Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи

ЗАКОН УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, № 16, ст.198) ( Вводиться в дію Постановою ВР № 795-XII від 28.02.91, ВВР, 1991, № 16, ст.199 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1991-XII від 17.12.91, ВВР, 1992, № 13, ст.177 № 2530-XII від 01.07.92, ВВР, 1992, № 37, ст.541 Декретом № 12-92 від 26.12.92, ВВР, 1993, № 10, ст.76 Законами № 157/95-ВР від 28.04.95, ВВР, 1995, № 19, ст.136 № 498/95-ВР від 22.12.95, ВВР, 1996, № 3, ст.11 № 608/96-ВР від 17.12.96, ВВР, 1997, № 8, ст.62 № 182/97-ВР від 04.04.97, ВВР, 1997, № 20, ст.145 № 2285-IV від 23.12.2004, ВВР, 2005, № 7-8, ст.162 № 2505-IV від 25.03.2005, ВВР, 2005, № 17, № 18-19, ст.267 № 259-VI від 10.04.2008, ВВР, 2008, № 24, ст.232 № 1566-VI від 25.06.2009, ВВР, 2009, № 51, ст.759 ) ( Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду № 24-рп/2009 від 06.10.2009 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 5459-VI від 16.10.2012, ВВР, 2013, № 48, ст.682 № 1170-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.816 № 76-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 6, ст.40 - щодо набрання чинності норм зазначеного Закону див. "Прикінцеві положення" № 901-VIII від 23.12.2015, ВВР, 2016, № 4, ст.44 № 1472-VIII від 14.07.2016, ВВР, 2016, № 34, ст.592 № 1423-IX від 28.04.2021 № 2228-IX від 21.04.2022 № 2573-IX від 06.09.2022 ) ( У тексті Закону слова "Української РСР", замінені словом "України", слова "Рада Міністрів Української РСР", "Радою Міністрів Української РСР", "Ради Міністрів Української РСР" замінені відповідно словами "Кабінет Міністрів України", "Кабінетом Міністрів України", "Кабінету Міністрів України", посилання на Державний комітет Української РСР по захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС замінені посиланням на Міністерство у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС України згідно із Законом № 1991-12 від 17.12.91 ) ( У тексті Закону слова "Міністерство у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС України", Міністерство сільського господарства України", "Міністерство охорони навколишнього природного середовища України", "Державний комітет України по стандартизації, метрології та якості продукції" у всіх відмінках замінено словами "Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи", "Міністерство сільського господарства і продовольства України", "Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України", "Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації" у відповідних відмінках згідно із Законом № 182/97-ВР від 04.04.97 ) ( У тексті Закону слова "Адміністрація зони" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення" у відповідному відмінку згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012 )

Чорнобильська катастрофа створила на значній території України надзвичайно небезпечну для здоров'я людей і навколишнього природного середовища радіаційну обстановку. Україну оголошено зоною екологічної катастрофи. Усунення наслідків цієї катастрофи залежить від законодавчого визначення правового режиму різних за ступенем радіоактивного забруднення територій і заходів щодо його забезпечення. Закон регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково-дослідну та іншу діяльність в цих зонах. Закон закріплює і гарантує забезпечення режиму використання та охорони вказаних територій з метою зменшення дії радіоактивного опромінення на здоров'я людини та на екологічні системи.

( Преамбула в редакції Закону № 1991-12 від 17.12.91 )

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи

До територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, в межах України належать території, на яких виникло стійке забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами понад доаварійний рівень, що з урахуванням природно-кліматичної та комплексної екологічної характеристики конкретних територій може призвести до опромінення населення понад 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік, і яке потребує вжиття заходів щодо радіаційного захисту населення та інших спеціальних втручань, спрямованих на необхідність обмеження додаткового опромінення населення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення його нормальної господарської діяльності.

Стаття 2. Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій

Залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей грунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.

( Частина перша статті 2 в редакції Закону № 1991-12 від 17.12.91 )

Такими зонами є:

1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;

2) зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км-2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км-2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км-2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км-2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км-2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км-2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.

( Абзац п'ятий частини другої статті 2 виключено на підставі Закону № 76-VIII від 28.12.2014 - щодо набрання чинності норм зазначеного Закону див. "Прикінцеві положення" ) ( Частина друга статті 2 в редакції Закону № 2530-12 від 01.07.92 ) ( Частину третю статті 2 виключено на підставі Закону № 5459-VI від 16.10.2012 ) ( Частину четверту статті 2 виключено на підставі Закону № 5459-VI від 16.10.2012 )

Межі цих зон установлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з Національною академією наук, центральними органами виконавчої влади, сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, безпеки використання ядерної енергії, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов’язкового) відселення, на основі експертних висновків.

( Частина п'ята статті 2 в редакції Закону № 1991-12 від 17.12.91; із змінами, внесеними згідно із Законами № 182/97-ВР від 04.04.97, № 259-VI від 10.04.2008; в редакції Законів № 5459-VI від 16.10.2012, № 76-VIII від 28.12.2014 - щодо набрання чинності норм зазначеного Закону див. "Прикінцеві положення" )

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, та дані щорічних дозиметричних паспортизацій із зазначенням очікуваних доз опромінення населення оприлюднюються Кабінетом Міністрів України один раз на три роки, починаючи з 2009 року, а також надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

( Статтю 2 доповнено частиною згідно із Законом № 259-VI від 10.04.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1170-VII від 27.03.2014 )

Карти зазначених зон, перелік населених пунктів, віднесених до цих зон, та дані щорічних дозиметричних паспортизацій із зазначенням очікуваних доз опромінення населення один раз на три роки публікуються в загальнодержавних та регіональних друкованих засобах масової інформації і зберігаються у відповідних центральних та місцевих органах виконавчої влади.

( Частина статті 2 в редакції Законів № 1991-12 від 17.12.91, № 259-VI від 10.04.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012 )

Стаття 3. Визначення радіаційно небезпечних земель

Радіаційно небезпечні землі - це землі, на яких неможливе подальше проживання населення, одержання сільськогосподарської та іншої продукції, продуктів харчування, що відповідають республіканським та міжнародним допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин, або які недоцільно використовувати за екологічними умовами.

До зазначених у цій статті земель належать території, вказані в пунктах 1 і 2 статті 2 цього Закону.

Стаття 4. Визначення радіоактивно забруднених земель

Радіоактивно забруднені землі - це землі, які потребують проведення заходів радіаційного захисту та інших спеціальних втручань, спрямованих на обмеження додаткового опромінення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення нормальної господарської діяльності.

До зазначених у цій статті земель належать території, вказані в пункті 3 частини другої статті 2.

( Частина друга статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1472-VIII від 14.07.2016 )

Стаття 5. Компетенція України щодо зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи

Україна визначає правовий режим зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, укладає договори на проведення робіт з іншими державами, міжнародними організаціями.

( Частина перша статті 5 в редакції Закону № 1991-12 від 17.12.91 )

Кабінет Міністрів України визначає всю господарську міжнародну діяльність у зоні відчуження.

Координацію робіт у зонах здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення.

( Частина третя статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012 )

Стаття 6. Фінансування робіт у зонах, що зазнали радіоактивного забруднення

Фінансування робіт для подолання наслідків Чорнобильської катастрофи здійснюється за рахунок державного бюджету України, а також інших фінансових надходжень.

( Частина перша статті 6 в редакції Закону № 1991-12 від 17.12.91 ) ( Частину другу статті 6 виключено на підставі Закону № 5459-VI від 16.10.2012 ) ( Частину третю статті 6 виключено на підставі Закону № 5459-VI від 16.10.2012 )

Стаття 7. Забезпечення господарської діяльності у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю

( Частину першу статті 7 виключено на підставі Закону № 2505-IV від 25.03.2005 )

Не підлягають оподаткуванню земельні ділянки та будинки, розташовані на території зон гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю, що належать громадянам, які проживають поза межами зон радіоактивного забруднення.

( Частину третю статті 7 виключено на підставі Закону № 2505-IV від 25.03.2005 ) ( Стаття 7 в редакції Закону № 1991-12 від 17.12.91 )

Стаття 8. Управління зоною відчуження і зоною безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів

Управління зоною відчуження, а також зоною безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів з населених пунктів, віднесених до цієї зони, та припинення у зв'язку з цим у зазначених пунктах діяльності місцевих рад здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення.

( Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами № 182/97-ВР від 04.04.97, № 5459-VI від 16.10.2012 )

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення, організовує та координує проведення всіх заходів на територіях зони відчуження, а також зони безумовного (обов'язкового) відселення, вирішує питання їх фінансування, охорони громадського порядку, захисту наукових і економічних інтересів держави, вживає заходів до створення безпечних умов праці та зменшення рівня опромінення персоналу, який працює на цих територіях, з метою охорони його здоров'я, забезпечує додержання норм радіаційної безпеки, порядку поводження з радіоактивними відходами, а також несе відповідальність за оперативне, повне та об'єктивне інформування населення про екологічний стан у цих зонах.

Накази центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, розташованими або залученими до робіт у зазначених зонах, незалежно від форм власності та організаційно-правових форм.

( Частина третя статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012 ) ( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1991-12 від 17.12.91, № 2530-12 від 01.07.92, в редакції Закону № 157/95-ВР від 28.04.95 )

Стаття 9. Управління зоною безумовного (обов'язкового) відселення до повного відселення жителів з населених пунктів, віднесених до цієї зони, та зоною гарантованого добровільного відселення

Управління зоною безумовного (обов'язкового) відселення до повного відселення жителів з населених пунктів, віднесених до цієї зони, та управління зоною гарантованого добровільного відселення здійснюється відповідними обласними радами.

( Стаття 9 в редакції Закону № 157/95-ВР від 28.04.95; із змінами, внесеними згідно із Законами № 182/97-ВР від 04.04.97, № 5459-VI від 16.10.2012 ) ( Офіційне тлумачення положення статті 9 див. в Рішенні Конституційного Суду № 24-рп/2009 від 06.10.2009 )

Стаття 10. Забезпечення населення інформацією про радіаційний стан території

Кабінет Міністрів України забезпечує населення необхідною інформацією про радіаційний стан території.

Стаття 11. Наукові дослідження на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи

На території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть здійснюватися науково-технічна діяльність, проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень для визначення ступеня впливу іонізуючого випромінювання на людину та екологічні системи, шляхів мінімізації наслідків цього впливу.

З метою здійснення наукових досліджень у сфері охорони навколишнього природного середовища, збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу, забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища у зоні відчуження, зоні безумовного (обов’язкового) відселення відповідно до законодавства можуть створюватися території та об’єкти природно-заповідного фонду.

Особливий природоохоронний режим таких територій та об’єктів природно-заповідного фонду визначається у положеннях про них, що затверджуються з урахуванням цього Закону та Закону України "Про природно-заповідний фонд України" центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов’язкового) відселення. У межах таких територій та об’єктів природно-заповідного фонду здійснюються виключно види діяльності, визначені у відповідних положеннях про них, з урахуванням обмежень та в порядку, встановлених цим Законом. Охорона та забезпечення дотримання особливого природоохоронного режиму в межах таких територій та об’єктів природно-заповідного фонду здійснюються відповідно до законодавства.

( Стаття 11 в редакції Закону № 1472-VIII від 14.07.2016 )

Розділ II

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗОН ВІДЧУЖЕННЯ ТА БЕЗУМОВНОГО (ОБОВ'ЯЗКОВОГО) ВІДСЕЛЕННЯ

Стаття 12. Види діяльності, заборонені у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення

Землі зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення відмежовуються від суміжних територій і переводяться до категорії радіаційно небезпечних земель. Господарський обіг таких земель може здійснюватися лише з урахуванням особливостей режиму їх використання, визначених цим Законом.

( Частина перша статті 12 в редакції Закону № 1472-VIII від 14.07.2016 )

У зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення забороняється:

- постійне проживання населення;

- здійснення діяльності з метою одержання товарної продукції без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення;

( Абзац третій частини другої статті 12 в редакції Закону № 2530-12 від 01.07.92; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012 )

- перебування осіб, які не мають на це спеціального дозволу, а також залучення до роботи осіб без їх згоди;

( Абзац четвертий частини другої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 182/97-ВР від 04.04.97 )

- вивезення за межі зон без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення, землі, глини, піску, торфу, деревини, а також заготівля і вивезення рослинних кормів, лікарських рослин, грибів, ягід та інших продуктів побічного лісокористування, за винятком зразків для наукових цілей;

( Абзац п'ятий частини другої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1991-12 від 17.12.91, № 5459-VI від 16.10.2012 )

- винесення або вивезення із зон будівельних матеріалів і конструкцій, машин і устаткування, хатніх речей, іншого рухомого майна без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов’язкового) відселення і дозиметричного контролю;

................

Перейти до повного тексту