Кабінет Міністрів України

1. Схвалити Концепцію Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2023 року, що додається.

Визначити державним замовником Програми Державне агентство інфраструктурних проектів.

2. Міністерству інфраструктури разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити і подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2023 року.

3. Визнати такими, що втратили чинність, акти Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

Авіація - одна з найважливіших галузей національної економіки, ефективне функціонування якої є необхідною умовою стабілізації, структурних перетворень, розвитку та провадження зовнішньоекономічної діяльності, задоволення потреби населення в перевезеннях, забезпечення захисту національних інтересів України.

Приведення інфраструктури авіаційного транспорту у відповідність з міжнародними вимогами - важлива складова стратегії держави, спрямованої на забезпечення конкурентоспроможності України на світовому ринку.

Згідно з прогнозом Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), у період з 2012 по 2023 рік загальний попит на повітряні перевезення в середньому щороку зростатиме на 4-5 відсотків. Світовий парк повітряних суден значно збільшуватиметься і у період до 2023 року обсяг пасажирських повітряних перевезень через українські аеропорти зросте майже в 2,8 раза порівняно з 2012 роком.

За 2012 рік пасажиропотік у вітчизняних аеропортах збільшився на 13,2 відсотка і становив 14,1 млн. осіб. Прогнозований обсяг повітряних перевезень в Україні становитиме у 2015 році 20,1 млн. пасажирів, а у 2023 році - 38,8 млн. пасажирів.

Світовий досвід свідчить, що аеропорт має можливість самостійно забезпечувати свою сертифікаційну придатність та розвиток інфраструктури в разі, якщо обсяг його перевезень становить на рік не менш як 2 млн. пасажирів. В Україні у 2012 році пасажиропотік тільки в аеропорту "Бориспіль" становив 8,5 млн. пасажирів, в інших аеропортах - максимум 1,1 млн. пасажирів.

Основними аеропортами України є "Бориспіль", "Дніпропетровськ", "Донецьк", "Київ" (Жуляни), "Львів", "Одеса", "Сімферополь", "Харків", які у 2012 році забезпечили обслуговування 98 відсотків загального обсягу пасажирських повітряних перевезень в Україні.

На території України також функціонують такі аеропорти, як "Вінниця", "Запоріжжя", "Івано-Франківськ", "Кіровоград", "Миколаїв", "Луганськ", "Полтава", "Рівне", "Суми", "Тернопіль", "Ужгород", "Хмельницький", "Чернівці", "Черкаси", "Бердянськ", "Маріуполь", "Херсон", "Керч", "Кривий Ріг", "Севастополь", та аеродроми, які не входять до складу аеропортів, зокрема "Київ/Антонов-1", "Київ/Антонов-2", "Джанкой", "Харків" (Сокольники), "Біла Церква", "Бородянка", "Васильків", "Заводське", "Кременчук", "Озерне" (Житомир), "Лиманське", "Київ" (Чайка).

У рамках підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу за державні кошти було проведено реконструкцію таких аеропортів, як "Бориспіль", "Харків", "Київ" (Жуляни), "Львів" та "Донецьк". Аеродроми аеропортів комунальної форми власності "Харків", "Київ" (Жуляни) та "Донецьк" необхідно передати до державної власності як компенсація державі коштів, витрачених на їх розбудову та реконструкцію.

У більшості аеропортів аеродроми, аеродромні споруди та обладнання не відповідають вимогам, установленим для належного обслуговування сучасних повітряних суден, у тому числі широкофюзеляжних. Пасажирські термінали та інфраструктура аеропортів не в змозі забезпечити належне обслуговування пасажирів та повітряних перевізників, що стримує зростання обсягу перевезень.

Недостатні геометричні розміри, несуча спроможність елементів аеродромів, пропускна спроможність термінальних комплексів, розвиток інфраструктури аеропортів унеможливлюють застосовування новітніх технологій, не дають змоги задовольнити попит на послуги авіаційного транспорту згідно з міжнародними стандартами.

Разом з тим існує проблема недоступності аеропортів для осіб з вадами зору, слуху і порушеннями опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення, що полягає у відсутності доступності для зазначеної категорії осіб як до фізичних об'єктів аеропорту, так і до послуг, що в них надаються.

У середині 90-х років спостерігалося значне зниження обсягу повітряних перевезень: кількість відправлених пасажирів зменшилася в 11,5 раза (з 15 млн. у 1990 році до 1,3 млн. у 1999 році), а у ряді аеропортів - в десятки разів. Це пов'язано з економічною кризою в Україні в зазначений період, з різким зниженням реальних доходів населення, розривом економічних зв'язків з країнами СНД. Тільки починаючи з 2000 року намітилася тенденція до зростання обсягу повітряних перевезень, відбувся перерозподіл пасажирських потоків між аеропортами. Так, в аеропорту "Бориспіль" в 2012 році здійснено обслуговування пасажирів у кількості 60 відсотків загального обсягу пасажиропотоку українських аеропортів.

За останні 20 років основні засоби виробництва морально та фізично застаріли, зменшився ресурс аеродромного покриття, авіаційної наземної техніки, споруд та обладнання.

На даний час економічно самодостатнім є тільки аеропорт "Бориспіль". Основна частина інших аеропортів лише підтримує свою сертифікаційну придатність, але у зв'язку з відсутністю власних коштів не може проводити в значних обсягах заходи з реконструкції та модернізації.

Міжнародні нормативні документи передбачають забезпечення необхідного технічного рівня засобів навігації, аеродромного обладнання, авіаційної наземної техніки, засобів обслуговування пасажирів, багажу та вантажу. Виконання вимог зазначених документів потребує залучення значних інвестицій, яких аеропорти не мають, а фінансування як з боку держави, так і з боку органів місцевого самоврядування недостатнє.

На сьогодні в Україні є чинними такі державні програми: Державна цільова соціальна програма розвитку в Україні спортивної та туристичної інфраструктури у 2011-2022 роках, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2011 р. № 707 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 51, ст. 2039), Державна програма активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2013 р. № 187 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 24, ст. 807), та Державна цільова соціальна програма підготовки та проведення в Україні фінального турніру чемпіонату Європи 2015 року з баскетболу, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 793 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 86, ст. 3186), які тільки частково стосуються розбудови окремих аеропортів.

Відсутність окремої нової довгострокової Державної цільової програми розвитку аеропортів в подальшому може призвести до зниження обсягів повітряних перевезень, рівня авіаційної безпеки та погіршення стану інфраструктури аеропортів.

Таким чином, існує нагальна потреба у розв'язанні проблеми шляхом розроблення програмного документа, виконання якого дасть змогу створити сприятливі умови для розвитку українських аеропортів, розбудови їх інфраструктури на сучасному міжнародному рівні, що приведе до позитивного економічного ефекту для держави в цілому.

Метою Програми є задоволення потреб держави у забезпеченні стабільного розвитку авіаційної галузі, приведення інфраструктури авіаційного транспорту у відповідність з міжнародними вимогами, забезпечення набуття Україною статусу транзитної держави з урахуванням її унікального географічного розташування, підвищення ефективності управління державним майном.

На даний час відсутність фінансування заходів з модернізації та розвитку аеропортів призводить до критичного стану основних фондів та інфраструктури авіаційних підприємств. Практично в більшості аеропортів проводився лише поточний ремонт та утримувалися в робочому стані технічні засоби і обладнання, що негативно впливає на безпеку авіації в цілому. Тому зволікання з прийняттям конструктивних рішень стосовно зазначеної проблеми може призвести до критичного стану та вкрай негативних наслідків в авіаційній галузі.

Одним з можливих варіантів розв'язання проблеми є здійснення модернізації інфраструктури аеропортів шляхом виконання вже існуючих державних цільових програм. Однак такі програми спрямовані на короткостроковий розвиток аеропортів та не містять завдань і заходів розвитку галузі у цілому.

З метою забезпечення комплексного загальнодержавного підходу до розвитку авіаційної галузі та виконання завдання із створення мережі аеропортів з розвинутою інфраструктурою та з різними ефективними формами управління, удосконаленою системою сертифікації та ліцензування пропонується оптимальний варіант розв'язання проблеми шляхом розроблення завдань та заходів довгострокової програми розвитку аеропортів України до 2023 року, виконання яких дасть змогу створити необхідні умови для модернізації та ефективного функціонування суб'єктів авіаційної діяльності, а також матиме позитивний економічний ефект для розвитку усіх регіонів України. Досягнення мети такої програми можливе шляхом успішного виконання її завдань та заходів за кожним аеропортом окремо.

Сьогодні уряди більшості країн СНД приймають рішення щодо комплексного стратегічного розвитку цивільної авіації з метою підвищення рівня конкурентоспроможності своєї країни на світовому ринку авіаційних перевезень. Як приклад, можна навести Туркменістан, який нещодавно прийняв національну програму розвитку цивільної авіації на період з 2012 до 2030 року. Відповідно до зазначеної програми планується збільшити пропускну спроможність існуючих аеропортів, здійснити закупівлю сучасної техніки та обладнання, провести навчання персоналу, поліпшити якість надання послуг, придбання нових сучасних літаків, підвищити рівень авіаційної безпеки, побудувати нові аеропорти та здійснити реконструкцію існуючих. Також цікавий досвід сусідньої держави - Республіки Туреччина, яка завдяки своїй ефективній політиці сприяння розвитку авіації посіла одне з провідних місць у світі в зазначеній галузі та успішно конкурує з такими розвинутими авіаційними державами, як Німеччина, Франція, Великобританія. Стратегічний план Туреччини полягає у будівництві трьох нових аеропортів загальною пропускною спроможністю більш як 150 млн. пасажирів на рік та збільшенні загального пасажиропотоку країни до 350 млн. пасажирів, у той час коли у 2012 році в аеропортах України обслуговано близько 14,1 млн. пасажирів.