З метою вдосконалення державного регулювання природних монополій, виходячи з того, що неефективність антимонопольної політики та механізмів державного регулювання природних монополій, що ускладнює створення конкурентного середовища в економіці, визнано Законом України "Про основи національної безпеки України" загрозою національним інтересам і національній безпеці, для забезпечення захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку та вдосконалення антимонопольної політики, відповідно до статей 42, 102 та 106 Конституції України та статті 10 Закону України "Про основи національної безпеки України"

1. Схвалити Концепцію вдосконалення державного регулювання природних монополій (додається).

2. Кабінету Міністрів України забезпечувати реалізацію зазначеної Концепції.

Регулювання діяльності суб'єктів господарювання, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та діяльності суб'єктів господарювання, що діють на суміжних ринках, є однією з важливих функцій держави в умовах ринкової економіки, оскільки ця діяльність має велику суспільну значимість, від її результатів залежить як життєзабезпечення населення, так і ефективність функціонування підприємств, установ, організацій.

Відповідно до частини третьої статті 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Впровадження ринкових відносин в економіці України та дальший розвиток приватної власності потребують нових підходів до управління економікою з поступовою заміною прямого адміністративного втручання на встановлення правових меж щодо здійснення економічної діяльності та рівня регулювання діяльності суб'єктів господарювання, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та діяльності суб'єктів господарювання, що діють на суміжних ринках, а також адаптації законодавства України з питань державного регулювання природної монополії до законодавства Європейського Союзу.

Частка вартості товарів (послуг) суб'єктів господарювання, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, у собівартості продукції інших підприємств може досягати 30-70 відсотків (зокрема, транспортна і енергетична складові). Отже, значимість таких суб'єктів, ступінь їхнього впливу на суспільство, а також на темпи економічного розвитку вимагають удосконалення системи регулювання діяльності не лише суб'єктів господарювання, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, а й діяльності суб'єктів господарювання, що діють на суміжних ринках, таким чином, щоб одночасно забезпечити інтенсивний розвиток цих суб'єктів, суспільні інтереси та інтереси держави.

Відповідно до Закону України "Про основи національної безпеки України" неефективність антимонопольної політики та механізмів державного регулювання природних монополій, що ускладнює створення конкурентного середовища в економіці, визнано загрозою національним інтересам і національній безпеці, а до основних напрямів державної політики з питань національної безпеки віднесено вдосконалення антимонопольної політики та механізму державного регулювання природних монополій.

Ця Концепція визначає засади, основні напрями та засоби вдосконалення механізму державного регулювання природних монополій в Україні.

1. Актуальні проблеми регулювання діяльності на ринках природних монополій та суміжних ринках

На сьогодні питання регулювання діяльності суб'єктів господарювання, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та діяльності суб'єктів господарювання, що діють на суміжних ринках, визначено Конституцією України, Господарським кодексом України, Законами України "Про природні монополії", "Про захист економічної конкуренції", "Про ціни і ціноутворення", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про телекомунікації", "Про електроенергетику", "Про житлово-комунальні послуги", "Про теплопостачання", "Про нафту і газ", "Про поштовий зв'язок", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації", "Про управління об'єктами державної власності" та іншими нормативно-правовими актами.

Однак, незважаючи на значну кількість нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини, що виникають у відповідних сферах діяльності суб'єктів господарювання, до цього часу так і не впроваджено модель регулювання, яка б повністю відповідала ідеології та принципам регулювання діяльності на ринках природних монополій та на суміжних ринках, закріпленим у Законі України "Про природні монополії".

До ускладнення ситуації щодо регулювання діяльності суб'єктів господарювання на відповідних ринках призводить також те, що на сьогодні у ряді сфер природних монополій відсутні органи державного регулювання, а певні регулюючі функції здійснюються органами виконавчої влади, в тому числі місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Після внесення змін до Конституції України особливої актуальності набули питання уточнення ролі і місця регулюючих органів, забезпечення їх формування на професійній основі, незалежності у прийнятті рішень.

Нагальним також є питання застосування єдиного підходу до регулювання діяльності суб'єктів господарювання, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та діяльності суб'єктів господарювання, що діють на суміжних ринках, незалежно від сфери діяльності.

Проблемним залишається питання щодо регулювання діяльності низки суб'єктів господарювання, які відповідно до цілей їх створення підпадають під визначення суб'єктів природних монополій, суб'єктів, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, займають монопольне становище на відповідному ринку, але фактично не здійснюють відповідної діяльності, що підлягає регулюванню, а лише виконують управлінські функції (наприклад, такі суб'єкти господарювання, як Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Національна акціонерна компанія "Енергетична компанія України").

2. Проблеми законодавчого визначення сфер діяльності на ринках природних монополій та суміжних ринках

Основними недоліками національного законодавства з питань регулювання діяльності суб'єктів господарювання, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та діяльності суб'єктів господарювання, що діють на суміжних ринках, є його внутрішня неузгодженість та певна невідповідність європейським стандартам.

Одним із заходів щодо усунення таких недоліків має бути внесення змін до чинного Закону України "Про природні монополії", зокрема щодо діяльності з транспортування та розподілу природного і нафтового газу трубопроводами, передачі та розподілу електричної енергії.

Зміни щодо виключення ринків надання послуг зв'язку загального користування та відповідно ринків надання послуг міжміського та міжнародного зв'язку з переліку сфер діяльності суб'єктів природних монополій та суміжних ринків зумовлюють необхідність змін у регулюванні діяльності таких суб'єктів господарювання, які виробляють (реалізують) товари/послуги на ринку телекомунікацій.

Потребує більш чіткого визначення і діяльність у сфері централізованого теплопостачання. За Законом України "Про теплопостачання" до теплопостачання належать три різних види діяльності: виробництво теплової енергії, її транспортування та постачання. При цьому до сфери діяльності суб'єктів природних монополій має належати виключно діяльність з транспортування теплової енергії, а виробництво теплової енергії та її постачання належать до суміжних ринків.

Аналогічна ситуація існує і щодо розмежування видів діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення. При цьому додаткового вивчення потребує питання щодо необхідності розподілу цієї сфери на транспортування магістральними і розподільчими трубопроводами.

Закон України "Про природні монополії" не повною мірою регулює діяльність суб'єктів господарювання, що діють на суміжних ринках. Між тим в Україні існує певна кількість таких суб'єктів - це, наприклад, державне підприємство "Національна акціонерна енергетична компанія "Енергоатом", спільне підприємство "УкрГаз-Енерго" тощо.

У цілому системні проблеми у сфері регулювання діяльності суб'єктів господарювання, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та діяльності суб'єктів господарювання, що діють на суміжних ринках, потребують вжиття комплексу правових та організаційних заходів, спрямованих на підвищення ефективності державної політики у цій сфері.

1. Мета та основні принципи регулювання природних монополій

Метою регулювання діяльності на ринках природних монополій та суміжних ринках має стати забезпечення балансу інтересів споживачів, держави та вищеназваних суб'єктів господарювання, надійне забезпечення споживачів якісними товарами та послугами у необхідному обсязі та за економічно обґрунтованими цінами, а також забезпечення ефективного розвитку суб'єктів господарювання, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та суб'єктів господарювання, що діють на суміжних ринках.

Предметом регулювання діяльності суб'єктів господарювання, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, відповідно до статті 8 Закону України "Про природні монополії" є:

- ціни (тарифи) на товари (послуги), що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

- доступ споживачів до товарів (послуг), що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

- інші умови підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.

Потребують вивчення питання поширення зазначених механізмів на суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках.

Встановлення цін і тарифів на товари (послуги), що виробляються (надаються) суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, а також забезпечення контролю за їх додержанням має бути віднесено до повноважень національних комісій регулювання природних монополій (далі - комісії), що здійснюють регулювання у відповідних сферах.

Для окремих ринків, які перебувають у стані природної монополії і на яких державному регулюванню підлягає значна кількість суб'єктів господарювання (діяльність у сферах водопостачання та водовідведення, теплопостачання), встановлення тарифів комісіями має здійснюватися лише для тих суб'єктів, обсяги виробництва товарів яких перевищують певну межу, що встановлюється ліцензійними умовами залежно від стану відповідного ринку на певний період часу та спроможності органу регулювання; для суб'єктів, обсяг виробництва товарів яких не досягає встановленої межі, комісії мають затверджувати порядки формування тарифів, які застосовуватимуться органами місцевого самоврядування.

Крім того, для таких ліцензіатів комісіями мають встановлюватися критерії щодо можливості суміщення видів діяльності суб'єктами господарювання, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та суб'єктами господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище на відповідних суміжних ринках.

Комісії повинні мати право надавати висновки про відповідність ліквідації, реорганізації у формі злиття, приєднання, участі в об'єднаннях, а також придбання або відчуження більше двадцяти п'яти відсотків часток (акцій, паїв), активів суб'єктів господарювання ліцензійним умовам.

Обов'язковим елементом умов господарської діяльності, що є предметом державного регулювання, має бути забезпечення належної якості та безпеки послуг суб'єктів господарювання, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та суб'єктів господарювання, що діють на суміжних ринках.

Зокрема, у сферах енергетики та житлово-комунального господарства необхідно запровадити механізм затвердження комісіями порядку визначення нормативів втрат.

Забезпечення недискримінаційного доступу як споживачів, так і постачальників до товарів (послуг), що виробляються (надаються) суб'єктами господарювання, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та суб'єктами господарювання, що діють на суміжних ринках, а також ліцензування діяльності відповідних суб'єктів і контроль за ліцензованою діяльністю мають здійснюватися в порядку, встановленому комісіями.

Державне регулювання діяльності на ринках природних монополій та суміжних ринках має здійснюватися шляхом:

- збалансування інтересів суб'єктів господарювання, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) на ринку, що перебуває у стані природної монополії;

- забезпечення рівних можливостей доступу до товарів (послуг), що виробляються (надаються) суб'єктами господарювання, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках;

- запобігання монополізації та сприяння конкуренції на суміжних ринках;

- формування цінової і тарифної політики на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та суміжних ринках із застосуванням стимулюючих механізмів, контролю за ціноутворенням у відповідних сферах діяльності, недопущення перехресного субсидіювання;