Україна і Туркменистан (надалі іменуються "Високі Договірні Сторони"),

спираючись на історичні зв'язки, що склалися, дружні відносини і традиції доброго спілкування між їхніми народами,

вважаючи, що подальший розвиток відносин дружби і взаємовигідного співробітництва між ними відповідає корінним інтересам народів обох держав і служить справі миру і міжнародної безпеки,

сповнені рішучості побудувати незалежні, демократичні, правові держави,

підтверджуючи свою відданість загальновизнаним нормам міжнародного права, цілям і принципам Статуту Організації Об'єднаних Націй, положенням Хельсінкського Заключного Акта та інших документів Наради з безпеки та співробітництва в Європі,

домовились про таке:

Високі Договірні Сторони розвиватимуть свої відносини як дружні держави. В цих відносинах вони зобов'язуються неухильно керуватися принципами взаємної поваги їх незалежності, державного суверенітету, територіальної цілісності і непорушності кордонів, рівноправності і невтручання у внутрішні справи одна одної, незастосування сили чи загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, мирного врегулювання спорів, поваги прав людини і основних свобод, сумлінного виконання зобов'язань, та іншими загальновизнаними нормами міжнародного права.

Високі Договірні Сторони співробітничатимуть у справі розвитку і зміцнення дружніх відносин, захисту прав людини, забезпечення безпеки народів, а також двостороннього політичного, економічного, науково-технічного, культурного, гуманітарного та екологічного співробітництва.

Високі Договірні Сторони взаємодіятимуть з метою зміцнення миру, підвищення стабільності і безпеки як у глобальному, так і в регіональному масштабі. Вони сприятимуть продовженню процесу роззброєння, а також посиленню миротворчої ролі ООН. Вони докладуть зусиль щодо сприяння мирному врегулюванню конфліктів та інших ситуацій, що зачіпають інтереси Сторін, і проводитимуть з цією метою консультації.

Кожна з Високих Договірних Сторін зобов'язується утримуватися від участі або підтримки будь-яких дій або заходів, спрямованих проти іншої Сторони, і не допускати, щоб її територія була використана з метою підготовки чи здійснення агресії або інших насильницьких дій проти іншої Сторони.

У випадку виникнення ситуації, яка створює, на думку однієї із Сторін, загрозу миру, порушення миру або зачіпає інтереси її безпеки, вона може звернутися до іншої Сторони з проханням невідкладно провести консультації. Сторони обмінюватимуться відповідною інформацією і прагнутимуть до погодження необхідних заходів щодо подолання такої ситуації.

Кожна з Високих Договірних Сторін гарантує особам, які проживають на її території, незалежно від їх національності, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, громадянські, політичні, соціальні, економічні та культурні права та свободи відповідно до загальних норм міжнародного права.

Сторони співробітничатимуть у здійсненні прав своїх громадян, які проживають на території одна одної, надають їм покровительство і підтримку згідно з нормами внутрішнього законодавства та загальновизнаними нормами міжнародного права.

З цією метою Сторони укладуть консульську конвенцію, договір про правову допомогу в цивільних, сімейних і кримінальних справах та інші угоди.

Високі Договірні Сторони зобов'язуються вживати на своїй території ефективних заходів, включаючи прийняття відповідних законодавчих актів, щодо запобігання і припинення будь-яких дій, які є підбурюванням до насильства по відношенню до осіб або груп осіб, що базується на національній, расовій, етнічній, або релігійній дискримінації, ворожості або ненависті.

Високі Договірні Сторони підтверджують, що поважання прав осіб, які належать до національних меншин, як частини загальновизнаних прав людини є істотним фактором миру, справедливості, стабільності і демократії.

Сторони гарантують особам, які проживають на їх території і які належать до національних меншин, повне і ефективне здійснення прав людини і основних свобод та користування ними без будь-якої дискримінації і в умовах повної рівності перед законом.

Сторони гарантують особам, які проживають на їх території і які належать до національних меншин, індивідуально або разом з іншими особами, які належать до національних меншин, можливість вільно виражати, зберігати і розвивати свою етнічну, культурну, мовну і релігійну самобутність, підтримувати і розвивати свою культуру у всіх її аспектах, не піддаючись будь-яким спробам асиміляції всупереч своїй волі.

Сторони забезпечують захист етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин на своїй території і створюють умови щодо її збереження і розвитку.

Сторони укладуть угоду про співробітництво з метою забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин.

Високі Договірні Сторони сприятимуть поглибленню і розширенню існуючих між ними економічних зв'язків на двосторонній взаємовигідній основі.

Вони не перешкоджатимуть широкому обміну економічною інформацією і доступу до неї обох Сторін, якщо інше не передбачено діючим в обох країнах законодавством.

Сторони проводитимуть узгоджену митну політику і прагнутимуть до скорочення обмежень на пересування товарів, капіталів та послуг між ними.

Сторони здійснюватимуть співробітництво в різних міжнародних економічних і фінансових організаціях.

Високі Договірні Сторони нададуть одна одній режим найбільшого сприяння і вживуть всіх необхідних заходів для розвитку і розширення торговельно-економічних відносин на взаємовигідній основі.

Кожна із Сторін буде утримуватись від дій, здатних завдати іншій Стороні економічних збитків.

При необхідності Високі Договірні Сторони проведуть переговори з питань укладення угод про взаємні поставки і послуги, платежі, ціни і рух цінних паперів, а також про терміни і умови переходу на взаємні розрахунки за цінами світового ринку.

Правовий режим державного майна, майна юридичних осіб і громадян однієї Високої Договірної Сторони, що знаходиться на території іншої Високої Договірної Сторони, регулюється законодавством Сторони місця знаходження майна, якщо інше не передбачене угодою між Сторонами.

Якщо одна із Сторін заявляє про приналежність їй майна, що знаходиться на території іншої Сторони, на яке висувають претензії треті особи або держави, то інша Сторона зобов'язана вжити всіх необхідних заходів по охороні і збереженню такого майна і не має права передавати його будь-кому без чітко висловленої згоди першої Сторони до остаточного вирішення питання про його приналежність.