Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Схвалити Концепцію Державної цільової програми комплексного водозабезпечення територій, які зазнали впливу воєнних дій, на період до 2030 року, що додається.

Визначити Державне агентство водних ресурсів державним замовником Програми.

2. Абзац другий пункту 12 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 р. № 710 "Про ефективне використання державних коштів" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 83, ст. 2739; 2023 р., № 51, ст. 2841) після слів "Державної цільової програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах України" доповнити словами і цифрами ", Державної цільової програми комплексного водозабезпечення територій, які зазнали впливу воєнних дій, на період до 2030 року".

3. Державному агентству водних ресурсів разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у місячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової програми комплексного водозабезпечення територій, які зазнали впливу воєнних дій, на період до 2030 року.

Рівень забезпечення водними ресурсами України є недостатнім і визначається формуванням річкового стоку, наявністю підземних і морських вод. Майже 90 відсотків території держави характеризується низьким та дуже низьким рівнем водозабезпечення.

Система водозабезпечення орієнтована на переважне використання поверхневих водних ресурсів. Задоволення потреб населення і галузей економіки у водних ресурсах здійснюється шляхом регулювання поверхневого стоку і перерозподілу його протягом року або кількох років.

Забір води для задоволення потреб населення і галузей економіки здійснюється на 89 відсотків за рахунок водних ресурсів поверхневих джерел. Згідно з даними державного обліку водокористування, забір води у 2021 році становив 8,9 млрд. куб. метрів води, з них 7,9 млрд. куб. метрів із поверхневих джерел.

На сьогодні спостерігається руйнування інфраструктури, що задіяна у забезпеченні водою. Воєнні дії на території Донецької та Луганської областей, що тривають починаючи з 2014 року, призвели до виникнення критичної ситуації щодо забезпечення водою у зазначених областях. Збройна агресія Російської Федерації стала причиною часткового руйнування, а інколи і повного знищення систем водозабезпечення та міжбасейнового перерозподілу водних ресурсів. Насосне і технологічне обладнання, гідротехнічні споруди, канали та трубопроводи зазнали значних руйнувань, знищення та розкрадання.

Ці фактори призвели до погіршення або повного припинення водозабезпечення у Дніпропетровській, Кіровоградській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Харківській та Херсонській областях, що негативно вплинуло на економіку зазначених регіонів.

Починаючи з лютого 2022 р. ситуація ще більш загострилася у зв’язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України та цілеспрямованим руйнуванням об’єктів критичної інфраструктури, зокрема систем водозабезпечення. Терористичні акти спрямовані на знищення системи водозабезпечення, зокрема систем міжбасейнового перерозподілу водних ресурсів, для створення гуманітарної катастрофи та послаблення національної безпеки. За даними організацій, що належать до сфери управління Держводагентства, станом на 19 квітня 2024 р. знищено, захоплено та пошкоджено 224855 одиниць рухомого і нерухомого майна водогосподарського комплексу, з яких рухомого - 224070 та нерухомого - 785 одиниць. Найбільше таких руйнувань у Дніпропетровській, Кіровоградській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Харківській та Херсонській областях.

Гідроелектростанції та греблі на водосховищах неодноразово ставали об’єктами воєнної агресії Російської Федерації.

Руйнування греблі Каховської гідроелектростанції унеможливило водозабезпечення територій та населених пунктів Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей із Каховського водосховища, створило значні ризики для стабільної роботи водозаборів та у більшості випадків призвело до повного припинення роботи водозаборів і ускладнило діяльність суб’єктів господарювання.

Унаслідок ракетної атаки на Дніпровську ГЕС 22 березня 2024 р. пошкоджено окремі її об’єкти, що спричинило потрапляння нафтопродуктів у водне середовище і призвело до забруднення р. Дніпра.

Втрата накопичених обсягів води та необхідність здійснення аварійних регулювань рівнів води становлять загрозу для водозабезпечення територій.

Унаслідок руйнування у зв’язку з воєнними діями гребель, дамб та інших гідротехнічних споруд втрачено накопичені обсяги води у водосховищах загальним об’ємом понад 20 куб. кілометрів.

Крім того, водогосподарська інфраструктура, що побудована з урахуванням наявності значних обсягів поверхневих джерел, потребує науково-технічних та організаційних рішень для забезпечення її подальшої роботи.

Більшість гідротехнічних об’єктів, що використовуються для міжбасейнового перерозподілу водних ресурсів, питного водозабезпечення населення і галузей економіки, побудовані більш як 50-70 років тому і потребують модернізації та оновлення через значну зношеність. Водночас саме південні та східні регіони України характеризуються як малозабезпечені водними ресурсами. Протягом останніх років не здійснювалося системне фінансування об’єктів інфраструктури водозабезпечення, їх модернізація та відновлення в необхідному обсязі.

Зазначені фактори зумовлюють необхідність пошуку альтернативних джерел та оптимальних схем водозабезпечення населення і галузей економіки. При цьому Україна як кандидат у члени Європейського Союзу повинна враховувати принципи циркулярної економіки та застосовувати сучасні енерго- та ресурсоощадні технології, обладнання, матеріали. Насамперед це стосується заміни енергоємного насосного обладнання, використання напірних трубопроводів для запобігання втратам (інфільтрація та випаровування) води, застосування сучасних систем обліку води.

Основними причинами виникнення проблеми є збройна агресія Російської Федерації проти України, що триває з 2014 року, та повномасштабне збройне вторгнення Російської Федерації на територію України, що розпочалося в лютому 2022 року. Зазначені причини зумовили значні пошкодження та руйнування інфраструктури водозабезпечення. Найбільш масштабним руйнуванням є підрив греблі Каховської ГЕС, внаслідок якого знищені усталені схеми водозабезпечення населення, промисловості та сільського господарства.

Важливою причиною є також довготривала відсутність державних програмних документів, спрямованих на системне розв’язання проблем розвитку водогосподарського комплексу, зокрема його модернізації і запровадження енерго- та ресурсоощадних технологій, обладнання, матеріалів, що призвело до відсутності системного фінансування та інвестицій у водогосподарську галузь, фізичного та морального зношення об’єктів інфраструктури водозабезпечення.

Розв’язання зазначеної проблеми можливе лише засобами державного регулювання, зокрема з використанням механізмів державного цільового планування, системного фінансування та інвестування у водогосподарську галузь, які планується визначити у Державній цільовій програмі комплексного водозабезпечення територій, які зазнали впливу воєнних дій, на період до 2030 року (далі - Програма).

Розроблення Програми відповідає Цілям сталого розвитку України на період до 2030 року, визначеним Указом Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722, Водній стратегії України на період до 2050 року, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2022 р. № 1134 (Офіційний вісник України, 2022 р., № 99, ст. 6244).