З метою забезпечення виконання положень Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, що додається.

3. Пункт 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 р. № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (Офіційний вісник України, 2006 р., № 22, ст. 1655), виключити.

4. Міністерству юстиції забезпечити утримання в поточному році додаткової чисельності працівників центрального апарату в межах бюджетних призначень, установлених Міністерству в Державному бюджеті України на 2006 рік.

1. Цей Порядок визначає механізм взаємодії органів виконавчої влади у процесі вирішення відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року (далі - Конвенція) питань повернення в Україну або з України в іноземну державу дитини, яка незаконно вивезена (переміщена) або утримується будь-якою особою (далі - дитина), та забезпечення реалізації права доступу до дитини, якщо такі дії порушують права іншої особи на опіку (піклування) над дитиною і не містять складу злочину.

2. Мін’юст виконує функції центрального органу за Конвенцією безпосередньо та через його територіальні органи.

3. Фізична або юридична особа, яка має право на опіку (піклування) над дитиною (далі - заявник), може звернутися до Мін’юсту або центрального органу будь-якої іншої держави, що є Стороною Конвенції (далі -центральний орган іноземної держави), із заявою про сприяння поверненню дитини в державу її постійного місця проживання відповідно до статті 8 Конвенції (далі - заява про повернення дитини) (незалежно від напрямку її вивезення (переміщення) - з-за кордону на територію України чи з території України за кордон) або заявою про забезпечення реалізації права доступу до дитини відповідно до статті 21 Конвенції (далі - заява про доступ до дитини).

Для України Стороною Конвенції вважається тільки та держава, яка визнала приєднання України до Конвенції або приєднання якої до Конвенції визнано Україною відповідно до статті 38 Конвенції.

У заяві про повернення дитини, що складається за формою згідно з додатком 1, та заяві про доступ до дитини, що складається за формою згідно з додатком 2, повинна міститися вся відома заявникові інформація, яка може допомогти у встановленні місцеперебування дитини і вирішенні питання щодо повернення дитини та реалізації права доступу заявника до дитини.

До заяви про повернення дитини чи заяви про доступ до дитини заявник додає документи, в яких міститься інформація про порушене питання (копія свідоцтва про народження дитини; засвідчена копія рішення або угоди щодо встановлення опіки (піклування) чи щодо права заявника на спілкування з дитиною; документи, що підтверджують факт постійного проживання дитини в Україні/в іноземній державі; доручення заявника; витяг з нормативно-правових актів з відповідних питань) та засвідчені переклади всіх документів на офіційну мову держави, в якій імовірно перебуває дитина, або у разі неможливості перекладу на офіційну мову держави, в якій імовірно перебуває дитина, - на англійську чи французьку мову, крім випадків, коли іноземна держава заперечує проти використання однієї із зазначених мов.

4. У разі надходження заяви про повернення дитини в Україну Мін’юст:

1) перевіряє заяву про повернення дитини на відповідність вимогам Конвенції;

2) у разі відсутності в заяві про повернення дитини інформації про дату виїзду дитини з України та/або в’їзду її в Україну - звертається до Адміністрації Держприкордонслужби на підставі заяви про повернення дитини із запитом щодо надання інформації про перетинання дитиною державного кордону;

3) у разі необхідності уточнення інформації про іноземну державу, в якій перебуває дитина, або про місце проживання дитини в цій державі - звертається до Національного центрального бюро Інтерполу на підставі заяви про повернення дитини з метою встановлення місця проживання дитини за кордоном;

4) надсилає центральному органу іноземної держави заяву про повернення дитини разом з пакетом необхідних документів;

5) роз’яснює можливість добровільного вирішення порушеного питання, зокрема через участь у медіації;

6) сприяє одержанню на запит центрального органу іноземної держави додаткової інформації від заявника;

7) у разі винесення іноземним компетентним органом рішення про відмову в поверненні дитини - повідомляє про це заявнику, у разі відсутності інформації про порядок і строки оскарження винесеного рішення, а також на письмове прохання заявника - сприяє заявнику в отриманні такої інформації від центрального органу іноземної держави;

8) інформує центральний орган іноземної держави про відкликання заяви про повернення дитини у разі відмови заявника від вимог щодо повернення дитини;

9) на письмове прохання заявника звертається до МЗС з метою залучення закордонної дипломатичної установи України для:

вжиття заходів для захисту прав дитини, яка є громадянином України, якщо вона перебуває на території консульського округу, до прийняття рішення про задоволення заяви про повернення дитини;

сприяння оформленню документів для забезпечення повернення дитини в Україну.

5. У разі надходження повідомлення про задоволення іноземним компетентним органом заяви про повернення дитини Мін’юст з метою повернення дитини:

1) інформує заявника про прийняте рішення та заходи, що повинні бути вжиті заявником для забезпечення повернення дитини в Україну на підставі інформації центрального органу іноземної держави;

2) звертається на прохання заявника із запитом до центрального органу іноземної держави для отримання інформації про компетентні органи іноземної держави, які уповноважені надавати сприяння заявникові з метою забезпечення безпечного повернення дитини в Україну;

3) повідомляє на підставі інформації, наданої заявником, центральному органу іноземної держави про фактичне повернення дитини.

6. Національне центральне бюро Інтерполу на запит Мін’юсту вживає заходів для встановлення іноземної держави, в якій перебуває дитина, або місця проживання дитини в такій державі та про результати письмово інформує Мін’юст.

7. Адміністрація Держприкордонслужби надає на запит Мін’юсту інформацію про перетинання дитиною державного кордону.

8. МЗС доручає на запит Мін’юсту закордонній дипломатичній установі України:

1) вжити заходів для захисту прав дитини, яка є громадянином України, якщо вона перебуває на території консульського округу та потребує такого захисту, до прийняття рішення про задоволення заяви про повернення дитини;

2) сприяти оформленню документів, необхідних для забезпечення повернення дитини в Україну.

9. У разі надходження від заявника або центрального органу іноземної держави заяви про повернення дитини з України в іноземну державу Мін’юст:

1) перевіряє заяву про повернення дитини на відповідність вимогам Конвенції;

2) надсилає у 15-денний строк центральному органу іноземної держави або заявнику підтвердження про надходження заяви про повернення дитини засобами поштового зв’язку або на адресу електронної пошти та інформує у разі потреби про вимоги до документів відповідно до законодавства України, про необхідність подання додаткової інформації тощо;

3) повідомляє центральному органу іноземної держави або заявнику про причини відмови у прийнятті до опрацювання заяви про повернення дитини з урахуванням положень статті 27 Конвенції;

4) у разі прийняття до опрацювання заяви про повернення дитини - надсилає територіальному органу Мін’юсту копію заяви про повернення дитини для вжиття заходів, спрямованих на забезпечення добровільного повернення дитини або досягнення мирного вирішення питання, зокрема через участь у медіації, згідно з пунктом 12 цього Порядку;

5) у разі, коли адреса місця проживання дитини в Україні не зазначена у заяві про повернення дитини, - звертається до Національної поліції з проханням встановити місце проживання дитини та особи, з якою проживає дитина на території України;

6) з метою отримання або уточнення інформації про місце проживання дитини звертається до ДМС або виконавчого органу сільської, селищної або міської ради (органу реєстрації), який для потреб декларування та реєстрації місця проживання (перебування) осіб, зокрема для обліку осіб, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, формує та веде в електронній формі реєстр територіальної громади засобами власної інформаційно-комунікаційної системи або засобами відомчої інформаційної системи ДМС із доступом через офіційний веб-сайт ДМС, із запитом про надання інформації про адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини та/або особи, з якою проживає дитина на території України;

7) звертається до ДМС із запитом надати інформацію про прийняте рішення щодо визнання дитини та/або особи, з якою проживає дитина на території України, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" у разі надходження до Мін’юсту інформації про те, що особа, з якою проживає дитина на території України, звернулася до ДМС з відповідною заявою;

8) у разі, коли зазначеним у заяві про повернення дитини місцем проживання дитини є тимчасово окупована територія, - звертається до Мінсоцполітики із запитом надати відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб;

9) у разі, коли у заяві про повернення дитини відсутня інформація про дату в’їзду дитини в Україну або заявник повідомив про те, що така інформація йому невідома, або встановити місце проживання дитини в Україні не вдалося, або за результатами вжитих заходів, визначених цим пунктом, є підстави вважати, що дитина виїхала з України, - звертається до Адміністрації Держприкордонслужби на підставі доручення заявника із запитом надати інформацію про перетинання дитиною державного кордону;

10) повідомляє центральному органу іноземної держави або заявнику про місце проживання дитини та заходи, вжиті для запобігання заподіянню їй шкоди, якщо такі заходи були вжиті на прохання заявника;

11) інформує центральний орган іноземної держави або заявника про заходи, що вживаються компетентними органами України під час розгляду заяви про повернення дитини;

12) у разі, коли особа, з якою проживає дитина в Україні, виявила бажання взяти участь у медіації, - повідомляє центральному органу іноземної держави для інформування заявника або безпосередньо заявнику про медіацію в Україні;

13) інформує центральний орган іноземної держави або заявника про порядок вирішення питання щодо надання тимчасового доступу заявнику до дитини до завершення розгляду судом справи про повернення дитини;

14) звертається через свій територіальний орган до суду з метою повернення дитини та забезпечує представництво інтересів заявника в судах та інших органах державної влади України з порушених питань;

15) звертається через свій територіальний орган до суду із заявою про забезпечення позову для вирішення питання щодо надання тимчасового доступу заявнику до дитини до завершення розгляду судом справи про повернення дитини та забезпечує представництво інтересів заявника в судах України;

16) повідомляє центральному органу іноземної держави або заявнику про визначені судом або компетентним органом умови реалізації права на спілкування заявника з дитиною до вирішення судом питання щодо повернення дитини;

17) у разі прийняття судом рішення про відмову в поверненні дитини - інформує центральний орган іноземної держави або заявника про порядок і строки оскарження рішення або про відсутність правових підстав для оскарження рішення суду;

18) повідомляє центральному органу іноземної держави або заявнику про прийняте судом рішення про повернення дитини;

19) роз’яснює центральному органу іноземної держави або заявнику порядок виконання рішення суду про повернення дитини;

20) отримує від територіального органу або органу державної виконавчої служби інформацію про стан виконавчого провадження і заходи, що вживаються з метою виконання рішення суду про тимчасовий доступ до дитини та/або повернення дитини, та надсилає її центральному органу іноземної держави або заявнику;

21) інформує центральний орган іноземної держави про необхідність залучення компетентних органів іноземної держави для надання допомоги дитині та забезпечення захисту її прав після повернення на підставі запиту органу опіки та піклування або рішення суду;

22) інформує центральний орган іноземної держави або заявника про припинення опрацювання заяви про повернення дитини з підстав, передбачених пунктом 28 цього Порядку.

10. Заходи, передбачені підпунктами 14-21 пункту 9 цього Порядку, не здійснюються виходячи з принципу взаємності стосовно заявників (фізичних осіб), які проживають на території держав, які зробили відповідно до статей 26 і 42 Конвенції застереження про відмову здійснювати будь-які витрати на оплату послуг адвокатів або радників чи судові витрати, крім тих, що можуть бути відшкодовані системою надання безоплатної правничої допомоги, або які не забезпечують представництво інтересів заявників згідно з національним законодавством відповідних держав, а також у разі, коли заявник звернувся до адвоката або іншим чином призначив представника.

У разі коли заявники (фізичні особи) проживають на території держав, які не забезпечують взаємності щодо надання безоплатних радників або звільнення заявника від оплати послуг адвоката, Мін’юст на прохання заявника сприяє надісланню запиту до центру з надання безоплатної правничої допомоги для прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

11. Примусове виконання рішення суду про зобов’язання боржника повернути дитину здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" та іншими нормативно-правовими актами, органами державної виконавчої служби.