Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє:

1. Затвердити у другому читанні Концепцію проживання населення на територіях Української РСР з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

2. Доручити Президії Верховної Ради Української РСР до 1 березня 1991 року розглянути питання про створення Національної комісії радіаційного захисту населення України (НКРЗУ), положення про цей орган та його голову і внести відповідні рішення на затвердження Верховної Ради Української РСР до 10 березня 1991 року.

3. Доручити Раді Міністрів Української РСР розглянути питання та підготувати пропозиції щодо:

- запровадження науково обгрунтованої системи реконструкції дозового навантаження радіоактивним опроміненням населення внаслідок Чорнобильської катастрофи та розрахунку індивідуальної ефективної еквівалентної дози опромінення (з 26 квітня 1986 року);

- визначення об'єктивного стану радіоактивного забруднення території України (в тому числі м. Києва) внаслідок Чорнобильської катастрофи та створення республіканської незалежної системи радіоекологічного моніторингу;

- створення республіканського центру радіаційної медицини та радіобіології в м. Києві.

Про хід виконання даної Постанови Раді Міністрів Української РСР доповісти Верховній Раді Української РСР у травні 1991 року.

Критичний стан справ, що склався внаслідок Чорнобильської катастрофи, відсутність системного підходу до ліквідації її наслідків, неможливість наукового обгрунтування безпечного проживання населення на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, зволікання з вирішенням питань реконструкції дозового навантаження та розробки норм радіаційної безпеки зумовлює необхідність прийняття цієї Концепції.

Мета Концепції - зменшення негативного впливу Чорнобильської катастрофи на здоров'я населення.

Базовий принцип Концепції полягає в тому, що для критичної групи населення (діти 1986 року народження) величина ефективної еквівалентної дози додаткового опромінення, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, не повинна перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік і 70,0 мЗв (7,0 бер) за життя понад дозу, яку одержувало населення у доаварійний період в конкретних природних умовах.

Ситуація, що склалася на радіоактивно забруднених територіях, свідчить про низьку ефективність системи контрзаходів, спрямованих на усунення шкідливого впливу радіоактивного опромінення на здоров'я людей. За цих обставин відселення людей із зазначеної місцевості набуває особливого значення.

Для прийняття рішення про відселення, до того часу, поки не буде встановлена індивідуальна ефективна еквівалентна доза опромінення населення, за тимчасовий критерій приймається щільність забруднення грунту радіонуклідами.