обладнання. Після завершення вирощування кожної партії птиці вигульні майданчики слід залишати порожніми, щоб дозволити рослинності відновитися. З метою підтвердження дотримання цих вимог оператор веде документальний облік всіх операцій.

Такі вимоги не стосуються випадків, коли птиця не вирощується партіями, не утримується у приміщеннях і вільно ходить протягом дня.

91. Під час вибору порід бджіл слід надавати перевагу місцевим екотипам бджоли медоносної (Apis mellifera) відповідно до вимог породного районування.

92. У разі оновлення пасік дозволяється заміняти неорганічними бджолиними матками і роєм 20 відсотків маток і рою на рік, за умови, що матки і робочі бджоли поміщаються у вулики із стільниками або вощиною, які мають органічне походження. Ця вимога не поширюється на перехідний період для пасік.

93. Під час перехідного періоду віск слід заміняти воском з органічного бджільництва.

94. Під час формування пасік або під час перехідного періоду використання бджолиного воску неорганічного походження дозволяється в обсягах, необхідних для забезпечення життєдіяльності бджолиних сімей, лише у разі, коли:

віск органічного походження відсутній на ринку органічної продукції;

віск не забруднено речовинами, забороненими до використання під час виробництва органічної продукції;

віск отримано із запечатаних комірок.

95. Пасіки повинні розташовуватися у такій місцевості, щоб у радіусі трьох кілометрів джерелами нектару і пилку були переважно органічні рослини та/або дикорослі рослини, ліси або рослини, що не оброблялися з використанням речовин, заборонених до використання у процесі органічного виробництва, визначених статтею 14 Закону України "Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції".

Оператор повинен забезпечити розташування пасік на відстані, що не може спричинити забруднення продуктів бджільництва або негативно вплинути на здоров’я бджіл. Зазначені вимоги не застосовуються, якщо цвітіння не відбувається або вулики не задіяні.

96. Розміщення пасік здійснюється відповідно до Закону України "Про бджільництво".

97. Вулики повинні бути виготовлені з природних матеріалів, які не створюють загрози забруднення довкілля або сільськогосподарської продукції. Забороняється обробляти внутрішню частину вуликів фарбами та/або іншими хімічними речовинами.

98. Бджолиний віск для нових сімей повинен бути вироблений в потужностях, де здійснюється ведення органічного виробництва.

99. У вуликах можна використовувати лише природні продукти, такі як прополіс, віск і рослинні олії.

100. Під час відкачування меду заборонено використовувати хімічно синтезовані репеленти, а також відкачувати мед із стільників за наявності в них розплоду.

101. Після завершення продуктивного сезону у вуликах слід залишати для зимівлі запаси органічного меду та пилку, достатні для життєдіяльності бджіл.

102. Годівля бджолиних сімей дозволяється лише у разі, коли виживання бджіл є під загрозою у зв’язку з кліматичними умовами і лише у строк між останнім відкачуванням меду та за 15 днів до початку наступного періоду медозбору. Дозволяється годувати бджіл органічним медом, органічним цукровим сиропом або органічним цукром.

103. Для захисту рамок, вуликів і стільників, зокрема від шкідників, дозволяється використовувати лише родентициди (тільки для застосування у пастках) і відповідні речовини, зазначені у додатку 3.

104. Дозволяється застосовувати фізичні методи для дезінфекції пасік, наприклад, пару або відкритий вогонь.

105. Знищення розплоду трутнів дозволяється лише для запобігання розповсюдженню кліща Varroa destructor.

106. Якщо, незважаючи на всі профілактичні заходи, бджолині сім’ї захворіли або заражені паразитами, необхідно негайно розпочати їх лікування і за необхідності бджолині сім’ї слід ізолювати.

107. У разі використання ветеринарних препаратів інформація про дату лікування, діагноз, дози та назву лікарського засобу повинна надаватися органу сертифікації.

108. Мурашина кислота, молочна кислота, оцтова кислота і щавелева кислота, а також ментол, тимол, евкаліптол або камфора можуть застосовуватися у випадку зараження кліщем Varroa destructor.

109. Якщо лікування проводиться ветеринарними препаратами, в цей період бджолині сім’ї, до яких застосовується лікування, слід ізолювати, а весь віск замінити воском з органічного бджільництва. У подальшому до цих сімей застосовується перехідний період відповідно до частини дев’ятої статті 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції".

110. Вимоги, зазначені у пункті 109 цього Порядку, не стосуються продуктів, зазначених у пункті 108 цього Порядку.

111. Оператори, що займаються органічним бджільництвом, зобов’язані відображати в журналі обліку інформацію про:

використання кормів (тип, дата, кількість та вулики, де вони використовуються);

вилучення, переробку та зберігання продуктів бджільництва;

виймання стільників та операції з відкачування меду.

111-1. Галузевий опис оператора, що здійснює органічне виробництво та/або обіг органічної продукції у галузі органічного бджільництва, повинен включати перелік документів, визначених пунктом 80- 1 цього Порядку, а також:

карти відповідного масштабу з переліком місць розташування пасік та вуликів з їх ідентифікацією;

заходи щодо забезпечення належної заготівлі, переробки, зберігання та реалізації продуктів бджільництва;

записи щодо перевезення (кочівлі) пасік.

У разі годівлі бджіл зазначається також інформація про вид корму та його кількість, дату годівлі із зазначенням номера відповідного вулика.

У разі лікування бджіл зазначається інформація про ветеринарний препарат, інформація про активні діючі речовини, діагноз, дозування, метод введення препарату, тривалість лікування, період виведення, після завершення якого продукти бджільництва можуть вважатися органічними.

112. Під час підготовки субстрату (компосту) для вирощування органічних грибів оператор може використовувати такі компоненти:

гній та екскременти тварин, отримані в процесі власного виробництва органічної продукції тваринного походження або придбані у операторів, включених до Державного реєстру операторів, що здійснюють виробництво продукції відповідно до вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції (далі - Реєстр операторів). У разі відсутності зазначених компонентів для підготовки субстрату (компосту) можуть застосовуватися добрива і речовини для покращення ґрунту, внесені до переліку речовин (інгредієнтів, компонентів), але не більш як 25 відсотків загальної маси всіх складових частин субстрату (компосту) без урахування покривного матеріалу та доданої води;

торф, який не зазнав впливу мінеральних добрив та пестицидів, промислового забруднення;

солому та інші рослинні рештки, що використовуються в процесі приготування субстрату (компосту), отримані під час власного виробництва органічної продукції або придбані у операторів, включених до Реєстру операторів;

деревину, не оброблену після вирубки хімічними речовинами;

мінеральні добрива та препарати, що належать до добрив та речовин для покращення ґрунту, внесені до переліку речовин (інгредієнтів, компонентів), воду і ґрунт.

113. Для виробництва органічних дріжджів можна використовувати лише органічні субстрати.

Органічні і неорганічні дріжджі не повинні використовуватися під час виробництва органічної харчової продукції та кормів одночасно.

У виробництві органічних дріжджів, кондитерських виробів та у приготуванні заквасок можуть використовуватися технологічні добавки для виробництва дріжджів і дріжджових продуктів, внесені до переліку речовин (інгредієнтів, компонентів), та продукти і речовини, зазначені в пункті 222 цього Порядку.

114. Під час виробництва органічної продукції аквакультури застосовуються загальноприйняті технологічні операції вирощування об’єктів аквакультури з урахуванням вимог, установлених Законами України "Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції", "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", "Про аквакультуру" та цим Порядком.

115. Вимоги цього розділу не поширюються на території та об’єкти природно-заповідного фонду України.

116. Основою виробництва органічної продукції аквакультури є:

відповідне планування та організація біологічних процесів, які базуються на екосистемах з використанням їх внутрішніх природних ресурсів, із застосуванням методів, які забезпечують використання живих організмів і механічних методів виробництва, виробництва органічної продукції аквакультури на засадах раціонального використання водних біоресурсів, заборони застосування генетично модифікованих організмів, похідних генетично модифікованих організмів або продуктів, вироблених генетично модифікованими організмами, крім ветеринарних препаратів, та за результатами оцінки ризику, а також у разі потреби здійснення профілактичних (превентивних) заходів, обмеження застосування вхідних продуктів;

зведення до мінімуму використання ресурсів, що не відновлюються, і продуктів несільськогосподарського походження;

урахування місцевого або регіонального екологічного балансу під час вибору продукції для виробництва;

підтримання у здоровому стані об’єктів аквакультури шляхом стимулювання природного імунного захисту, а також вибір відповідних кормів і методів господарювання;

підтримання біологічного розмаїття природних водних екосистем, забезпечення функціонування у належному стані навколишніх водних і суходільних екосистем.

117. Виробництво органічної продукції аквакультури здійснюється на ділянках, які не піддавалися забрудненню речовинами, крім речовин, внесених до переліку речовин (інгредієнтів, компонентів).

118. Потужності для виробництва аквакультури, на яких здійснюється ведення органічного та неорганічного виробництва, повинні відокремлюватися. Оператори ведуть відповідні записи для підтвердження такого відокремлення відповідно до пункту 189- 1 цього Порядку.

Діяльність операторів, які мають у своєму складі потужності, на яких виробляються неорганічні об’єкти аквакультури, також підлягає перевірці органом сертифікації щодо виконання вимог до паралельного та/або одночасного виробництва. Заходи з відокремлення потужностей, на яких здійснюється ведення органічного та неорганічного виробництва, повинні враховувати природні процеси, відокремлені системи подачі води, дотримання відстаней, течії і розташування відносно неї потужностей.

119. Для кожного нового оператора, який подає заявку на перехід до органічного виробництва та планує виробляти більше ніж 10 тонн продукції аквакультури на рік, необхідно провести оцінку впливу на довкілля відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".

120. Оператор у довільній формі розробляє щорічний план сталого управління, який містить:

заходи з управління потужностями для збору врожаю аквакультури;

заходи, що здійснюються з метою зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище, зокрема із зазначенням кількості поживних речовин за один цикл виробництва чи за один рік;

відомості про нагляд за справністю обладнання;

програму зменшення відходів;

програму захисних та запобіжних заходів, які вживаються проти хижих тварин.

121. До плану додається інформація про вплив виробничої діяльності на навколишнє природне середовище.

122. Під час виробництва продукції органічної аквакультури необхідно забезпечити використання відновлюваних джерел енергії та матеріалів, які підлягають вторинній переробці. Залишкове тепло використовується мінімально.

123. Органічна аквакультура базується на вирощуванні об’єктів аквакультури, що походять з органічного маточного стада та органічного господарства.

124. Під час вибору порід та видів об’єктів аквакультури враховується їх здатність пристосовуватися до перебування у штучних умовах або у відповідних рибогосподарських водних об’єктах та рибогосподарських технологічних водоймах. Місцеві види використовуються для виведення порід, які будуть більш пристосовані до умов існування в господарстві, мають належний стан здоров’я та розвинуту систему травлення. Органу сертифікації надається документальне підтвердження походження об’єктів аквакультури, що надходять до господарства. Для відтворення відбираються такі види об’єктів аквакультури, під час догляду за якими не буде заподіяно значної шкоди диким видам об’єктів аквакультури.

125. Під час вирощування органічної продукції аквакультури забезпечується створення умов, що відповідають потребам певного виду для управління маточним стадом, вирощування і виробництва молодняку.

126. Утримання об’єктів аквакультури здійснюється з урахуванням особливостей технології вирощування та географічного розташування господарства (зони аквакультури).

127. Під час вирощування органічної продукції щільність посадки (біомаса) та практика господарювання з виробництва об’єктів аквакультури повинні відповідати показникам, зазначеним у додатку 4.

128. У разі відсутності об’єктів вирощування з органічного маточного стада або органічного господарства в органічному господарстві використовуються виловлені відповідно до законодавства дикі водні біоресурси чи неорганічні об’єкти аквакультури лише з метою годування, покращення генетичного матеріалу, а також у разі відсутності доступу до органічної аквакультури.

Зазначені особини вирощуються згідно з вимогами законодавства про органічне виробництво, обіг та маркування органічної продукції протягом не менше трьох місяців до використання у виробництві органічної продукції аквакультури.

Для тварин, занесених до Червоної книги України, дозвіл на спеціальне використання (добування, збирання) об’єктів Червоної книги України надається Міндовкіллям відповідно до законодавства на підставі рішень Національної комісії з питань Червоної книги України.

Вимога абзацу першого цього пункту не поширюється на організацію кормового режиму риб, ракоподібних та голкошкірих, визначеного пунктом 132 цього Порядку.

129. Під час здійснення органічного виробництва продукції аквакультури заборонено використання гормонів або подібних речовин.

130. Під час здійснення органічного виробництва продукції аквакультури не повинні використовуватися штучне виробництво одностатевих різновидів, крім ручного відбору, індукція поліплоїдії, штучна гібридизація та клонування.

131. Годівля об’єктів аквакультури здійснюється кормами, що відповідають їх харчовим потребам на різних стадіях розвитку. Рослинна частка корму повинна походити з органічного виробництва, а частка корму, отримана з водних біоресурсів, - з природних популяцій риб, які виловлені згідно з дотриманням вимог законодавства. У процесі вирощування органічної молоді водних біоресурсів як корм може використовуватися традиційний для цих об’єктів аквакультури фіто- і зоопланктон.

132. Організація кормового режиму для риб, ракоподібних та голкошкірих здійснюється з дотриманням таких умов:

здоровий стан об’єктів аквакультури;

висока якість продукції, включаючи харчовий склад, який повинен гарантувати високу якість кінцевої продукції, призначеної для споживання;

незначний вплив на стан навколишнього природного середовища.

Корми у раціоні хижих водних біоресурсів використовуються з дотриманням таких умов:

органічне походження кормового матеріалу;

походження рибного борошна та жиру з продуктів переробки органічної аквакультури;

походження рибного борошна, жиру та інгредієнтів рибного походження з продуктів переробки риб, виловлених з дотриманням вимог законодавства;

у разі виготовлення кормів із цілої риби відповідна рибна сировина повинна походити з рибальства, яке здійснювалося з дотриманням вимог законодавства;

кормовий раціон може містити не більш як 60 відсотків органічної продукції рослинництва.

133. Під час утримання таких об’єктів аквакультури, як молюски та об’єкти інших видів, які живляться природним планктоном, забезпечується можливість задоволення їх потреб у харчуванні природним шляхом, крім молодих особин, що відгодовуються у розплідниках та інкубаторах.

134. У процесі вирощування органічних молюсків на стадії личинок може бути використаний як корм фіто- та зоопланктон.

135. Кормовий раціон креветок може містити не більш як 25 відсотків рибного борошна і 10 відсотків риб’ячого жиру, отриманих із риби, вилученої з дотриманням вимог законодавства. З метою забезпечення креветок усіма необхідними речовинами у необхідній кількості в їх раціон може бути додано органічний холестерин. Якщо холестерин органічної якості недоступний, може бути використаний неорганічний холестерин, отриманий з вовни, молюсків тощо.

136. Використання неорганічних кормових матеріалів рослинного, тваринного та мінерального походження, кормових добавок, технологічних добавок окремих продуктів, які застосовуються під час годівлі об’єктів аквакультури, дозволяється, якщо вони внесені до переліку речовин (інгредієнтів, компонентів).

137. Астаксантин органічного походження, такого як панцири ракоподібних органічного походження, може використовуватися як корм для лососів та форелей з урахуванням їх фізіологічних потреб. Якщо органічні джерела недоступні, допускається використання природних джерел астаксантину (таких як дріжджі Phaffia).

138. Гістидин, отриманий в ході ферментації, може бути використаний як корм для лососів та форелей, якщо кормові продукти не забезпечують достатню кількість гістидину, щоб задовольнити потреби раціону риб і запобігти утворенню катаракти.

139. Під час здійснення органічного виробництва продукції аквакультури не допускається використання активаторів росту та синтетичних амінокислот.

140. Профілактика захворювань об’єктів органічного виробництва продукції аквакультури ґрунтується на здійсненні заходів щодо утримання об’єктів аквакультури в оптимальних умовах завдяки вибору відповідного місця та оптимальної конструкції споруд, а також провадження на належному рівні господарської діяльності та управління, зокрема шляхом регулярного очищення та дезінфекції споруд і приладів, застосування високоякісних кормів, відповідної щільності розміщення, а також вибору видів і різновидів.

141. Під час здійснення органічного виробництва продукції аквакультури допускається використання ветеринарних імунобіологічних засобів.

142. План управління здоров’ям об’єктів аквакультури розробляється оператором у довільній формі та повинен містити опис заходів з біобезпеки та запобігання хвороб, зокрема письмову угоду про рекомендації щодо підтримання здоров’я, з урахуванням розмірів виробництва, надання кваліфікованих послуг від ліцензованого лікаря ветеринарної медицини, який повинен відвідувати господарство не рідше одного разу на рік, а у разі запобігання хворобам двостулкових молюсків - не рідше одного разу на два роки.

143. Все обладнання, техніка та системи повинні бути чистими та продезінфікованими. Чищення обладнання та техніки здійснюється за допомогою фізичних та механічних засобів. Для очищення та дезінфекції можуть використовуватися тільки речовини для очищення та дезінфекції обладнання, техніки та систем за відсутності водних біоресурсів та речовини, які дозволено використовувати як за присутності, так і за відсутності водних біоресурсів, внесені до переліку речовин (інгредієнтів, компонентів).

144. У разі застосування "літування" як ветеринарно-санітарного заходу рибництва Держпродспоживслужба визначає необхідність і тривалість застосування такого заходу. Застосування "літування" документується після кожного виробничого циклу у відкритих системах виробництва у морі. "Літування" також рекомендується для інших способів виробництва, де використовуються резервуари, ставки та плавучі рибницькі садки або рибницькі садки, і не є обов’язковим для вирощування двостулкових молюсків.

Під час застосування "літування" плавучий рибницький садок або рибницький садок, або інша місткість, що використовуються для виробництва об’єктів аквакультури, вивільняються, дезінфікуються та зберігаються порожніми перед початком повторного використання.

145. Залишки рибного корму, фекалій і мертві тварини швидко видаляються, щоб уникнути будь-якого ризику заподіяння значної шкоди навколишньому природному середовищу в частині забезпечення гранично допустимої концентрації речовин у водних об’єктах відповідно до встановлених нормативів, затверджених наказом Мінагрополітики від 30 липня 2012 р. № 471, зведення до мінімуму ризиків захворювань та запобігання привертанню уваги комах або гризунів.

146. Під час здійснення органічного виробництва продукції аквакультури ультрафіолетове світло та озон використовуються тільки в інкубаторах і розплідниках.

147. Для біологічного контролю ектопаразитів перевага має надаватися використанню риб-чистильників, а для прісноводних об’єктів аквакультури - морської води та розчинів кухарської солі.

148. Для запобігання стражданню об’єкта аквакультури у разі виникнення захворювання лікування слід проводити невідкладно; традиційні ветеринарні препарати, зокрема антибіотики, можуть застосовуватися у разі потреби та виключно за умови, що застосування фітотерапевтичних, гомеопатичних та інших продуктів є неефективним.

149. Допускається використання ветеринарних препаратів для захисту здоров’я тварин та пов’язаного з цим здоров’я людей відповідно до вимог законодавства.

150. У разі коли, незважаючи на профілактичні заходи, виникають проблеми із здоров’ям об’єктів аквакультури, під час ветеринарного лікування використовуються такі речовини, надаючи пріоритетність:

1) речовинам з рослин, тварин і мінералів у гомеопатичних розчинах;

2) рослинам та їх екстрактам, що не мають знеболюючої дії;

3) таким речовинам, як мікроелементи, метали, природні імуностимулятори або дозволені пробіотики.

151. Використання алопатичних (традиційних) методів лікування обмежене двома курсами лікування на рік, крім вакцинації та заходів із ліквідації хвороб тварин. У випадках, коли виробничий цикл становить менше одного року, застосовується обмеження щодо алопатичних методів лікування лише один раз на рік. Якщо вимоги стосовно обмеження щодо алопатичних методів лікування порушені, зазначені об’єкти аквакультури не вважаються органічними.

152. Обмеження щодо використання ветеринарних препаратів для обробки від паразитів, крім обов’язкових заходів із ліквідації хвороб тварин, застосовуються два рази на рік або один раз на рік, якщо виробничий цикл становить менше ніж 18 місяців.

153. У разі використання алопатичних ветеринарних препаратів і препаратів для обробки від паразитів, зокрема під час заходів із ліквідації хвороб тварин, що здійснюються під обов’язковим контролем, необхідно дотримуватися періоду їх виведення відповідно до листівки-вкладки (інструкції про застосування) та збільшити час очікування у два рази або на 48 годин, якщо такий період не зазначений.

154. У разі використання ветеринарних препаратів інформація про дату лікування, діагноз, дози та найменування лікарського засобу повинна надаватися органу сертифікації.

155. Заборонено застосування установок замкнутого водопостачання, крім інкубаційних цехів та басейнів, під час виробництва органічної продукції аквакультури, а також під час виробництва видів, що використовуються як корм для відгодівлі об’єктів аквакультури.

156. Штучний обігрів чи охолодження води допускається лише в інкубаторах та розплідниках. Вода з природних свердловин використовується для підігріву чи охолодження на всіх стадіях виробництва.

157. Організація середовища утримання органічних об’єктів аквакультури здійснюється з дотриманням таких умов:

наявність достатнього простору для нормального існування об’єктів аквакультури з урахуванням потреб кожного їх виду;

забезпечення гранично допустимої концентрації речовин у водних об’єктах відповідно до встановлених нормативів, затверджених наказом Мінагрополітики від 30 липня 2012 р. № 471;

відповідність рівня температури та освітлення біологічним потребам видів з урахуванням географічного розташування господарств.

158. З урахуванням впливу щільності популяції та практики господарювання на умови існування об’єктів аквакультури здійснюється постійний моніторинг стану об’єктів вирощування за такими показниками, як пошкодження плавців, інші ушкодження тіла, темпи росту, поведінка та загальний стан здоров’я.

159. У разі виробництва прісноводної риби дно рибогосподарського водного об’єкта та рибогосподарської технологічної водойми повинне відповідати природним умовам.

160. У разі вирощування коропових:

дно рибогосподарського водного об’єкта та рибогосподарської технологічної водойми повинне бути з природного ґрунту;

забезпечується ефективне використання наявних ресурсів органічних добрив (гною, торфу та торфогнойових компостів, сапропелю, органічних відходів переробки сільськогосподарської продукції тощо);

удобрення ставів та озер органічними та мінеральними речовинами повинне здійснюватися лише добривами та речовинами для покращення ґрунту, внесеними до переліку речовин (інгредієнтів, компонентів), з максимальним застосуванням азоту 20 кілограмів на 1 гектар.

161. Заходи з біологічної меліорації або хімічної меліорації здійснюються із застосуванням місцевих покладів вапняків, крейди та мергелів. Заборонена обробка із застосуванням синтетичних хімічних речовин для контролю гідрофітів та рослинного покриття, які присутні у водах, що використовуються для виробництва.

162. Дизайн та конструкція водних систем, які запобігають потраплянню забруднюючих речовин, забезпечують такі значення фізико-хімічних параметрів, які гарантуватимуть підтримання здоров’я об’єктів аквакультури та задоволення їх поведінкових потреб.

163. Розташоване на суші господарство повинне відповідати таким вимогам:

можливість відстежування та контролю за рівнем витрат та якістю води, що надходить та виходить у проточних системах;

наявність природної рослинності на не менш як 10 відсотках периметра ("земля-вода") зони.

164. Системи запобігання забрудненню на морі повинні розміщуватися в місцях, у яких водний потік та глибина є такими, що забезпечують мінімізацію впливу на дно водойми та навколишнє природне середовище, мають відповідний дизайн, конструкцію плавучих рибницьких садків або рибницьких садків та утримуються з урахуванням їх місця розташування в навколишньому природному середовищі.

165. Утримання об’єктів аквакультури здійснюється таким чином, щоб унеможливити їх потрапляння в навколишнє природне середовище.

Якщо риба або ракоподібні покинули середовище їх існування, оператор вживає належних заходів для зменшення впливу на місцеву екосистему та має забезпечити:

відлов водних біоресурсів, що покинули середовище їх існування, з подальшим документальним фіксуванням таких випадків;