Кабінет Міністрів України та Уряд Чорногорії (далі - Сторони),

будучи переконаними у необхідності співробітництва у запобіганні та пом'якшенні наслідків природних та інших катастроф (далі - катастрофи),

визнаючи роль Європейського Союзу, Організації Об'єднаних Націй та інших міжнародних організацій у сфері захисту від природних та інших катастроф,

домовилися про таке:

Ця Угода регулює загальні рамки добровільної взаємодопомоги у випадку виникнення катастрофи на території держави іншої Сторони, умови співробітництва в галузі запобігання катастрофам та інші форми взаємного співробітництва.

Співробітництво між Сторонами повинно відбуватися згідно із принципами взаємності та здійснюватися в межах можливостей Сторін.

Співробітництво між Сторонами включає, головним чином, наступні сфери:

обмін науковими, технічними знаннями та професійним досвідом у галузі захисту від катастроф;

навчання та підготовка персоналу, який бере участь в заходах захисту та аварійно-рятувальних операціях;

розробка і виробництво захисного та рятувального спорядження;

взаємне сповіщення про небезпеку виникнення катастроф та їх наслідки;

допомога в разі виникнення природних чи інших катастроф у сфері захисту та рятування, а також ліквідації їх наслідків.

Сторони сприяють співробітництву між національними органами влади, урядовими та неурядовими установами, організаціями, залученими до захисту від природних та інших катастроф.

Поняття, що вживаються в цій Угоді, мають такі значення:

1. природні та інші катастрофи - катастрофи, викликані природними чинниками, промисловою діяльністю, іншими людським факторами, за виключенням військових операцій, що становлять небезпеку для життя, майна та навколишнього середовища та значно погіршують умови життя;

2. дані та інформація про небезпеки - дані про природні та інші катастрофи, метою яких є раннє сповіщення про неминучу небезпеку та здійснення заходів, вжитих щодо захисту людей, майна та навколишнього середовища;

3. допомога при катастрофах - дії всіх аварійно-рятувальних сил і засобів, метою яких є пряме і непряме пом'якшення та усунення наслідків природних та інших катастроф;

4. команда з надання допомоги - відповідним чином навчені і споряджені команди і особи, призначені Запитуваною Стороною для забезпечення допомоги;

5. експерт - означає спеціаліста в конкретній галузі, якого направлено для надання допомоги запитуючій Стороні;

6. обладнання - засоби особистого та колективного захисту, рятувальне обладнання, транспортні засоби (автомобілі, плавзасоби, повітряні судна), технічні та інші засоби, що використовуються командами з надання допомоги та експертами, що забезпечують надання допомоги;

7. засоби допомоги - продукти, питна вода, медикаменти, медичне обладнання та інші матеріали, призначені для безкоштовного розподілу серед населення, що постраждало або знаходиться під загрозою, як допомога щодо пом'якшення наслідків лиха;

8. Запитуюча Сторона - Сторона, компетентні органи якої запитують про допомогу іншу Сторону;

9. Запитувана Сторона - Сторона, компетентні органи якої забезпечують надання допомоги іншій Стороні у відповідь на запит;

10. держава транзиту - держава, чию територію перетинають аварійно-рятувальні підрозділи та обладнання для потреб Сторін.

Для реалізації цієї Угоди Сторони визначають такі компетентні органи:

від України: Державна служба України з надзвичайних ситуацій;

від Чорногорії: Міністерство внутрішніх справ.

Представники компетентних органів проводять зустрічі за необхідністю з метою ефективного дотримання цієї Угоди.

Для реалізації цієї Угоди компетентні органи, зазначені у частині першій цієї Статті, мають право встановлювати прямі контакти та зв'язки. З цією метою компетентні органи обмінюються адресами і даними щодо телекомунікаційного зв'язку (телефон, факс, електронна пошта) та контактних осіб.

Сторони письмово інформують одна одну про будь-які зміни стосовно компетентних органів та їх адреси, дані телекомунікаційного зв'язку та контактних осіб не пізніше ніж у 30-денний термін після дати змін.

Сторони заохочують співробітництво між гуманітарними організаціями держав Сторін у галузі захисту від надзвичайних ситуацій.

Сторони інформують одна одну про науково-технічні здобутки та досвід з метою прогнозування та ліквідації катастроф, а також для більш ефективного захисту і порятунку.

Сторони обмінюються інформацією стосовно відповідного національного законодавства в галузі захисту від катастроф.

Сторони сприяють обопільному співробітництву в галузі навчання та підготовки особового складу, який бере участь у заходах захисту та рятувальних операціях:

a) шляхом встановлення прямих зв'язків і співпраці між освітніми установами та обміну лекторами, інструкторами та іншими експертами;

b) шляхом навчання та підготовки особового складу;

c) шляхом обміну навчально-методичними матеріалами та досвідом, отриманим при проведенні заходів захисту та аварійно-рятувальних операцій;

d) шляхом організації спільних навчань в галузі захисту та порятунку.

Сторони сприяють співробітництву між урядовими установами і суб'єктами господарювання в галузі технологічного розвитку і виробництва захисного та рятувального спорядження.

Сторони інформують одна одну про небезпеки та катастрофи, що можуть спричинити загрозу чи ураження будь-якої із Сторін.

Повідомлення про небезпеку або катастрофу надсилається в друкованому вигляді англійською мовою та повинне містити: опис небезпеки або катастрофи; інформацію стосовно місцеположення, часу, масштабу і наслідків лиха, а також вжиті заходи захисту.

У випадку виникнення катастрофи Сторони також інформують одна одну про необхідну та доступну допомогу, а також щодо можливостей та порядку її надання.

Компетентними органами Сторін щодо повідомлення про небезпеку або катастрофу та щодо надсилання та отримання запитів про допомогу є:

в Україні: Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

в Чорногорії: Міністерство внутрішніх справ;

Допомога при катастрофах може надаватися шляхом розгортання команд з надання допомоги, експертів, а також шляхом надання захисного і рятувального спорядження, засобів допомоги.

Запит про допомогу повинен містити: інформацію стосовно типу і обсягу необхідної допомоги; інформацію щодо установ і контактних осіб; а також пропозиції стосовно порядку надання допомоги.

Допомога надається відповідно до законодавства держав Сторін.

З метою надання більш швидкої та ефективної допомоги щодо захисту і порятунку, а також ліквідації наслідків катастроф для команд з надання допомоги та експертів, які надають допомогу, Сторони сприяють застосуванню спрощеної процедури перетину державного кордону.

Керівник команди з надання допомоги надає службовцю прикордонної служби Запитуючої Сторони такі документи англійською мовою, засвідчені компетентним органом запитуваної Сторони:

a) документ стандартної форми, погоджений компетентними органами Сторін, що визначає повноваження команд з надання допомоги та/або експертів і мету прибуття на територію держави Запитуючої Сторони;

b) перелік членів команди з надання допомоги та/або експертів;

c) перелік обладнання та засобів допомоги.

Компетентні органи, зазначені в частині першій Статті 4 цієї Угоди, узгоджують час і місце перетину державного кордону, порядок в'їзду та виїзду, а також тривалість перебування команд з надання допомоги та експертів, що надають допомогу на території держави іншої Сторони.

Члени команди з надання допомоги та/або експерти, які надають допомогу, повинні мати дійсні проїзні документи, що видані компетентними органами держави запитуваної Сторони та підтверджують їх особи.

Члени команди з надання допомоги та/або експерти, які надають допомогу, мають право носити їх обмундирування на території держави іншої Сторони.

Забороняється ввезення зброї, боєкомплектів і вибухонебезпечних боєприпасів на територію держави іншої Сторони.

Сторони також дотримуються вимог цієї статті у разі, якщо одна з них є країною транзиту. Компетентні органи, зазначені в частині першій Статті 4 цієї Угоди, у найкоротший термін інформують одна одну про транзитні вимоги з зазначенням процедур їх дотримання та, при необхідності, забезпечують офіційний супровід групи транзиту.