Україна і Турецька Республіка, які надалі іменуються "Договірними Сторонами",

керуючись бажанням розвивати консульські зносини, сприяти захисту прав і інтересів обох держав, їх громадян та юридичних осіб, зміцненню відносин дружби і співробітництва між Договірними Сторонами,

на розвиток положень Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року, підтверджуючи, що з питань, які не обумовлені в цій Конвенції, будуть застосовуватись норми багатосторонніх міжнародних договорів, учасниками яких є Договірні Сторони, та норми міжнародного звичаєвого права,

вирішили укласти цю Консульську конвенцію і домовилися про наступне:

У цій Конвенції наведені нижче терміни мають такі значення:

1. "Консульська установа" означає будь-яке генеральне консульство, консульство, віце-консульство або консульське агентство.

2. "Консульський округ" означає район, відведений консульській установі для виконання консульських функцій.

3. "Глава консульської установи" означає особу, якій доручено діяти в цій якості.

4. "Консульська посадова особа" означає будь-яку особу, включаючи главу консульської установи, якій доручено в цій якості виконання консульських функцій.

5. "Консульський службовець" означає будь-яку особу, яка виконує адміністративні або технічні обов'язки в консульській установі.

6. "Працівник обслуговуючого персоналу" означає будь-яку особу, яка виконує обов'язки по обслуговуванню консульської установи.

7. "Працівники консульської установи" означає консульські посадові особи, консульські службовці та працівники обслуговуючого персоналу.

8. "Член сім'ї" означає дружину (чоловіка), дітей, батьків працівника консульської установи, а також інших осіб, які проживають разом з ним і знаходяться на його утриманні.

9. "Громадянин" означає будь-яку фізичну особу акредитуючої держави, яка є громадянином акредитуючої держави згідно з її законодавством.

10. "Юридична особа" означає будь-яку юридичну особу акредитуючої держави, яка є такою згідно з законодавством акредитуючої держави.

11. "Консульські приміщення" означає будинки або частини будинків і земельна ділянка, що обслуговує ці будинки або частини будинків, які використовуються виключно для цілей консульської установи, незалежно від того, чиєю власністю вони є.

12. "Консульські архіви" означає всі папери, документи, кореспонденцію, книги, фільми, технічні засоби накопичення, зберігання та використання інформації, реєстри консульської установи разом з шифрами та кодами, картотеками і будь-якими предметами обстановки, призначеними для забезпечення їх охорони чи зберігання.

13. "Судно" означає самохідну чи несамохідну плавучу споруду, що зареєстрована в акредитуючій державі, крім військових суден.

14. "Повітряне судно" означає будь-який літальний апарат, зареєстрований в акредитуючій державі, крім державного повітряного судна.

1. Консульська установа може бути відкрита на території держави перебування лише за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульської установи, її клас та консульський округ, а також будь-які зміни у цьому відношенні визначаються тільки за домовленістю між акредитуючою державою і державою перебування.

1. Акредитуюча держава передає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент про призначення глави консульської установи.

2. Після подання консульського патенту держава перебування видає главі консульської установи в можливо короткий строк екзекватуру.

3. Якщо держава перебування відмовляється видати екзекватуру, вона не зобов'язана повідомляти акредитуючій державі підстави такої відмови.

4. Глава консульської установи може приступати до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру.

5. Держава перебування до видачі екзекватури може дозволити главі консульської установи тимчасово виконувати його функції.

6. Після видачі главі консульської установи екзекватури або дозволу тимчасово виконувати його функції держава перебування невідкладно сповіщає органи влади консульського округу і вживає всіх необхідних заходів, щоб надати главі консульської установи можливість виконувати його обов'язки і користуватися усіма правами, перевагами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією.

1. Якщо глава консульської установи не може виконувати свої функції або якщо посада глави консульської установи є вакантною, функції глави консульської установи можуть тимчасово виконуватись виконуючим обов'язки глави консульської установи.

2. Повне ім'я і прізвище виконуючого обов'язки глави консульської установи повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування главою консульської установи, або, якщо він не спроможний цього зробити, - будь-яким компетентним органом акредитуючої держави. Як загальне правило, це повідомлення робиться заздалегідь.

3. Держава перебування надає виконуючому обов'язки глави консульської установи допомогу і захист. В період виконання обов'язків глави консульської установи, на нього поширюються положення цієї Конвенції в тій же мірі, що і на главу консульської установи.

1. Акредитуюча держава заздалегідь письмово повідомляє Міністерство закордонних справ держави перебування про наступне:

1.1. прізвище, ім'я, громадянство, ранг, посаду працівників консульської установи, дату їх прибуття та остаточного відбуття або припинення їх функцій, а також про будь-яку зміну їх статусу під час їх роботи у консульській установі;

1.2. прізвище, ім'я, громадянство, дату прибуття та остаточного відбуття членів сім'ї працівника консульської установи, а також про те, що та чи інша особа стає або перестає бути членом його сім'ї.

2. Компетентні органи влади держави перебування видають працівникам консульської установи та членам їх сімей, за винятком тих, які є громадянами держави перебування або постійно проживають в ній, безкоштовно, згідно із встановленим порядком цієї держави, посвідчення особи, яке підтверджує їх статус як працівників консульської установи та членів їх сімей.

Консульські посадові особи мають бути громадянами акредитуючої держави, але не особами, які постійно проживають в державі перебування.

Держава перебування може в будь-який час повідомити акредитуючу державу про те, що один із працівників консульської установи є "non grata" або неприйнятним, не будучи зобов'язаною обгрунтовувати мотиви свого рішення. У такому разі акредитуюча держава повинна відкликати відповідного працівника консульської установи. Якщо акредитуюча держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може відмовитися визнавати дану особу працівником консульської установи.

Консульська посадова особа має право:

1. Захищати права та інтереси акредитуючої держави, її громадян та юридичних осіб, надавати їм допомогу та сприяння.

2. Сприяти розвитку відносин між акредитуючою державою та державою перебування в галузях торгівлі, економіки, культури, інформації, освіти, науки, екології, туризму, спорту та інших галузях, а також розвитку дружніх відносин та співробітництва між Договірними Сторонами.

3. З'ясовувати всіма законними шляхами умови та розвиток вищезазначених галузей у державі перебування та інформувати про це акредитуючу державу.

4. Виконувати інші функції, покладені на консульську установу акредитуючою державою, які не забороняються законодавством і правилами держави перебування, або проти яких держава перебування немає заперечень, або ж тих, що передбачені міжнародними договорами, діючими між акредитуючою державою і державою перебування.

1. Консульська посадова особа має право:

1.1. вести облік громадян акредитуючої держави;

1.2. приймати будь-які заяви з питань громадянства;

1.3. отримувати повідомлення від компетентних органів держави перебування про народження і смерть громадян акредитуючої держави, реєструвати народження і смерть таких громадян і складати відповідні акти;

1.4. реєструвати укладення та розірвання шлюбу між громадянами акредитуючої держави згідно з законодавством акредитуючої держави.

2. Положення пункту 1 цієї Статті не звільняють заінтересовані особи від обов'язку дотримуватись законодавства та правил держави перебування.

Консульська посадова особа має право:

1. Видавати, відновлювати, вилучати, анулювати паспорти громадян акредитуючої держави, подовжувати строк їх дії, вносити до них необхідні позначки, а також видавати громадянам інші документи, що надають право на перетинання кордону.

2. Видавати, подовжувати, анулювати візи для в'їзду до акредитуючої держави та виїзду з неї, а також для транзитного проїзду через її територію.

1. Консульська посадова особа має право, згідно із чинним законодавством акредитуючої держави, провадити такі дії:

1.1. складати та посвідчувати за заявою будь-якого громадянина акти і документи для використання в акредитуючій державі та за її межами;

1.2. засвідчувати вірність копій документів і виписок з них, справжність підпису на документах та вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

1.3. здійснювати легалізацію документів і актів, складених за участю властей консульського округу, або такі, що виходять від цих властей. Органи Договірних Сторін приймають такі документи і акти на розгляд лише за наявністю консульської легалізації, якщо інше не передбачено законодавством Договірних Сторін або міжнародними договорами, учасниками яких є Договірні Сторони;

1.4. виконувати будь-які інші нотаріальні функції, передбачені законодавством акредитуючої держави.

2. Документи, складені, засвідчені та, у разі необхідності, легалізовані консульською посадовою особою, якщо вони не суперечать законодавству держави перебування, будуть мати таку ж юридичну силу, як і документи, складені, засвідчені та, у разі необхідності, легалізовані компетентними органами держави перебування.

1. Компетентні органи держави перебування невідкладно, але не пізніше 3 днів, сповіщають відповідну консульську установу акредитуючої держави про затримання, арешт або будь-яке інше обмеження свободи громадянина акредитуючої держави. Одночасно компетентні органи держави перебування невідкладно передають будь-яке повідомлення, яке адресовано консульській установі цією особою.

2. Компетентні органи держави перебування невідкладно, але не пізніше 5 днів після затримання, арешту або будь-якого іншого обмеження свободи громадянина акредитуючої держави, забезпечують реалізацію права консульської посадової особи відвідати або знестись з таким громадянином, у тому числі і для надання йому необхідної правової допомоги.

3. Компетентні органи держави перебування повідомляють відповідного громадянина акредитуючої держави про його права, відповідно до пунктів 1 і 2 цієї Статті.

4. Права, зазначені в пунктах 1 і 2 цієї Статті, здійснюються у відповідності до законодавства і правил держави перебування.

1. Консульська посадова особа має право:

1.1. зноситись та відвідувати будь-якого громадянина акредитуючої держави, що знаходиться на території консульського округу, а держава перебування не буде перешкоджати зносинам між громадянами акредитуючої держави та консульською установою і обмежувати їм доступ до консульської установи;

1.2. приймати на тимчасове зберігання майно, гроші, коштовності і документи від будь-якого громадянина чи юридичної особи акредитуючої держави, якщо це не суперечить законодавству і правилам держави перебування;

1.3. звертатися із запитом до компетентних органів держави перебування щодо негайного надання інформації про будь-яку подію, результатом якої є матеріальна шкода і людські жертви, затримання автотранспортних засобів і нещасні випадки, до яких причетні громадяни акредитуючої держави;

1.4. звертатися до компетентних органів держави перебування щодо сприяння у розшуку громадян акредитуючої держави, що без вісті пропали.

2. У випадку, коли громадянин акредитуючої держави не може своєчасно захистити свої права та інтереси згідно із законодавством і правилами держави перебування, консульська посадова особа може представляти його в судових та інших компетентних органах держави перебування або забезпечити йому адекватне представництво до тих пір, поки він не призначить свого представника або буде спроможний сам захищати свої права та інтереси.

1. Компетентні органи влади держави перебування невідкладно повідомляють консульську установу про необхідність встановлення в консульському окрузі опіки або піклування над громадянином акредитуючої держави, в тому числі й неповнолітнім, який визнаний у встановленому порядку недієздатним або обмежено дієздатним.

2. Консульська посадова особа має право захищати, згідно з законодавством і правилами держави перебування, права та інтереси громадянина акредитуючої держави в тому числі й неповнолітнього, який визнаний у встановленому порядку недієздатним або обмежено дієздатним, і тоді, коли це необхідно, рекомендувати або призначити опікуна або піклувальника такої особи і спостерігати за діями, що стосуються опіки та піклування.

У випадку смерті громадянина акредитуючої держави в державі перебування, компетентні органи держави перебування невідкладно інформують про це консульську установу. На прохання консульської установи вони видають їй свідоцтво про смерть або інші документи про смерть.

1. Компетентні органи держави перебування в найстисліший строк повідомляють консульську установу про смерть на території її консульського округу громадянина акредитуючої держави, а також інформують консульську установу про наявність спадкового майна або заповіту.

2. Консульська посадова особа має право бути присутньою, у разі наявності спадщини, передбаченої в пункті 1 цієї Статті, при складанні опису майна компетентними органами держави перебування та вживати заходи по охороні спадкового майна.

3. У разі, коли громадянин акредитуючої держави має право на спадщину особи, яка померла на території держави перебування, незалежно від громадянства цієї особи, компетентні органи держави перебування інформують про це консульську установу.

4. Якщо громадянин акредитуючої держави має або претендує на право одержати спадщину в державі перебування, однак ані він, ані його представник не можуть взяти участь у розгляді справи про спадщину, консульська посадова особа може особисто або через свого представника представляти інтереси цього громадянина в судових або в інших компетентних органах держави перебування.

5. Консульська посадова особа має право від імені громадянина акредитуючої держави, який постійно не проживає в державі перебування, одержати в державі перебування для передачі цьому громадянину всілякого роду спадщину, яка йому належить.

6. Якщо громадянин акредитуючої держави, який постійно не проживає в державі перебування, помер в цій державі, консульська посадова особа має право взяти на тимчасове зберігання всі документи, гроші та особисте майно померлого, для передачі їх спадкоємцям, душоприказнику або іншим уповноваженим особам.

7. Консульська посадова особа може від імені громадянина акредитуючої держави, якщо такий громадянин не знаходиться на території держави перебування, отримувати від суду, органів влади або окремих осіб гроші чи іншу власність, на яку даний громадянин має право у зв'язку із смертю будь-якої особи, включаючи спадкоємне майно, платежі, зроблені у відповідності з законодавством про виплату компенсацій у зв'язку з нещасними випадками, а також платежі по страховим полісам у зв'язку із страхуванням життя.

8. При виконанні функцій, згаданих у пунктах 4, 5, 6 та 7 цієї Статті, консульська посадова особа має дотримуватися законодавства і правил держави перебування.

1. Консульська посадова особа має право, в межах свого консульського округу, надавати допомогу суднам акредитуючої держави, які знаходяться у внутрішніх водах або територіальному морі держави перебування, капітанам та членам екіпажів цих суден, а також:

1.1. підніматися на борт судна, опитувати капітана та будь-якого члена екіпажу, а також отримувати інформацію про діяльність судна, плавання та його вантаж;

1.2. сприяти розслідуванню будь-якого нещасного випадку, що мав місце під час плавання, за умови, що це не завдає шкоди правам компетентних органів держави перебування;

1.3. сприяти вирішенню спорів між капітаном та членами екіпажу, включаючи спори щодо заробітної плати і зобов'язань, передбачених договором про найом, а також вживати заходів щодо безпеки на борту судна;

1.4. вживати заходів для забезпечення капітану судна і будь-якому члену екіпажу медичної допомоги або репатріації;

1.5. приймати, розглядати, складати, підписувати або засвідчувати документи, що стосуються судна;

1.6. вирішувати також інші питання, що стосуються судна за дорученням акредитуючої держави.

2. Капітан і члени екіпажу мають право зв'язуватися безпосередньо з консульською посадовою особою, не порушуючи при цьому законодавства і правил держави перебування.

1. У випадку, коли суди або інші компетентні органи держави перебування мають намір вжити яких-небудь примусових заходів або доручити провести яке-небудь розслідування на борту судна акредитуючої держави, вони завчасно повідомляють консульську установу з тим, щоб консульська посадова особа або її представник був присутній при здійсненні цих заходів. Якщо, у випадку терміновості, завчасне повідомлення неможливе, консульська установа буде негайно інформована про вжиті компетентними органами держави перебування заходи, а на прохання консульської посадової особи, і про результати вжитих заходів.

2. Положення пункту 1 цієї Статті застосовуються відповідним чином і до заходів, вжитих на суші компетентними органами держави перебування щодо капітана судна або кого-небудь із членів екіпажу.

3. Положення пунктів 1 і 2 цієї Статті не застосовуються при звичайних інспекціях, які вживаються державними контрольними органами у пунктах пропуску через державний кордон, адміністрації портів, а також при заходах щодо врятування життя людей на воді, безпеки навігації на морі, запобігання забруднення вод або виконання карантинних правил.

4. Компетентні органи держави перебування не можуть втручатися у внутрішні справи будь-якого судна акредитуючої держави, якщо не порушуються спокій, безпека та громадський порядок в державі перебування, за винятком випадків, коли це здійснюється на особисте прохання капітана судна або за його згодою, або за згодою консульської посадової особи акредитуючої держави.

1. Якщо судно, яке перебуває у плаванні під державним прапором акредитуючої держави, в територіальних або внутрішніх водах держави перебування, зазнає катастрофи або аварії, сяде на мілину або з будь-яких причин не зможе продовжувати самостійне плавання, компетентні органи держави перебування невідкладно повідомляють консульську установу про вжиті заходи щодо порятунку людей, вантажу або іншого майна, які є на борту судна.

2. Компетентні органи держави перебування не перешкоджають консульській посадовій особі надавати допомогу будь-якому судну, що зазнало катастрофи або аварії, сіло на мілину або з будь-яких причин не може самостійно продовжувати плавання, його екіпажу та пасажирам, і з цією метою вона може звертатися за сприянням до органів влади держави перебування.

3. Компетентні органи держави перебування невідкладно повідомляють консульську установу у випадку, якщо судно акредитуючої держави зазнало катастрофи або аварії, сіло на мілину або з будь-яких причин не може самостійно продовжувати плавання, або будь-який предмет, що належить судну, а також вантаж будуть знайдені на березі, або доставлені у порт держави перебування, а капітан, власник, судновий агент або представник страхової компанії не присутні або не можуть вжити заходів для зберігання або розпорядження цим майном. У цьому випадку консульська посадова особа може вжити необхідних заходів від їх імені.

4. Жодні митні збори не можуть стягуватися з судна акредитуючої держави, яке зазнало катастрофи або аварії, сіло на мілину або з будь-яких причин не може самостійно продовжувати плавання, за вантаж або майно судна, за винятком випадків, коли вони реалізувалися або використовувалися в державі перебування.