Уряд України та Уряд Сполучених Штатів Америки, підтверджуючи їх бажання розвивати та зміцнювати економічне, наукове, технічне та культурне співробітництво між обома Державами, та бажаючи укласти Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, домовились про таке:

1. Ця Конвенція застосовується до осіб, що є резидентами однієї чи обох Договірних Держав, а також до інших осіб, якщо це спеціально передбачено в Конвенції.

2. Ця Конвенція не буде ніяким чином обмежувати будь-яке виключення, звільнення, вирахування, кредит або інше звільнення, визначене тут або надалі:

а) законодавством однієї з Договірних Держав; або

b) будь-якою іншою угодою між Договірними Державами.

3. Незважаючи на будь-які положення Конвенції, за винятком параграфа 4, Договірна Держава може оподатковувати відповідно до її внутрішнього законодавства резидентів (як це визначено Статтею 4) (Резиденція) цієї Держави, та у випадку Сполучених Штатів Америки - їх громадян та колишніх громадян.

4. Незважаючи на положення параграфа 3, Договірними Державами надаються такі переваги:

a) відповідно до параграфа 2 Статті 9 (Асоційовані підприємства), параграфа 1 Статті 19 (Пенсії) та Статті 24 (Звільнення від подвійного оподаткування), 25 (Недискримінація) та 26 (Процедура взаємного узгодження); та

b) відповідно до Статті 18 (Державна служба), 20 (Студенти, практиканти та дослідники) і 28 (Дипломатичні агенти і консульські службовці) для фізичних осіб, які не є ні громадянами цієї Держави, ні, у випадку Сполучених Штатів Америки, фізичними особами, що мають там іммігрантський статус.

1. Податками, до яких застосовується ця Конвенція, є:

а) у Сполучених Штатах Америки: Федеральні податки на дохід, які запроваджені Внутрішнім Кодексом Доходів (за винятком податку на накопичення валового прибутку, податку на приватну холдингову компанію, податків на соціальне страхування) та акцизного податку, що стягується з інвестиційних доходів приватних фондів (в подальшому податок США);

b) в Україні: податок на дохід (прибуток) підприємств та прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.

2. Конвенція буде застосовуватись також до будь-яких суттєво подібних податків, які будуть запроваджені після дати підписання Конвенції в додаток до або замість вже існуючих податків, включаючи податки, які суттєво подібні до тих, які у даний час існують в одній Договірній Державі, але не в іншій Договірній Державі і які пізніше введено іншою Договірною Державою. Компетентні органи однієї Договірної Держави повинні повідомляти один одного про будь-які значні зміни, які були зроблені по відношенню до податкового законодавства та будь-які офіційні опубліковані матеріали, які відносяться до застосування Конвенції, включаючи пояснення, інструкції і правила або юридичні рішення.

3. Конвенція також буде застосовуватись до будь-якого податку на нерухомість, визначеного у пункті 1 h) Статті 3 (Загальні визначення), який введений однією з Договірних Держав після дати підписання Конвенції, але тільки якщо такий податок передбачений законодавством такої Договірної Держави.

1. У розумінні цієї Конвенції, якщо інше не випливає з контексту:

а) термін "Договірна Держава" означає Україну або Сполучені Штати Америки (Сполучені Штати), залежно від контексту;

b) термін "Сполучені Штати" означає Сполучені Штати Америки, але не включає Пуерто-Ріко, Віргінські острови, Гуам чи будь-яку іншу територію, підлеглу Сполученим Штатам. При використанні в географічному значенні термін "Сполучені Штати" включає територіальне море, а також будь-яку територію за межами територіального моря, яка відповідно до міжнародного закону є або може бути визначена як територія, на якій Сполучені Штати можуть здійснювати права стосовно морського дна, надр та їх природних ресурсів;

c) термін "Україна" при використанні в географічному значенні включає територіальне море та будь-яку територію за межами територіального моря, яка відповідно до міжнародного законодавства є або може бути визначена як територія, на якій Україна може здійснювати права стосовно морського дна, надр та їх природних ресурсів;

d) термін "громадянин" означає:

i) будь-яку фізичну особу, яка має громадянство Договірної Держави;

ii) будь-яку юридичну особу, партнерство або асоціацію, що одержують свій статус як такий за чинним законодавством Договірної Держави;

е) термін "особа" включає фізичну особу, маєток, траст, товариство, компанію і будь-яке інше об'єднання осіб;

f) термін "компанія" означає будь-яку господарську одиницю або організацію, що розглядається як корпоративне об'єднання з метою оподаткування. У випадку України цей термін означає акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю або будь-яку іншу юридичну особу або іншу організацію, яка належить до оподаткування прибутку;

g) термін "міжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення морським або повітряним судном, крім випадків, коли такий транспорт експлуатується виключно між пунктами в одній з Договірних Держав;

h) термін "майно" означає рухоме та нерухоме майно і включає (але не обмежується) готівку, акції або інші папери, що засвідчують власність, векселі, облігації та інші свідчення заборгованості; та патенти, торгові марки, авторські та подібні права або власність;

і) терміни "підприємство Договірної Держави" та "підприємство другої Договірної Держави" означають, відповідно, підприємство, що керується резидентом Договірної Держави, та підприємство, що керується резидентом другої Договірної Держави;

j) термін "компетентний орган" означає:

i) стосовно Сполучених Штатів: Міністерство фінансів або його повноважного представника;

ii) стосовно України: Міністра фінансів або його повноважного представника.

2. При застосуванні цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений у Конвенції, повинен, якщо з контексту не випливає інше або компетентні органи Договірних Держав не погодяться на загальне значення, яке відповідає положенням Статті 24 (Процедура взаємного узгодження), мати те значення, яке він має відповідно до законодавства цієї Держави щодо податків, на які поширюється Конвенція.

1. Для цілей цієї Конвенції термін "Резидент Договірної Держави" означає будь-яку особу, яка відповідно до законодавства цієї Держави належить до оподаткування в ній на підставі свого місця проживання, місця перебування, громадянства, місця корпоратизації чи будь-якого іншого аналогічного критерію. Однак цей термін не включає в себе будь-яку особу, яка належить до оподаткування в цій Державні тільки щодо прибутків з джерел, що знаходяться в цій Державі, або розташованого там майна.

2. Якщо відповідно до положень параграфа 1 фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її статус визначається таким чином:

а) вона вважається резидентом тієї Держави, в якій вона має постійне помешкання; якщо вона має постійне помешкання в обох Державах, вона вважається резидентом тієї Держави, в якій вона має більш тісні особисті та економічні зв'язки (центр життєвих інтересів);

b) якщо Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена або якщо вона не має постійного помешкання в жодній з Держав, вона вважається резидентом тієї Держави, в якій вона звичайно перебуває;

c) якщо вона звичайно перебуває в обох Державах або не перебуває в жодній з них, вона вважається резидентом тієї Держави, громадянином якої вона є;

d) якщо кожна Держава розглядає її як свого громадянина або вона не є громадянином жодної з них, компетентні органи Договірних Держав вирішують це питання за взаємною домовленістю.

3. Якщо відповідно до положень параграфа 1 особа, інша ніж фізична особа, є резидентом обох Договірних Держав, компетентні органи цих Держав прагнутимуть вирішити це питання за взаємною домовленістю та визначають режим застосування цієї Конвенції до цієї особи.

1. Для цілей цієї Конвенції термін "постійне представництво" означає постійне місце комерційної діяльності, через яке резидент в одній Договірній Державі, незалежно від того, чи є він юридичною особою чи ні, повністю або частково здійснює комерційну діяльність в другій Договірній Державі.

2. Термін "постійне представництво", зокрема, включає:

а) місцезнаходження дирекції;

b) відділення;

d) контору;

c) фабрику;

е) майстерню;

f) шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів;

g) магазин або іншу споруду, що використовується для продажу товарів.

3. Будівельний майданчик або будівля, монтажний чи складальний об'єкт або обладнання, або бурова установка, або судно, яке використовується для розвідки або розробки природних ресурсів, утворюють постійне представництво лише в тому разі, якщо вони існують більше 6 місяців.

4. Незважаючи на попередні положення цієї Статті, термін "постійне представництво" не вважається таким, що включає:

а) використання споруд виключно з метою зберігання, показу або поставки товарів чи виробів, що належать резиденту;

b) утримання запасів товарів або виробів, що належать резиденту, виключно з метою зберігання, показу або поставки;

c) утримання запасів товарів або виробів, що належать резиденту, виключно з метою переробки іншою особою;

d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для резидента;

е) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для резидента будь-якої іншої діяльності підготовчого або допоміжного характеру;

f) утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від "а" до "е".

5. Незалежно від положень параграфів 1 і 2 цієї Статті, коли резидент однієї Договірної Держави здійснює комерційну діяльність в другій Договірній Державі через агента, цей резидент розглядається як такий, що має постійне представництво в цій другій Державі по відношенню до будь-якої діяльності, яка здійснюється цим агентом для цього резидента, якщо цей агент відповідає таким умовам:

а) він має повноваження укладати контракти в цій Державі від імені резидента;

b) він звичайно використовує таке повноваження;

c) він не є агентом з незалежним статусом, на якого поширюються положення параграфа 6; та

d) його діяльність не обмежується тими видами, що перелічені в параграфі 4.

6. Резидент Договірної Держави розглядається як такий, що не має представництва в інший Договірній Державі, лише якщо він здійснює комерційну діяльність у цій Державі через брокера, звичайного комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом за умови, що ці особи діють у межах своєї звичайної діяльності.

7. Той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної Держави, контролює чи контролюється компанією, що є резидентом другої Договірної Держави або яка здійснює комерційну діяльність у цій іншій Державі (або через постійне представництво, або будь-яким іншим чином), сам по собі не перетворює одну з цих компаній у постійне представництво іншої компанії.

1. Доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи дохід від сільського та лісового господарства), яке знаходиться в другій Договірній Державі, може оподатковуватися тільки в цій другій Державі.

2. Термін "нерухоме майно" повинен мати те значення, яке він має відповідно до законодавства Договірної Держави, на території якої це майно знаходиться. Термін повинен в будь-якому випадку включати майно, віднесене до нерухомого майна, худобу та обладнання, яке використовується у сільському та лісовому господарстві, права, до яких застосовуються положення загального права щодо земельної власності, узуфрукт нерухомого майна і права на перемінні або фіксовані платежі як компенсації за розробку або право на розробку мінеральних запасів, джерел та інших природних ресурсів; морські, річкові і повітряні судна не розглядаються як нерухоме майно.

3. Положення параграфа 1 цієї Статті застосовуються також до доходу, одержуваного від прямого використання, здавання в оренду або використання в будь-якій іншій формі нерухомого майна.

4. Положення параграфів 1 і 3 цієї Статті застосовуються також до доходу від нерухомого майна підприємства і до доходу від нерухомого майна, що використовується для здійснення незалежних особистих послуг.

5. Резидент Договірної Держави, який підлягає оподаткуванню в другій Договірній Державі, на дохід від нерухомого майна, розташованого в цій другій Державі, може за власним вибором, відповідно до положень внутрішнього законодавства цієї другої Держави, підрахувати податок з цього доходу у чистому вигляді, якби цей дохід відносився до постійного представництва в цій другій Державі. Будь-який такий вибір стає обов'язковим на податковий рік, в якому було зроблено вибір, та на всі наступні податкові роки, якщо його не буде скасовано відповідно до процедур внутрішнього законодавства Договірної Держави, та території якої знаходиться нерухоме майно.

1. Прибуток від комерційної діяльності резидента Договірної Держави може оподатковуватись тільки у цій Державі, якщо резидент не здійснює або не здійснював комерційну діяльність в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо резидент здійснює або здійснював комерційну діяльність, як вказано вище, прибутки від цієї комерційної діяльності резидента можуть оподатковуватися в цій другий Державі, але тільки в тій частині, яка може бути віднесена до активів або діяльності цього постійного представництва.

2. З урахуванням положень параграфа 3 цієї Статті, якщо резидент Договірної Держави здійснює або здійснював комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремою та самостійною особою, що здійснює таку ж або аналогічну діяльність в таких же або аналогічних умовах, і діяло в повній незалежності щодо підприємства, постійним представництвом якого воно є, та будь-якого іншого асоційованого підприємства в розумінні Статті 9 (Асоційовані підприємства).

3. У визначенні комерційного прибутку постійного представництва допускається вирахування витрат, які понесені для цілей постійного представництва, включаючи виконавчі та загальноадміністративні витрати, як у Державі, де розташоване постійне представництво, так і в будь-якому іншому місці. Однак, ніякі такі відрахування не можуть бути дозволені по відношенню до сум, якщо будь-які з них мають місце, які сплачуються (інакше, ніж на покриття фактичних витрат) постійним представництвом головному офісу підприємства або його іншому підрозділу як роялті, гонорар або інші подібні платежі за користування патентами або іншими правами, або як комісійні за надані особливі послуги чи за управління, або як відсотки за позичку, надану постійному представництву.

4. Прибуток, що відноситься до постійного представництва, повинен визначатися щорічно одним і тим же методом, якщо немає достатньої і вагомої причини для зміни.

5. Ніякий прибуток не відноситься до постійного представництва на основі простої закупівлі постійним представництвом товарів або виробів для резидента.

6. Для цілей цієї Статті термін "прибуток від комерційної діяльності" означає прибуток, одержаний від активного ведення комерційної діяльності. Він включає, наприклад, прибуток від виробництва, торгівлі, рибальства, транспортування, комунікацій, видобутку корисних копалин, оренди рухомого майна та надання послуг іншій особі. Він не включає дохід, отриманий фізичною особою за надання незалежних особистих послуг (у ролі найманого робітника або в незалежному статусі). Доходи фізичної особи від надання послуг у ролі найманого робітника розглядаються в Статті 15 (Залежні особисті послуги). Доходи фізичної особи від надання незалежних особистих послуг розглядаються в Статті 14 (Незалежні особисті послуги).

7. Якщо прибуток від комерційної діяльності включає види доходів, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Конвенції, тоді положення тих статей не будуть зачіпатися положеннями цієї Статті.

1. Доходи, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських і повітряних суден у міжнародних перевезеннях, оподатковуються лише в цій Державі.

2. Доходи резидента Договірної Держави від нижчезгаданих видів діяльності оподатковуються тільки в цій Державі:

а) дохід від оренди морських або повітряних суден, що використовуються в міжнародних перевезеннях орендарем;

b) доходи від оренди морських та повітряних суден, які експлуатуються чи не експлуатуються в міжнародних перевезеннях, якщо така оренда є випадковою діяльністю по відношенню до експлуатації морських та повітряних суден в міжнародних перевезеннях орендодавцем;

c) дохід (включаючи демерредж) від використання або оренди з метою використання контейнерів в міжнародних перевезеннях (включаючи трейлери, баржі та відповідні засоби для перевезення контейнерів), і доходи від відчужування таких контейнерів та відповідного обладнання, коли такий дохід є випадковим до доходу, визначеного в цьому підпараграфі "с"; та

d) дохід від відчужування морських та повітряних суден, що використовуються у міжнародних перевезеннях, коли такий дохід є випадковим щодо доходів від використання морських та повітряних суден у міжнародних перевезеннях.

3. Положення параграфів 1 та 2 застосовуються також до доходів від участі в пулі, в спільному підприємстві або міжнародному транспортному агентстві.

1. У випадку, коли:

а) особа, яка є резидентом Договірної Держави, прямо або посередньо бере участь у керівництві, контролі або капіталі особи, яка є резидентом другої Договірної Держави, або

b) одні й ті ж самі особи беруть прямо або посередньо участь у керівництві, контролі або капіталі резидента Договірної Держави і будь-якої другої особи і у кожному випадку в умовах, які були створені або встановлені між двома особами в їх комерційних та фінансових відносинах, відмінних від тих, які мали б місце між двома незалежними особами, тоді будь-який доход, яких міг би бути нарахований одній з них, але з причин наявності цих умов не був їй нарахований, може бути включений до доходу цієї особи і відповідно оподаткований.

2. У випадку коли одна Договірна Держава включає в прибуток підприємства цієї Держави і відповідно оподатковує прибуток, по якому підприємство другої Договірної Держави було оподатковано в цій другій Державі, і прибуток, таким чином включений, є прибутком, який був би нарахований підприємству першої згаданої Держави, якби умови відносин між двома підприємствами були б умовами, які існують між незалежними підприємствами, тоді ця друга Держава повинна зробити відповідне регулювання в сумі податку, що стягується з цих прибутків. При визначенні такої поправки повинні бути розглянуті інші положення цієї Конвенції та компетентні органи Договірних Держав можуть проконсультуватися один з одним при необхідності.

3. Положення параграфа 1 не обмежують жодну Договірну Державу у застосуванні свого внутрішнього законодавства при регулюванні доходу, відрахувань, кредитів або знижок між особами, незалежно від того, чи є вони резидентами Договірної Держави, у випадку коли необхідно запобігти ухиленням від сплати податків або чітко визначити дохід будь-яких з таких осіб.

1. Дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, і якими фактично володіє резидент другої Договірної Держави, можуть бути оподатковані у цій другій Державі.

2. Однак, такі дивіденди можуть також оподатковуватись у першій Договірній Державі і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що стягується, не повинен перевищувати:

а) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником є компанія, яка володіє не менш ніж 10 відсотками акцій, що дають право голосу (або якщо компанія не має акцій, що дають право голосу не менш ніж 10 відсотків статутного фонду), та, у випадку України, нерезидент України володіє не менше ніж 20 відсотками акцій, що дають право голосу, або у випадку, якщо компанія не має таких акцій, то 20 відсотками статутного фонду;

b) 15 відсотків загальної суми дивідендів в інших випадках.

Цей пункт не буде зачіпати оподаткування компаній по відношенню до прибутків, з яких сплачуються дивіденди.

3. Термін "дивіденди" при використанні в цій Статті означає дохід від акцій чи інших прав, які не є борговими вимогами, участі у прибутку, також як дохід від інших корпоративних прав, який підпадає такому ж оподаткуванню, як доходи від акцій відповідно до законодавства Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток. Термін "дивіденди" також включає дохід від угод, включаючи боргові зобов'язання, що дають право на участь в прибутках, розмір якого визначається відповідно до законодавства Договірної Держави, в якій виникає дохід. Принагідно до України, цей термін включає дохід, переданий зарубіжним партнерам спільного підприємства, створеного відповідно до законодавства України.

4. Положення параграфів 1 і 2 цієї Статті не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на дивіденди, яка є резидентом Договірної Держави, здійснює або здійснила комерційну діяльність у другій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, через розташоване в ній постійне представництво чи надає або надавала в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої в ній постійної бази і дивіденди дійсно відносяться до такого постійного представництва або постійної бази. В такому випадку, залежно від обставин, застосовуються положення Статті 7 (Прибутки від комерційної діяльності) або Статті 14 (Незалежні індивідуальні послуги) цієї Конвенції.

5. Компанія, яка є резидентом Договірної Держави і яка має постійне представництво в іншій Договірній Державі або підлягає оподаткуванню по чистій базі в цій іншій Державі відповідно до Статті 6 (Доход від нерухомого майна) або параграфів 1, 2 Статті 13 (Доходи від відчуженого майна), може підлягати в цій іншій Державі додатковому оподаткуванню, в додаток до податку на прибуток. Цей податок, проте, не може перевищувати 5 відсотків від частини прибутку після вирахування податку, стягнутого з прибутку в цій другій Державі, та після корегування підвищень та зменшень активів компанії, що підлягає оподаткуванню в іншій Договірній Державі, яка представляє "суму, еквіваленту дивідендам" таких прибутків.

1. Проценти, які одержуються та фактично належать резиденту Договірної Держави, можуть оподатковуватися тільки в цій Державі.

2. Термін "проценти" при використанні в цій Конвенції означає дохід від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення, та, за винятком тих, що описані в параграфі 3 Статті 10 (Дивіденди), незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, дохід від урядових цінних паперів і дохід від облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та призи стосовно цих цінних паперів, облігацій або боргових зобов'язань, а також будь-який інший дохід, який вважається доходом від грошової позики, згідно із податковим законодавством Договірної Держави, в якій виникає дохід.

3. Положення параграфа 1 не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на проценти, яка є резидентом Договірної Держави, здійснює або здійснювала комерційну діяльність у іншій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво чи надає або надавала в тій іншій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, проценти відносяться до такого постійного представництва або постійної бази. В такому випадку, залежно від обставин, застосовуються положення Статті 7 (Прибутки від комерційної діяльності) або Статті 14 (Незалежні особисті послуги).

4. Якщо внаслідок особливих відносин між платником та особою, яка фактично має право на проценти, або між ними обома і якоюсь іншою особою сума процентів, що відноситься до боргової вимоги, стосовно якої вони сплачуються, перевищує суму, яку було б узгоджено між платником та особою, яка фактично має право на проценти, при відсутності таких відносин, положення цієї Статті застосовуються тільки до останньої згаданої суми. В такому разі надлишкова частина платежу підлягатиме оподаткуванню відповідно до законодавства кожної з Договірних Держав, з урахуванням інших положень цієї Конвенції.

1. Роялті, якими фактично володіє резидент Договірної Держави, можуть оподатковуватись у тій Державі.

2. Однак, такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичним володарем цих роялті є резидент іншої Договірної Держави, податок, який стягується, не повинен перевищувати 10 відсотків від загальної суми роялті.

3. Термін "роялті" при використанні в цій Конвенції означає платежі будь-якого виду, що одержуються як винагорода за використання або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або наукову роботу, включаючи комп'ютерні програми, відеокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за будь-яке інше подібне право або власність; або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.

4. Положення параграфів 1 та 2 цієї Статті не застосовуються, якщо фактичний володар роялті, який є резидентом Договірної Держави, проводить або проводив комерційну діяльність у іншій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво чи надає або надавав в тій іншій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази і право або майно, стосовно яких сплачуються роялті, дійсно пов'язані з цим постійним представництвом чи постійною базою. У такому випадку застосовуються положення Статті 7 (Прибутки від комерційної діяльності) або Статті 14 (Незалежні індивідуальні послуги) цієї Конвенції залежно від обставин.

5. а) Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, її політико-адміністративний орган, місцеві органи влади або резидент цієї Держави. Однак, якщо особа, що сплачує роялті, незалежно від того, чи є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має у Договірній Державі постійне представництво або фіксовану базу, у зв'язку з чим зобов'язання сплатити роялті виникає та такі роялті виплачуються таким постійним представництвом або фіксованою базою, тоді вважається, що такі роялті виникають у тій Державі, в якій це постійне представництво або фіксована база розташовані.

b) Якщо підпараграф "а" не приводить до того, щоб вважати роялті як такі, що виникають в одній із Договірних Держав, та роялті стосуються використання або права використання в одній Договірній Державі будь-якої власності або права, описаних у параграфі 3, вважається, що вони виникають у цій Державі.

6. Якщо з причин особливих відносин між платником та фактичним володарем або між ними обома та будь-якою третьою особою сума роялті, яка має відношення до використання, права або інформації, за яку вони сплачуються, перевищує суму, яка була узгоджена між платником та фактичним володарем при відсутності таких відносин, положення цієї Статті будуть застосовуватися тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина платежу підлягатиме оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави, з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції.

1. Доходи, одержувані резидентом Договірної Держави від відчуження нерухомого майна, як воно визначено у Статті 6 (Доход від нерухомого майна) цієї Конвенції і яке розташоване у другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

2. Доходи від відчуження:

a) акцій компанії (незалежно від того, чи є вона резидентом Договірної Держави), майно якої складається головним чином з нерухомого майна, що знаходиться у Договірній Державі;

b) паїв у партнерстві, трасті або маєтку (незалежно від того, чи є вони резидентами Договірної Держави) в межах, що відносяться до нерухомого майна, яке знаходиться в Договірній Державі, можуть оподатковуватись у тій Державі.

Для цілей цього пункту термін "нерухоме майно" включає акції компанії, визначені у підпараграфі "a", або у партнерстві, трасті або маєтку, які визначені у підпараграфі "b", та у випадку Сполучених Штатів, включає проценти від нерухомого майна Сполучених Штатів, як визначено в Розділі 897 Кодексу Внутрішніх Прибутків (або в будь-яких законодавчих актах про успадкування).

3. Доходи від відчуження особистого майна, що відноситься до постійного представництва, яке підприємство Договірної Держави має в іншій Договірній Державі, або яке відноситься до постійної бази, доступної резиденту Договірної Держави в другій Договірній Державі для цілей надання незалежних особистих послуг, та доходи від відчуження такого постійного представництва (окремо чи в сукупності з цілим підприємством) або такої фіксованої бази можуть оподатковуватись у тій другій Державі.

4. Доходи від відчуження будь-якого майна, іншого ніж те, яке визначено у параграфах 1-3, підлягають оподаткуванню тільки в Договірній Державі, резидентом якої є особа, що відчужує майно.