З метою вдосконалення регулювання відносин у галузі праці при переході республіки до ринкової економіки Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки

I. Внести такі зміни і доповнення до Кодексу законів про працю Української РСР (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до N 50, ст.375; 1975 р., N 24, ст.296; 1977 р., N 1, ст.4; 1981 р., N 32, ст.513; 1983 р., N 6, ст.87; 1984 р., N 1, ст.3; 1985 р., N 11, ст.205; 1986 р., N 27, ст.539; 1987 р., N 45, ст.904; 1988 р., N 23, ст.556; 1989 р., N 22, ст.235):

1. Преамбулу викласти в такій редакції:

"Кодекс законів про працю Української РСР визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами Української РСР права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці".

2. Статтю 2 викласти в такій редакції:

"Стаття 2. Основні трудові права та обов'язки працівників

Право громадян Української РСР на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору на підприємстві, в установі, організації. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством".

3. Доповнити Кодекс статтею 2-1 такого змісту:

"Стаття 2-1. Рівність трудових прав громадян Української РСР

Українська РСР забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин".

4. Статті 3 і 4 викласти в такій редакції:

"Стаття 3. Відносини, що регулюються законодавством про працю

Законодавство Української РСР про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої приналежності.

Особливості праці членів кооперативів (у тому числі колгоспів) і орендних підприємств, працівників спільних підприємств визначаються їх статутами і чинним законодавством.

Законодавство про працю не поширюється на осіб, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю.

Стаття 4. Законодавство Української РСР про працю

Законодавство Української РСР про працю складається з Кодексу законів про працю Української РСР та інших актів законодавства Української РСР про працю. Законодавство Союзу РСР про працю діє у республіці у тій частині, яка не суперечить законодавству Української РСР".

5. Статті 5 і 6 виключити.

6. Доповнити Кодекс статтею 8-1 такого змісту:

"Стаття 8-1. Співвідношення міжнародних договорів про працю і законодавства Української РСР

Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Українська РСР, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство Української РСР про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди".

7. Частину другу статті 9 виключити.

8. Доповнити Кодекс статтею 9-1 такого змісту:

"Стаття 9-1. Додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги

Підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Підприємство може матеріально заохочувати працівників медичних, дитячих, культурно-освітніх, учбових і спортивних закладів, організацій громадського харчування і організацій, що обслуговують трудовий колектив і не входять до його складу".

9. Частину третю статті 11 після слів "культурно-масової роботи" доповнити словами "вирішенню молодіжних проблем".

10. Статті 16 і 21 викласти в такій редакції:

"Стаття 16. Розв'язання розбіжностей, які виникають при укладенні або виконанні колективного договору

Розбіжності, які виникають при укладенні або виконанні колективного договору (угоди), розв'язуються в порядку, встановленому законодавством".

"Стаття 21. Трудовий договір

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законодавством".

11. Частину другу статті 22 викласти в такій редакції:

"Відповідно до Конституції Української РСР будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при прийнятті на роботу залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин не допускається".

12. Статтю 23 викласти в такій редакції:

"Стаття 23. Строки трудового договору

Трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи".

13. Частину першу статті 24 викласти в такій редакції:

"Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до них;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) в інших випадках, передбачених законодавством Української РСР".

14. Статтю 25 викласти в такій редакції:

"Стаття 25. Заборона вимагати при укладенні трудового договору деякі відомості та документи

При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження та документи, подання яких не передбачено законодавством".

15. Частину третю статті 26 викласти в такій редакції:

"Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не досягли вісімнадцяти років; молодих робітників після закінчення професійно-технічних і технічних училищ; молодих спеціалістів після закінчення вищих і середніх спеціальних учбових закладів; звільнених в запас з лав Радянської Армії; інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертизи. Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством".

16. Доповнити статтю 27 після частини першої новою частиною другою такого змісту:

"Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця";

частину другу вважати частиною третьою.

17. У статті 32 слова "у статтях 33, 34 і 147 цього Кодексу" замінити словами "у статтях 33 і 34 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством".

18. Частину першу статті 36 доповнити пунктом 8 такого змісту:

"8) підстави, передбачені контрактом".

19. У статті 38:

частину першу викласти в такій редакції:

"Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. При розірванні трудового договору з поважних причин власник або уповноважений ним орган повинен розірвати договір у строк, про який просить працівник";

частину другу виключити;

частину третю вважати частиною другою.

20. Пункт 1 частини першої статті 40 викласти в такій редакції:

"1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників".

21. Пункт 1 частини першої статті 41 викласти в такій редакції:

"1) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівним працівником".

22. У статті 42:

Назву викласти в такій редакції:

"Стаття 42. Переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці";

частину першу після слів "чисельності чи штату працівників" доповнити словами "у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці".

23. Частину першу статті 43 викласти в такій редакції:

"Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається без попередньої згоди профспілкового комітету підприємства, установи, організації, за винятком випадків, передбачених законодавством".

24. Статті 44 і 45 викласти в такій редакції:

"Стаття 44. Вихідна допомога

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пунктах 3 і 6 статті 36 та пунктах 1, 1-1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, чи внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору (стаття 39) працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку.

Стаття 45. Розірвання трудового договору на вимогу профспілкового органу

На вимогу профспілкового органу, який за дорученням трудового колективу підписав колективний договір, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір (контракт) з керівним працівником або усунути його із займаної посади, якщо він порушує законодавство про працю і не виконує зобов'язань за колективним договором.

Вимогу профспілкового органу може бути оскаржено працівником чи власником або уповноваженим ним органом у вищестоящий профспілковий орган чи суд".

25. Частину першу статті 49-1 викласти в такій редакції:

"Працівники можуть бути вивільнені з підприємств, установ, організацій у випадках змін в організації виробництва і праці, при скороченні чисельності або штату".

26. У статті 49-2:

частину другу викласти в такій редакції:

"При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством";

у частині третій слова "скороченням чисельності або штату" замінити словами "змінами в організації виробництва і праці".

28. Доповнити Кодекс статтею 49-4 такого змісту:

"Стаття 49-4. Зайнятість населення

Зайнятість суспільно корисною працею осіб, які припинили трудові відносини з підстав, передбачених цим Кодексом, при неможливості їх самостійного працевлаштування, забезпечується відповідно до Закону Української РСР "Про зайнятість населення".

29. Статтю 50 викласти в такій редакції:

"Стаття 50. Норма тривалості робочого часу

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 41 години на тиждень.

Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті".

30. У статті 51:

пункт 1 частини першої викласти в такій редакції:

"1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку";

доповнити статтю частиною четвертою такого змісту:

"Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда".

31. У назві і частині першій статті 53 слово "святкових" замінити словами "святкових і неробочих".

32. У частині першій статті 54 слова "частина друга статті 51" замінити словами "частина третя статті 51".

33. У пункті 1 частини першої статті 55 слова "віком до двох років" замінити словами "віком до трьох років".

34. У частині першій статті 56 слова "віком до восьми років" замінити словами "віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням".

35. У статті 63:

у пункті 1 частини першої слова "віком до двох років" замінити словами "віком до трьох років";

у частині третій слова "віком від двох до восьми років" замінити словами "віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда".

36. У статті 73:

назву викласти в такій редакції:

"Стаття 73. Святкові і неробочі дні";

доповнити статтю після частини першої новими частинами другою і третьою такого змісту:

"Робота також не провадиться в дні релігійних свят:

7 січня - Різдво Христове

один день (неділя) - Пасха (Великдень)

один день (неділя) - Трійця.

За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Українській РСР, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні";

частини другу і третю вважати частинами четвертою і п'ятою, виклавши їх у такій редакції:

"У дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення, а також невідкладні ремонтні і вантажно-розвантажувальні роботи.

Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу".

37. У частині першій статті 75 виключити слова "Союзу РСР".

38. Частину третю статті 79 викласти в такій редакції:

"Поділ відпустки на частини допускається на прохання працівника за умови, щоб основна її частина була не менше шести днів для дорослих і дванадцяти днів для осіб молодше вісімнадцяти років".

39. У частині першій статті 80 слова "може бути" замінити словами "повинна бути".

40. У пункті 3 статті 82 слова "віку одного року" замінити словами "віку двох років".