Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Основні напрями проведення державної політики зайнятості на період до 2009 року (далі - Основні напрями), що додаються.

Міністерству праці та соціальної політики забезпечити координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади з реалізації Основних напрямів.

2. Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству економіки і Міністерству фінансів за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій раз на два роки розробляти проект плану дій щодо реалізації Основних напрямів (далі - план дій) та подавати його до 25 лютого відповідного року на розгляд Кабінету Міністрів України.

3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

враховувати Основні напрями під час розроблення територіальних програм зайнятості населення;

погоджувати з Міністерством праці та соціальної політики проекти територіальних програм зайнятості населення з метою приведення їх у відповідність з проектом плану дій щодо реалізації Основних напрямів.

4. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям передбачати під час підготовки проектів актів законодавства щодо економічного і соціального розвитку України та регіонів, галузевих, інвестиційних та приватизаційних програм завдання із здійснення заходів, спрямованих на розширення сфери застосування праці шляхом створення нових і збереження існуючих робочих місць, стимулювання економічної активності населення, ефективне використання трудових ресурсів, забезпечення соціального захисту працівників, вивільнюваних у процесі реструктуризації окремих галузей та підприємств, а також забезпечити їх виконання.

5. Міністерству праці та соціальної політики, іншим заінтересованим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям посилити контроль за:

ефективним використанням робочої сили на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, розвитком системи професійного навчання кадрів на виробництві, забезпеченням роботодавцями відтворювальної, стимулюючої і регулюючої функцій заробітної плати, мінімальних державних соціальних гарантій в оплаті праці;

забезпеченням соціального захисту працівників, вивільнюваних у процесі реструктуризації окремих галузей та підприємств, особливо у містах з монофункціональною структурою виробництва.

6. Фонду державного майна інформувати двічі на рік (до 20 квітня і 20 жовтня) Міністерство праці та соціальної політики про стан виконання власниками приватизованих підприємств завдань із збереження робочих місць, передбачених планами приватизації та договорами купівлі-продажу об'єктів приватизації.

Розроблення цих Основних напрямів зумовлено необхідністю поліпшення координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо регулювання ситуації на ринку праці.

Мета Основних напрямів полягає у створенні за допомогою правового, організаційного та економічного механізму умов для сприяння:

зайнятості населення шляхом збереження ефективних та створення нових робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності;

самостійній зайнятості населення, розвитку підприємництва;

підготовці робочої сили, професійний склад і кваліфікаційний рівень якої відповідає потребам економіки та ринку праці;

підвищенню якості робочої сили, розвитку системи професійного навчання кадрів протягом періоду трудової діяльності з урахуванням потреб ринку праці;

посиленню мотивації до легальної продуктивної зайнятості;

зайнятості громадян, що потребують соціального захисту і не спроможні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

професійній підготовці та зайнятості осіб з обмеженими фізичними і розумовими можливостями;

поверненню зареєстрованих безробітних до продуктивної зайнятості;

детінізації відносин у сфері зайнятості населення;

легалізації зовнішньої трудової міграції громадян України та посиленню їх соціального захисту.

Розв'язання зазначених проблем здійснюється шляхом підтримки регіонів з критичною ситуацією на ринку праці, сприяння зайнятості населення у містах з монофункціональною структурою виробництва, шахтарських регіонах, у селах в умовах реорганізації агропромислового комплексу, а також військовослужбовців, що вивільняються у процесі реформування Збройних Сил.

Обов'язковою умовою реалізації Основних напрямів є забезпечення взаємозв'язку політики зайнятості та державної економічної політики, поліпшення взаємодії сторін соціального діалогу та посилення відповідальності органів виконавчої влади за проведення державної політики зайнятості.

У 2001-2005 роках забезпечено:

підвищення рівня зайнятості економічно активного населення віком 15-70 років;

розширення сфери застосування праці шляхом створення нових робочих місць;

збільшення обсягу та поліпшення якості надання соціальних послуг незайнятому населенню, зареєстрованому в державній службі зайнятості.

Чисельність зайнятого населення віком 15-70 років порівняно з 2000 роком збільшилася на 0,5 млн. і становила у 2005 році 20,7 млн. чоловік, а рівень зайнятості населення зазначеної вікової групи зріс з 55,8 до 57,7 відсотка. Активно розвивалося підприємництво та самостійна зайнятість населення. У цілому зайнятість населення зросла в усіх регіонах, крім Одеської області. Найвищий рівень зайнятості зафіксовано у Закарпатській області (60 відсотків), мм. Севастополі (60,6) та Києві (63,3), найнижчий - в Івано-Франківській області (51,6 відсотка).

Найвищими темпами зайнятість зростала у сфері послуг (в оптовій та роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами, готельному і ресторанному господарстві), а також у сфері фінансової діяльності та здійснення операцій з нерухомістю. Дещо нижчими були темпи в таких галузях виробництва, як будівництво, транспорт та зв'язок. Водночас зменшилася зайнятість населення у сільському, лісовому і рибному господарстві, добувній та обробній промисловості, на підприємствах з виробництва електроенергії, газу і води, в галузі освіти та охорони здоров'я.

Чисельність безробітного населення віком 15-70 років, визначена за методологією МОП, зменшилася в зазначений період на 1,1 млн. чоловік і становила у 2005 році 1,6 млн. чоловік, а рівень безробіття, визначений за тією ж методологією, знизився на 4,4 відсоткового пункту і становив 7,2 відсотка економічно активного населення зазначеної вікової групи. Зниження рівня безробіття спостерігалося в усіх регіонах. Найвищий рівень безробіття залишається у Тернопільській, Миколаївській, Рівненській, Житомирській, Чернівецькій і Черкаській областях (9,1-9,8 відсотка економічно активного населення віком 15-70 років), а найнижчий - в Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській (по 5,5 відсотка), Одеській (5,4) областях, мм. Києві (4,3) та Севастополі (3,4 відсотка).

У 2005 році сфера застосування праці розширювалася шляхом створення нових робочих місць більш як для 1,1 млн. чоловік, з них майже дві третини - у сфері підприємницької діяльності та самостійної зайнятості населення).

Чисельність працівників, які перебувають у вимушеній відпустці з ініціативи адміністрації підприємств, порівняно з 2000 роком зменшилася в 11 разів і становила у 2005 році 200,4 тис. чоловік, а чисельність працівників, зайнятих неповний робочий день, - у 2,2 раза і становила 842,2 тис. чоловік.

Послугами державної служби зайнятості впродовж 2001-2005 років скористалися майже 11,6 млн. чоловік з числа зареєстрованого в ній незайнятого населення (у 2005 році - 2,9 млн. чоловік). За її сприяння на вільних та новостворених робочих місцях працевлаштовано понад 5,1 млн. чоловік з числа незайнятого населення (у 2005 році - 1,1 млн. чоловік). З них 211 тис. безробітних започаткували власну справу шляхом одержання одноразово виплаченої допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності (у 2005 році - 50,5 тис. чоловік), понад 163,7 тис. чоловік працевлаштовано шляхом надання дотації роботодавцям на створення робочих місць за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (у 2005 році - 43,1 тис. чоловік). Більш як 1,9 млн. чоловік з числа незайнятого населення залучено до участі в оплачуваних громадських роботах (у 2005 році - 419,2 тис. чоловік), понад 706,2 тис. пройшли навчання за професіями, що користуються попитом на регіональних ринках праці (у 2005 році -193,3 тис. чоловік).

Загальні показники розвитку ринку праці у зазначених роках наведено у додатках 1-6.

За експертними оцінками, за межами України працює понад 2 млн. громадян. Основними причинами зовнішньої трудової міграції є недостатній попит на робочу силу на внутрішньому ринку праці та низький рівень оцінки результатів праці. За сприяння недержавних підприємств, установ та організацій, що займаються посередницькою діяльністю, за кордоном щороку працевлаштовується понад 40-50 тис. громадян, соціальний захист яких здійснюється відповідно до трудових угод, укладених з іноземними роботодавцями.

На розвиток ринку праці впливає природний рух населення, внутрішні соціально-економічні (зростання обсягів валового внутрішнього продукту, інвестицій, оплати праці) та зовнішні фактори (активна участь України у процесі світового поділу праці). У період до 2009 року передбачається формування трудового потенціалу поряд із зменшенням середньорічної чисельності наявного населення з 47,3 млн. чоловік у 2004 році до 45,8 млн. у 2009 році та чисельності населення у працездатному віці до 28,1 млн. чоловік.

Протягом 2006-2009 років передбачається забезпечити розширення сфери застосування праці за рахунок створення нових робочих місць не менш як для 4 млн. чоловік.

Показники розширення сфери застосування праці із створенням нових робочих місць та прогнозні показники розвитку ринку праці наведено у додатках 7 і 8.

Позитивною тенденцією у сфері зайнятості населення (поряд з подальшою інтенсифікацією ринку праці та підвищенням якості робочої сили) може стати підвищення попиту на робочу силу на окремих підприємствах (за умови випуску ними конкурентоспроможної продукції і розширення обсягу виробництва), а негативною - скорочення робочих місць та вивільнення працівників. Результати залежать від ступеня адаптації національного ринку праці до функціонування в умовах лібералізації доступу до ринку товарів та послуг інших держав.

Розширення сфери застосування праці здійснюватиметься шляхом:

реструктуризації державних підприємств із залученням інвестицій для розвитку підприємництва у виробничій сфері на основі модернізації застарілих і створення нових робочих місць;

встановлення сприятливого інвестиційного режиму для підприємств, на яких створюються нові робочі місця;

запровадження системи державного замовлення на створення нових робочих місць та зайняття населення на оплачуваних громадських роботах;

надання державної підтримки депресивним регіонам;

підтримки самостійної зайнятості населення та розвитку підприємництва;

використання потенціалу вакансій та незайнятих робочих місць;

економічного стимулювання підприємств до створення робочих місць для безробітних і підтримки підприємницької ініціативи безробітних, зокрема шляхом зменшення відсотків за кредитами для суб'єктів господарювання, що створюють нові робочі місця в регіонах з критичною ситуацією на ринку праці;

гарантованого надання робочого місця спеціалістам, підготовленим за державним замовленням;

стимулювання фахівців дефіцитних професій для працевлаштування у сільській місцевості.

Державна політика у сфері формування професійно-освітнього потенціалу населення спрямовується на створення сприятливих правових, економічних, соціальних та організаційних засад для отримання молоддю професійних знань відповідно до потреб і можливостей особистості у здобутті освіти та ситуації на ринку праці і сприяння професійному розвиткові зайнятого населення.

Державною політикою у сфері формування професійно-освітнього потенціалу населення на період до 2009 року є:

1) переорієнтація ринку освітніх послуг на потреби роботодавців, зокрема:

обґрунтування державного замовлення на підготовку кадрів, запровадження системи тендерів на його розміщення;

надання державної підтримки у підготовці спеціалістів за професіями, щодо яких утворився дефіцит на ринку праці;

надання кредитів для здобуття вищої та професійно-технічної освіти із застосуванням механізму їх здешевлення;

удосконалення порядку ліцензування освітніх послуг з метою оперативного реагування навчальних закладів і підприємств на потреби ринку праці;

розроблення і впровадження ефективного механізму взаємодії навчальних закладів та роботодавців;

2) підвищення якості робочої сили, зокрема:

здійснення неперервного навчання працівників протягом періоду трудової діяльності;

здійснення державних інвестицій у розвиток освіти та підготовку кадрів різного освітньо-кваліфікаційного рівня;

здійснення професійного навчання працівників, зайнятих у галузях економіки, відповідно до потреб виробництва за рахунок коштів роботодавців;

здійснення професійного навчання зареєстрованих безробітних з метою забезпечення подальшої їх зайнятості;

сприяння самоосвіті і професійному навчанню осіб за власні кошти для забезпечення розвитку особистості та просування по роботі (службі);

запровадження незалежної кваліфікаційної атестації;

3) інтеграція професійної освіти в європейський простір, зокрема:

реалізація в Україні положень Болонської декларації;

перегляд переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах;

розроблення переліку кваліфікацій за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем;

удосконалення державних стандартів освіти;

оптимізація мережі вищих навчальних закладів та системи їх підпорядкування;

удосконалення Класифікатора професій ДК 003:2005, кваліфікаційних характеристик професій працівників.

В умовах відродження виробництва зростає потреба у кваліфікованих конкурентоспроможних кадрах робітників та спеціалістів, які б відповідали вимогам міжнародних стандартів якості. Збалансування попиту та пропонування робочої сили на ринку праці з урахуванням пріоритетних напрямів розвитку економіки, підвищення якості підготовки кваліфікованих фахівців забезпечить їх подальше працевлаштування.

Прогнозується зростання обсягу навчання персоналу на виробництві за новими професіями на 40-50 відсотків (до 450-500 тис. чоловік щороку). Обсяг підвищення кваліфікації персоналу підприємств, установ та організацій збільшиться у 2009 році удвічі і становитиме близько 2 млн. чоловік.

Посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості є найвагомішим фактором детінізації відносин у сфері зайнятості населення. Для реалізації зазначеного напряму передбачається здійснення заходів щодо:

запровадження державного соціального стандарту - погодинної оплати праці та організації контролю за його застосуванням;

забезпечення захисту прав працівників на своєчасне та в повному обсязі отримання заробітної плати;

впровадження економічного механізму стимулювання роботодавців до збільшення витрат на працівників, у тому числі до підвищення рівня оплати їх праці;

дотримання міжпосадових та міжгалузевих співвідношень в оплаті праці працівників бюджетної сфери;

усунення диспропорції між розміром оплати праці та рівнем отриманих доходів від соціальної допомоги і трансфертів.

Детінізація відносин на ринку праці здійснюватиметься шляхом:

активізації державного контролю за дотриманням законодавства у сфері зайнятості населення та легалізацією господарської діяльності;

посилення відповідальності роботодавців за використання праці найманих працівників;

легалізації статусу зайнятості осіб, які провадять господарську діяльність на земельних ділянках, що перебувають у приватній власності або користуванні;

посилення відповідальності суб'єктів господарювання за якість послуг з посередництва у працевлаштуванні шляхом включення такого виду господарської діяльності, як добір кадрів для підприємств, до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Соціальний захист від безробіття у прогнозованому періоді пов'язаний з поліпшенням якості обслуговування населення з метою поступового досягнення європейських стандартів надання соціальних послуг, цільовим та прозорим використанням фінансових ресурсів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття для виплати матеріального забезпечення зареєстрованим безробітним, підвищенням ефективності роботи його виконавчої дирекції.

Протягом 2006-2009 років чисельність незайнятого населення, зареєстрованого в державній службі зайнятості, яке отримує соціальні послуги та матеріальне забезпечення, збільшиться з 2,9 млн. чоловік у 2006 році до 3,2 млн. чоловік у 2009 році.

З метою повернення зареєстрованих безробітних до активної трудової діяльності та забезпечення їх соціального захисту передбачається:

активізація взаємодії з роботодавцями щодо поповнення банку вакансій для інформування населення про можливості працевлаштування, впровадження нових технологій пошуку роботи;

збільшення обсягів працевлаштування незайнятого населення, зареєстрованого в державній службі зайнятості;

розширення практики підготовки кадрів з числа незайнятого населення, зареєстрованого в державній службі зайнятості, на замовлення роботодавців під конкретні робочі місця та стажування безпосередньо на робочих місцях;

удосконалення форм і методів сприяння підприємницькій ініціативі зареєстрованих безробітних;

організація оплачуваних громадських робіт для незайнятого населення, зареєстрованого в державній службі зайнятості;

забезпечення інформування та консультування населення з питань вибору сфери професійної діяльності, зокрема шляхом організації роботи консультаційних пунктів у сільських і селищних радах, районних держадміністраціях, податкових інспекціях, запровадження системи надання автоматизованих консультацій;

посилення взаємодії державної служби зайнятості, Фонду соціального захисту інвалідів і Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів для сприяння працевлаштуванню осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями.

Основними факторами, які стримують розв'язання проблеми зайнятості осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями, є:

порівняно низький рівень освіти та недостатня професійна підготовка;

недостатня кількість спеціалізованих робочих місць;

відсутність економічного механізму заохочення роботодавців до працевлаштування зазначених осіб;

недостатня взаємодія державних органів у питаннях їх працевлаштування.

Розв'язання існуючих проблем повинне базуватися на створенні сприятливих правових, економічних, соціальних та організаційних засад для реалізації права осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями на добровільну і посильну працю.

Державна підтримка студентів-інвалідів полягатиме у збільшенні обсягів державного замовлення на підготовку кваліфікованих спеціалістів з числа осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями, що бажають навчатися.

Державна підтримка осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями здійснюватиметься відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" шляхом їх гарантованого працевлаштування у межах встановленого зазначеним Законом нормативу робочих місць і впровадження механізму заохочення роботодавців до працевлаштування інвалідів.

Удосконалення механізму сприяння зайнятості осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями пов'язане з ефективним використанням коштів Фонду соціального захисту інвалідів для створення робочих місць (у тому числі з використанням гнучких форм організації праці, застосуванням надомної праці), сприянням підприємницькій діяльності, а також активізацією роботи державної служби зайнятості, пов'язаної з їх професійною орієнтацією, навчанням та працевлаштуванням.

У 2006-2009 роках очікується збільшення чисельності працюючих осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями до 420 тис. чоловік, зокрема шляхом створення 10 тис. робочих місць за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів.

З метою професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями створено Всеукраїнський і п'ять регіональних центрів професійної реабілітації інвалідів. На прогнозований період передбачається здійснення заходів щодо оптимізації мережі регіональних центрів.

Легалізація зовнішньої трудової міграції громадян України пов'язана із:

створенням місткого привабливого внутрішнього ринку праці, посиленням мотивації до легальної зайнятості;

приєднанням України до багатосторонніх міжнародних договорів з питань праці та соціального захисту працівників-мігрантів і забезпеченням їх реалізації;

укладенням двосторонніх міжнародних договорів з питань працевлаштування та соціального захисту працівників-мігрантів і забезпеченням їх реалізації;

співробітництвом прикордонних регіонів держав, що межують з Україною, у питаннях розвитку прикордонної міграції та взаємного врегулювання трудової діяльності громадян, які працюють за межами своїх держав;

укладенням договорів і досягненням домовленості щодо візового режиму, умов перетинання кордонів та перебування українських громадян на території інших держав;

удосконаленням організаційних засад у сфері надання посередницьких послуг з працевлаштування за кордоном.

Можливості використання важелів державного регулювання зовнішньої трудової міграції громадян України пов'язані з налагодженням обліку працівників-мігрантів, що працюють за межами України, і з проведенням політики щодо забезпечення їх соціального захисту (питання оподаткування, пенсійного забезпечення, переказу заробітної плати та заощаджень).