Кабінет Міністрів України

1. Схвалити Державну програму удосконалення функціонування державної системи забезпечення безпеки судноплавства на 2002-2006 роки (далі - Програма).

2. Міністерству транспорту, іншим центральним органам виконавчої влади - виконавцям зазначеної Програми під час підготовки проектів Державного бюджету України щороку передбачати кошти для фінансування Програми у межах загальних обсягів, визначених цим органам.

Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції і Міністерству фінансів визначати обсяги централізованих капітальних вкладень та капітальних видатків на фінансування заходів Програми виходячи з можливостей державного бюджету.

3. Міністерству транспорту, іншим центральним органам виконавчої влади забезпечити спрямування на часткове фінансування Програми коштів з позабюджетних джерел.

Державна система забезпечення безпеки судноплавства функціонує з метою здійснення комплексу заходів, пов'язаних із створенням належних умов для судноплавства у морських і річкових портах, у внутрішніх морських водах та територіальному морі, на внутрішніх водних шляхах.

Однак державний нагляд і контроль за забезпеченням безпеки судноплавства на сьогодні не повною мірою відповідає міжнародним вимогам та стандартам. Не створено належних організаційних і технічних умов безпеки судноплавства на внутрішніх морських та на внутрішніх водних шляхах, у морських та річкових портах.

Морська аварійно-рятувальна служба Мінтрансу та Державна пошуково-рятувальна служба на водних об'єктах МНС, які створено лише в жовтні 2001 р., потребують державної фінансової підтримки.

Український фрагмент Глобальної морської системи зв'язку у разі лиха та для забезпечення безпеки не повністю охоплює морську зону відповідальності України. Для створення мережі морських районів А1 і А2, які відповідно до міжнародних зобов'язань України повинні бути визначені 1 лютого 1999 р., потрібні значні фінансові витрати.

Навігаційно-гідрографічне забезпечення перебуває на низькому рівні. Гідрографічний флот, технічні засоби для проведення гідрографічних робіт, берегові та плавучі засоби навігаційного обладнання, насамперед проблискова та світлооптична апаратура, морально і фізично застаріли і потребують модернізації, а в більшості випадків - негайної заміни. Також необхідно замінити на сучасні більшість засобів навігаційного обладнання з уніфікованими джерелами живлення.

Відсутність промірних ехолотів, які використовуються для виконання промірів в інтересах картоскладання, а також відсутність коштів для організації гідрографічних досліджень не дає змоги належним чином налагодити національне виробництво морських навігаційних карт, посібників для плавання.

До цього часу в сфері безпеки мореплавства діє значною мірою застаріла нормативно-правова база часів колишнього СРСР, яка не відповідає реальній ситуації. Відсутність фінансування за цим важливим напрямом привела до вкрай слабкого нормативно-правового забезпечення у сфері безпеки судноплавства і відповідно до зниження рівня такого забезпечення.

Азово-Чорноморський басейн вважається особливим регіоном, який відрізняється насамперед своєю замкнутістю. Транспортування нафти, яке передбачається здійснювати морськими ділянками Євро-Азіатського транспортного коридору, у разі можливих аварій і катастроф збільшує ризик виникнення екологічної катастрофи в Чорному морі. Наслідки такої катастрофи можуть бути згубними для країн регіону, а на їх ліквідацію потрібен час і великі матеріальні та фінансові витрати.

Тому забезпечення безпеки мореплавства набуває виключного значення і повинно бути таким, щоб звести нанівець можливість виникнення аварій та катастроф. Для встановлення на морському узбережжі контрольно-корегуючих станцій диференційного режиму з метою точного місцевизначення об'єктів, впровадження автоматизованих ідентифікаційних систем, систем суднових повідомлень, визначення на узбережжі районів А1 і А2 згідно з Глобальною морською системою зв'язку у разі лиха та для забезпечення безпеки, обладнання танкерів електронними картами та системами їх відображення, створення сучасних тренажерних центрів для підготовки екіпажів суден, а також вжиття ряду заходів з підготовки до ліквідації можливих розливів нафти та інших забруднень водного простору потрібні значні фінансові кошти.

Для здійснення належного державного портового нагляду необхідно забезпечити технічне оснащення сучасними засобами зв'язку і відповідним обладнанням: радіолокаційними станціями, автотранспортними засобами тощо.

Практично не створено системи забезпечення безпеки судноплавства на внутрішніх водних шляхах, у тому числі системи зв'язку у разі виникнення аварійних ситуацій, яка є важливою складовою усієї системи безпеки. Ця система повинна створюватися невідкладно за умови виділення коштів з державного бюджету.

Визначальним критерієм безпечності судноплавства на внутрішніх водних шляхах є належний технічний стан судноплавних шлюзів, які разом з гідроелектростанціями утворюють єдиний комплекс гідроспоруд каскаду Дніпровських водосховищ.

Контрольні параметри технологічного обладнання шлюзів, за допомогою якого безпосередньо утримується напір водосховищ, здебільшого досягло або перевищує гранично допустимі значення. Без проведення термінових заходів з поліпшення технічного стану Канівського, Кременчуцького, Дніпродзержинського шлюзів можливе планове припинення їх експлуатації. Більше того, обладнанню Запорізького шлюзу, який ще в 1992 році виведено з експлуатації з метою проведення докорінної реконструкції, загрожує раптове руйнування. Для розв'язання проблеми приведення технічного стану шлюзів до належного рівня потрібна фінансова підтримка держави.

Необхідно удосконалити організацію системи забезпечення безпеки судноплавства в Україні, до якої причетний ряд міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, в тому числі Мінтранс, Мінагрополітики (зокрема Укрдержрибгосп), МНС, МОН, Міноборони (ВМСУ), МОЗ, Мінекоресурсів, Адміністрація Держприкордонслужби. Серед недоліків цієї системи слід назвати такі, зокрема, як:

відсутність єдиної вертикалі управління безпекою судноплавства;

відсутність скоординованої взаємодії між міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади;

використання подвійних стандартів та колізій норм права у сфері забезпечення безпеки судноплавства;

відсутність державної фінансової підтримки функціонування та розвитку державної системи забезпечення безпеки судноплавства;

відсутність системи інформування судноплавних компаній незалежно від форми власності та підпорядкування про зміни у національному та міжнародному законодавстві з питань безпеки судноплавства.

Ці недоліки призвели до важких наслідків у сфері забезпечення охорони людського життя. Так, тільки за 9 місяців 2001 р. на водних об'єктах країни з різних причин загинуло 2483 особи, з них 336 дітей. За даними судноплавних компаній, за цей період в Україні сталося 15 аварійних випадків, у тому числі 1 катастрофа, 6 аварій, 7 аварійних подій та 1 експлуатаційне пошкодження. Катастрофа теплоходу "Пам'ять Меркурія" в січні 2001 р. із значними людськими жертвами свідчить про низький рівень управління системою забезпечення безпеки судноплавства.

Вступивши до Міжнародної морської організації (ІМО), Україна взяла на себе зобов'язання щодо виконання міжнародних конвенцій з безпеки мореплавства. Тільки безумовне дотримання цих зобов'язань гарантує довіру до країни, суден під її прапором, а також безпеку судноплавства у прибережних водах і портах з боку світового співтовариства і міжнародного торговельного судноплавства.

Метою розроблення Державної програми удосконалення функціонування державної системи забезпечення судноплавства на 2002-2006 роки (далі - Програма) є забезпечення безпеки судноплавства в морських та річкових портах, у внутрішніх морських водах і територіальному морі, на внутрішніх водних шляхах згідно з міжнародними стандартами та вимогами національного законодавства, а також організаційно-фінансова підтримка функціонування системи безпеки судноплавства.

Основними завданнями Програми є удосконалення системи державного управління безпекою судноплавства, створення безпечних умов праці персоналу, охорона життя і здоров'я працівників морського і річкового транспорту та пасажирів, збереження суден та вантажів, запобігання забрудненню довкілля. Усе це потребує чіткої організації діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Визначені завдання виконуватимуться відповідно до таких основних принципів:

забезпечення пріоритету безпеки судноплавства над господарськими та відомчими інтересами;

дотримання верховенства права під час вирішення конкретних завдань;

адекватності заходів з безпеки судноплавства реальним та потенційним загрозам;

доутримання балансу інтересів громадян, суб'єктів господарювання, державних органів, їх взаємної відповідальності;

чіткого розмежування завдань, повноважень та відповідальності суб'єктів системи забезпечення безпеки судноплавства.

Програмою визначаються такі пріоритетні напрями:

1) навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства;

2) удосконалення системи підготовки, перепідготовки і дипломування спеціалістів морської галузі;

3) забезпечення екологічної безпеки у сфері судноплавства;

4) створення берегових систем технічного та інформаційного забезпечення безпеки судноплавства;

5) створення системи пошуку і рятування на водних об'єктах;

6) забезпечення безпечного перевезення вантажів;

7) забезпечення безпеки судноплавства на внутрішніх водних шляхах;

8) забезпечення безпеки судноплавства під час ведення рибного промислу;

9) гідрометеорологічне забезпечення судноплавства;

10) гігієнічне та протиепідемічне забезпечення судноплавства;

11) створення нормативно-правової бази з питань безпеки судноплавства.

За пріоритетними напрямами Програми визначаються заходи згідно з додатком 1.

Організаційне забезпечення

Для виконання Програми передбачається вжити комплекс організаційних заходів:

удосконалення національного законодавства з урахуванням положень міжнародних договорів України, рекомендацій та стандартів ІМО з питань екологічної безпеки та безпеки судноплавства;

здійснення державного нагляду за станом екологічної безпеки та безпеки судноплавства на об'єктах морського і річкового транспорту, за дотриманням встановленого режиму судноплавства в морських і річкових портах, морських транспортних коридорах та на судноплавних шляхах;

чіткий розподіл завдань, функцій, прав, обов'язків, відповідальності органів виконавчої влади та органів державного управління безпекою судноплавства та координація їх взаємодії;

організація ефективної підготовки фахівців, що виконують функції управління безпекою і контролю за її рівнем;

організація навігаційно-гідрографічного та гідрометеорологічного забезпечення безпеки судноплавства;

створення і функціонування системи пошуку і рятування під час виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф, інших надзвичайних ситуацій у морських водах, забезпечення готовності до вжиття надзвичайних заходів для врятування життя людей та попередження і ліквідації забруднення навколишнього середовища;

розроблення і приведення у відповідність до міжнародних вимог гігієнічних нормативів щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя пасажирів, плавскладу суден, працівників портів та населення прибережних районів;

постійне удосконалення систем управління екологічною безпекою та безпекою судноплавства, вжиття заходів за результатами розслідування аварійних морських подій відповідно до норм і правил міжнародних організацій, членом яких є Україна або рішення яких Україна підтримує незалежно від їх статусу;

участь у роботі міжнародних організацій щодо забезпечення безпеки судноплавства та запобігання незаконним діям, що спрямовані проти людського життя та безпеки судноплавства.

Інженерно-технічне забезпечення

Необхідність виконання міжнародних договорів, стороною яких є Україна, та рекомендацій міжнародних організацій щодо дотримання вимог безпеки судноплавства зумовлює потребу у відповідному обладнанні об'єктів на морському узбережжі та внутрішніх водних шляхах засобами навігаційного оснащення, сучасними засобами зв'язку, у тому числі Глобальної морської системи зв'язку, у разі стихійного лиха, аварій і катастроф, інших надзвичайних ситуацій та для забезпечення безпеки, засобами високоточної супутникової навігації, системами регулювання руху суден, автоматизованими ідентифікаційними системами тощо. Створення таких систем уже розпочато в Україні.

Проте досі не розроблено єдиної довгострокової скоординованої програми технічного переоснащення берегових систем забезпечення безпеки судноплавства. Використання таких систем потребує відповідного об'єднання і координації зусиль міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Комплексом інженерно-технічних заходів передбачається:

створення, відновлення конструкцій, обладнання суден, плавучих об'єктів та берегової інфраструктури і забезпечення належного контролю за їх технічним станом;

створення ефективної системи морського зв'язку під час виникнення надзвичайних ситуацій та у звичайних умовах;

забезпечення функціонування національної та міжнародної систем передачі інформації про безпеку мореплавства (ІБМ);

забезпечення безперервної дії засобів навігаційного оснащення, запровадження систем безпечного проведення суден та запобігання їх зіткненню на найважливіших судноплавних шляхах, у каналах тощо;

інформаційне забезпечення судноплавства із своєчасним сповіщенням про зміну навігаційної і гідрометеорологічної обстановки та загрозу небезпеки, будівництво та ремонт суден;

забезпечення безпеки експлуатації причалів, пірсів, молів, хвилеломів, берегоукріплень, шлюзів, елінгів, сліпів, які використовуються для цілей судноплавства.

Забезпечити прискорення темпів технічного переоснащення берегової інфраструктури та бортових засобів забезпечення безпеки судноплавства згідно з міжнародними вимогами можна лише за належної державної підтримки.

Фінансове забезпечення

Фінансування заходів, визначених Програмою, здійснюватиметься за рахунок:

коштів державного бюджету;

частини надходжень від портових зборів, що справляються у морських і річкових портах;

коштів від господарської діяльності підприємств морської галузі (за їх згодою);

інших джерел, не заборонених законодавством.

Загальний обсяг фінансування за пріоритетними напрямами становить 500300 тис. гривень (додаток 2 до Програми).

Координацію та контроль робіт, пов'язаних з виконанням Програми, здійснює Мінтранс.

Управління державною системою забезпечення безпеки покладається на центральні органи виконавчої влади, причетні до функціонування системи або її складових частин, які забезпечують безпечний стан та експлуатацію суден України, безпеку судноплавства морських та річкових суден будь-якого прапора на судноплавних водних шляхах, у портах та на терміналах, запобігання забрудненню довкілля з них.

Складовими частинами зазначеної системи є Державна морська лоцманська служба, державна установа "Держгідрографія", державні підприємства "Укрводшлях" та "Чоразморшлях", морська аварійно-рятувальна служба Мінтрансу, Державна пошуково-рятувальна служба на водних об'єктах МНС, служби і пости регулювання руху суден, центри підготовки, перепідготовки та тренажерні центри, інші підприємства, установи та організації морської галузі.

До наглядових органів системи належать Головна державна інспекція України з безпеки судноплавства, Регістр судноплавства України, Інспекція державного портового нагляду, Державна інспекція рибоохорони, Держфлотрибінспекція, Головна державна екологічна інспекція, Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків, Інспекція Головного державного реєстратора флоту.

Виконання Програми дасть змогу:

запобігати виникненню аварій та катастроф на морських та річкових суднах;

забезпечити оперативний контроль і реагування на надзвичайні ситуації у морській зоні відповідальності України та на її внутрішніх водних шляхах;

забезпечити формування єдиної державної політики щодо безпеки транспортування вантажів та перевезення пасажирів на морських та річкових суднах;

забезпечити безпечні умови праці, охорону життя та здоров'я персоналу підприємств галузі морського та річкового транспорту;

провести оснащення об'єктів морської зони відповідальності України засобами прийняття сигналу лиха, спеціального зв'язку при аваріях та катастрофах, інших надзвичайних ситуаціях;

забезпечити оперативний зв'язок для обміну інформацією про безпеку судноплавства;

налагодити взаємодію між центральними органами виконавчої влади, а також між підприємствами, установами та організаціями галузі незалежно від форми власності;

привести нормативно-правову базу з питань безпеки судноплавства у відповідність до вимог міжнародного права, забезпечити впровадження міжнародних стандартів у законодавство України;

зберегти інтелектуальний та науковий потенціал, створити належні умови підготовки, перепідготовки, атестації і дипломування фахівців морської та рибопромислової галузі;

привести берегові системи технічного та інформаційного забезпечення безпеки судноплавства України у відповідність до міжнародних вимог;

здійснити навігаційно-гідрографічне та гідрометеорологічне забезпечення судноплавства згідно з міжнародними вимогами;

провести модернізацію та забезпечити створення нових засобів навігаційного обладнання;

забезпечити дотримання вимог екологічної безпеки судноплавства і портового господарства під час проведення перевантажувальних операцій та рибного промислу;

забезпечити зменшення негативного впливу судноплавства на довкілля, привести існуючі санітарні вимоги у відповідність до міжнародних стандартів;

забезпечити своєчасне реагування, локалізацію та ліквідацію розливів нафти і нафтопродуктів у водах України;

здійснювати належний контроль за надводною обстановкою та місцезнаходженням суден у зоні відповідальності України;

здійснити метрологічне забезпечення безпеки судноплавства;

створити безпечні умови регулювання руху суден на внутрішніх водних шляхах;

відновити експлуатаційну надійність судноплавних шлюзів;

удосконалити управління сферою безпеки під час організації та ведення морського промислу;

провести переоснащення системи морських спостережень, збирання, оброблення та передачі, інформації під час здійснення гідрометеорологічного забезпечення безпеки судноплавства.