1. Схвалити Концепцію Державної цільової економічної програми розвитку атомно-промислового комплексу на період до 2020 року, що додається.

2. Міністерству енергетики та вугільної промисловості разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати Кабінетові Міністрів України проект плану заходів щодо реалізації Концепції Державної цільової економічної програми розвитку атомно-промислового комплексу на період до 2020 року.

У 2015 році на атомних електростанціях України вироблено 87627,4 млн. кВт·г, що становить 53,54 відсотка загального обсягу виробництва електроенергії.

На даний час в Україні експлуатується 13 атомних реакторів типу ВВЕР-1000 та два - типу ВВЕР-440.

Забезпечення вітчизняних атомних електростанцій ядерним паливом здійснюється ВАТ "ТВЕЛ" (Російська Федерація) та компанією "Westinghouse" (Японія, США).

Витрати на закупівлю ядерного палива становлять близько 40 відсотків ціни електроенергії, що виробляється на атомних електростанціях.

Для задоволення потреб українських атомних електростанцій в ядерному паливі вартість урану та послуг з виготовлення ядерного палива, у тому числі цирконієвих комплектувальних виробів, становить близько 350 млн. доларів США на рік (більш як 50 відсотків вартості ядерного палива), цирконієвих комплектувальних виробів - близько 60 млн. доларів США на рік.

Необхідність розвитку атомно-промислового комплексу із застосуванням сучасних технологій обумовлена:

провідним значенням атомних електростанцій в енергобалансі України;

залежністю від іноземних постачальників ядерного палива;

залежністю від одного постачальника ядерного палива більш як на 75 відсотків;

наявністю сировинної бази урану та цирконію;

наявністю урановидобувної промисловості та дослідно-промислової бази виробництва цирконієвої продукції;

наявністю наукового та технічного кадрового потенціалу.

На сьогодні в Україні існують промислові потужності з:

видобутку уранової руди і виробництва концентрату природного урану в обсязі близько 40 відсотків потреби атомних електростанцій;

видобутку цирконової руди і виробництва цирконового концентрату в обсязі 100 відсотків потреби атомних електростанцій;

виробництва іонообмінних смол в обсязі, необхідному для задоволення потреби уранового виробництва;

дослідно-промислового виробництва діоксиду цирконію, який є проміжним продуктом виробництва цирконієвих сплавів;

дослідного виробництва цирконієвого прокату;

виробництва з нержавіючої сталі комплектувальних виробів для тепловидільних збірок (головок та хвостовиків) відповідно до ліцензійного договору з ВАТ "ТВЕЛ".

Водночас в Україні відсутні промислові потужності з:

конверсії та ізотопного збагачення урану;

виробництва цирконієвого прокату, в тому числі цирконієвої губки, сплавів та трубної заготовки;

виготовлення ядерного палива.

Світовий досвід свідчить про виключну роль держави у створенні ядерно-паливного циклу. У США, Російській Федерації, Великобританії, Франції, Китаї, Індії створення ядерно-паливного циклу фінансувалося за рахунок цільових програм у рамках військових бюджетів. Деякі країни, що розвивають ядерну енергетику (Республіка Корея, Китай, Індія, Бразилія, Аргентина), спрямовують на розвиток атомно-промислового комплексу кошти від цільової надбавки до тарифу на електроенергію.

На даний час у світовій ядерній галузі існують три основні моделі організації атомної промисловості:

державно-монопольна модель з централізованою формою управління (Китайська Народна Республіка, Російська Федерація, Франція, Індія);

недержавна ринкова модель з вільним ринком і конкуренцією, що запроваджена після досягнення інвестиційної привабливості підприємств ядерно-паливного циклу (США, Великобританія);

змішана модель, де в різній пропорції присутні елементи зазначених моделей, застосовується в Японії, Німеччині, Фінляндії.

Проблема сталого забезпечення атомних електростанцій ядерним паливом пов'язана з тим, що ядерна енергетика та атомна промисловість України виникли та розвивалися як складова частина атомно-промислового комплексу колишнього СРСР. Виробниками ядерного палива для реакторів на території України були підприємства, що розташовані на території Російської Федерації.

Після розпаду СРСР на території України залишилися окремі підприємства ядерно-паливного циклу. Україна володіє повним циклом видобування та переробки уранових руд, дослідно-промисловим виробництвом діоксиду цирконію, що є проміжним продуктом з виробництва цирконієвих сплавів і прокату. Крім виробничих потужностей, в Україні існують також науково-технічні центри, що мають змогу виконувати завдання з проектування підприємств для окремих стадій ядерно-паливного циклу, розроблення технологій виробництва ядерного палива та його компонентів, науково-проектного супроводження виробництва концентрату природного урану, цирконієвих сплавів і прокату, проведення дореакторних випробувань конструкційних матеріалів та твелів і забезпечення технічної підтримки для ліцензування завантажень активних зон. Проте в Україні повністю відсутні виробничі потужності з виготовлення ядерного палива.

Повна залежність від іноземного постачальника ядерного палива призводить до значних ризиків із забезпечення атомних електростанцій паливом. Організація власного виробництва ядерного палива забезпечить їх зниження.

Протягом 2009-2013 років виконувалася Державна цільова економічна програма "Ядерне паливо України", затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 р. № 1004 (Офіційний вісник України, 2009 р., № 74, ст. 2530) (далі - Програма "Ядерне паливо України"), що мала на меті:

збільшення обсягу виробництва концентрату природного урану до 1880 тонн на рік;

створення повного циклу цирконієвого виробництва з випуском цирконієвого прокату в обсязі 170 тонн на рік;

створення виробництва комплектувальних виробів для тепловидільних збірок потужністю 620 комплектів на рік;

створення виробництва ядерного палива (починаючи з конверсії збагаченого гексафториду урану до виготовлення тепловидільних збірок) та будівництво першої черги заводу з виробництва тепловидільних збірок потужністю 220 тонн урану на рік.

Заходи, передбачені Програмою "Ядерне паливо України", повною мірою не здійснені з огляду на те, що фактичний обсяг фінансування за рахунок коштів державного бюджету становив близько 3,6 відсотка обсягу, що планувався на початку її виконання (фінансування за рахунок коштів державного бюджету передбачалося в обсязі 4335 млн. гривень, фактично профінансовано 127,8 млн. гривень, або 3,6 відсотка; за рахунок інших джерел передбачалося фінансування в обсязі 9215 млн. гривень, фактично профінансовано 623,1 млн. гривень, або 6,8 відсотка).

Водночас у результаті виконання Програми "Ядерне паливо України":

збільшено потужність виробництва уранового концентрату майже до 1 тис. тонн на рік шляхом часткового освоєння Новокостянтинівського родовища;

Національним науковим центром "Харківський фізико-технічний інститут" разом з державним підприємством "Державний науково-дослідний та проектний інститут титану" виконано комплекс робіт з розроблення технологій виробництва цирконієвої губки. Одержана дослідна партія продукції, розроблені пропозиції щодо організації дослідно-промислового виробництва цирконієвої губки;

створене виробництво комплектувальних виробів тепловидільних збірок (головок та хвостовиків) на відокремленому підрозділі "Атоменергомаш" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за технологією ВАТ "ТВЕЛ".

Передбачені для виконання Програми "Ядерне паливо України" кошти спрямовувалися на часткову технічну модернізацію підприємств атомної промисловості, що дало змогу зберегти виробництво іонообмінних смол та концентрату природного урану, основні фонди цирконієвого виробництва.

З урахуванням актуальності завдань із забезпечення диверсифікації джерел постачання палива для атомних електростанцій та з метою забезпечення надійності енергопостачання, зниження рівня монополізації проблему організації виробництва ядерного палива на базі національних ресурсів можливо розв'язати в рамках виконання Державної цільової економічної програми розвитку атомно-промислового комплексу на 2016-2020 роки (далі - Програма) із застосуванням механізмів державно-приватного партнерства.

Програма повинна бути спрямована на стабільне забезпечення та диверсифікацію поставок ядерного палива для атомних електростанцій України за рахунок:

збільшення обсягу виробництва концентрату природного урану до обсягів, що задовольняють потреби атомних електростанцій;

створення цирконієвого виробництва;

створення виробництва ядерного палива;

забезпечення наукового, проектного, інформаційного супроводження об'єктів атомно-промислового комплексу.

Метою Програми є організація на території України виробництва ядерного палива та його компонентів на базі національних ресурсів природного урану та цирконію для зниження рівня залежності від іноземного постачальника ядерного палива на атомні електростанції.

Можливі два варіанти розв'язання проблеми забезпечення атомних електростанцій України ядерним паливом, що передбачають:

перший - закупівлю ядерного палива на світовому ринку з можливим частковим використанням вітчизняної давальницької сировини та комплектувальних виробів.

Такий варіант реалізується у Фінляндії, Угорщині, Чехії, Болгарії, Словаччині, Україні. На світовому ринку існує лише два виробники ядерного палива для реакторів типу ВВЕР-1000 - ВАТ "ТВЕЛ" (Російська Федерація) та компанія "Westinghouse" (Японія, США). Недоліком такого варіанта є повна залежність від іноземного постачальника ядерного палива, а також відсутність широких можливостей ефективного використання національного сировинного, виробничого та науково-технічного потенціалу;

другий - створення на умовах кооперації з зарубіжними виробниками на території України потужностей для виробництва ядерного палива та його компонентів на базі національних ресурсів природного урану та цирконію, науково-технічного потенціалу з придбанням на конкурентній основі на світовому ринку послуг з конверсії та ізотопного збагачення урану.

Україна має потенціал для реалізації другого, оптимального варіанта, який дає змогу зменшити ризики залежності від іноземного постачальника ядерного палива і забезпечить розвиток вітчизняного виробництва, збереження і створення нових робочих місць, збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів.

Програму передбачається виконати до 2020 року шляхом:

збільшення потужності виробництва концентрату природного урану для задоволення потреб атомних електростанцій, що становить 2480 тонн на рік;

створення потужностей з виробництва цирконієвої губки на рівні 250 тонн на рік та організації співробітництва на умовах кооперації вітчизняних і зарубіжних виробників цирконієвої продукції для забезпечення виробництва цирконієвого прокату;

організації виробництва тепловидільних елементів та ядерного палива за умови дотримання норм природоохоронного законодавства, законодавства з питань охорони праці, санітарного благополуччя населення та використання надр.

У рамках виконання Програми передбачається з урахуванням досвіду провідних країн світу створити на основі загальновизнаних у світі комп'ютерних програм систему стратегічного планування розвитку ядерно-паливного комплексу, що дасть змогу приймати виважені управлінські рішення у сучасних геостратегічних умовах та залучати інвестиції, у тому числі в рамках державно-приватного партнерства.

Необхідність розвитку вітчизняного уранового виробництва обумовлена наявністю в Україні значних покладів уранових руд та кон'юнктурою світового ринку концентрату природного урану.

За даними МАГАТЕ, станом на 2014 рік у ціновій категорії нижче 130 доларів США за кілограм урану Україна володіє розвіданими запасами урану в обсязі 117,7 тис. тонн, підтвердженими запасами - 84,8 тис. тонн та займає 11 місце у світі за розвіданими запасами урану.

Потреба атомних електростанцій України на період до 2020 року в концентраті природного урану для перевантаження діючих енергоблоків становитиме 2480 тонн на рік.

За результатами попередніх оцінок, запасів природного урану в Україні вистачить більш як на 70 років.

На сьогодні державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" виробляє близько 1 тис. тонн концентрату природного урану на рік та задовольняє 40 відсотків потреби українських атомних електростанцій у природному урані.

Метою розвитку урановидобувного виробництва є задоволення у повному обсязі потреби атомних електростанцій у природному урані на середньо- та довгострокову перспективу.

Збільшення обсягу виробництва концентрату природного урану для повного забезпечення виробництва тепловидільних збірок для атомних електростанцій передбачається шляхом виконання завдань із:

збільшення обсягу видобутку уранової руди в результаті освоєння Новокостянтинівського та інших нових родовищ урану;

реконструкції гідрометалургійного заводу у м. Жовтих Водах Дніпропетровської області, збільшення ємності сховища для його відходів;

освоєння Сафонівського, Апрельського родовищ урану;

реконструкції об'єктів виробництва іонообмінних смол;

впровадження на шахтах прогресивних технологій переробки уранових руд методами купного та блочного вилуговування;

здійснення заходів щодо забезпечення екологічної безпеки, охорони та недопущення негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів.