1. Схвалити Концепцію проекту Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2017 року, що додається.

Визначити Мінпромполітики державним замовником Програми.

2. Мінпромполітики разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати до 1 грудня 2008 р. Кабінетові Міністрів України законопроект щодо затвердження Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2017 року.

Промисловість є однією з провідних галузей економіки, яка здатна забезпечити зростання національного багатства та продуктивного капіталу, розширене відтворення валового внутрішнього продукту, сприяти економічному та соціальному розвитку суспільства. Державна політика спрямована на створення передумов для досягнення промисловістю якісно нового рівня розвитку, посилення промислового потенціалу держави, підвищення його конкурентоспроможності.

Виконання Державної програми розвитку промисловості на 2003-2011 роки, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2003 р. N 1174 (Офіційний вісник України, 2003 р., N 31, ст. 1628), забезпечує досягнення певних позитивних зрушень. Однак галузь ще характеризується технологічною відсталістю та низькою інноваційною активністю суб'єктів господарювання, застарілою структурою обробної промисловості, посиленням технологічної залежності від інших країн світу.

Комплексною проблемою є низькі темпи підвищення конкурентоспроможності промисловості, ефективності виробництва та інноваційного розвитку. Недостатня конкурентоспроможність промисловості визнана однією з основних загроз національній безпеці.

Україна забезпечується промисловими товарами власного виробництва лише на 60-65 відсотків, інноваційною продукцією - на 25-30 відсотків, а показники ефективності промислової діяльності значно нижчі за рівень розвинутих країн Європи, зокрема продуктивність праці - в 7-10, споживання матеріальних та енергетичних ресурсів - у 2-3 рази.

Основними причинами виникнення проблеми є:

системна невідповідність інституціональної будови промислового комплексу вимогам постіндустріального устрою;

недостатня ефективність діяльності промислового комплексу та механізму управління ним;

невідповідність макроекономічної ситуації інноваційному розвитку промисловості;

застарілий організаційний устрій промисловості;

неефективна галузева структура промислового виробництва - дві третини загального обсягу промислової продукції становлять сировина, матеріали та енергетичні ресурси;

зношеність основних фондів;

дефіцит освічених робітничих кадрів;

незавершеність процесів реструктуризації підприємств та зміни форми їх власності;

недосконалість механізму нормативно-правового забезпечення розвитку промисловості.

Вступ України до СОТ призвів до обмежень у застосуванні усталеного механізму підтримки окремих галузей економіки, захисту вітчизняних товаровиробників шляхом регулювання митно-тарифних бар'єрів, а також розширив доступ іноземних інвесторів до участі у державних тендерах.

Україна зменшила до критичних розмірів частку високотехнологічних виробництв, що зменшило попит на власні науково-дослідні та прикладні розробки і стримало розвиток трансферу технологій.

Недосконалість інвестиційно-кредитної системи спричиняє відплив власного капіталу та зменшення фінансових ресурсів, що негативно позначається на інноваційній активності суб'єктів господарювання.

Ускладнює діяльність промислових підприємств незбалансованість з їх потребами системи стандартизації і сертифікації продукції, нерозвинутість інфраструктури інноваційної сфери.

Комплексне розв'язання проблеми можливе шляхом коригування завдань промислового комплексу, визначених Державною програмою розвитку промисловості на 2003-2011 роки, які стали значно складнішими і масштабнішими, що зумовлює необхідність підготовки, прийняття і виконання Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2017 року (далі - Програма).

Метою Програми є активізація інноваційно-інвестиційної діяльності промисловості з позитивним впливом на її структуру, забезпечення ринку конкурентоспроможними промисловими товарами та прискорення інтеграції промислового комплексу у світове виробництво.

Можливі три варіанти розв'язання проблеми.

Перший варіант передбачає застосування як ринкового механізму, так і державного впливу у процесі виконання Державної програми розвитку промисловості на 2003-2011 роки. Такий підхід прискорює трансформаційні процеси в окремих галузях промисловості, однак у зв'язку з тим, що процес приватизації в Україні завершується, не дає змоги ефективно задіяти можливості приватного бізнесу.

Другий варіант передбачає поглиблення лібералізації економічних відносин, що може сприяти трансформаційним процесам і забезпечити розвиток промисловості шляхом поступової еволюції, однак він не передбачає ефективного використання наявних складових потенціалу інноваційного розвитку та не дає змоги досягти позитивних результатів у короткі строки.

Третій, оптимальний варіант розв'язання проблеми полягає у системній реалізації державної промислової політики, використанні ресурсів держави, регіонів і приватного бізнесу з метою інноваційно-інвестиційного розвитку промисловості, що надасть можливість:

значно підвищити ефективність державного управління;

використати переваги, які виникають під час реалізації гнучкої бюджетної, податкової та фінансово-кредитної політики.

Основну увагу слід зосередити на структурно-інноваційному удосконаленні виробництва та механізму державного управління промисловим комплексом, посиленні соціальної спрямованості промислової політики, визначенні пріоритетів розвитку окремих галузей промисловості.

Структурно-інноваційне удосконалення виробництва повинне здійснюватися шляхом:

реалізації конкурентних переваг окремих виробництв, продукція яких користується стійким попитом, застосування міжнародних стандартів якості та ефективного використання економічних переваг у зв'язку з вступом України до СОТ;

накопичення та подальшого використання у виробництві науково-технологічного, ресурсного та інтелектуального потенціалу;

запровадження ресурсо- та природозберігаючих технологій;

освоєння технологій водневої енергетики, виробництва моторного палива з рослинної сировини (соя, ріпак), введення в експлуатацію відновлюваних джерел енергії.

Удосконалення механізму державного управління промисловим комплексом забезпечується шляхом:

надання державної підтримки та запровадження ефективних заходів щодо захисту інтересів вітчизняних виробників від недобросовісної конкуренції;

усунення суперечностей між процесом концентрації промислового виробництва і заходами антимонопольного регулювання;

розроблення нормативно-правових актів з питань створення та впровадження моделі кластерної організації промисловості.

З метою посилення соціальної спрямованості промислової політики передбачається здійснити заходи, спрямовані на:

удосконалення системи оплати праці, професійного навчання та соціального захисту;

удосконалення кадрової політики.

Вирішального значення набуває розвиток галузей промисловості, які забезпечують конкурентні переваги на світовому ринку та поступове прискорення темпів зростання в суміжних галузях.