1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Договір


Договір
про дружбу і співробітництво між Україною і Турецькою Республікою
( Договір ратифіковано Постановою ВР N 2612-12 від 17.09.92 )
Дата підписання: 04.05.1992
Дата ратифікації: 17.09.1992
Дата набуття чинності: 30.05.1994
Україна і Турецька Республіка, підтверджуючи свою відданість цілям і принципам Статуту Організації Об'єднаних Націй,
підтверджуючи зобов'язання, взяті ними у відповідності з Хельсінським Заключним Актом від 1 серпня 1975 року, Паризькою Хартією для Нової Європи від 21 листопада 1990 року, а також іншими документами Наради з безпеки й співробітництва в Європі,
визнаючи, що традиційні стосунки дружби і співробітництва між двома країнами є доброю основою для їх майбутніх відносин,
підтверджуючи свої зобов'язання в рамках усіх підписаних між ними раніше і нині діючих актів, особливо Договору про дружбу і братерство між Україною і Туреччиною від 2 січня 1922 року,
будучи переконаними в необхідності продовжувати докладати зусиль для зміцнення атмосфери дружби, розуміння, взаємної довіри і співробітництва в міжнародних відносинах, заявляючи про їхню рішучість зробити внесок в ці зусилля,
бажаючи сприяти зміцненню миру і стабільності і зробити свій внесок в побудову Європи на основі таких загальних цінностей як верховенство закону, повага прав людини, плюралістична демократія і свобода, сповнені рішучості розвивати і зміцнювати дружбу і співробітництво між двома країнами на основі взаємної вигоди,
домовились про таке:
Стаття 1
Україна і Турецька Республіка, що надалі іменуються Сторони, як дружні держави, підтверджують, що відносини між ними будуються на основі взаємної довіри, розуміння, співробітництва і добросусідства.
Стаття 2
Сторони погоджуються розвивати взаємовідносини в усіх галузях у відповідності до норм міжнародного права і принципів поваги політичної незалежності, територіальної цілісності і суверенітету, невтручання у внутрішні справи одна одної, рівноправності і вирішення спірних питань мирним шляхом.
Стаття 3
Сторони підтверджують, що в міжнародних відносинах неприпустимо застосування сили або погрози її застосування і що всі міжнародні проблеми необхідно вирішувати мирними засобами.
У разі виникнення ситуації, що могла б становити загрозу або створювати небезпеку для міжнародного миру і безпеки, Сторони встановлять контакт для оцінки ситуації і проведення відповідних консультацій.
Стаття 4
Сторони погоджуються проводити консультації з метою впорядкованого розвитку їхніх відносин і обміну думками з міжнародних і регіональних питань.
Консультації на вищому рівні проводитимуться не рідше одного разу на два роки по черзі у Києві та Анкарі.
Будуть також проводитися періодичні зустрічі міністрів закордонних справ.
Стаття 5
Сторони заохочуватимуть активізацію контактів між двома країнами на всіх рівнях, приділяючи особливу увагу розвитку міжпарламентських зв'язків і сприяючи розширенню контактів між громадськими установами, організаціями і громадянами.
Стаття 6
Сторони максимально сприятимуть на взаємній основі діяльності дипломатичних, консульських та інших офіційних представництв на їхніх територіях.
Сторони співпрацюватимуть в консульських питаннях і докладатимуть зусиль для спрощення на основі взаємності візових процедур для їх громадян.
Стаття 7
Сторони розвиватимуть всебічне співробітництво в економічних, торгових, науково-технічних галузях з метою підвищення добробуту їх народів і на основі взаємної вигоди.
З цією метою Сторони створюватимуть сприятливі правові, економічні і фінансові умови для поетапного переходу до широкого ефективного і вільного обігу товарів, послуг і капіталів між двома країнами, а також заохочуватимуть прямі контакти між державними і приватними підприємствами і установами двох країн.
Сторони вживатимуть заходів для розвитку прибережної торгівлі між ними, заохочуватимуть створення і підтримуватимуть діяльність двосторонніх і багатосторонніх спільних підприємств як у своїх, так і в третіх країнах.
Сторони погоджуються укласти необхідні угоди і здійснювати практичні дії, спрямовані на подальший розвиток двостороннього економічного співробітництва.
Стаття 8
Сторони надають особливого значення ефективному втіленню в життя положень "Декларації про чорноморське економічне співробітництво", метою якої є розвиток всебічного економічного співробітництва між чорноморськими країнами. Сторони сповнені рішучості діяти в тісному контакті на всіх етапах здійснення програми чорноморського економічного співробітництва, яке, на їх думку, зробить значний внесок у справу перетворення басейну Чорного моря в зону миру, стабільності і процвітання.
Стаття 9
Сторони, надаючи першочергового значення охороні навколишнього середовища, активізуватимуть співробітництво у цій галузі і продовжуватимуть робити внесок у відповідне співробітництво в європейському і глобальному масштабах. Сторони приділятимуть особливу увагу охороні навколишнього середовища Чорного моря.
Стаття 10
Сторони розвиватимуть співробітництво в галузях науки і техніки і заохочуватимуть встановлення прямих зв'язків між науковцями та науково-дослідними установами двох країн.

................
Перейти до повного тексту