• МСБО 1 "Подання фінансової звітності" ;

• МСБО 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки" ;

• МСБО 19 "Виплати працівникам" ;

• МСБО 37 "Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи" .

1 Параграф 58 МСБО 19 обмежує оцінку активу з визначеною виплатою "теперішньою вартістю економічних вигід, доступних у формі відшкодувань за рахунок програми або зменшень майбутніх внесків до програми" плюс невизнані прибутки та збитки. Виникали питання про те, коли відшкодування або зменшення майбутніх внесків слід вважати доступними, зокрема, якщо існує мінімальна вимога до фінансування.

2 Мінімальні вимоги до фінансування існують в багатьох країнах для покращання забезпечення обіцяних виплат по закінченні трудової діяльності учасникам програми виплат працівникам. Такі вимоги звичайно передбачають мінімальну суму або рівень внесків, які мають бути сплачені до програми протягом даного періоду. Отже, мінімальна вимога до фінансування може обмежити здатність суб'єкта господарювання зменшувати майбутні внески.

3 Крім того, обмеження оцінки активу з визначеною виплатою може спричинити до того, що мінімальна вимога до фінансування стає обтяжливою. Зазвичай вимога щодо сплати внесків до програми не впливатиме на оцінку активів або зобов'язань за визначеною виплатою, оскільки один раз сплачені внески стають активами програми і, отже, додаткові чисті зобов'язання дорівнюють нулю. Однак, мінімальна вимога до фінансування може спричинити до виникнення зобов'язання, якщо обов'язкові внески не будуть доступними для суб'єкта господарювання після їх сплати.

3А В листопаді 2009 р. Рада з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку змінила КТМФЗ 14 з метою усунути небажаний наслідок, що виникає в результаті тлумачення попередньої сплати майбутніх внесків за деяких обставин, коли існує мінімальна вимога до фінансування.

4 Це Тлумачення застосовується до усіх програм виплат по закінченні трудової діяльності та інших програм довгострокових виплат працівникам з визначеними виплатами.

5 З метою цього Тлумачення мінімальними вимогами до фінансування є будь-які вимоги фінансувати програми виплат по закінченні трудової діяльності або інші програми довгострокових виплат працівникам з визначеними виплатами.

6 В цьому Тлумаченні розглядаються такі проблеми:

(а) коли відшкодування або зменшення майбутніх внесків слід вважати доступними згідно з параграфом 58 МСБО 19 ;

(б) як мінімальна вимога до фінансування може впливати на доступність зменшень майбутніх внесків;

(в) коли мінімальна вимога до фінансування може спричинити до виникнення зобов'язання.

7 Суб'єкт господарювання визначає доступність відшкодування або зменшення майбутніх внесків згідно зі строками та умовами програми, а також будь-якими законодавчо встановленими вимогами в юрисдикції програми.

8 Економічна вигода у формі відшкодування або зменшення майбутніх внесків є доступною, якщо суб'єкт господарювання може реалізувати її на певному етапі строку дії програми або коли погашені зобов'язання програми. Зокрема, така економічна вигода може бути доступною навіть якщо вона її не можна реалізувати безпосередньо на кінець звітного періоду.

9 Доступна економічна вигода не залежить від того, з яким наміром суб'єкт господарювання має використати надлишок. Суб'єкт господарювання визначає максимальну економічну вигоду, що є доступною внаслідок відшкодувань, зменшень майбутніх внесків чи їх поєднання. Суб'єкт господарювання не визнає економічні вигоди від поєднання відшкодувань та зменшень майбутніх внесків на основі припущень, які є взаємно виключними.

10 Згідно з МСБО 1 суб'єкт господарювання розкриває інформацію про основні джерела невизначеності оцінки на кінець звітного періоду, що має значний ризик спричинення суттєвого коригування балансової вартості чистого активу або зобов'язання, визнаного у звіті про фінансовий стан. Це може охоплювати розкриття інформації про будь-які обмеження поточної можливості реалізації надлишку або розкриття інформації про основу, що використовується для визначення суми доступної економічної вигоди.

11 Відшкодування є доступним для суб'єкта господарювання, якщо даний суб'єкт господарювання має беззастережне право на відшкодування:

(а) протягом строку дії програми, не припускаючи, що зобов'язання програми мають бути погашені, щоб отримати відшкодування (наприклад, в деяких юрисдикціях суб'єкт господарювання може мати право на відшкодування протягом строку дії програми незалежно від того, погашені зобов'язання програми, чи ні); або

(б) припускаючи поступове погашення зобов'язань програми у часі, допоки не припиниться участь у програмі усіх її учасників; або

(в) припускаючи повне погашення зобов'язань програми як разової події (наприклад, внаслідок ліквідації програми).

Беззастережне право на відшкодування може існувати незалежно від рівня фінансування програми на кінець звітного періоду.

12 Якщо право суб'єкта господарювання на відшкодування надлишку залежить від виникнення чи невиникнення однієї або кількох невизначених майбутніх подій, які знаходяться поза межами його контролю, даний суб'єкт господарювання не має беззастережного права і не визнає актив.

13 Суб'єкт господарювання оцінює економічну вигоду, доступну у формі відшкодування як суму залишку на кінець звітного періоду (що є справедливою вартістю активів програми мінус теперішня вартість зобов'язання за визначеною виплатою), яку цей суб'єкт господарювання має право одержати у формі відшкодування мінус будь-які відповідні витрати. Наприклад, якщо відшкодування підлягає оподаткуванню, окрім податку на прибуток, суб'єкт господарювання оцінює суму відшкодування з урахуванням податку.

14 Оцінюючи суму відшкодування, доступну у випадку ліквідації програми (параграф 11 (в)), суб'єкт господарювання включає витрати до плану погашення зобов'язань за програмою та здійснення відшкодування. Наприклад, суб'єкт господарювання вираховує плату за професійні послуги, якщо вони сплачуються програмою, а не суб'єктом господарювання, та витрати на будь-які страхові премії, які можуть бути потрібні для забезпечення зобов'язання щодо ліквідації програми.

15 Якщо сума відшкодування визначається як повна сума або частина надлишку, а не як фіксована сума, суб'єкт господарювання не робить коригування вартості грошей у часі, навіть якщо це відшкодування може бути реалізованим лише на майбутню дату.