- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Угода
УГОДА
МІЖ УРЯДОМ УКРАЇНИ ТА ОРГАНІЗАЦІЄЮ ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНОГО ДОГОВОРУ ПРО СТАТУС ПРЕДСТАВНИЦТВА НАТО В УКРАЇНІ
Уряд України,
представлений
Його Високоповажністю Павлом Клімкіним,
Міністром закордонних справ України,
та
Організація Північноатлантичного договору (далі - "НАТО"),
представлена
Його Високоповажністю Єнсом Столтенбергом,
Генеральним секретарем Організації Північноатлантичного договору,
(далі - "Сторони");
прагнучи продемонструвати свої зобов'язання за Особливим партнерством та надати підтримку Україні у проведенні довгострокових системних реформ сектору безпеки та оборони з метою посилення здатності України самостійно забезпечити свою безпеку, а також підтримати заходи, які були затверджені Комісією Україна-НАТО;
вважаючи, що наразі є доцільним офіційно заснувати та визначити статус Представництва НАТО в Україні, що складається з Офісу зв'язку НАТО та Центру інформації та документації НАТО, а також надалі оформити положення, що регулюватимуть статус персоналу НАТО, який працюватиме там;
беручи до уваги те, що Представництво НАТО, його військові та цивільні співробітники та інші призначені до нього офіційні особи посилюватимуть та розширюватимуть участь України у всіх заходах співробітництва в рамках
Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО, Річної національної програми,
Програми "Партнерство заради миру", Плану роботи Військового комітету з Україною та інших форм співпраці, узгодженими між Україною та НАТО, включаючи надання дорадчої допомоги українським державним органам та офіційним особам в будь-яких узгоджених сферах співпраці;
пам'ятаючи, що продовження діяльності Центру інформації та документації НАТО в Україні відіграватиме ключову роль в поширенні більш чіткого розуміння в Україні ролі НАТО в Європі, переваг співробітництва України з НАТО та дозволить надавати дорадчу підтримку українським органам влади у відповідних сферах, включаючи стратегічні комунікації;
беручи до уваги те, що Центр інформації та документації НАТО та Офіс зв'язку НАТО продовжуватимуть виконувати свої функції як особливі структури Представництва НАТО; та
визнаючи важливість проектів, що фінансуються НАТО в Україні, включаючи залучення наукового та громадянського суспільства, технічну допомогу або проекти академічних досліджень, і бажаючи сприяти ефективному виконанню таких проектів;
домовилися про таке:
Стаття 1
Для цілей цієї Угоди застосовуються такі визначення:
a. "персонал Представництва НАТО" означає Главу Представництва НАТО, Директорів Офісу зв'язку НАТО та Центру інформації та документації інших цивільних та військових співробітників, найнятих, призначених чи закріплених за НАТО з метою виконання своїх обов'язків на території України разом з членами їхніх родин, які проживають разом з ними, крім громадян України чи осіб, які постійно проживають на території України;
b. "сили НАТО", що вживається в Статті 29 цієї Угоди, означає військовий та цивільний персонал, військове обладнання, транспортні засоби, судна, літаки та обладнання, що належать сухопутним, морським чи повітряним силам держав - членів НАТО, які функціонують під командуванням і управлінням НАТО або призначені для підтримки заходів під проводом НАТО;
c. "персонал НАТО", що вживається в Статті 29 цієї Угоди, означає військовий та цивільний персонал, призначений, закріплений чи найнятий НАТО та державами - членами НАТО, за виключенням місцевого персоналу, що найнятий в Україні;
d. "країна, що направляє", що вживається в Статті 29 цієї Угоди, означає відповідну державу - члена НАТО, якій належить персонал НАТО;
e. "проект, що фінансується НАТО" означає будь-який проект або діяльність, у тому числі, але не обмежуючись, науковою, із залученням громадянського суспільства, технічною допомогою або науково-дослідними проектами, які фінансуються НАТО, чи то в рамках Програми "Наука заради миру і безпеки", трастового фонду або іншим чином; та
f. "реципієнт" означає будь-яку юридичну або фізичну особу, розташовану або проживаючу в Україні, яка одержує кошти та/або обладнання в рамках проекту, що фінансується НАТО.
Стаття 2
НАТО засновує Представництво, яке складається з Офісу зв'язку НАТО та Центру інформації та документації НАТО (далі - Представництво НАТО), які користуються всіма привілеями, імунітетами та сприянням, які надаються дипломатичному представництву, заснованому в Україні відповідно до положень
Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року.
Стаття 3
Представництво сприяє посиленню та розширенню участі України у всіх заходах співробітництва в рамках
Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО, Річної національної програми, Програми "Партнерство заради миру", Плану роботи Військового комітету з Україною та будь-яких інших форм співпраці, узгодженими між Україною та НАТО, включаючи надання дорадчої допомоги українським державним органам та офіційним особам в будь-яких узгоджених сферах співробітництва. Представництво може долучатися до будь-яких заходів із взаємодії чи надання дорадчої допомоги з метою сприяння цим заходам, а також сприяє створенню стратегічного партнерства між НАТО, державними органами України та громадськими організаціями в Україні. Крім того, Представництво може підтримувати зв'язок з посольствами держав - членів НАТО в Україні, зокрема з контактним посольством НАТО в Україні та посольствами держав - партнерів НАТО, в тому числі щодо двосторонніх чи багатосторонніх програм співробітництва.
Стаття 4
Без шкоди для мандату, визначеному у Статті 3 цієї Угоди, діяльність Офісу зв'язку НАТО може включати:
a. встановлення та підтримання контакту з усіма відповідними цивільними та військовими міністерствами та відомствами;
b. надання дорадчої допомоги державним органам України щодо діяльності на підтримку Особливого партнерства шляхом взаємодії з представниками, які відповідають за координацію співпраці України з НАТО, зокрема, Міністерства закордонних справ, Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ, Ради національної безпеки і оборони, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій та інших органів, включаючи неурядові організації у разі необхідності;
c. взаємодію з відповідними органами НАТО в контексті забезпечення відповідних заходів по лінії Україна-НАТО та програм співпраці;
d. сприяння та координацію інформації та заходів, пов'язаних з Програмою "Партнерство заради миру";
e. надання підтримки візитам експертів та радників НАТО, спрямованим на імплементацію Особливого партнерства, а також будь-яких інших заходів України з НАТО та програм співробітництва;
f. підтримку контактів між НАТО та цивільними та військовими державними органами України, а також надання підтримки візитам представників НАТО, включаючи радників з технічних та інших питань;
g. надання технічної чи політичної допомоги та підтримки державним органам України, а також будь-які логістичні, операційні та системні послуги та підтримку;
h. надання дорадчої допомоги органам НАТО щодо поточної діяльності, а також майбутніх сфер співробітництва, які можливо було б розвинути.
Стаття 5
Без шкоди для мандату, визначеному у Статті 3 цієї Угоди, діяльність Центру інформації та документації НАТО може включати:
a. встановлення та підтримку контакту з усіма відповідними цивільними та військовими міністерствами та відомствами;
b. надання дорадчої допомоги та сприяння державним органам України, зокрема, Міністерству закордонних справ, Міністерству оборони та Міністерству внутрішніх справ, Раді національної безпеки і оборони, Службі безпеки, Державній прикордонній службі, Державній службі з надзвичайних ситуацій щодо стратегічних комунікацій, а також розвитку діяльності в сфері комунікацій стосовно реформування сектору безпеки та оборони;
c. розробку та організацію заходів публічної дипломатії та комунікацій для офіційних осіб НАТО, які відвідують Україну;
d. розробку та реалізацію програм з питань публічної дипломатії та комунікацій, включаючи програми з навчання та розбудови можливостей, а також заходів у сфері публічної дипломатії з метою сприяння Особливому партнерству між Україною та НАТО;
e. підвищення рівня обізнаності громадськості про НАТО через персональні контакти та поширення інформації про НАТО, надання вільного доступу до інформації про НАТО як для окремих груп, так і широкої громадськості, включаючи, зокрема, державних службовців та структури, органи та заклади з військових питань та питань безпеки, зокрема Міністерства закордонних справ, Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Ради національної безпеки і оборони, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, а також парламентарів та їхній апарат, журналістів та фахівців засобів масової інформації, бібліотеки, факультети університетів та інститутів, які займаються питаннями політики, безпеки, зовнішньої політики та оборони, відповідні неурядові організації, провідних економістів та бізнесменів, а також іншу зацікавлену громадськість;
f. встановлення всеохоплюючої комп'ютерної мережі документації та коресподенції НАТО, до якої українська та міжнародна громадськість буде мати вільний електронний доступ;
g. започаткування, координацію та/або організацію проведення національних, регіональних та міжнародних семінарів, конференцій та круглих столів з питань європейської та світової безпеки і, особливо, ролі НАТО;
h. розгляд та координацію пропозицій про можливих відвідувачів НАТО, а також конференцій та семінарів, пов'язаних із НАТО, і сприяння візитам офіційних осіб НАТО в Україну;
i. надання інформації щодо освітніх та наукових програм НАТО потенційним кандидатам та розгляд заявок;
j. сприяння, моніторинг та звітування про висвітлення питань, пов'язаних з НАТО, в українських та міжнародних засобів масової інформації;
k. підтримку зв'язку з керівництвом НАТО в контексті відповідних спільних заходів Україна-НАТО та програм співробітництва; та
l. інші заходи публічної дипломатії.
Стаття 6
Персонал Представництва НАТО користується всіма привілеями, імунітетами та сприянням, які надаються дипломатичним агентам, акредитованим в Україні, відповідно до положень
Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року.
Стаття 7
Персонал Представництва НАТО звільняється від податків та може ввозити товари для особистого користування, без будь-яких обмежень та стягнення будь-яких податків, митних платежів та інших зборів будь-якого характеру, у тій мірі, у якій такі привілеї та імунітети не надаються вже передбаченими відповідно до Статті 6 цієї Угоди.
................Перейти до повного тексту