З метою створення передумов для формування і реалізації політики щодо грошових доходів населення, спрямованої на вирішення питань переходу до ринкової конкурентоспроможної економіки, підвищення реальних доходів і стимулювання економічної активності населення, забезпечення соціальних пріоритетів

1. Схвалити подані Кабінетом Міністрів України Основні напрями політики щодо грошових доходів населення України (додаються).

2. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк затвердити заходи, спрямовані на забезпечення реалізації цього Указу.

Обсяг і структура доходів населення є основними економічними показниками рівня життя населення України.

Основну роль у сукупному доході сім'ї відіграють грошові доходи, які складаються із заробітної плати, пенсії, соціальної допомоги, стипендії та інших соціальних виплат, грошових надходжень від продажу продуктів сільського господарства, доходів від продажу іноземної валюти тощо.

Перехід до ринкових відносин і відповідні структурні зміни в економіці вплинули на формування доходів населення, їх використання та систему розподілу.

Найбільшу питому вагу у структурі грошових доходів населення становить оплата праці, частка якої за останні роки дещо знизилася. Водночас помітно збільшилась частка пенсій, соціальної допомоги та стипендій (від 15,8 відсотка у 1990 році до 24,2 відсотка у 1998 році). Зросли доходи від продажу іноземної валюти, а також грошові надходження від продажу продуктів сільського господарства.

Залишається незначною частка доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності в загальних грошових доходах населення.

Слід зазначити, що за останні два роки вдалося значно посилити мінімальні соціальні гарантії. Якщо співвідношення розміру мінімальної заробітної плати до величини вартості межі малозабезпеченості у 1997 році становило 21,2 відсотка, то у першому і другому півріччях 1998 року та у поточному році це співвідношення збільшилося відповідно до 61,1 відсотка, 74,6 відсотка і 81,6 відсотка. При цьому величина вартості межі малозабезпеченості у 1999 році порівняно з 1997 роком зросла до 90,7 гривні, або на 27,9 відсотка, розмір мінімальної заробітної плати - до 74 гривень, або в 4,9 раза, а розмір мінімальної пенсії - до 24,9 гривень, або в 1,66 раза.

Водночас спад виробництва у процесі ринкової трансформації економіки і, як наслідок, вимушена неповна зайнятість та безробіття значної частини працездатного населення, відсутність законодавчих важелів впливу на регулювання процесу майнового розшарування населення призвели до зниження рівня життя населення, поглиблення його розшарування за рівнем грошових доходів та розподілом майна, неспроможності більшої частини населення робити заощадження, поширення тінізації грошових доходів громадян, приховування їх від оподаткування. Це обумовило скорочення платоспроможного попиту населення, звуження обсягу внутрішнього ринку, зменшення можливостей формування внутрішніх інвестиційних ресурсів і стримування економічного зростання держави.

Таким чином, подальше зволікання з розробленням та реалізацією виваженої та ефективної політики щодо грошових доходів населення сприятиме зростанню кризових явищ в економічній та соціальній сферах.

1. Політика щодо грошових доходів населення є одним із найважливіших напрямів соціально-економічної політики держави і має охоплювати всі верстви населення, сприяти зростанню реальних доходів працюючого та непрацюючого населення.

Ефективна політика доходів передбачає всебічне врахування впливу всіх факторів та прогнозування наслідків впливу на формування динаміки і структури доходів населення.

2. Стратегічною метою політики щодо грошових доходів населення на державному рівні є досягнення відчутного підвищення рівня життя населення шляхом:

створення умов для сприяння розвитку вітчизняного виробництва та підвищення конкурентоспроможності продукції (реальна підтримка вітчизняного виробника, створення сприятливого інвестиційного клімату, запровадження нових технологій, сприяння підвищенню культури виробництва та якості продукції тощо);

ефективне регулювання процесу формування первинних доходів населення;

удосконалення механізму розподілу і перерозподілу доходів із застосуванням фінансово-економічних важелів, що впливають на рівень доходів в усіх секторах економіки;

сприяння зростанню кінцевих доходів населення, його споживчого попиту на товари та послуги;

створення умов для накопичення коштів населенням;

підвищення платоспроможного попиту населення як основи для економічного зростання.

3. Принципи, на яких базуватиметься політика щодо грошових доходів населення:

пріоритет прав людини;

наукове обгрунтування розроблення державних соціальних стандартів і впровадження моніторингу рівня життя, соціальних прогнозів тощо;

гарантованість забезпечення відтворювальної функції доходів;

забезпечення мотивації до праці;

стимулювання підвищення економічної активності населення;

надання адресної цільової допомоги малозабезпеченим сім'ям; здійснення індексації грошових доходів та надання компенсацій відповідно до законодавства;

розвиток системи соціального страхування, адекватного соціальним потребам населення;

реформування податкової системи з метою зниження рівня оподаткування населення з порівняно низькими доходами;

посилення контролю за достовірністю даних про доходи та значні витрати фізичних осіб;

стимулювання приросту грошових заощаджень як джерела інвестицій у різні галузі економіки.

1. Основними напрямами політики щодо грошових доходів населення мають бути:

посилення державного впливу на зростання доходів та платоспроможності населення;

забезпечення соціальної орієнтації під час розподілу валового внутрішнього продукту;

уповільнення процесів розшарування населення за рівнем доходів і майновим станом шляхом податкового регулювання грошових доходів та удосконалення адресної системи соціальних виплат;

забезпечення реалізації конституційних прав громадян шляхом впровадження державних соціальних стандартів;

підвищення частки оплати праці в грошових доходах населення;

стимулювання продуктивної праці, підприємницької та ділової активності населення;

сприяння збільшенню грошових доходів населення, отриманих від власності;

запобігання зниженню реальних доходів населення;

створення системи моніторингу рівня життя різних груп населення;

створення умов для формування стабільного середнього класу;

удосконалення та розвиток системи соціального страхування;

розроблення та реалізація державної програми запобігання бідності.

2. Стратегія політики щодо грошових доходів населення на державному рівні охоплює три етапи.

Пріоритетами політики щодо грошових доходів населення є:

1) на першому етапі (1999 - 2000 роки):

ліквідація заборгованості із заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат;

зупинення зниження рівня реальних доходів населення;

удосконалення механізму надання соціальної допомоги;

створення організаційних передумов, пов'язаних з реформуванням солідарної системи пенсійного забезпечення, та умов для запровадження системи загальнообов'язкового державного медичного страхування, системи кредитування населення;

удосконалення системи оплати праці;

сприяння легалізації тіньових доходів населення;

2) на другому етапі (2001 - 2005 роки):

недопущення надмірної диференціації населення за рівнем доходів шляхом скорочення прошарку малозабезпечених громадян, створення умов для формування середнього класу громадян;

сприяння розвитку підприємницької діяльності громадян;

реформування солідарної системи пенсійного забезпечення і створення надлишку коштів для фінансування накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

запровадження системи загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття;

розвиток системи кредитування населення на отримання освіти, придбання житла та іншого нерухомого майна тощо;

сприяння стабілізації банківської системи для залучення до неї коштів громадян;

подальший розвиток безготівкових форм розрахунків комерційних банків з фізичними особами;

3) на третьому етапі (2006 - 2010 роки):

забезпечення динамічного зростання рівня реальних доходів населення, збалансованих з іншими макропоказниками;

створення умов для закріплення широкого прошарку середнього класу громадян.

Існуючий нині рівень номінальної заробітної плати, її купівельна спроможність перетворилися в один з головних чинників, що стримують розвиток виробництва, відтворення робочої сили, технологічне оновлення виробництва, розв'язання ряду інших соціально-економічних проблем. Наявність зазначених недоліків свідчить про нагальну потребу реформування системи оплати праці.

Досвід постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи, зокрема Польщі, Словаччини, Угорщини, Хорватії, Чехії та інших, свідчить про те, що реальні зрушення в економіці цих країн розпочалися лише тоді, коли середня заробітна плата підвищилася до рівня, еквівалентного 300 доларам США і вище у розрахунку на місяць. З огляду на це провідною складовою подальшого реформування системи оплати праці має стати зростання реальної заробітної плати як складової реформування всього механізму господарювання.

Державна політика у сфері оплати праці повинна здійснюватися шляхом:

удосконалення законодавства про оплату праці, вжиття заходів для посилення контролю за додержанням законодавства про оплату праці, своєчасною виплатою заробітної плати;

реформування системи оплати праці, спрямованого на істотне підвищення заробітної плати та докорінну зміну структури витрат виробництва;